1.1. Державне підприємство "Спецагролізинг" (далі - ДП "Спецагролізинг") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкомпанія" (далі - ТОВ "Агротехкомпанія") про розірвання договору лізингу № 22/2016-ДФЛ від 01.06.2016 та повернення предмету лізингу.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ДП "Спецагролізинг" посилається на неналежне виконання ТОВ "Агротехкомпанія" умов договору №22/2016-ДФЛ про надання на умовах фінансового лізингу чотирьох зернозбиральних комбайнів КЗС-812СХ, щодо обов'язку у місячний строк з дати укладення договору застрахувати предмет лізингу, повідомлення лізингодавця про проведення державної реєстрації змін до установчих документів лізингоодержувача і порушення строків внесення чергових лізингових платежів понад тридцять днів.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2018 у справі №912/1457/18 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2018 у справі №912/1457/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Державним підприємством "Спецагролізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехкомпанія" (лізингоодержувач) 01.06.2016 укладено договір лізингу №22/2016-ДФЛ (далі - договір);

- відповідно до пункту 1.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, вказаний у додатку №1 до договору (специфікація №1), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору;

- строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) становить 54 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу за умови належної сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 договору);

- відповідно до підпунктів 3.1.2, 3.1.4, 3.1.7 пункту 3.1 договору лізингодавцю надано право вимагати: повернення переданого в лізинг майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати встановленої графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим договором; в односторонньому порядку відмовитися від договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі черговий платіж і прострочення зі сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів після дати встановленої графіком: вимагати розірвання даного договору та повернення предмета лізингу у випадках, коли будуть встановлені факти використання та/або утримання майна не у відповідності з умовами даного договору та/або в інших випадках передбачених цим договором або законодавством;

- лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені цим договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин (підпункт 3.4.3 пункту 3.4 договору);

- пунктом 4.5 договору встановлений обов'язок лізингоодержувача в строк до 06.06.2016 сплатити авансовий платіж, що складає 108501,47 грн;

- згідно із умовами п. 6.1.8. розділу 6 договору лізингоодержувач зобов'язуються в письмовій формі повідомити Лізингодавця та надати підтверджуючі документи протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання наступних подій: відбувається реорганізація лізингоодержувача, зміна державної реєстрації лізингоодержувача, зменшення розміру статутного капіталу лізингоодержувача та ін.; лізингоодержувачу стають відомі дані, що містять небезпеку знищення, втрати чи пошкодження Майна; втрачається чи пошкоджується технічна чи гарантійна документація на Майно, з моменту виявлення даного факту; прийняття уповноваженим судом рішення щодо порушення справи про банкрутство лізингоодержувача;

- відповідно до 8.1. розділу 8 договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають обов'язковому страхуванню лізингоодержувачем за власний рахунок в строк не пізніше (тридцяти) календарних днів з моменту отримання майна. Лізингодавець не відшкодовує лізингоодержувачу витрати пов'язані зі страхуванням предмета лізингу;

- лізингоодержувач здійснює страхування предмета лізингу від ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу. Договір страхування укладається на весь строк дії Договору. Страхування здійснюється на користь лізингодавця (вигодонабувача) (пункт 8.2 розділу 8 договору);

- страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання лізингоодержувачем (пункт 8.4 розділу 8 договору);

- згідно з пунктом 10.1 розділу 10 договору лізингодавець має право вимагати термінового повернення майна, а в разі неповернення його в добровільному порядку, повернути предмет лізингу без згоди лізингоодержувача у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку; лізингоодержувач повертає лізингодавцю, а останній приймає предмет лізингу на підставі акту, в якому обов'язково зазначається експертна вартість предмета лізингу на момент його повернення (пункт 10.8 розділу 10 договору); договір вважається припиненим з моменту укладання сторонами акту, при достроковому припиненні дії, відмови від договору чи його розірванні, сплачені лізингові платежі, в т.ч. авансовий платіж, передбачений п. 4.5 договору, не повертаються (п.п. 10.9, 10.11 розділу 10 договору);

- відповідно до пункту 16.1 розділу 16 договору даний договір може бути розірваний за згодою сторін;

- пунктом 16.3. розділу 16 договору встановлено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний у випадках, коли прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в п. 4.5. цього договору, якщо лізингоодержувач не проводить технічне обслуговування майна відповідно до договору (пункт 16.3.3 розділу 16 договору); до закінчення терміну дії договору укладає договори, що полягають у розпорядженні майном (продаж, застава, дарування, обмін, і т.д. ), окрім тих, що письмово погоджені з лізингодавцем (пункт 16.3.4 розділу 16 договору); в період дії договору лізингоодержувач визнається банкрутом (пункт 16.3.5 договору); якщо інформація і документи, що подані чи мають бути подані лізингоодержувачем лізингодавцю згідно з/чи у зв'язку з виконанням цього договору, надані лізингоодержувачем несвоєчасно, у неповному обсязі чи якщо інформація та документи чи їх частина виявилися недостовірними (пункт 16.3.6 розділу 16 договору);

- зі змісту пунктів 16.4, 16.5, 16.6, 16.7 розділу 16 договору вбачається, що у випадках розірвання договору за згодою сторін до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, договір припиняє свою дію через 10 (десять) календарних днів з дня, коли сторони дійшли згоди про розірвання цього договору (якщо інше не обумовлене сторонами); дострокове розірвання договору здійснюється при умові виконання п. 3.3.1. цього договору; у випадку розірвання (дострокового припинення) цього договору з причин, зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, компенсації та відшкодування інших витрат лізингодавця, передбачених цим договором, поверненню не підлягають; у разі припинення або розірвання цього договору всі витрати, передбачені цим договором, в тому числі щодо повернення майна на підставі розділу 10 цього договору здійснюються за рахунок лізингоодержувача;

- відповідно до пункту 18.8 розділу 18 договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань;

- сторони узгодили специфікацію №1 від 01.06.2016, що є додатком №1 до договору, відповідно до якої лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає на визначений договором строк наступне майно:

- комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. №328, 2010 року випуску в кількості 1 шт за ціною 623074, 70 грн (з ПДВ);

- комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. №330, 2010 року випуску в кількості 1 шт за ціною 548738,11 грн (разом з ПДВ);

- комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. №324, 2010 року випуску в кількості 1 шт за ціною 442701,59 грн (разом з ПДВ);

- комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. №323, 2010 року випуску в кількості 1 шт за ціною 468987,07 грн;

- всього на суму 2083501,47 грн;

- у додатку №2 до договору сторони погодили суми лізингових платежів та строки їх сплати;

- на виконання умов договору ДП "Спецагролізинг" передав у лізинг, а ТОВ "Агротехкомпанія" прийняв майно зазначене у специфікації №1, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 03.06.2016;

- причиною спору у даній справі стала невчасна оплата лізингових платежів, страхування предмету лізингу за межами строків встановлених умовами договору і неповідомлення ДП "Спецагролізинг" про зміни внесені до установчих документів ТОВ "Агротехкомпанія", у зв'язку з чим позивач просить розірвати договір і повернути предмет лізингу.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу, що є необхідною умовою для розірвання договору відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2018 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 912/1457/18, ДП "Спецагролізинг" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Державне підприємство "Спецагролізинг":

- оскаржувані рішення не відповідають принципам, визначеним Європейським судом з прав людини, та перевищив свої дискреційні повноваження та фактично втрутився без достатніх підстав в сферу диспозитивного регулювання сторонами цивільно-правових відносин у сфері господарювання, свавільно витлумачивши зміст домовленостей сторін щодо наслідків порушення прямих домовленостей;

- суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення незаконних судових рішень;

- судами попередніх інстанцій взагалі не враховані обставини систематичного порушення відповідачем положень пунктів 6.1.8. та 8.1. договору, не наведено мотиви неврахування цих порушень при вирішенні справи, хоча саме порушення цих положень договору визначене позивачем в якості підстави позову;

- вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехкомпанія" заперечує проти вимог касаційної скарги Державного підприємства "Спецагролізинг" з підстав її необґрунтованості та просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

4.2. Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених цим параграфом та законом.

4.3. Згідно із статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

4.4. Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

4.5. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

4.6. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3.1.2 договору лізингодавець має право вимагати повернення переданого в лізинг майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати встановленої графіком.

Лізингодавець має право вимагати термінового повернення майна, а в разі неповернення його в добровільному порядку, повернути предмет лізингу без згоди лізингоодержувача у випадку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку (пункт 10.1 Договору).

4.8. Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

4.9. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність поточної заборгованості зі сплати відповідачем лізингових платежів за договором, в тому числі понад 30 днів, що також не заперечує позивач. Крім того, суди зазначили, що на момент звернення лізингодавця до господарського суду з позовом про розірвання договору і повернення предмету лізингу заборгованості зі сплати лізингових платежів за цим договором не існувало.

З огляду на викладене, суди встановили відсутність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем мети договору та неотримання того, на що розраховував лізингодавець, укладаючи спірний договір, тобто відсутнє істотне порушення умов договору лізингу.

4.11. Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, відповідачем 29.06.2016, 10.08.2016 та 11.05.2017 внесені зміни до статутних документів товариства, про що лізингоодержувач не повідомив лізингодавця.

Предмет лізингу позивач передав відповідачу 03.06.2016, що підтверджується актом приймання-передачі №1. Таким чином, граничний термін страхування предмету лізингу - 03.07.2016.

Згідно із договором добровільного страхування №SBS.067726, лізингоодержувач застрахував предмет лізингу 01.09.2016, в той час як отримав його 03.06.2016, тобто з порушенням встановленого умовами договору тридцятиденного терміну.

Відповідно до пункту 10.2 розділу 10 договору у випадку виникнення будь-якої з підстав передбачених в пунктах даного договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу попередження про наявність фактів порушення договору. Документом, що підтверджує отримання такого попередження, є попередження лізингодавця та поштове підтвердження отримання цього листа лізингоотримувачем.

Згідно з умовами пункту 10.5 розділу 10 договору у разі не усунення недоліків, невиконання умов чи ненадання відповідних документів, викладених у листі-попередженні лізингоотримувачем протягом 30 робочих днів з моменту його одержання, лізингодавець має право розірвати угоду.

Враховуючи, що в разі порушення лізингоодержувачем умов договору щодо строків страхування предмету лізингу і обов'язку повідомити лізингодавця про зміни до установчих документів відповідача, лізингодавець наділений правом відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не усунув ці порушення в тридцятиденний строк з дати отримання відповідної вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач таким правом не скористався, а продовжував отримувати лізингові платежі впродовж майже двох років з моменту виявлення цих порушень.

Судами встановлено, що зазначені порушення не призвели до таких негативних наслідків, які б свідчили про те, що лізингодавець значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

4.12. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками про відсутність правових підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, для задоволення позовних вимог про розірвання договору лізингу № 22/2016-ДФЛ від 01.06.2016 та повернення предмету лізингу.

4.13. Доводи, викладені в касаційній скарзі Державного підприємства "Спецагролізинг", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.