за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі: Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський сад"

про стягнення 217 341,18 грн заборгованості за договором оренди та повернення орендованого нерухомого майна.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 червня 2018 року Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області, виступаючи в інтересах держави в особі: Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, Національної академії аграрних наук України подав позовну заяву про стягнення з відповідача 217 341,18 грн заборгованості зі сплати орендної плати та про зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі орендоване нерухоме майно, а саме, приміщення цеху техпереробки загальною площею 684,3 кв. м (реєстровий № 00497331.1.1.ТЖЕЧСТ 5055) та підвальне приміщення загальною площею 161,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 9.

2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2013 №1 щодо сплати орендних платежів та тим, що строк дії зазначеного договору закінчився, однак відповідач не повернув орендоване майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 позов задоволено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленням факту неналежного виконання відповідачем свого обов'язку в частині сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2013 №1 та неповернення орендованого майна орендодавцю після закінчення строку дії вказаного договору.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю у прокурора законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Національної академії аграрних наук України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 12 лютого 2019 року Заступник прокурора міста Києва (надалі - скаржника) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. 27 червня 2013 року між Державною установою "Інститутом помології ім. Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України" (перейменоване на Дослідну станцію помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України) (надалі-Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський сад" (надалі-Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до об'єктів державної власності № 1 (надалі-Договір).

10. Відповідно пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення цеху техпереробки загальною площею 684,3 кв. м з підвальними приміщеннями загальною площею 161,3 кв. м (реєстровий №00497331.1.ТЖЕЧСТ5055), котельні цеху техпереробки загальною площею 153,7 кв.м (реєстровий №00497331.1.ТЖЕЧСТ 5066), приміщення будівлі складу соків загальною площею 205,3 кв. м (реєстровий №00497331.1.ЕФОЦЯЖ 2331), асфальтовану площадку на території цеху техпереробки загальною площею 2 084,0 кв. м, що розміщені за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 9, що перебуває на балансі Державної установи "Інституту помології ім. Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України", вартість вказаного майна визначена згідно із звітом про незалежну оцінку майна від 18.03.2013 і становить 616 820,00 грн. з ПДВ.

11. Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить за погодженням сторін за базовий місяць розрахунку (березень 2013 року) - 11 500 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень, травень 2013 року.

12. Відповідно до пункту 3.6 Договору Орендар зобов'язується перераховувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

13. Пунктами 10.9, 10.10 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

14. Власником орендованого нерухомого майна є Національна академія аграрних наук України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №22274546 від 28.05.2014.

15. Додатковими угодами №1 від 07.07.2014, №2 від 01.01.2016 сторонами вносились зміни у Договір, зокрема, в частині строку дії Договору, площі орендованого майна, розміру орендної плати.

16. На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду відповідне майно, що підтверджується актом приймання-передачі.

17. Станом на 16.05.2018 відповідач мав заборгованість по орендній платі у розмірі 217341,18 грн.

18. Орендодавець направляв Орендарю претензії від 23.10.2017, від 16.05.2017 про погашення заборгованості за Договором. Однак, Орендар відповіді на зазначені претензії не направив.

19. 16 травня 2018 року, у зв'язку із закінченням строку дії Договору та наявністю заборгованості по орендній платі за користування нерухомим майном, Орендодавець звернувся до Орендаря з заявою про відмову від продовження строку дії Договору та повернення орендованого майна у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу.

20. Листом № 29/05 від 23.05.2018 Орендар повідомив Орендодавця про те, що зобов'язується забрати власне виробниче обладнання та товарно-матеріальні цінності до 31.12.2018 та просило не нараховувати в подальшому орендні платежі.

21. Відповідно до пункту 10 статуту Дослідної станції помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України наукова установа є юридичною особою, зареєстрованою в порядку, визначеному законодавством, що регулює діяльність неприбуткових установ. Наукова установа має відокремлене майно, самостійний баланс, реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати права та обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судах. Наукова установа має печатку, на якій зазначено її найменування та належність до академії, інші печатки та кутовий штамп, необхідні для ведення діловодства. Наукова установа може мати знаки для товарів і послуг, що реєструються відповідно до норм чинного законодавства України. Права та обов'язки юридичної особи наукова установа набуває з дня її державної реєстрації.

22. Дослідна станція помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України має підстави і можливість самостійно захистити свої права шляхом подання позову до відповідача.

23. В матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь якої перевірки стану додержання вимог укладених договорів оренди з Дослідною станцією помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та повноти надходження до бюджету орендної плати за користування орендованим майном.

24. При зверненні з позовом Заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачем-1, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

25. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Дослідна станція помології імені Л.П.Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Національна академія аграрних наук України не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи статті - 1311Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

27. Скаржник також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 4, 53, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не надано належної оцінки доводам прокурора щодо невжиття орендодавцем дієвих заходів по стягненню заборгованості. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

28. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 19 частина 2

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 частина 2 пункт 3

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

29. Закон України "Про прокуратуру"

Стаття 23 частини 3, 4

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.01.2009, заява № 42454/02 у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (неофіційний переклад)

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

31. Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 (v003p710-99) у справі № 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

Мотивувальна частина

Для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

32. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 4 частини 1-3

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 частини 3-5

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

33. Суд зазначає, що виходячи з системного аналізу приписів статей 19, - 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

34. При цьому, судам слід враховувати, окрім іншого, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейський Суд з прав людини.

35. Так, наведене Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті - 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

36. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності.

37. Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу, зокрема, у рішенні від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Російської Федерації".

38. Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

39. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

40. Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

41. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

42. Положення пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

43. Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

44. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

45. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

46. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

47. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

48. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

49. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

50. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

51. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17.

52. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері орендних відносин при використанні відповідачем орендованого майна, що належить до державної власності, оскільки плата за її використання надходить до Державного бюджету України.

53. Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються судами першої та апеляційної інстанцій, які мають досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

54. У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини 1 статті - 1311 Конституції України.

55. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, оскільки при розгляді справи було встановлено, що Заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області не доведено наявність підстав для представництва позивачів та дотримання порядку звернення до суду, визначеного частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

56. Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіряючи обґрунтованість наведених прокурором доводів в обґрунтування підстав для звернення його з позовом у даній справі для захисту інтересів держави, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор в даному випадку не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в суді, відтак, правильно скасував рішення суду першої інстанції у даній справі.

57. З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті - 1311Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

58. Також Суд відхиляє аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, воно прийнято на підставі встановлення всіх обставин справи в їх сукупності за наслідками всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів.

59. При цьому з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

60. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

62. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

63. Судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.