1. Товариство з обмеженою відповідальністю "А+Сервіс" (Далі - ТОВ "А+Сервіс", позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 040106ЗЗР/17 від 04.01.2017 в розмірі 222697,64 грн, з яких: 169566,84 грн - сума основної заборгованості, 29481,71 грн - пеня, 8478,34 грн - штраф, 3027,12 грн - 3% річних, 12143,63 грн - інфляційні витрати.

1.1. Позивач доводить, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений за Договором товар у повному обсязі, в зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 169566,84 грн, яка на час розгляду справи відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2018, яке залишено постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Сільськогосподарського ТОВ "Старовірівський птахокомплекс" на користь ТОВ "А+Сервіс" суму заборгованості за договором поставки товару № 040106ЗЗР/17 від 04.01.2017 в розмірі 222697,64 грн (з яких: 169566,84 грн - сума основної заборгованості, 29481,71 грн - пеня, 8478,34 грн - штраф, 3027,12 грн - 3% річних, 12143,63 грн - інфляційні витрати), судові витрати в розмірі 3340,47 грн.

2.1. Місцевим господарським судом з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 598, 626, 627, 628, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 712 ГК України зазначено, що наданими до матеріалів справи належними та допустимими доказами, якими є підписані обома сторонами видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, підтверджується, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки товару від 04.01.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 980579,46 грн. В свою чергу, відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі, частково оплативши його в розмірі 469732,62 грн, а також перевівши заборгованість в розмірі 341280,00 грн. у відповідності до ст. 520 ЦК України до нового боржника ТОВ "Тіліс" на підставі договору про переведення боргу від 10.11.2017, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 169566,84 грн., яка на час розгляду справи відповідачем у добровільному порядку не сплачена. Крім того, суд у відповідності до положень ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 ГК України, а також положень укладеного між сторонами договору дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 3027,12 грн, інфляційних втрат в розмірі 12143,63 грн, а також пені в розмірі 29481,71 грн. та 8478,34 грн штрафу, одночасне стягнення яких з учасника господарських правовідносин не суперечить ст. 61 Конституції України та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалених ним судових рішеннях у спорах з подібних правовідносин.

2.2. Апеляційний господарський суд встановив, що відповідач, який мав довести належними та допустимими доказами відсутність заборгованості у останнього за укладеним договором поставки від 04.01.2017 № 04010633Р/17, однак, таких доказів на підтвердження погашення усієї суми заборгованості за договором поставки від 04.01.2017 № 04010633Р/17 відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду не надав; доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що замовником (відповідачем) порушенні умови договору та норми чинного законодавства щодо строків оплати товару, та перевіривши розрахунки погодився також із правомірністю стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

3. Відповідач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у даній справі з проханням їх скасувати та закрити провадження у даній справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник з посиланням на положення ст.ст. 549, 610, 612, 655, 662, 663, 693 ЦК України, ст.ст. 216, 230 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України вказує на необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про порушення прав позивача, як такого, що не підтверджується належними доказами та ґрунтується на довільному трактуванні норм права, носить характер припущень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

5. Відзиву на касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.01.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс".

6.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №922/1079/18 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у даній справі.

Прийнято до розгляду касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №922/1079/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №922/1079/18 - відхилено.

7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

8. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

9. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

10. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини:

12.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "А+Сервіс" (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (замовник) 04.01.2017 укладено договір поставки товару № 040106ЗЗР/17.

12.2. Відповідно до п.1.1 договору постачальник в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується поставити товар, а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

12.3. Згідно з п.1.3 договору асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю товару та його загальна вартість, терміни передачі та оплати обумовлюються у додатках (специфікаціях) до цього договору, які погоджуються сторонами попередньо та є невід`ємною частиною договору.

12.4. Відповідно до п.3.1 замовник сплачує вартість товару в строки, зазначені у специфікаціях до цього договору.

12.5. Пунктом 11.1 договору встановлено, що останній набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, або до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі.

12.6. Позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 980579,46 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН).

12.7. Відповідно до п.2.3 договору, факт передачі права власності (поставки) товару від постачальника до замовника затверджується шляхом складання та підписання накладних повноважними представниками сторін.

12.8. Постачальником поставлено товар у відповідності до підписаних обома сторонами додатків до договору поставки товару від 04.01.2017, а саме:

Додатку № 00000313005 від 13.03.2017 поставлено товар на суму 232985,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 313005 від 13.03.2017, ТТН №Р313005 від 13.03.2017 (т. 1 а.с. 44-49);

Додатку № 00000315008 від 15.03.2017 поставлено товар на суму 3996,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 315008 від 15.03.2017, ТТН №РЗ 15008 від 15.03.2017 (т. 1 а.с. 50-55);

Додатку № 00000404010 від 04.04.2017 поставлено товар на суму 118094,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 404010 від 04.04.2017, ТТН №Р404010 від 04.04.2017 (т. 1 а.с. 56-60),

Додатку № 00000405004 від 05.04.2017 поставлено товар на суму 70162,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 405004 від 05.04.2017, ТТН №Р405004 від 05.04.2017 (т. 1 а.с. 61-66);

Додатку № 00000405005 від 05.04.2017 поставлено товар на суму 10101,48 грн, що підтверджується видатковою накладною № 405005 від 05.04.2017, ТТН №Р405005 від 05.04.2017 (т. 1 а.с. 67-70);

Додатку № 00000421011 від 21.04.2017 поставлено товар на суму 19241,52 грн, що підтверджується видатковою накладною № 421011 від 21.04.2017, ТТН №Р421011 від 21.04.2017 (т. 1 а.с. 71-74);

Додатку № 00000421012 від 21.04.2017 поставлено товар на суму 113 445,92 грн, що підтверджується видатковою накладною № 421012 від 21.04.2017, ТТН №Р421012 від 21.04.2017 (т. 1 а.с. 75-80);

Додатку № 00000511023 від 11.05.2017 поставлено товар на суму 20904,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 511023 від 11.05.2017, ТТН №Р511023 від 11.05.2017 (т. 1 а.с. 81-84);

Додатку № 00000512026 від 12.05.2017 поставлено товар на суму 39128,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 512026 від 12.05.2017 р., ТТН №Р512026 від 12.05.2017 (т. 1 а.с. 85-88);

Додатку № 00000520007 від 20.05.2017 поставлено товар на суму 29472,72 грн, що підтверджується видатковою накладною № 520007 від 20.05.2017, ТТН №Р5520007 від 20.05.2017 (т. 1 а.с. 89-92);

Додатку № 00000601028 від 01.06.2017 поставлено товар на суму 159976,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 601028 від 01.06.2017, ТТН №Р601028 від 01.06.2017 (т. 1 а.с. 123-128);

Додатку № 00000607009 від 07.06.2017 поставлено товар на суму 37449,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 607009 від 07.06.2017, ТТН №Р607009 від 07.06.2017 (т. 1 а.с. 129-134);

Додатку № 00000609026 від 09.06.2017 поставлено товар на суму 30070,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 609026 від 09.06.2017, ТТН №Р609026 від 09.06.2017 (т. 1 а.с. 135-140);

Додатку № 00000623009 від 23.06.2017 поставлено товар на суму 18576,00 грн. що підтверджується видатковою накладною № 623009 від 23.06.2017, ТТН №Р623009 від 23.06.2017 (т. 1 а.с. 93-98);

Додатку № 00000823009 від 23.08.2017 поставлено товар на суму 27 864,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 823009 від 23.08.2017 р., ТТН №Р823009 від 23.08.2017 (т. 1 а.с. 99-104);

Додатку № 00000906015 від 06.09.2017 поставлено товар на суму 33299,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № 906015 від 06.09.2017, ТТН №Р906015 від 06.09.2017 (т. 1 а.с. 105-110);

Додатку № 00000906016 від 06.09.2017 поставлено товар на суму 8894,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 906016 від 06.09.2017, ТТН №Р906016 від 06.09.2017 (т. 1 а.с. 111-116);

Додатку № 00000908009 від 08.09.2017 поставлено товар на суму 6917,40 грн. що підтверджується видатковою накладною № 908009 від 08.09.2017, ТТН №Р908009 від 08.09.2017 (т. 1 а.с. 117-122).

12.9. Товар за вказаними поставками сплачений замовником на суму 469732,62 грн, платіжними дорученнями № 42 від 17.07.2017, № 125 від 16.08.2017, № 154 від 28.08.2017, № 197 від 05.09.2017, № 2271 від 05.09.2017; № 198 від 07.09.2017; №212 від 11.09.2017, № 375 від 02.11.2017, № 379 від 03.11.2017 у відповідності до акту звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року.

12.10. На виконання укладеного між сторонами договору поставки, позивачем поставлено товару на суму 980579,46 грн, відповідачем частково сплачено 469732,62 грн. Залишок боргу складає 510846,84 грн.

12.11. Між СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" (первісний боржник), ТОВ "ТІЛІС" (новий боржник) та ТОВ "А+СЕРВІС" (кредитор) 10.11.2017 укладено договір про переведення боргу.

12.12. Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" переводить свій борг на нового боржника ТОВ "ТІЛІС", внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов`язану сторону у договорі поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17, укладеного між первісним боржником та кредитором.

12.13. У пункті 2 даного договору сторони передбачили, що за умови виконання первісним боржником СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" п.3 договору, новий боржник ТОВ "ТІЛІС" стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника обов`язки останнього, зокрема за договором поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17 сплатити суму боргу станом на 10.11.2017 в розмірі 510846,84 грн в строк до 29.12.2017.

12.14. Згідно з п. 3 договору первісний боржник СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" здійснює поставку товару новому боржнику ТОВ "ТІЛІС" згідно з договором поставки від 10.11.2017 №63 до 25.12.2017. Оплата за договором поставки від 10.11.2017 №63 здійснюється на умовах цього договору про переведення боргу шляхом перерахування коштів, зазначених в п.2 цього договору, в загальній сумі 1366423,46 грн на рахунок кредитора до 29.12.2017.

12.15. СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", ТОВ "ТІЛІС", ТОВ "А+СЕРВІС" 20.12.2017 підписано акт зарахування зустрічних вимог, у відповідності до якого станом на 20.12.2017 за договором поставки від 10.11.2017 №63 відвантажено яйце куряче на суму 341280,00 грн (п. 2 Акту зарахування зустрічних вимог).

12.16. Тобто, СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" частково виконанало умови укладеного договору поставки від 10.11.2017 №63, у зв`язку з чим новий боржник ТОВ "ТІЛІС" має перед кредитором ТОВ "А+СЕРВІС" непогашені грошові зобов`язання на суму 341280,00 грн (п. 4 Акту зарахування зустрічних вимог).

12.17. Між СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" (первісний боржник), ТОВ "ТІЛІС" (новий боржник) та ТОВ "А+СЕРВІС" (кредитор) 02.01.2018 укладено додаткову угоду до договору про переведення боргу від 10.11.2017 № 10/11-17.

12.18. У відповідності до п.1 вищезазначеної додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до п.3 та п.4 договору, виклавши у такій редакції: "За цим договором за умови виконання первісним боржником СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" п.3 договору новий боржник ТОВ "ТІЛІС" стає зобов`язаний здійснити замість первісного боржника наступні обов`язки останнього: за договором поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17 сплатити суму боргу станом на 20.12.2017 в розмірі 169566,84 грн.

12.19. Відповідно до повідомлення ТОВ "ТІЛІС" від 28.03.2018 п. 3 вказаного договору про переведення боргу від 10.11.2017 № 10/11-17 первісним боржником не був виконаний, а саме: первісний боржник не здійснив поставку товару новому боржнику згідно договором поставки № 63 від 10.11.2017 до 27.03.2018 у загальній сумі 1025373,86 грн (т.2, а.с. 15).

12.20. З огляду на те, що СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" не виконало умов договору поставки від 10.11.2017 №63, що не спростовано з боку відповідача ні в суді першої, ні апеляційної інстанції, саме СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" має заборгованість перед ТОВ "А+СЕРВІС" за договором поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17 в розмірі 169566,84 грн.

12.21. ТОВ "А+СЕРВІС" 27.02.2018, в порядку досудового врегулювання спору, направлено СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" претензію вих. № 27/02-18/1 про сплату суми заборгованості у відповідності до договору поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17 в розмірі 169566,84 грн до 31.03.2018 (т. 1 а.с. 141-143), яка залишилась без відповідного реагування, сума заборгованості відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

12.22. У зв`язку з наведеним, ТОВ "А+СЕРВІС" звернулось за захистом свого порушеного права до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, а також пені, інфляційних, 3% річних та штрафу у розмірі 222697,64 грн за неналежне виконання договору поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17.

13. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, Суд касаційної інстанції виходить з такого.

14. Судами вірно встановлено, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "А+СЕРВІС" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, штрафу, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17.

15. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

17. За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України (436-15) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

18. З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) та 1 глави 30 Господарського кодексу України (436-15) .

19. Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

20. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

21. Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частини першої ст. 664 ЦК України).

22. За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

23. Умовою застосування наведеної норми є неналежне виконання покупцем свого зобов`язання зі своєчасної оплати товару. А у разі настання такої умови покупець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

24. Як встановлено піл час розгляду даної справи, пунктами 1.3, 3.1, 11.1 укладеного договору поставки передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю товару та його загальна вартість, терміни передачі та оплати обумовлюються у додатках (специфікаціях) до цього договору, які погоджуються сторонами попередньо та є невід`ємною частиною договору, замовник сплачує вартість товару в строки, зазначені у специфікаціях до цього договору, та діє до 31.12.2017, або до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі.

25. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами упродовж періоду з березня 2017 року по вересень 2017 року виникали господарські зобов`язання, відповідно до яких ТОВ "А+СЕРВІС" поставляло СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" товар. У відповідача після отримання товару без заперечень та зауважень виник обов`язок оплатити поставлену продукцію, що передбачено у ст. 692 Цивільного кодексу України.

26. На підтвердження існування господарських зобов`язань між сторонами, позивачем надано належним чином засвідчені копії додатків до договору, видаткових накладних та товаро-транспортних накладних на поставлений товар та факт отримання товару відповідачем, а саме підписані та скріплені печатками підприємства видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

27 Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

28. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

29. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

30. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, відповідач в порушення вказаних положень чинного законодавства та умов договору свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати прийнятого товару не виконав, оплативши вказаний товар лише частково на загальну суму 469732,62 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 510846,84 грн.

31. Укладений договір від 10.11.2017 про переведення боргу між СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" - первісний боржник, ТОВ "ТІЛІС" - новий боржник та ТОВ "А+СЕРВІС" - кредитор, за своєю правовою природою є договором про заміну боржника у зобов`язанні.

32. Сторонами - СТОВ "Старовірівський птахокомплекс", ТОВ "ТІЛІС", ТОВ "А+СЕРВІС" 20.12.2017 підписано акт зарахування зустрічних вимог, у відповідності до якого станом на 20.12.2017 за договором поставки від 10.11.2017 №63 відвантажено яйце куряче на суму 341280,00 грн (п. 2 Акту зарахування зустрічних вимог), тобто СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" частково виконанав умови укладеного договору поставки від 10.11.2017 №63, у зв`язку з чим новий боржник ТОВ "ТІЛІС" має перед кредитором ТОВ "А+СЕРВІС" непогашені грошові зобов`язання на суму 341280,00 грн (п. 4 Акту зарахування зустрічних вимог).

33. У відповідності до п.1 укладеної 02.01.2018 додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни до п.3 та п.4 договору, виклавши у такій редакції: "За цим договором за умови виконання первісним боржником СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" п.3 договору новий боржник ТОВ "ТІЛІС" стає зобов`язаний здійснити замість первісного боржника наступні обов`язки останнього: за договором поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17 сплатити суму боргу станом на 20.12.2017 в розмірі 169566,84 грн.

34. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного та повного виконання СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" умов договору поставки від 10.11.2017 №63 перед ТОВ "ТІЛІС", судами зроблено правильний висновок про відсутність обов`язку ТОВ "ТІЛІС" сплачувати суму боргу у розмірі 169566,84 грн кредитору - ТОВ "А+СЕРВІС" замість СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" за договором поставки товару від 04.01.2017 №040106ЗЗР/17.

35. З огляду на наявність вищезазначеного договору про переведення боргу та його часткове виконання з боку відповідача у справі, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості СТОВ "Старовірівський птахокомплекс" перед ТОВ "А+СЕРВІС" у розмірі 169566,84 грн основної суми заборгованості, отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 169566,84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

36. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Касаційний господарський суд, з урахуванням приписів ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України, також погоджується із правомірністю заявлених позивачем вимог у цій частині, та враховує здійснений судами перерахунок 3% річних, інфляційних втрат за період з моменту виникнення заборгованості з оплати за переданий за договором товар, з урахуванням суми боргу та дат виникнення прострочення по кожному з платежів, враховуючи суми платежів та строк оплати, за наявності встановленого факту несплати відповідачем за переданий товар за договором від 04.01.2017 №04010633Р/17 та вважає, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 3027,12 грн - 3% річних з період з 02.09.2017 по 17.04.2018, 12143,63 грн - інфляційних витрат за період з 02.09.2017 по 17.04.2018.

37. Також, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 ГК України, частин 1, 3 ст. 549, ст. 551, ст. 627 Цивільного кодексу України ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", враховуючи домовленість сторін у п. 6.2.1., п. 6.2.2. договору від 04.01.2017 №04010633Р/17, також враховуючи здійснений перерахунок пені та штрафу, Суд погоджується із висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення 29481,71 грн пені за період з 02.09.2017 по 17.04.2018 та 8478,34 грн штрафу.

38. Доводи скаржника про те, що судові рішення попередніх інстанцій є необґрунтованими, судами неправильно встановлені обставини справи та неправильно оцінені докази, надані сторонами, а відтак прийнято помилкові рішення, які ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права та обставин справи та базуються на припущеннях, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

40. Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

41. Слід відзначити, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

42. Враховуючи, що обов`язок доказування покладено процесуальним законом на сторін спірних правовідносин, відповідач надаючи контраргументи доводам і доказам позивача, мав належним чином довести відсутність заборгованості у останнього за укладеним договором поставки від 04.01.2017 №04010633Р/17, однак, доказів на підтвердження погашення усієї суми заборгованості за наведеним договором поставки ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду відповідачем не надано; доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростовано.

43. За таких обставин, висновок судів про те, що замовником (відповідачем) порушенні умови договору та норми чинного законодавства щодо строків оплати товару, що є підставою для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, є правомірним.

44. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

45. у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

46. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

48. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.