ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3834/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Траст"

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телент Едвайзорс"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Траст"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Агрикової О.В. - головуючого, Хрипуна О.О., Чорногуза М.Г. від 13 грудня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Коткова О.В. від 20 вересня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Траст" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телент Едвайзорс" про визнання договору недійсним.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст" на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, у відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було виявлено ознаки нікчемності договору про надання послуг з підбору персоналу №19/05/16 від 19.05.2016 року, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" що, на думку позивача, дає підстави для застосування наслідків недійсності вказаного правочину.

2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 19.05.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір №19/05/2016 про надання послуг з підбору персоналу, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по пошуку та підбору персоналу, а саме кандидата на позицію Голови правління, у відповідності з вимогами та умовами позивача.

2.2. На виконання п. 2 додатку №1 до договору позивач сплатив на користь відповідача 120 000, 00 грн. за послуги з дослідження ринку і підбору кандидатів, що підтверджується рахунком №23 від 24.05.2016 та меморіальним ордером №92938 від 25.05.2016.

2.3. З 30.12.2016 до 29.12.2018 запроваджено процедуру ліквідації ПАТ Банк "Траст" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк "Траст".

2.4. В процесі проведення перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, у відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26.05.2016 (z0863-16) "Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, було виявлено ознаки нікчемності, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону Укоаїни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо спірного договору про надання послуг по підбору персоналу №19/05/16 від 19.05.2016.

2.5. Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Траст" № 143-ЛТ від 15.06.2017, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 37, ч. 2 та ч. 4 ст. 38 Закону України України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", акту комісії з перевірки договорів від 13.06.2017, було визнано нікчемним спірний договір 15.06.2017, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 1482 про визнання нікчемним договору, у якому містилась також і вимога про повернення грошових коштів в сумі 120 000, 00 грн., які отримані ним за вищевказаним договором.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Приймаючи вказані рішення суди виходили з того, що передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав для визнання спірного договору недійсним не встановлено.

3.3. Водночас, суди встановили, що оспорюваний правочин не містить положень щодо безоплатного відчуження майна, на відповідача покладено обов'язки, а саме з розробки стратегії та проведення пошуку кандидатів, проведення відбору кандидатів та надання їх позивачу для проведення співбесід, надання позивачу резюме з даними кандидатів, складення списку потенційних кандидатів на відповідну вакансію - таким чином, положеннями оспорюваного договору встановлено обов'язок відповідача щодо вчинення ним дій на користь позивача.

3.4. В свою чергу, встановлений п. 2.3 Додатку №1 перший платіж (100 000,00 грн.),який є безповоротним платежем та використовується на часткове погашення витрат відповідача на виконання умов даного додатку не може свідчити про відмову банку від власних майнових вимог чи кваліфікуватись як надання відповідачу пільг.

3.5. Крім того, судами також не встановлено ознак фіктивності спірного правочину, встановлених ст. 234 Цивільного кодексу України.

3.6. Вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення грошових коштів у розмірі 120 000, 00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з прийнятими по справі рішеннями ПАТ "Банк Траст" подало касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. ПАТ "Банк Траст" у своїй касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не належним чином дослідили докази, наявні у матеріалах справи, та дійшли помилкових висновків щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним у відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 1, п.7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку відповідача щодо вчинення відповідних майнових дій, крім того, надавши відповідачу переваги у вигляді безповоротного платежу у розмірі 120 000, 00 грн., як передплати по договору, при цьому не встановивши умов відповідальності виконавця у разі невиконання своїх обов'язків за договором, що дало можливість відповідачу уникнути повернення вказаних коштів, із посиланням саме на умови укладеного договору.

6. Позиція ТОВ "Телент Едвайзорс", викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Телент Едвайзорс" просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Банк Траст" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 - без змін.

6.2. Відповідач наголошує на тому, що (1) договір не містить положень щодо безоплатного відчуження майна, (2) на відповідача умовами договору покладено обов'язок, зокрема, з розробки стратегії та проведення пошуку кандидатів, проведення відбору кандидатів та надання їх позивачу для проведення співбесід, надання позивачу резюме з даними кандидатів та інш., тобто оспорюваний правочин містить обсяг прав та обов'язків як щодо позивача, так і щодо відповідача, (3) положення договору про безповоротний платіж не може свідчити про відмову банку від власних майнових вимог чи кваліфікуватись, як надання відповідачу пільг.

6.3. Крім того, ТОВ "Телент Едвайзорс" заявив клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, надавши попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 957, 13 грн. та зобов'язався надати остаточний розмір судових витрат, який ТОВ "Телент Едвайзорс" понесе, у зв'язку з розглядом даної справи, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Як на підставу для визнання недійсним договору позивач вказує на те, що такий правочин є нікчемним, тобто таким, недійсність якого встановлена приписами п.1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7.2. Отже, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним укладеного між сторонами договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

7.3. Згідно з п. 1, п.7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог та/або уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

7.5. В свою чергу, судами встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по пошуку та підбору персоналу у відповідності з вимогами позивача. Назва посади, а також вимоги до кандидата, узгоджуються між сторонами додатково у відповідному додатку до даного договору.

7.6. П. 2.1 договору на відповідача покладено обов'язки, зокрема, з розробки стратегії та проведення пошуку кандидатів, проведення відбору кандидатів та надання їх позивачу для проведення співбесід, надання позивачу резюме з даними кандидатів, складання списків потенційних кандидатів на відповідну вакансію з зазначенням прізвищ, посад та назв компаній, де працюють кандидати.

7.7. З додатку №1 від 19.05.2016 до договору №19/05/2016 від 19.05.2016 про надання послуг по підбору персоналу вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по дослідженню ринку фахівців та підбору кандидата на позицію: Голова правління у відповідності з вимогами та умовами позивача.

7.8. Тобто, договір встановлює, як права та обов'язки позивача, так і відповідача, що спростовує твердження позивача про прийняття банком на себе зобов'язань без встановлення обов'язку для відповідача здійснити певні дії на виконання умов договору. Крім того, укладений між сторонами договір, не передбачає також відчуження майна банку або відмови від власних майнових вимог.

7.9. Посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, як на підставу своїх вимог, позивач вказує на те, що укладення договору відбулось без наміру досягти реальних наслідків у вигляді надання банку визначених договором послуг, а лише з метою протиправного отримання коштів.

7.10. Тобто, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, обґрунтування позовних вимог зводиться до встановлення у даному випадку ознак фіктивності укладеного між сторонами договору, визнання його недійсним та застосування відповідних правових наслідків.

7.11. Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

7.12. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

7.13. Позивач, не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину, та відповідно не довів його фіктивність. Водночас, судами встановлено факт укладення договору та його часткове виконання з боку позивача, зокрема, оплата позивачем так званої передоплати на часткове покриття витрат відповідача на виконання умов додатку до даного договору.

7.14. Ще однією з ознак недійсності правочину позивач зазначає той факт, що спірний договір передбачає платіж з метою надання переваги (пільги) відповідачу, які прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

7.15. Суди попередніх інстанцій також вірно встановили, що оспорюваний правочин не містить положень щодо безоплатного відчуження майна, оскільки на відповідача покладено також і обов'язки, як не містить і умов щодо надання пільг відповідачу.

7.16. Згідно з п. 2.3 Додатку №1 перший платіж (100 000,00 грн.) є безповоротним платежем, який використовується на часткове погашення витрат відповідача на виконання умов даного додатку, у зв'язку з чим останній не може кваліфікуватися як відмова банку від власних майнових вимог чи надання відповідачу пільги.

7.17. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним.

7.18. Враховуючи ті обставини, що спірний договір не суперечать положенням ст. 203 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови, встановленні законодавством для даного виду правочинів, підстави для визнання його недійсним відсутні.

7.19. В свою чергу, вимога позивача про застосування наслідків недійсності спірного правочину у вигляді стягнення грошових коштів у розмірі 120 000, 00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним.

7.20. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

7.21. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Клопотання ТОВ "Телент Едвайзорс" про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, буде розглянуто після надання відповідачем їх остаточного розрахунку на підставі належних доказів, у відповідності до встановлених законом вимог.

7.22. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Траст" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року у справі № 910/3834/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.