1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", м. Курахове Донецької області (Далі - ТОВ "ДТЕК Східенерго", позивач) 14.04.2018 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Лиман, Донецька область (Далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця", відповідач) про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 773765,72 грн.

1.1. В обґрунтування вимог позивач посилається на неприбуття на адресу вантажоотримувача вагонів №60445152, №60503661, №67919589, №64098213, №55096234 та №56936826, на які оформлені досильні накладні №53718888, №53856813, №48025910 від 26.01.2017р., №48442180 від 18.02.2017р., №48605943 від 22.02.2017р., №48709083 від 27.02.2017р. та складені комерційні акти БМ №732336/1, АQ №652205/6, АQ №652202/3, АQ №652203/4, внаслідок чого позивачу завдано збитки у вигляді недостачі вугілля у розмірі 773765,72грн. При цьому позивач посилається на ст.ст. 4, 162- 164 Господарського процесуального кодексу України, ст. 315 ГК України, ст.ст. 12, 25 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 110, 114, 127, 129 Статуту залізниць України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2018 у справі №905/729/18, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2018, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто збитки у вигляді нестачі у розмірі 773 765,72 грн та судові витрати.

3. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем повністю доведено свої вимоги та відсутністю пропуску позовної давності при зверненні позивача до суду, про застосування якої заявлено відповідачем на стадії підготовчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. Відповідач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2018 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №905/729/18 з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. За доводами відповідача, згідно з ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України (Далі - ГК України (436-15) ) для пред`явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, ст. 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

5.1. Скаржник вважає, що з огляду на положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць, позовна давність пов`язана з днем настання подій, що є підставою для подання позову - з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його нестачі, засвідченої комерційними актами. Комерційні акти складені 27.01.2017, 19.02.2017, 23.02.2017, 28.02.2017. На думку відповідача, оскільки позивач не скористався правом на пред`явлення претензії розпочався перебіг позовної давності, який сплинув, відповідно 29.01.2018, 21.02.2018., 25.02.2018, 02.03.2018.

5.2. ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Донецька залізниця" зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 315 ГК України та ст. 267 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України) не застосував позовну давність та не відмовив у задоволенні позовних вимог.

5.3. Скаржник доводить, що апеляційний господарський суд наведеної помилки суду першої інстанції не виправив, а також не врахував висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №905/3245/16.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Відзиву на касаційну скаргу до Суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.02.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу відповідача.

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №905/729/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у даній справі.

Прийнято до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі №905/729/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

11. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини:

13.1. Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" зі станції відправлення Дар`євка Донецької залізниці за залізничною накладною №53695649 від 11.01.2017 на станцію Городній Донецької залізниці здійснено відправлення 10 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ "ДТЕК Східенерго".

13.2. Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 67919589 зазначено масу вантажу 71 000 кг; у вагоні № 60503661 - 70 000 кг; у вагоні №60445152 - 70 000 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.

13.3. Згідно з графою 26 "спосіб визначення маси" - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 002917.

13.4. Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній №від 53695649 від 11.01.2017 р. залізницею складено комерційний акт БМ №732336/1 від 27.01.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 8854 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 10 вагонів, фактично прибуло 7 вагонів, вагони 60445152, 60503661, 67919589 не прибули. Вагони відчеплені по станції Дар`ївка Донецької залізної дороги та оформлені досилання відповідно 53718888, 53856813, 48025910 від 26.01.2017 р.

13.5. Даний комерційний акт підписано: в графі "завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)" агентом комерційним Скворцовою С.Н., начальником станції Мухановим М.А,, прийомоздавальником агентом комерційним Головченко Л.Л., вантажоотримувачем ОСОБА_1 .

13.6. ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 18.02.2017 р. зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48536650 від 18.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснено відправлення 11 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ "ДТЕК Східенерго".

13.7. Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 64098213 зазначено масу вантажу 69 500 кг; у вагоні № 56218753 - 70 000 кг; вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.

13.8. Згідно з графою 26 "спосіб визначення маси" - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 060601325 ВВЭТ-150.

13.9. Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № 48536650 від 18.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652205/6 від 19.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні та перевірці потягу 3106 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 11 вагонів, фактично прибуло 10 вагонів, вагон № 64098213 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48442180 від 18.02.2017 р.

13.10. Даний комерційний акт підписано: в графі "завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)" агентом комерційним Скворцовою С.Н., начальником станції Мухановим М.А,, прийомоздавальником агентом комерційним Курдюковою А.К ., вантажоотримувачем ОСОБА_3

13.11. ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 21.02.2017 р. зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48587042 від 21.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснено відправлення 2 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ "ДТЕК Східенерго".

13.12. Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 55096234 зазначено масу вантажу 70 000 кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.

Згідно з графою 26 "спосіб визначення маси" - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 060601325 ВВЭТ-150.

13.13. Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній № 48587042 від 21.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652202/3 від 23.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 3110 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 2 вагони, фактично прибув 1 вагон, вагон № 55096234 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48605943 від 22.02.2017 р.

13.14. Даний комерційний акт підписано: в графі "завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)" агентом комерційним Скворцовою С.Н., начальником станції Мухановим М.А,, прийомоздавальником агентом комерційним Курдюковою А.К ., вантажоотримувачем ОСОБА_5

13.15. ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 27.02.2017 р. зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці за залізничною накладною № 48707939 від 27.02.2017 р. на станцію Городній Донецької залізниці здійснено відправлення 6 вагонів з вантажем - антрацит на адресу ДТЕК Луганська ТЕС ТОВ "ДТЕК Східенерго".

13.16. Відповідно до зазначеної накладної вантажовідправником у вагоні № 56936826 зазначено масу вантажу 70 000 кг; вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, про що у зазначеній накладній зроблено відповідний запис.

13.17. Згідно з графою 26 "спосіб визначення маси" - вантаж зважено на вагонних вагах (150 т), заводський № 081001656 ВВЭТ-150.

13.18. Після прибуття рухомого складу вагонів, зазначених у залізничній накладній №48707939 від 27.02.2017 р. залізницею складено комерційний акт АQ № 652203/4 від 28.02.2017 р., відповідно до якого при прийманні потягу 3108 в накладній, яка вказана на лицьовій стороні акту, зазначено 6 вагонів, фактично прибуло 5 вагонів, вагон № 56936826 не прибув, вагон відчеплений по ст. Довжанська і оформлена досилка 48709083 від 27.02.2017 р.

13.19. Даний комерційний акт підписано: в графі "завідуючий вантажним двором (пакгаузом, контейнерним майданчиком, сортувальною платформою; ст. прийомоздавальник)" агентом комерційним Скворцовою С.Н., начальником станції Мухановим М.А,, прийомоздавальником агентом комерційним Ткаченко Л. І ., вантажоотримувачем ОСОБА_7 .

13.20. В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу.

14. Зазначені обставини стали підставою для даного позову.

15. Приймаючи оскаржені судові акти суди встановили, що внаслідок невиконання відповідачем визначених законодавством зобов`язань в частині збереження перевезеного вантажу, що призвело до втрати частини останнього, позивачу завдані фактичні збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, які визнані судами доведеними, а заявлені вимоги щодо стягнення 773 765,72 грн. обґрунтованими.

16. Доводів на спростування цих обставин касаційна скарга не містить і в цій частині судові рішення не оскаржуються.

17. Поряд з цим судами відхилено доводи відповідача про відмову у задоволені позову з підстав порушення позивачем позовної давності за заявленими вимогами та встановлено, що позивач звернувся до суду у межах строків позовної давності.

18. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

19. Згідно з частиною 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

20. За змістом частини першої статті 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

21. Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

22. Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

23. При цьому приписами статті 258 частини 1 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

24. Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до ст. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.

25. За приписами ст. 134 Статуту залізниць, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

26. Частиною 5 статті 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

27. Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п) і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973 (1973-2002-п) .

28. Господарський кодекс України (436-15) , прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.

29. Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України (436-15) слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

30. Таким чином суди дійшли правильних висновків, що звернення з позовом до залізниці упродовж 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію узгоджується з положеннями статті 315 Господарського кодексу України.

31. Судами встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

32. Судами також встановлено, що комерційні акти, на підставі яких заявлено позов у даній справі, складено 27.01.2017, 19.02.2017, 23.02.2017 та 28.02.2017, а позов ТОВ "ДТЕК Східенерго" надіслано до господарського суду Донецької області за допомогою підприємства зв`язку 14.04.2018, що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ "Укрпошта" на поштовому конверті, тобто без пропуску позовної давності, тому доводи касаційної скарги, що викладені у п. 5, п. 5.1., п. 5.2. відхиляються як безпідставні.

33. Доводи касаційної скарги, які викладені у п. 5.3. цієї постанови підлягають відхиленню, з огляду на те, що у постанові від 24.04.2018 у справі №905/3245/16 Верховний Суд застосував до спірних правовідносин норму ч. 5 ст. 315 ГК України, якою визначено шестимісячний строк позовної давності для пред`явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, у даному ж випадку, позов пред`явлено вантажоодержувачем до перевізника, що виключає застосування наведеної норми до правовідносин у даній справі, отже, скаржник безпідставно посилається на незастосування судом другої інстанції у своїй постанові висновків щодо застосування норм права у наведеній постанові Верховного Суду.

34. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

35. Подана відповідачем скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

36. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

37. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

39. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.