розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (Чередко А.Є., Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 (Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/2083/18

за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини", третя особа Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради про усунення перешкод користування власністю

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Дніпровська міська рада (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини" (далі - Відповідач), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Третя особа) про усунення перешкод користування власністю шляхом зобов'язання Відповідача повернути Позивачу нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд. 10, загальною площею 826,7 м-2, разом з земельною ділянкою загальною площею 3 158,0 м-2 за актом приймання - передачі.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що рішенням №1146 від 31.08.2011 "Про визнання такими, що втратили чинність, рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №1704 від 21.12.1995, №256 від 15.02.1996 щодо передачі в тимчасове користування Відповідачу дошкільного закладу №83" визнано такими, що втратили чинність, рішення №1704 від 21.12.1995 та №256 від 15.02.1996, а тому Позивач вважає, що право Відповідача на користування спірними приміщеннями припинено, проте Відповідач незаконно та самовільно користується спірним майном, чим чинить перешкоди Позивачу в користуванні та розпорядженні своєю власністю.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 в задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки жодна із визначених у договорі підстав для дострокового розірвання договору не настала, договір про безвідплатне користування майном є чинним, а, отже, Відповідач правомірно користується майном, у зв'язку з чим, вимога про усунення перешкод у користуванні майном, що належить до комунальної власності, є недоведеною.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами не враховано, що Позивач, як власник нерухомого майна комунальної власності та земельної ділянки, вчинив розпорядження належним йому майном, тим самим припинив право Відповідача на користування спірним приміщенням, а тому судами невірно застосовано частину 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

8. Висновки судів, що факт визнання нечинним Позивачем рішень виконавчого комітету Позивача не свідчить про втрату Відповідачем права користування спірним майном та не є підставою для його повернення, також не відповідають приписам частини 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

9. Суди дійшли передчасних висновків щодо відсутності передумов застосування статей 386, 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та відсутності доказів припинення договору від 30.04.1996.

10. Суди не звернули увагу та не застосували приписи пункту 16 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996 (118-96-п) (в редакції, чинній на момент реєстрації Відповідача) у зв'язку з чим, дійшли невірних висновків щодо правонаступництва Відповідача та зовсім іншої юридичної особи, яка є стороною у спірному договорі, оскільки Відповідач не є правонаступником Господарського товариства "Дніпропетровський медичний інститут народної медицини" тому, що у цих осіб різні коди ЄДРПОУ.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Попередні судові інстанції встановили, що виконавчим комітетом Позивача 21.12.1995 прийнято рішення №1704 "Про передачу в тимчасове користування дошкільного закладу №83 відділу освіти виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини", згідно з яким передано дошкільний заклад №83 відділу освіти виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини" в тимчасове користування з покриттям фактично наданих комунальних послуг на період функціонування інституту (нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Дніпро, вул. Титова, буд. 10, загальною площею 826,7 м-2, разом з земельною ділянкою загальною площею 3 158,0 м-2).

13. Рішенням виконавчого комітету Позивача №256 від 15.02.1996 пункти 1,2 рішення №1704 від 21.12.1995 визнано такими, що втратили чинність та викладено вказані пункти у наступній редакції:

"1. Відділу освіти виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів передати дошкільний заклад №83 "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини" в безкоштовне користування на період його функціонування, з покриттям фактично наданих комунальних послуг.

2. "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини" для забезпечення своїх потреб закінчити капітальний ремонт приміщення".

14. На виконання рішення виконавчого комітету Позивача №256 від 15.02.1996 між Відділом освіти виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів (Відділ) та "Дніпропетровським медичним інститутом народної медицини", правонаступником якого є Відповідач (Товариство), 30.04.1996 укладено договір про безвідплатне користування майном, за умовами якого Відділ передав Товариству у безвідплатне користування нежитлове приміщення по вул.Титова, 10, загальною площею 826,7 м-2 разом із земельною ділянкою площею 3 156,0 м-2, згідно з технічним паспортом на дану будівлю для використання Товариством у відповідності з установчими завданнями.

14.1. Згідно з пунктом 1.2 договору строк користування встановлюється на період функціонування Товариства.

15. В подальшому, Позивачем прийнято рішення №1146 від 31.08.2011 "Про визнання такими, що втратили чинність, рішень виконавчого комітету Позивача №1704 від 21.12.1995 та №256 від 15.02.1996 щодо передачі в тимчасове користування дошкільного закладу №83 "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини".

16. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення №1704 від 21.12.1995 та №256 від 15.02.1996 є ненормативними актами, оскільки стосуються прав та обов'язків визначеного в цих рішеннях певного суб'єкта і на виконання цих рішень Відповідачем укладено договір про безвідплатне користування майном, що свідчить про повне виконання вказаних рішень Позивача. Враховуючи рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (v007p710-09) , яким визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію; ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання, суди обґрунтовано зазначили, що у Позивача були відсутні підстави для визнання зазначених рішень такими, що втратили чинність шляхом прийняття рішення №1146 від 31.08.2011.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач вважає, що оскільки рішення виконавчого комітету Позивача щодо передачі в тимчасове користування дошкільного закладу №83 "Дніпропетровському медичному інституту народної медицини" втратили чинність у зв'язку з прийняттям рішення №1146 від 31.08.2011, а зазначені рішення були єдиною підставою, що надавали Відповідачеві право користування майном, Відповідач втратив право користування цим майном і, не повертаючи у комунальну власність приміщення, Відповідач самовільно та незаконно користується спірним приміщенням, чим чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що належить до комунальної власності.

18. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що умовами пункту 1.2 договору визначено період, протягом якого Відповідач користується майном, а пунктом 4.1 договору обумовлено випадки, за умови настання яких, договір може бути розірвано і, оскільки жодна із визначених у договорі підстав для дострокового розірвання договору не настала, договір про безвідплатне користування майном є чинним, а, отже, Відповідач правомірно користується майном, у зв'язку з чим, вимога про усунення перешкод у користуванні майном, що належить до комунальної власності, є недоведеною.

19. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже, в разі наявності таких відносин, власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.

20. Судами не встановлено і з матеріалів справи не вбачається обставин щодо володіння Позивачем спірним приміщенням на час пред'явлення позову та розгляду справи.

21. Крім того, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, Відповідач користується майном на підставі укладеного на виконання рішень Позивача №1704 від 21.12.1995 та №256 від 15.02.1996 договору, який є чинним, тобто не встановлено, що Відповідач користується спірним приміщенням безпідставно. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права про усунення перешкод користування власністю Позивача не відповідає ефективному засобу захисту.

21. Водночас, ненадання судами попередніх інстанцій уваги щодо ефективності засобу захисту, визначеного Позивачем, не призвело до прийняття господарськими судами неправильних по суті судових рішень в межах заявленого позову у даній справі.

22. Доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 7, 8, 9 постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище.

23. Щодо посилання скаржника, зазначеного в пункті 10 постанови, то суди попередніх інстанцій, надавши оцінку статуту Відповідача, дійшли вірного висновку про необґрунтованість доводів Позивача в цій частині, зокрема, щодо різниці в кодах ЄДРПОУ, які спростовуються матеріалами справи, а також про відсутність підстав вважати, що Відповідач не є правонаступником "Дніпропетровського медичного інституту народної медицини", з яким 30.04.1996 Відділом освіти виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів укладено договір про безвідплатне користування майном.

24. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, частиною 2 статті 309 ГПК України встановлено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

26. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, зазначених в даній постанові.

Щодо розподілу судових витрат

27. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 у справі №904/2083/18 залишити без змін з урахуванням мотивів, зазначених в даній постанові.