розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 (Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Хрипун О.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (Князьков В.В.) у справі №910/4357/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", третя особа ОСОБА_10 про визнання недійсним правочину з перерахування грошових коштів

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - Відповідач) про визнання недійсним правочину з перерахування коштів в сумі 200 000,00 грн на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016, який укладений між Відповідачем та ОСОБА_10 (далі - Третя особа).

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що переказ грошових коштів, який, на думку Позивача, є правочином, в сумі 200 000,00 грн з рахунку Відповідача на рахунок Третьої особи було здійснено Позивачем без дотримання вимог пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частини 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), у зв'язку з чим Позивач зазначає про наявність підстав для визнання правочину з перерахування грошових коштів недійсним.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем безпідставно віднесено до нікчемних правочинів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 частини 3 статті 38 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", операцію з перерахування коштів в якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016, здійсненої 15.06.2016, в сумі 200 000,00 грн. Перерахування грошових коштів - поворотної фінансової допомоги, є лише дією, яка засвідчує факт належного виконання договору, тому підстави для визнання цієї дії недійсною за правилами визнання недійсним правочину відсутні. Судом враховано, що сам договір безвідсоткової фінансової допомоги від 13.06.2016, сторонами якого є юридична та фізична особи, Позивачем не оспорюється.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, частину 1 статті 220, частини 1 та 2 статті 215, статтю 227 ЦК України, частину 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункти 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

8. До операції з перерахування коштів не можуть бути застосовані приписи статей 203, 215 ЦК України, оскільки така операція не є правочином.

9. Судами вірно не застосовано статтю 227 ЦК України, оскільки чинним законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні договору безвідсоткової фінансової допомоги.

10. Оскільки стаття 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" регулює діяльність банків, а тому не може бути застосована до даних правовідносин, які виникли між Відповідачем та Третьою особою.

Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу

11. Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, законними, а висновки судів про відсутність підстав для застосування пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 202, 227 ЦК України, статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідають обставинам справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладеним між Відповідачем та Третьою особою правочином, на підставі якого між цими особами виникли цивільні права та обов'язки, є договір №1Ф про надання поворотної фінансової допомоги від 13.06.2016, за умовами якого Відповідач надає Третій особі поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позику) в сумі 200 000,00 грн.

13. На виконання умов договору, Відповідач 15.06.2016 здійснив перерахування Третій особі грошових коштів в сумі 200 000,00 грн із призначенням платежу: "Надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №1Ф від 13.06.2016".

14. Наказом Позивача №189-ОД від 10.08.2016 операцію з перерахування коштів Відповідачем Третій особі віднесено до нікчемних правочинів з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, у позовній заяві Позивач додатково вказує підставою нікчемності пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

15. Відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

16. Отже, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, положення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку, тобто тих, які вчинено саме банком.

17. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18. Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

19. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

20. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відхилення доводів Позивача, що дія з перерахування грошових коштів з рахунку Відповідача на рахунок Третьої особи в сумі 200 000,00 грн на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016, який укладений між Відповідачем та Третьою особою із призначенням платежу: "Надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №1Ф від 13.06.2016", є правочином. Такі доводи не ґрунтуються на зазначеному в законі визначенні правочину, оскільки, за своєю суттю, є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх вказаних вище складових елементів правочину, а тому до цієї операції не можуть бути застосовані норми статей 203, 215 ЦК України, що регулюють питання недійсності правочину.

21. Даної правової позиції дотримується також Верховний Суд в постанові від 26.03.2018 у справі №911/2623/17.

22. До того ж, попередні судові інстанцій обґрунтовано визначили, що, з огляду на наведене вище законодавство, Позивачем помилково віднесено до нікчемних правочинів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вказану вище операцію з перерахування коштів.

23. За таких обставин місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що перерахування грошових коштів в якості зворотної фінансової допомоги є лише дією, яка засвідчує факт належного виконання договору від 13.06.2016, а тому підстави для визнання цієї дії недійсною за правилами визнання недійсним правочину відсутні.

24. Під час здійснення апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд звернув увагу на посилання Позивача на те, що правочин з перерахування коштів вчинено у період, коли діяли обмеження, встановлені рішенням Правління Національного Банку України №70-рш/БТ "Про віднесення ПАТ Комерційного банку "Євробанк" до категорії проблемних", щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Наведені обмеження, на думку Позивача, свідчать про недотримання Відповідачем і вимог статті 227 ЦК України.

24.1. Відповідно до частини 1 статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

24.2. Разом з тим, оскільки чинним законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні договору безвідсоткової фінансової допомоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності викладених вище доводів Позивача.

24.3. До того ж, як вірно встановили суди, договір безвідсоткової фінансової допомоги від 13.06.2016 Позивачем не оспорюється, а оспорювана дія не містить всіх необхідних елементів, притаманних правочину.

25. Крім того, Суд погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій про безпідставність посилань Позивача на частину 4 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки положення вказаної статті стосуються виключно регулювання діяльності банку та не може бути застосовано до правовідносин, що виникли між Відповідачем та Третьою особою в межах даного спору.

26. Доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 7 постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених у даній постанові.

27. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Позивача на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

28. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

29. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

31. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Євробанк" залишити без задоволення.