1.1 24.03.2018 Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів "Пам'ять" (далі - Позивач-1) подало позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Артемсіль" (далі - Відповідач-1) на користь Позивача-1 63 950 000 грн 00 коп. штрафу та стягнення з Відповідача-1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Ді Ен Пі" (далі - Відповідач 2) солідарно збитків в сумі 25 009 971 грн 79 коп.

1.2 Позовна заява мотивована односторонньою відмовою Відповідача-1 від виконання умов укладеного між Позивачем-1 та Відповідачем-1 договору № 28/10-18/11-30 від 28.10.2005 на виконання ревізійно-налагоджувальних робіт (далі - Договір), через що за умовами пункту 4.5 Договору у Відповідача 1 виник обов'язок сплатити на користь Позивача-1 штраф в сумі, еквівалентній сумі цього Договору (з урахуванням додаткової угоди від 20.06.2014), що дорівнює 63 950 000 грн 00 коп. Вимоги також мотивовані встановленням судовими рішеннями у справах № 905/447/15, 905/2340/15, № 905/3273/15 та № 905/3302/15 обставин належного виконання Договору Позивачем-1 та невиконання зобов'язань Відповідачем-1. Крім цього, з огляду на сплату Відповідачем-1 на виконання своїх зобов'язань за Договором на користь Позивача-1 лише 38 797 666 грн 52 коп., на стягнення за рішенням суду у справі № 905/3302/15 з Відповідача-1 на користь Позивача-1 1 142 361 грн 69 коп. збитків за Договором, тоді як в межах виконання Договору Позивач-1 міг би реально отримати від Відповідача-1 63 950 000 грн 00 коп., Відповідач-1 має сплатити на користь Позивача-1 решту - 25 009 971 грн 79 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди.

1.3 04.04.2017 Господарський суд Харківської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017): позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача-1 штраф в сумі 63 950 000 грн 00 коп., а в решті позову відмовити.

1.4 18.04.2017 Господарський суд Харківської області видав наказ на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017.

1.5 13.10.2017 Позивач-1 подав заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/1022/17 в частині стягнення 63 950 000 грн 00 коп., правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Актив Інвест", що діє від імені, в інтересах та за рахунок активів Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" (далі - Позивач-2).

1.6 Заява мотивована переходом від Позивача-1 до Позивача-2 як нового кредитора права вимоги за Договором в сумі 63 950 000 грн 00 коп. через те, що первісно право грошової вимоги за Договором на зазначену суму перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" як до нового кредитора за укладеним 21.06.2017 між ним і Позивачем-1 договором факторингу № 1/21-06-17, а у подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" та Позивач-2 уклали договір застави від 26.06.2017, за яким право грошової вимоги до Відповідача 1 за Договором в сумі 63 950 000 грн 00 коп. передано в заставу Позивачу-2 в рахунок забезпечення раніше укладеного між ними договору факторингу № 1/16-06-17 від 16.06.2017, про що Відповідач-1 був повідомлений, однак через невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" взятих на себе зобов'язань за договором факторингу № 1/16-06-17 від 16.06.2017 перед Позивачем-2, вказані особи 27.06.2017 уклали договір про задоволення вимог заставодержателя.

1.7 31.10.2017 Господарський суд Харківської області ухвалив задовольнити заяву Позивача-1 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та замінити стягувача - Позивача-1 у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/1022/17 в частині стягнення 63 950 000 грн 00 коп. на його правонаступника - Позивача-2.

1.8 20.03.2018 Верховний Суду України постановив задовольнити касаційну скаргу Відповідача-1, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 в частині задоволення позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 залишити без змін.

1.9 18.04.2018 Господарський суд Харківської області ухвалив призначити справу № 922/1022/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження, почати підготовче провадження у справі і призначити підготовче засідання на 15.05.2018 о 14 год. 45 хв.

2. Короткий зміст вимог заяви

2.1 11.05.2018 Позивач-2 подав заяву про заміну Позивача-1 його правонаступником - Позивачем-2 та про залучення Позивача-1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Заява мотивована обставинами, викладеними у пункті 1.6 цієї постанови.

3. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

3.1 24.10.2018 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019): частково задовольнити заяву Позивача-2 про заміну позивача його правонаступником та залучення до участі у справі як третьої особи Позивача-1; замінити Позивача-1 його правонаступником - Позивачем-2, а в іншій частині вимог заяви відмовити.

3.2 Рішення судів мотивовані заміною Позивача-1 на Позивача-2 як кредитора у зобов'язані щодо грошової вимоги до Відповідача-1 в сумі 63 950 000 грн 00 коп. з огляду на зміст правочинів: договору факторингу № 1/21-06-17, укладеного 21.06.2017 між Позивачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс", за яким до вказаної особи як до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до Відповідача-1 за Договором в сумі 63 950 000 грн 00 коп., яке у подальшому передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" в заставу Позивачу-2 за укладеним 26.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" та Позивачем-2 договором застави в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за раніше укладеним між ними договором факторингу № 1/16-06-17 від 16.06.2017, про що Відповідач-1 був повідомлений, однак через невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" взятих на себе зобов'язань за договором факторингу № 1/16-06-17 від 16.06.2017 перед Позивачем-2, вказані особи 27.06.2017 уклали договір про задоволення вимог заставодержателя. Відмова в задоволенні заяви про залучення Позивача-1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача мотивована недоведеністю належних правових підстав для вчинення цієї процесуальної дії.

3.3 Погоджуючись з наведеними висновками суду першої інстанції, апеляційний суд наголосив, що за договором факторингу № 1/21-06-17 Позивач-1 передав факторові (Товариству з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс") право вимоги за Договором в сумі 63 950 000 грн 00 коп., а не заборгованість Відповідача-1, яка стягнена з цієї особи за рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 у цій справі, яке скасовано; а це рішення у договорі факторингу № 1/21-06-17 вжито сторонами цього договору як підтвердження факту існування цієї суми боргу на момент підписання договору факторингу, а не як правова підстава для виникнення права вимоги до Відповідача-1 на зазначу суму. Також апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи Відповідача-1 щодо неможливості відступлення Позивачем-1 іншим особам права вимоги до Відповідача-1 за Договором з підстав відповідного застереження в пункті 6.9 Договору з огляду на те, що за змістом статті 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Апеляційний суд відхилив також аргумент Відповідача-1 про неможливість заміни сторони позивача у цій справі з підстав нерозривної пов'язаності в цьому спорі зобов'язання за Договором з особою кредитора - Позивача-1 з огляду на те, що виконання за умовами Договору ревізійно-налагоджувальних робіт та оплата їх вартості та штрафних санкцій за Договором не є такими, що нерозривно пов'язані з особою Позивача-1 і не пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю.

4. Встановлені судами обставини

4.1 21.06.2017 між Позивачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольфстрім Фінанс" укладено договір факторингу №1/21 (16)-06-17.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу №1/21-06-17, ТОВ "Гольфстрім Фінанс" зобов'язується передати грошові кошти в сумі 12 790 000,00 грн (кошти) в розпорядження Позивача-1 за плату, а Позивач-1 зобов'язується відступити ТОВ "Гольфстрім Фінанс" своє право грошової вимоги за Договором та додатковими угодами та доповненнями до нього, до Відповідача-1 (боржник у цьому провадженні) в сумі 63 950 000 грн 00 коп. на дату підписання цього договору, яка підтверджується, зокрема, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 у справі №922/1022/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017.

За змістом пункту 1.1.2 договору факторингу №1/21-06-17 передбачено можливість наступного відступлення права грошової вимоги.

Згідно з пунктом 1.3 договору факторингу №1/21-06-17, для підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, Позивач-1 передає ТОВ "Гольфстрім Фінанс" документацію в такому порядку: 1.3.1 документацію, що стосується виконання умов цього договору передається протягом 10 днів з моменту його підписання; 1.3.2 передача документації оформляється Актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін за формою, передбаченою в договорі.

В пункті 1.4 договору факторингу №1/21-06-17 сторони домовились, що право грошової вимоги переходить до ТОВ "Гольфстрім Фінанс" з моменту підписання цього договору, після чого ТОВ "Гольфстрім Фінанс" стає новим кредитором Відповідача-1 стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги до ТОВ "Гольфстрім Фінанс" переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

4.2 Згідно з відомостями з Державного реєстру фінансових установ ТОВ "Гольфстрім Фінанс" є фінансовою установою (Свідоцтво про реєстрацію ФУ серії ААВ № 597707 від 07.03.2012 ).

4.3 21.06.2017 Позивачем-1 та ТОВ "Гольфстрім Фінанс" підписано акт приймання-передачі документації до договору факторингу №1/21-06-17.

4.4 26.06.2017 ТОВ "Гольфстрім Фінанс" та Позивач-2 уклали договір застави, за яким ТОВ "Гольфстрім Фінанс" передало в заставу отримане на підставі договору факторингу №1/21-06-17 право грошової вимоги до Відповідач-2 в сумі 63 950 000 грн 00 коп. в рахунок забезпечення своїх зобов'язань перед Позивачем-2 за іншим договором факторингу - №1/16-06-17.

4.5 Відповідно до договору про задоволення вимог заставодержателя (шляхом відступлення права вимоги) від 27.06.2017, укладеним між ТОВ "Гольфстрім Фінанс" та Позивачем-2, у зв'язку з порушенням ТОВ "Гольфстрім Фінанс" своїх зобов'язань за договором факторингу №1/16-06-17, Позивач-2 звернув стягнення на предмет застави згідно з договором застави від 26.06.2017 - на право грошової вимоги до Відповідача-1 в сумі 63 950 000 грн 00 коп.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 22.02.2019 Відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.10.2018, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Ухвалюючи рішення про заміну сторони -позивача у цій справі, суди заздалегідь визначили Позивача-2 як кредитора, а Відповідача-2 як боржника у зобов'язанні, що випливає з Договору, не врахувавши визначення кредитора, боржника та грошового зобов'язання згідно з нормами Закону України "Про банкрутство" (2343-12) , а також те, що відповідно до положень цього закону штраф, що є предметом спору у цій справі, не входить до складу грошового зобов'язання.

6.2 Суди припустилися помилки при застосуванні норм права, незаконно замінивши позивача у цьому спорі та визначивши Позивача-2 правонаступником первісного позивача у правовідносинах, що виникли на підстави Договору, оскільки уступка права вимоги Позивача-1 до Відповідача-1 мала місце на стадії виконання судового рішення у цій справі, тоді як заміна сторони у зобов'язанні є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення характеру цивільно-правових не мають; угода ж, за якою Позивач-1 передав право вимоги до Відповідача-1 за Договором на суму 63 950 000 грн 00 коп., що була стягнута за судовим рішенням у цій справі, укладена на стадії виконання цього судового рішення.

6.3 Через скасування постановою Верховного Суду від 20.03.2018 судового рішення про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача-1 63 950 000 грн 00 коп. штрафу цієї вимоги до Відповідача-1 не існує, у зв'язку із чим з моменту скасування цього рішення перестало існувати право грошової вимоги, що виникло за цим рішенням, що передано Позивачем-1 за договором факторингу, а у подальшому - у заставу Позивачу-2, через що відсутні правові підстави і для заміни сторони у виконавчому провадженні, а також для передачі в порядку уступки права вимоги.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо заміни сторони у господарському процесі правонаступником внаслідок заміни сторони у зобов'язанні

7.1 Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріальних правовідносин її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Суд звертається до правової позиції, висловленої в пункті 7 постанови Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18.

7.2 Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 5 цієї ж статті ЦК України (435-15) передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 цього кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

В статті 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання.

Згідно зі статтею 599 цього кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема пунктом 1 частини 1 передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зі змісту наведених норм, зокрема статей 526, 599, 611 ЦК України, Суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених як законом, так і договором.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в пункті 4.11 постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17.

7.3 У зв'язку із викладеним та з огляду на визначені наведеними нормами ЦК України підстави, як для виникнення, так і припинення прав та обов'язків сторін за договором Суд дійшов висновку, що скасування судового рішення про стягнення суми грошового зобов'язання за договором, яке (зобов'язання) боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за цим договором та не позбавляє кредитора права вимоги за договором, у тому числі права вимоги на отримання сум, право на які кредитор має як за законом, так і за договором. Внаслідок скасування відповідного судового рішення про стягнення матеріально-правова підстава для виникнення у особи права вимоги, що ґрунтується, зокрема на цивільно-правовому договорі та що була предметом спору, не припиняється доки між сторонами існують відповідні договірні правовідносини.

7.4 Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 1077 цього кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

7.5 Оскільки судами встановлені обставини переходу від Позивача-1 до Позивача-2 права вимоги щодо предмету спору у цій справі - щодо вимоги за Договором на суму штрафу в 63 950 000 грн 00 коп., Суд погоджується із висновками судів щодо існування підстав для заміни кредитора у зобов'язанні за Договором, існування у зв'язку із цим підстав для процесуального правонаступництва у цій справі відповідно до статті 52 ГПК України - заміни Позивача-1 правонаступником - Позивачем-2.

7.6 Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункти 6.2, 6.3) про відсутність правових підстав для передачі Позивачу-2 в порядку уступки права вимоги за договором факторингу грошової вимоги Позивача-1 до Відповідача-1 з моменту скасування постановою Верховного Суду від 20.03.2018 судового рішення у цій справі про стягнення цієї суми з Відповідача-1, оскільки скаржник у цьому випадку помилково, без врахування наведених норм та встановлених судами обставин справи, ототожнює процесуальне право стягувача, що виникає на підставі рішення суду у разі відкриття виконавчого провадження за відповідним виконавчим документом, із матеріальним правом вимоги, що виникає на підставі договору.

7.7 Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про банкрутство" (2343-12) при визначенні кредитора, боржника, грошового зобов'язання та його складу у спірних правовідносинах з посиланням на те, що до складу грошового зобов'язання не входить штраф, з огляду на таке.

В преамбулі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) зазначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Обставин порушення щодо будь-якого із учасників провадження у цій справі справи про банкрутство або застосування до учасника (учасників) цієї справи інших позасудових (досудових) процедур, передбачених нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , судами не встановлено.

А тому є помилковим та таким, що суперечить наведеним приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , застосування вимог цього закону щодо визначення кредитора, боржника, грошового зобов'язання та складу грошового зобов'язання до правовідносин, що існують поза межами процедур, визначених цим законом, та до сторін, на яких не розповсюджуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

7.8 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності задоволення судом першої інстанції заяви Позивача-2 про заміну сторони (позивача) у цій справі правонаступником, висновок про що підтриманий апеляційним судом, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

7.9 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для заміни позивача правонаступником зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статті 52 ГПК України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін.