1.1. У вересні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Іріс-15" (далі - ОСББ "Іріс-15") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс") про визнання укладеним між сторонами з дня набрання чинності рішенням суду типового договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення у редакції позивача.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 20, 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, статей 16, 641, 648 Цивільного кодексу України, статей 19, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статей 4, 16, 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" обґрунтовано тим, що основана діяльність позивача полягає у здійсненні функцій з належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово - комунальних та інших послуг.

Позивач зазначає, що він є споживачем, а Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" - виконавцем послуг із централізованого водопостачання і водовідведення.

Проте у порушення вимог закону відповідач на звернення позивача стосовно укладення типового договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення такого договору не уклав, а також дії Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" порушують законні права позивача щодо отримання відповідних послуг.

1.3. У відзиві на позовну заяву Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи, що житловий багатоквартирний будинок перебував у комунальній власності, а отже і саме мешканці цього будинку, з якими укладено договори і відкрито особові рахунки, є споживачами відповідних послуг.

Відповідач зазначив, що направляв ОСББ "Іріс-15" листи із переліком документів, необхідних для укладення договору, та бланки договору про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) (далі - Правила), однак такі договори сам позивач не оформив.

Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" наголосила, що не згодна на укладення з ОСББ "Іріс-15" типового договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення, оскільки відповідач надає позивачеві послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на власні потреби (полив прибудинкової території, прибирання місць загального користування тощо) і у листі від 26.06.2017 № 3651ВК-11 відповідач надіслав ОСББ "Іріс-15" саме такий договір. Отже, вимоги позивача є безпідставними.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, позов задоволено, визнано укладеним договір у редакції позивача.

Згідно з постановою Верховного Суду від 24.04.2018 судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. Під час нового розгляду згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, у задоволенні позову ОСББ "Іріс-15" до Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, зокрема, що проект договору у редакції, запропонованій позивачем, не містить усіх істотних умов, передбачених для Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) , а також установили, що позивач не є суб'єктом, з яким може бути укладено договір за типовою формою згідно із зазначеною постановою.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСББ "Іріс-15" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСББ "Іріс-15" задовольнити у повному обсязі.

3.2. Скаржник зауважує, що згідно з положеннями Закону України "Про житлово - комунальні послуги" ОСББ "Іріс-15" є споживачем, а Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" - виконавцем послуг із централізованого водопостачання і водовідведення, а згідно з частиною 1 статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не спростував твердження позивача, що ОСББ "Іріс-15" є споживачем житлово - комунальних послуг, і необґрунтовано позбавив його права користуватися правами та виконувати обов'язки споживача.

Заявник касаційної скарги вважає помилковою позицію апеляційного суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 3 Цивільного кодексу України, оскільки відмова в укладенні договору порушує права мешканців будинку на належне утримання спільного майна та дотримання санітарних вимог щодо утримання житлового фонду, а також перешкоджає ОСББ виконувати обов'язки, покладені на нього згідно із Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 31.08.2016 ОСББ "Іріс-15" прийняло на баланс за актом прийому-передачі від Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс" "Вузівське" багатоквартирний будинок, розташований за адресою: вул. Маршала Жукова, 15;

- згідно з витягом з протоколу від 14.08.2016 № 4 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 15, убачається, що співвласниками багатоквартирного будинку вирішено укласти договір із Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс";

- 24.03.2017 ОСББ "Іріс-15" письмово звернулося до Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" із проханням укласти договір на постачання води для технічних потреб позивача і повідомило відповідачеві, що згідно з рішенням загальних зборів мешканці будинку залишаються на індивідуальних договорах із Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс";

- 31.03.2017 ОСББ "Іріс-15" звернулося до Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" із проханням укласти договір на постачання води для поливу прибудинкової території;

- 11.05.2017 Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" письмово повідомила ОСББ "Іріс-15" про необхідність установлення загальнобудинкового приладу обліку витрат холодної води, а також про необхідність розроблення та затвердження проектно-технічної документації на такий прилад;

- 26.05.2017 ОСББ "Іріс-15"із листом № 68 надало відповідачеві підписаний і скріплений печаткою проект типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення і повідомило Філію "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" про необхідність підписання, скріплення печаткою та повернення на адресу позивача типового договору у встановлений законодавством строк;

- 26.06.2017 Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" письмово повідомила ОСББ "Іріс-15" про неможливість укладення типового договору, оскільки такий договір укладається з фізичною або юридичною особою, яка є власником (наймачем, орендарем) житлового чи нежитлового приміщення, натомість ОСББ "Іріс-15" є лише балансоутримувачем житлового будинку, тому не може бути стороною договору. Отже, немає законних підстав для укладання між сторонами договору за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) . Крім того, відповідач повідомив ОСББ "Іріс-15" про необхідність оформлення договору для надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення для ОСББ "Іріс-15", встановлення будинкового приладу обліку води та розрахунку необлікованих витрат у внутрішньобудинкових мережах. Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" до листа від 26.06.2017 додала бланк договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення для ОСББ "Іріс-15". Відповіді від позивача не надійшло.

4.3. Предметом позову у справі є вимога ОСББ "Іріс-15" про визнання укладеним з Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" типового договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення у редакції позивача з дня набрання чинності рішенням суду на підставі статей 20, 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, статей 16, 641, 648 Цивільного кодексу України, статей 19, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статей 4, 16, 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у зв'язку з відмовою відповідача від укладення запропонованого позивачем типового договору.

4.4. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

4.5. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 180 цього Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

4.6. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки встановлено Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом), предметом регулювання якого згідно зі статтею 3 є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

У статті 1 цього Закону наведено значення термінів, вжитих у Законі, зокрема, визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" урегульовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За змістом статті 20 цього Закону до обов'язків споживача віднесено, у тому числі, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що як убачається зі змісту наданого позивачем проекту договору, про укладення якого ним подано позов до суду, ОСББ "Іріс-15" визначено як балансоутримувач багатоквартирного будинку та споживач (суб'єкт користування) комунальної послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Ураховуючи законодавчо визначений перелік учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник), ОСББ "Іріс-15" може виступати лише у статусі споживача як колективний замовник (абонент).

Натомість, як установлено судами, між мешканцями будинку та Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" укладено індивідуальні договори про централізоване постачання холодної води та водовідведення.

У матеріалах справи немає доказів прийняття співвласниками житлового будинку по просп. Маршала Жукова, 15 у м. Одесі рішення про делегування ОСББ "Іріс-15" права на управління будинком у частині укладення від їх імені з Філією "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Крім того, суди установили, що ОСББ "Іріс-15" не є власником (користувачем) будинку по просп. Маршала Жукова, 15 у м. Одесі чи окремих його приміщень і обладнання в ньому та не охоплюється визначенням "власника" у розумінні положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (стаття 29). Визначені законом мета і предмет діяльності ОСББ не передбачають провадження об'єднанням самостійної господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, суди попередніх інстанцій, виходячи з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , а також положень Правил № 190 і постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) , якою затверджено типову форму договору про централізоване постачання холодної води та водовідведення, дійшли висновку, що за наданим позивачем проектом договору, встановлено врегулювання правовідносин сторін у спосіб, що не передбачений чинним законодавством. ОСББ "Іріс-15" не доведено наявності обов'язку Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" на укладення типового договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення у редакції позивача, як і не доведено наявності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про укладення типового договору про надання послуг із централізованого постачання холодної води та водовідведення ОСББ "Іріс-15" не спростовано.

4.8. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, метою укладення відповідного договору ОСББ "Іріс-15" визначає необхідність постачання води для поливу прибудинкової території, у зв'язку з чим суди зазначили, що питання постачання води для поливу прибудинкової території має бути врегулювано у договірному порядку з урахуванням положень законодавства у сфері житлово-комунального господарства та положень Правил.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не вбачається.