ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3035/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Олійник Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (судді: Антонік С. Г., Дармін М. О., Іванов О. Г.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 (суддя Бєлік В. Г.) у справі

за позовом Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України

до Дніпровської міської ради

про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2018 року Дніпропетровська технічна школа Товариства сприяння обороні України (далі - Дніпропетровська технічна школа ТСОУ) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про розірвання договору оренди землі від 17.06.2005 (далі - договір від 17.06.2005), укладеного між Дніпропетровською міською радою (наразі Дніпровська міська рада) і Дніпропетровською технічною школою ТСОУ, зареєстрованого 05.09.2005 за номером 040510400784, у зв'язку із тим, що власником будівель і споруд на орендованій позивачем спірній земельній ділянці згідно з рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12.09.2013 у справі № 200/12185/13-ц, є інша юридична особа, і перехід права власності на будівлю, споруду, розташовані на такій земельній ділянці, до іншої особи зумовлюють припинення правовідносин орендаря та орендодавця за договором оренди.

Позов обґрунтовано положеннями статей 3, 11, 12, 16, 377, 509, 525, 526, 549, 611, 629, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 96, 141 Земельного кодексу України, статями 15, 24, 25, 32, 35 Закону України "Про оренду землі".

1.2. У відзиві на позов Дніпровська міська рада просила відмовити у його задоволенні, акцентувала, що набуття права власності іншою особою на будівлі на орендованій іншою особою земельній ділянці відповідно до пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення договору оренди землі, а не для його дострокового розірвання; позивач не надав відповідачеві документів, необхідних для підготовки відповідного проекту рішення ради та винесення його на розгляд сесії міської ради; факт розташування об'єктів нерухомості саме на орендованій земельній ділянці не може підтверджуватися судовим рішенням, копію якого долучено до матеріалів справи.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 розірвано договір оренди землі від 17.06.2005, укладений між Дніпропетровською технічною школою ТСОУ та Дніпропетровською міською радою; здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив із того, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеними на ній будівлями здійснює інша особа; позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою; законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення землекористування позивача шляхом розірвання спірного договору оренди землі.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - без задоволення.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, викладеними у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 і рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018, Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування оскаржених рішення і постанови у справі скаржник зазначає порушення судами норм матеріального (статті 32 Закону України "Про оренду землі") і процесуального права (статті 86 Господарського процесуального кодексу України), неповне дослідження доказів у справі.

Скаржник наголошує, що згода міської ради на дострокове розірвання договору оренди землі оформлюється відповідним рішенням, яке приймається на пленарному засіданні міської ради та ухвалюється за умови попереднього приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання, однак позивач не надав відповідачеві документів, необхідних для підготовки відповідного проекту рішення ради та винесення його на розгляд сесії міської ради. Дніпровська міська рада також акцентує, що позивач не надав доказів невиконання відповідачем обов'язків за спірним договором, тому, на її думку, немає правових підстав для застосування положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" у наведеному випадку, а також недоведеним є факт розташування об'єктів нерухомості саме на орендованій позивачем земельній ділянці.

Крім того, скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17 і наголошує, що за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, чого суди попередніх інстанцій у цьому випадку не зробили.

3.2. Від Дніпропетровської технічної школи ТСОУ надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін ухвалені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що згідно з рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 12.09.2013 у справі № 200/12185/13-ц Дочірнє підприємство "Дніпрооптбакалія" (далі - ДП "Дніпрооптбакалія") стало власником нежитлових будівель, гаражів, навісів, огорожі, замощення, розташованих на орендованій позивачем земельній ділянці, що унеможливило користування позивачем такою земельною ділянкою згідно з умовами договору від 17.06.2005. Наразі, як зазначає позивач, власником цього майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс Плюс", засновниками і бенефіціарами якого є іноземні суб'єкти господарювання. Також позивач наголошує, що зазначене нерухоме майно розташовано саме на спірній земельній ділянці, що, окрім іншого, підтверджується актом обстеження від 03.06.2016 № 3/10-0616.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 17.06.2005 між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем і Дніпропетровською технічною школою ТСОУ - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: Запорізьке шосе, 32 (Бабушкінський район), зареєстровану в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:242:0103.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору цільове використання земельної ділянки - (УКЦВЗ) 3.3 (оборона).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 20.04.2005 № 312/26 (пункт 1.3 договору від 17.06.2005).

За змістом пункту 2.1 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6513 га.

Зміну умов спірного договору визначено сторонами у розділі 12 (пункти 12.1-12.8). Зокрема, згідно з пунктом 12.7 договору від 17.06.2005 передбачено можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема на підставах, визначених законодавством України.

За актом приймання-передачі спірну земельну ділянку передано позивачеві.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2013 у справі № 200/12185/13-ц визнано факт користування земельною ділянкою площею 1,6513 га, розташованою за адресою: Запорізьке шосе, 32, Дніпропетровською технічною школою ТСОУ на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 20.04.2005 № 312/26 та визнано право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі, гаражі, навіс за ДП "Дніпрооптбакалія".

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про дострокове розірвання договору від 17.06.2005, в яких, зокрема, наголошував, що власником будівель і споруд на орендованій позивачем спірній земельній ділянці згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2013 у справі № 200/12185/13-ц є інша юридична особа, а перехід права власності на будівлю, споруду, розташовані на такій земельній ділянці, до іншої особи зумовлюють припинення правовідносин орендаря та орендодавця за спірним договором оренди землі.

У зв'язку з тим, що відповідач не погодився на пропозицію позивача достроково розірвати спірний договір, позивач звернувся до суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом положень статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 15 зазначеного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші істотні умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Припинення договору оренди землі унормовано статтею 31 Закону України "Про оренду землі", а припинення договору оренди землі шляхом його розірвання - статтею 32 цього Закону.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України (частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі").

5.2. Попередні судові інстанції, дослідивши обставини та наявні у справі докази, установили, що на орендованій позивачем земельній ділянці іншою особою зведено об'єкти нерухомого майна, при цьому згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 32, виникло у ДП "Дніпрооптбакалія" 11.12.2013 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2013 у справі № 200/12185/13-ц. Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема, на акт обстеження орендованої позивачем земельної ділянки від 03.06.2016 (складений за участю відповідача і позивача), спростував твердження відповідача про недоведеність розташування такої нерухомості саме на спірній земельній ділянці.

Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що фактичне користування орендованою позивачем земельною ділянкою здійснює інша особа - власник зведеної на такій земельній ділянці нерухомості, що унеможливлює використання позивачем цієї орендованої земельної ділянки згідно з умовами спірного договору оренди землі; позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Твердження скаржника про помилкове, на його думку неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, а отже і на порушення судами положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України слід визнати необґрунтованими, оскільки у наведених постановах суд касаційної інстанції виходив із того, що особа, яка користується земельною ділянкою на правах оренди (орендар), здійснила відчуження (за договорами купівлі-продажу) належної їй нерухомості, розташованої на такій (орендованій) земельній ділянці, що, зокрема, охоплюється нормативно-правовим регулюванням положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", тому особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розташовано, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника; при цьому договір оренди такої земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новий власник набув право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди земельної ділянки не підлягає розірванню на вимогу первісного (попереднього) орендаря. Натомість у спірних правовідносинах підставою для розірвання договору оренди землі стала неможливість використання позивачем (орендарем) спірної земельної ділянки згідно з умовами договору внаслідок зведення іншою особою (на такій землі) та набуття нею (особою) на підставі судового рішення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що не охоплюється правовим регулюванням положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі".

Разом із цим колегія суддів ураховує, що помилкове посилання судів на положення статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України не призвело до прийняття неправильних по суті судових рішень, тому не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу Украйни не може бути скасоване правильне по суті законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не спростовують установленого судами, фактично зводяться до переоцінки обставин, що за змістом положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Крім того, цим аргументам уже було надано оцінку апеляційним господарським судом, який мотивовано їх відхилив.

6.3. Беручи до уваги наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для зміни чи скасування оскаржених рішень та задоволення касаційної скарги не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 у справі № 904/3035/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак