1.1 22.11.2017 Приватне підприємство "Квітка Полонини" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсним та незаконним пункту 1.1 рішення Трускавецької міської ради (далі - Відповідач) № 510 від 25.04.2013 (далі - Рішення), яким вирішено накласти обтяження щодо використання частини земельної ділянки, заборонити проведення робіт із забудови та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545 га з боку, що межує з першою зоною (зоною суворого режиму) округу санітарної охорони (далі - Земельна ділянка); та визнання недійсним пункту 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.12.2014, який укладено між територіальною громадою міста Трускавця в особі Відповідача та Позивачем, що посвідчений 10.12.2014 приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Кіселичник І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1773 (далі - Договір).

1.2 Позовна заява мотивована незаконністю встановлених Відповідачем в пункті 1.1 Рішення обмежень щодо використання Позивачем Земельної ділянки, що є частиною (площею 0,0545 га) земельної ділянки (площею 0,2502), переданої Позивачу у власність для обслуговування дієтичної їдальні, розташованої в місті Трускавець по бульвару Торосевича, 8, кадастровий № 46115000006:01:005:0037 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), з огляду на те, що у Відповідача відсутні повноваження на встановлення цих обмежень, також з огляду на те, що визначені пунктом 1.1 Рішення обтяження та заборона передбачають обмеження, що полягають в забороні забудови Земельної ділянки та встановленні на ній тимчасових споруд, через що порушують права Позивача на використання належної йому земельної ділянки, а саме перешкоджають Позивачу здійсненню реконструкції належної йому з 05.03.2008 на праві власності та розташованої на вказаній ділянці нежитлової будівлі, оскільки Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради відмовило Позивачу у його зверненні в листі від 06.10.2017 щодо надання містобудівних умов і обмежень з посиланням на існування обтяжень та заборони згідно з пунктом 1.1 Рішення. Також Позивач стверджує про незаконність пункту 1.1 Рішення з огляду на те, що технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка була затверджена оскаржуваним Рішенням, не містила вказівки на відповідні обмеження та обтяження, а відсутність вказівок на обмеження у використанні земельної ділянки (її частини - Земельної ділянки) в технічній документації виключає законність встановлення цих обмежень в рішенні органу місцевого самоврядування, яким ця документація затверджена. Крім цього незаконність пункту 1.1 Рішення випливає з того, що встановлення Відповідачем відповідних обмежень є наслідком визначення Відповідачем Земельної ділянки як зони особливого режиму використання земель, які (зони) створюються навколо військових об'єктів Збройних сил України та інших військових формувань тощо, тоді як біля бульвару Торосевича в місті Трускавець відсутній жодний військовий об'єкт, а тому не може існувати зони особливого режиму використання земель та відсутні підстави для встановлення обмежень стосовно Земельної ділянки. Незаконність закріплених в пункті 1.5 Договору обмежень прав Позивача щодо використання Земельної ділянки випливає з наведених підстав щодо незаконності пункту 1.1 Рішення.

1.3 11.12.2017 Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність щодо вимог про визнання недійсним та скасування пункту 1.1 Рішення та відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог до Відповідача.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 14.12.2017 Господарський суд Львівської області прийняв рішення: позов задовольнити повністю, визнати незаконним та скасувати пункт 1.1 Рішення та визнати недійсним пункт 1.5 Договору.

2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю у Відповідача права встановлювати обмеження у використанні Земельної ділянки, оскільки Рішення є актом індивідуальної дії Відповідача та не підпадає під жодну із визначених законом підстав щодо встановлення обмежень у використанні земель - за законом, за прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, за договором або за рішенням суду. У зв'язку із цим суд зазначив, що у Відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного пункту Рішення та встановлення обмежень у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням, які позбавляють Позивача права розпоряджатись об'єктом нерухомості, що розташований на цій ділянці та перебуває у власності Позивача, зокрема здійснювати реконструкцію і перебудову цього об'єкту. При цьому суд виходив з того, що в пункті 1.1 Рішення встановлено не обтяження, яке має місце, коли земельна ділянка обтяжується правами інших осіб, а має місце заборона для Позивача вчиняти певні дії щодо Земельної ділянки; з того, що висновок Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради від 30.11.2012 № 70-3 та інші матеріали як складові технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Позивача, не містять жодних обмежень у використанні ним земельної ділянки, у складі якої перебуває Земельна ділянка, а також з того, що земельна ділянка розташована поза межами 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту Трускавець та належить до земель комерційного і іншого призначення, до якої не входять землі природоохоронного чи оздоровчого призначення. З приводу оспорюваного пункту 1.5 Договору суд констатував, цей пункт не встановлює заперечувані Позивачем обмеження, а констатує їх існування, які зареєстровані на підставі оскаржуваного Рішення.

Відмова у задоволенні вимог Відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності мотивована відсутністю порушення цього строку Позивачем та неправильним обчислення цього строку Відповідачем з огляду а те, що порушення прав Позивача щодо встановлення обмежень у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 1.1 Рішення відбулось не з моменту прийняття оскаржуваного Рішення, а з моменту реєстрації цього рішення в Державному земельному кадастрі - 05.12.2014, з якого і слід обчислювати строк позовної давності. При цьому суд також виходив з того, що про порушення права Позивача оскаржуваним Рішенням він довідався, коли листом № 134 від 10.10.2017 йому було відмовлено в наданні містобудівних умов та обмежень з посилання на існування встановленої пунктом 1.1 Рішення заборони на проведення робіт по забудові та встановленню тимчасових споруд на Земельній ділянці.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 07.02.2019 Західний апеляційний господарський суд ухвалив закрити апеляційне провадження з перегляду за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нотіс-2006" (далі - ТОВ "Нотіс-2006") рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017.

3.2 Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 не вирішено про права, інтереси і обов'язки ТОВ "Нотіс-2006", оскільки ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини цього рішення не містять жодних суджень чи висновків суду про права та обов'язки ТОВ "Нотіс-2006", правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, не стосуються прав чи обов'язків скаржника - ТОВ "Нотіс-2006", а цією особою не доведено обставин, визначених в апеляційній скарзі як підстави для оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі - щодо впливу рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 у цій справі на права та обов'язки ТОВ "Нотіс-2006" як власника курортно-готельного комплексу "Світязь", який розташований на схилі пагорба та межує із земельною ділянкою Позивача, на якій Позивачем розпочато будівництво в нижній частині схилу, яке (будівництво) за аргументами скаржника може призвести до зсуву ґрунту та відповідно негативних наслідків для ТОВ "Нотіс-2006".

4.Встановлені судами обставини

4.1 Позивач за нотаріально-посвідченим Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.03.2008 є власником нежитлової будівлі дієтичної їдальні площею 1215,5 кв. м, розташованої на бульварі Торосевича, 8 в місті Трускавці Львівської області. Право власності на цю будівлю зареєстроване за Позивачем, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17986863 від 05.03.2008.

4.2 25.04.2013 Відповідач прийняв рішення № 510 "Про продаж земельних ділянок" згідно з пунктом 1 якого Відповідач вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (з інвентаризації для подальшого продажу у власність) Позивачу для обслуговування дієтичної їдальні, площею 0,2502 га, бульвар Торосевича, 8, кадастровий №4611500000:01:005:0037 (категорія земель землі житлової та громадської забудови).

Відповідно до пункту 1.1 Рішення Відповідач вирішив накласти обтяження щодо використання частини земельної ділянки: - заборонити проведення робіт із забудови та встановлення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,0545 га, з боку, що межує з першою зоною (зоною суворого режиму) округу санітарної охорони.

4.3 10.12.2014 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець (Відповідач) продав, а покупець (Позивач) купив земельну ділянку загальною площею 0,2502 га, кадастровий №4611500000:01:005:0037, розміщену на території Трускавецької міської ради за адресою: Львівська область, місто Трускавець, бульвар Торосевича, 8, відповідно до плану земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1.4 Договору земельна ділянка, що є об'єктом продажу за цим договором, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до пункту 1.5 Договору відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, яка є предметом цього договору, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-4601794912014 сформованого та виданого 05.12.2014 державним кадастровим реєстратором управління Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області Габшій П.Я., зареєстровані, а саме вид обмеження у використанні земельної ділянки зона особливого режиму забудови, площа 0,0545га, строк дії обмеження безстроково та відповідно до пункту 1.1 Рішення.

4.4 Право власності на земельну ділянку Позивач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98045074 від 21.09.2017.

4.5 06.10.2017 Позивач звернувся до Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради з заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію (реставрацію) об'єкта будівництва "Реконструкція нежитлової будівлі під заклад громадського харчування, торгівлі та готельного комплексу за адресою: місто Трускавець бульвар Торосевича, 8".

Листом № 134 від 10.10.2017 Управління містобудування відмовило Позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень у зв'язку з забудовою частини земельної ділянки площею 0,0545га, яка має безстрокові обмеження щодо її використання, а саме зону особливого режиму забудови.

4.6 Згідно з висновком Управління містобудування, архітектури та землекористування №70-з від 30.11.2012 про обмеження та сервітути щодо земельної ділянки в місті Трускавець, бульвар Торосевича, 8, що готується для продажу Позивачу відповідно до "Уточнення розрахунку координат розпізнавальних межових знаків 1-ї зони санітарної охорони курорту Трускавець", розробленого ДП ДІПМ "Містопроект" (об'єкт №274-2012), вказана земельна ділянка знаходиться поза межами 1-ї санітарної зони охорони мінеральних джерел курорту Трускавець.

4.7 Згідно з довідкою про кількісні характеристики земельної ділянки (форми 6-зем) № 01-349 від 12.10.2011, спірна земельна ділянка належить до земель комерційного та іншого призначення. До складу вказаної земельної ділянки не входять землі природоохоронного чи оздоровчого призначення.

4.8 Апеляційний суд встановив, що звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Нотіс-2006" стверджувало, що прийнятим рішенням порушено його права, з огляду на те, що Відповідач посилався на рішення у цій справі як на підставу для відмови в задоволенні позову ТОВ "Нотіс-2006" в справі № 826/4630/18, яка розглядається в Окружному адміністративному суді міста Києва; рішенням у цій справі фактично знято заборону на проведення робіт із забудови та встановлення тимчасових споруд на Земельній ділянці, яка розташована в першій санітарній зоні, чим порушуються норми міжнародного законодавства, яке захищає право людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля; будівництво торгово-розважального готельного комплексу завдасть матеріальної шкоди будівлі другого корпусу курортно-готельного комплексу "Світязь", що належить ТОВ "Нотіс-2006" на праві власності.

4.9 Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Нотіс-2006" не є учасником у справі. Ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки скаржника - ТОВ "Нотіс-2006". Правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі не стосуються прав чи обов'язків скаржника ТОВ "Нотіс-2006".

5.Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 27.02.2019 ТОВ "Нотіс-2006" подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та передати справу для продовження розгляду справи до суду апеляційної інстанції.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про існування підстав для закриття апеляційного провадження у справі за скаргою ТОВ "Нотіс-2006" як помилково відкритого, не з'ясувавши обставини щодо порушеного права ТОВ "Нотіс-2006" через ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог у цій справі, оскільки цим рішенням дозволяється забудова Позивачем належної йому земельної ділянки в тій її частини (площею 0, 0545 га), яка розташована в першій санітарній зоні, в якій Законом України "Про курорти" (2026-14) встановлена заборона на спорудження будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту, чим порушується міжнародне законодавство, яке захищає право людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а будівництво Позивачем торгово-розважального готельного комплексу на Земельній ділянці завдасть матеріальної шкоди ТОВ "Нотіс-2006", а саме у вигляді пошкоджень існуючих поряд та належних цій особі будівель курортно-готельного комплексу "Світязь", оскільки будівлі цього комплексу розташовані на земельній ділянці на схилі пагорба, в нижній частині схилу якого, що є основою всього пагорба, розпочате будівництво Позивачем, ділянка належить до потенційно підтоплювальних територій, інженерно-геологічні умови ділянки ускладнені наявністю в геологічній будові товщі насипних грунтів, у складі яких міститься пісок, а у Львівський області можливі землетруси.

6.2 Відповідач посилається на оскаржуване ТОВ "Нотіс-2006" рішення суду першої інстанції як на підставу для відмови ТОВ "Нотіс-2006" в задоволенні позову у справі № 826//4630/18 за позовом до Відповідача, виконавчого органу Трускавецької міської ради в особі містобудування, архітектури та землекористування, з участю як третьої особи Позивача про визнання протиправним та скасування наказу відділу містобудування, архітектури, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та рішення Відповідача № 693 від 12.10.20017, яким затверджено "План зонування території міста Трускавця (зонінг)".

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо права осіб, які не брали участь у справі, на апеляційне оскарження

7.1 За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

7.2 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

7.3 Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 № 5023/4734/12 та від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17.

7.4 У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.

7.5 Пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

7.6 Суди встановили, що спір у цій справі виник стосовно законності пункту 1.1 Рішення Відповідача, яким вирішено накласти обтяження та застосувати обмеження щодо використання Позивачем Земельної ділянки та заборонити проведення робіт із забудови та встановлення тимчасових споруд на Земельній ділянці площею 0,0545 га з боку, що межує із першою зоною (зоною суворого режиму) округу санітарної охорони; а також пункт 1.5 Договору, яким для Позивача встановлені обмеження у використанні Земельної ділянки у складі земельної ділянки, придбаної за Договором.

Суд першої інстанції розглянув спір про існування у Відповідача прав приймати рішення щодо встановлення цих обмежень стосовно права Позивача використовувати Земельну ділянку, а також в контексті існування обумовлених законом правових підстав для встановлення визначених пунктом 1.1 Рішення та пунктом 1.5 Договору обмежень.

Поряд з цим обставин щодо прав та інтересів інших осіб, у тому числі прав і інтересів ТОВ "Нотіс-2006" стосовно Земельної ділянки, або прав та інтересів ТОВ "Нотіс-2006", пов'язаних з використанням Позивачем Земельної ділянки (у будь-який спосіб, у тому числі шляхом забудови) судами не встановлено.

7.7 Крім цього, як встановив апеляційний суд, звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Нотіс-2006" стверджувало, що прийнятим рішенням було порушено його права, з огляду на те, що Відповідач посилався на рішення у цій справі як на підставу для відмови в задоволенні позову ТОВ "Нотіс-2006" в справі № 826/4630/18, яка розглядається в Окружному адміністративному суді міста Києва; рішенням у цій справі фактично знято заборону на проведення робіт із забудови та встановлення тимчасових споруд на Земельній ділянці, яка розташована в першій санітарній зоні, чим порушуються норми міжнародного законодавства, яке захищає право людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля; будівництво торгово-розважального готельного комплексу завдасть матеріальної шкоди будівлі другого корпусу курортно-готельного комплексу "Світязь", що належить ТОВ "Нотіс-2006" на праві власності.

Отже наведені аргументи ТОВ "Нотіс-2006" за апеляційною скаргою зводяться до апелювання щодо ймовірності порушення у майбутньому права власності ТОВ "Нотіс-2006", а також прав невизначеного кола осіб - через особливості забудови (будівництва) певної території - забудови Позивачем власної земельної ділянки, однак не через надання Позивачу у власність Земельної ділянки без обмежень в користуванні нею, визначених оскаржуваними пунктом 1.1 Рішення та пунктом 1.5 Договору.

7.8 У зв'язку із викладеним Суд погоджується із висновками апеляційного суду, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не вирішено про права, інтереси і обов'язки ТОВ "Нотіс-2006", правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, не стосуються прав чи обов'язків скаржника - ТОВ "Нотіс-2006".

7.9 Дійшовши викладеного висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) щодо ймовірного порушення його прав у майбутньому через здійснення Позивачем будівництва на Земельній ділянці, оскільки ці аргументи не відповідають вимогам щодо підстав для апеляційного оскарження рішення суду у розумінні частини 1 статті 254 ГПК України (пункт 7.3), а передача Позивачу Земельної ділянки у власність без встановлення при цьому заборони на її забудову не означає, що засвідчене оскаржуваним рішенням право Позивача на цю ділянку є таким, що порушує або прийняте про права та обов'язки та інтереси ТОВ "Нотіс-2006", оскільки надання у власність Земельної ділянки без обмежень, визначених пунктом 1.1 Рішення та пунктом 1.5 Договору, само по собі (у розумінні статті 78 Земельного кодексу України та статті 319 Цивільного кодексу України) ніяким чином не впливає та не породжує прав, обов'язків або інших правових наслідків для інших осіб, які не є власниками цієї ділянки, та тим самим не може свідчити про прийняття рішення щодо прав, обов'язків та законних інтересів цих осіб.

7.10 Таким чином, установивши, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "Нотіс-2006", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про існування підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника щодо неправомірності закриття апеляційного провадження за його скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.