1.1. Рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення від 30.03.2018 № 8-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

1.2. Позовна заява мотивована неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.08.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018, у задоволенні позову Ради відмовлено повністю.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Рада, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Попередні судові інстанції не врахували того, що жодним нормативно-правовим актом не встановлена вимога нараховувати орендну плату за земельні ділянки при укладенні договорів оренди з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

4.1.2. Місцевий та апеляційній господарські суди не врахували пункт 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (220-2004-п) , яким визначено саме порядок обчислення розміру орендної плати, а не порядок встановлення ставок орендної плати.

4.1.3. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та не враховано те, що відповідач помилково ототожнює два різних поняття "розмір орендної плати", який визначається в гривнях та обчислюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки з "орендною ставкою", яка визначається у відсотках до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, встановлення якої є правом органу місцевого самоврядування.

4.2. Доводи Відділення

Відділення у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Рішенням АМК:

визнано дії Ради, які полягають у встановленні рішенням від 23.08.2017 № 2 "Про орендну плату за землі несільськогосподарського призначення" (далі - Рішення № 2) різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового виду цільового призначення, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону № 2210 у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, якими окремим суб'єктам господарювання надаються переваги, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції в місті Токмак на ринках (пункт 1);

зобов'язано Раду припинити зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення відсоткових ставок орендної плати на земельні ділянки однакового виду цільового призначення суб'єктам господарювання до однакового рівня (пункт 2).

5.2. Зі змісту оспорюваного Рішення АМК вбачається, що висновки АМК ґрунтуються, зокрема, на такому:

Рада Рішенням № 2 затвердила і ввела в дію відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для розрахунку орендної плати за землі несільськогосподарського призначення в місті Токмак та скасувала попереднє рішення від 19.06.2014 № 3 "Про орендну плату за землі несільськогосподарського призначення";

- відповідно до Рішення № 2 при однаковому виді цільового призначення земель Рада встановила різні розміри ставок від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема ставки орендної плати:

2. Землі житлової та громадської забудови:

2.3.2. Для обслуговування будівель торгівлі: магазини, торгові дома, торгівельно-побутові комплекси - 4%; кіоски, павільйони, торгівельні майданчики - 8%; оптова торгівля, оптові бази - 7%;

2.3.9. Для обслуговування торгівельних павільйонів з літнім майданчиком - 7%;

3. Землі промислової власності:

3.1.1. Для обслуговування будівель поліграфічної промисловості орендна ставка становить 6% (комерційна) та 3% (комунальна);

3.1.5. Для обслуговування будівель виробництва машинобудівництва, металургійної промисловості та обробки металів (крім виробництва феросілікомарганцю) орендна ставка становить 3%;

3.1.6. Для обслуговування будівель виробництва феросплавів та збагачення марганцевої руди орендна ставка становить 12%;

у місті Токмак Радою надано в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Токмацька феросплавна компанія" (далі - Компанія) земельну ділянку для розташування експериментального цеху, адміністративних будівель та будівництва цеху по виробництву обслуговування будівель виробництва феросплавів та збагачення марганцевої руди (договір оренди землі від 04.01.2011 № 502; далі - Договір). Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

у разі внесення змін до Договору, згідно з Рішенням № 2 буде застосована до Компанії відсоткова ставка у розмірі більшому, ніж іншим потенційним користувачам/власникам земельних ділянок;

зазначене може призвести до спотворення конкуренції між суб'єктами господарювання виробництва металургійної промисловості, машинобудівництва, оскільки такі дії сприятимуть збільшенню витрат пов'язаних зі сплатою оренди за земельну ділянку, а відтак здороженню продукції, зменшенню обсягів реалізації товарів, рівня прибутковості тощо;

Рада затвердила ставку у меншому розмірі (3%) суб'єктам господарювання при наданні земельних ділянок для обслуговування будівель комунальної власності поліграфічної промисловості, ніж при наданні земельних ділянок для будівель - комерційної (6%), створила їм кращі умови господарювання порівняно з конкурентами - іншими учасниками ринку у місті Токмак, які використовують земельну ділянку за однаковим цільовим призначенням. За таких умов ущемляються інтереси орендарів, які сплачують більшу оренду плату порівняно з іншими орендарями, за використання землі за однаковим цільовим призначенням;

за інформацією Ради (лист від 24.11.2017 № 2315/22-39) із суб'єктами господарювання укладено 39 договорів оренди земельних ділянок, які діяли протягом 2016- 2017 років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07);

відповідно до зазначених договорів ставки орендної плати за видами цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі складають:

- 4% від нормативної грошової оцінки землі для обслуговування розташування крамниці - договори від 16.12.2014 № 210, від 19.12.2014 № 217, від 17.03.2015 № 228, від 22.08.2014 № 192;

- 7% від нормативної грошової оцінки землі для обслуговування розташування кіоску з літним майданчиком, для обслуговування торгівельного павільйону з літнім майданчиком - договори від 17.02.2014 № 130, від 07.11.2013 № 88, від 03.04.2017 № 291;

- 8% для обслуговування кіоску, для обслуговування кіоску з літнім майданчиком, для розташування павільйону з продажу продтоварів - договори від 16.12.2014 № 211, від 24.05.2013 № 58, від 11.08.2014 № 181;

суб'єкти господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують ділянки за однаковим видом цільового призначення - роздрібна торгівля), є конкурентами на ринку міста Токмак. Менша ставка орендної плати зменшує витрати орендарів у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності (використовують ділянку за однаковим цільовим призначенням);

тобто умови господарювання орендарів, для яких встановлені ставки 7% та 8%, є гіршими у порівнянні з орендарями, для яких ставка становить 4%, оскільки розмір орендної плати, на яку впливає ставка орендної плати, може впливати на вартість кінцевої продукції. Таким чином, шляхом застосування Радою різних відсоткових ставок від нормативної грошової оцінки при визначенні розмірів орендної плати за землі однакового виду цільового призначення, може мати негативний вплив на конкуренцію та спотворювати її;

при здійсненні суб'єктами господарювання, які конкурують між собою, своєї діяльності на ринку виробництва феросплавів, а також на ринку поліграфічної продукції та на ринку роздрібної торгівлі товарами, одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими;

дії Ради щодо встановлення Рішенням № 2 переваг зі сплати суб'єктами господарювання орендної плати за оренду земельних ділянок замінюють власні досягнення вказаних суб'єктів господарювання як джерело здобуття ними переваг у конкуренції за допомогою зовнішніх чинників. За таких умов дія конкурентних механізмів спотворюється, а суб'єкти господарювання втрачають мотивацію до змагання на ринку, до зменшення витрат, оновлення асортименту товарів, підвищення якості продукції тощо.

6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

6.1. Закону України від 26.11.1993 № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) :

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша та друга статті 12:

- для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення;

- повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом;

частина третя та шоста статті 12-1:

- адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. За згодою Голови Антимонопольного комітету України до складу адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть входити посадові особи Антимонопольного комітету України. Адміністративну колегію територіального відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення або його заступник;

- рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України приймається від імені Антимонопольного комітету України;

пункти 1 та 2 частини п'ятої статті 14:

- адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій;

частина перша статті 19:

- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

6.2 Закон № 2210:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- суб'єкт господарювання - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;

частина перша та абзац сьомий частини другої статті 15:

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

абзац четвертий частини першої статті 48:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

пункт 3 статті 50:

порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції" (1644-18) ; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

6.3. Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1.1. Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, з урахуванням виключних повноважень Відділення щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, дослідивши доводи відповідача, покладені в обґрунтування висновків щодо вчинення Радою (шляхом застосування у Рішенні № 2 різних відсоткових ставок від нормативної грошової оцінки при визначенні розмірів орендної плати за землі однакового виду цільового призначення) дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію та спотворювати її (на ринках виробництва феросплавів, поліграфічної продукції та роздрібної торгівлі), які не спростовані позивачем, - дійшли обґрунтованих висновків про прийняття Відділенням Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

7.1.2. Аргументи Ради, наведені в касаційній скарзі, не можуть братися до уваги, оскільки повторюють доводи апеляційної скарги та не спростовують встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, яким ними дано належну оцінку.

7.1.3. Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

7.1.4. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.1.5. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.1.6. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Ради залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2018 зі справи № 908/1049/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Токмацької міської ради - без задоволення.