1.2 Позовна заява мотивована безпідставним (без правовстановлюючих документів) та безоплатним (без сплати орендної плати) використанням Відповідачем в період з 01.04.2015 по 28.02.2018 земельних ділянок площею 0,0312 га та 0,2160 га (загальною площею - 0, 2472) по АДРЕСА_1 (далі - Земельні ділянки), на яких розташовані належні Відповідачу на праві власності об'єкти нерухомості, які Відповідач використовує у власній господарській діяльності; та безпідставним зберіганням коштів, які Відповідач мав би сплачувати як орендну плату за користування Земельними ділянками, оскільки за рішенням Позивача від 27.04.2005 № 88/05 припинено право користування Відповідача частиною земельної ділянки площею 0,6674 га по АДРЕСА_1 в місті Харкові та припинено дію договору від 22.10.2001 № 2551 на право тимчасового користування земельною ділянкою площею 1,6448 га по АДРЕСА_1 (далі -Договір), згідно з умовами якого Відповідач з метою експлуатації належних йому об'єктів нерухомості використовував земельну ділянку під цими об'єктами, однак Відповідач, незважаючи на зобов'язання його рішенням Позивача від 27.04.2005 № 88/05 оформити в установленому порядку право користування Земельними ділянками, що залишились в користуванні Позивача, не вжив заходів щодо оформлення правовстановлюючих документі на ці Земельні ділянки шляхом укладення договору оренди та його державної реєстрації. Звернення Прокурора із позовними вимогами обґрунтоване тим, що незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, а тому потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України (254к/96-ВР) компетенції, а місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог чинного законодавства під час використання Відповідачем без правовстановлюючих документів Земельних ділянок, розташованих на території Немишляєвського району міста Харкова.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 14.06.2018 Господарський суд Харківської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019): позов задовольнити, стягнути з Відповідача на користь Позивача 349 658 грн 13 коп. орендної плати.

2.2 Рішення судів мотивовані використанням Відповідачем Земельних ділянок без оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів з моменту припинення рішеннями Позивача від 27.04.2005 № 88/05 від 22.11.2006 № 179/06 права користування Відповідачем частинами земельної ділянки площею 0,6674 га та площею 0,1009 га по АДРЕСА_1 через добровільну відмову користувача (Відповідача) від цих ділянок з моменту припинення дії Договору, за умовами якого Відповідачу в оренду надавалась земельна ділянка площею 1,6448 га по АДРЕСА_1 з метою обслуговування належних Відповідачу нежитлових приміщень, у складі якої перебували як земельні ділянки, від права користування на які Відповідач відмовився, так і Земельні ділянки, через використання яких Позивачем заявлені вимоги у цій справі та які залишились в користуванні Відповідача та права на які згідно з наведеними рішеннями Позивача він зобов'язаний був оформити. Відсутність листів про добровільну відмову Відповідача від частин земельної ділянки, наданої в користування за Договором, за висновком судів, не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин за наявності діючих рішень Позивача від 27.04.2005 № 88/05 та від 22.11.2006 № 179/06. Надаючи правову кваліфікацію спірній сумі, суд першої інстанції, пославшись, зокрема на судову практику Верховного Суду (висновки в постанові від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17) зазначив, що спірна сума є сумою несплаченої Відповідачем орендної плати за використання Земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.04.2015 по 28.02.2018, внаслідок чого Позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі Земельних ділянок в оренду, чим Позивачу завдано збитки в вигляді неодержаної плати за землю, а Позивач не отримав саме спірну суму, яку міг отримати в разі укладення між сторонами договору оренди Земельних ділянок. Суди відхилили аргументи Відповідача, що він є платником єдиного податку 5 групи, а тому звільнений від сплати земельного податку за користування Земельними ділянками, оскільки єдиною формою здійснення Відповідачем плати за землю як землекористувача є орендна плата, тоді як Відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем Земельних ділянок. Суди також визнали обґрунтованими підстави звернення Прокурора із вимогами у цій справі з огляду на те, що незважаючи на встановлення місцевою прокуратурою факту порушення вимог чинного законодавства під час використання Відповідачем Земельних ділянок без правовстановлюючих документів, Позивач не вживав заходів, спрямованих на усунення вказаних порушень, а позов до Відповідача з цим же предметом та з цих же підстав до судів не подавався.

2.3 Погодившись з висновками суду першої інстанції про стягнення спірної суми, апеляційний суд між тим дійшов висновку про необхідність зміни правової кваліфікації цих вимог, керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка на час ухвалення місцевим судом рішення у цій справі ще не існувала, та кваліфікувати спірну суму вимог у цій справі як кошти, безпідставно збережені Відповідачем за рахунок власника Земельних ділянок, які Відповідач мав сплатити за користування Земельними ділянками, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику цих ділянок на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

3. Встановлені судами обставини

3.1 В процесі здійснення господарської діяльності Відповідач використовує належні йому на праві власності об'єкти нерухомості (виробничі та складські приміщення), які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,2472 га, за адресою по АДРЕСА_1.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 113363044 від 08.02.2018 та за інформацію КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради від 22.08.2017 Відповідачу належать на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 2592,7 м, а саме: нежитлові будівлі літ. "Л-2" площею 1361 м2, літ. "М-1" площею 319,6 м2, літ. "Т-1" площею 880,3 м, а також нежитлові приміщення №№ 1-5 площею 31,8 м2 в літ. " 3-1" по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 08.05.2001, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

3.2 З метою експлуатації об'єктів нерухомості 04.10.2001 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та Відповідачем укладено договір на право тимчасового користування землею № 2551, відповідно до умов якого Виконавчий комітет Харківської міської ради надав Відповідачу в оренду земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 з метою обслуговування належних Позивачу нежитлових приміщень.

3.3 Рішенням XXXV сесії IV скликання Харківської міської ради від 27.04.2005 № 88/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" Відповідачу припинено право користування частиною земельної ділянки, площею 0,6674 га по АДРЕСА_1 та припинено дію договору на право тимчасового користування землею від 22.10.2001 № 2551, за добровільною відмовою користувача (лист Відповідача від 30.01.2004 № 3). Цим же рішенням Відповідача зобов'язано оформити в установленому порядку право користування Земельними ділянками, що залишились у користуванні.

Рішенням VІІ сесії Харківської міської ради V скликання "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 22.11.2006 № 179/06 вирішено припинити право користування Відповідача частиною земельної ділянки площею 0,1009 га по АДРЕСА_1 за його добровільною відмовою (лист Відповідача від 24.08.06 № 11); вирішено договір на право тимчасового користування землею, реєстраційний № 2551 від 22.10.2001 року, вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди землі з новим землекористувачем - громадянкою ОСОБА_6; вирішено надати цій особі в оренду строком до 01.10.2011 року земельну ділянку площею 0,1009 га по АДРЕСА_1 (Фрунзенський район) для обслуговування нежитлових приміщень (гаражний бокс та СТО).

Згідно з листом відділу у м. Харків Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.04.2018 № 1271/116-18 договір на право тимчасового користування землею № 2551 від 22.10.2001 по АДРЕСА_1 анульовано 27.04.2005 згідно з рішенням XXXV сесії IV скликання Харківської міської ради від 27.04.2005 № 88/05.

3.4 Відповідач не вжив заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому на праві власності нежитлові будівлі літ. "Л-2" площею 1361 м2, літ. "М-1" площею 319,6 м2, літ. "Т-1" площею 880,3 м, а також нежитлові приміщення №№ 1-5 площею 31,8 м2 в літ. " 3-1" по АДРЕСА_1, а саме не уклав договір оренди землі та не здійснив його державної реєстрації.

Згідно з інформацією Департаменту діловодства Харківської міської ради від 31.07.2017 Відповідач не звертався до Позивача з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки за вищевказаною адресою.

Відповідно до інформаційних довідок Департаменту земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.08.2017 та відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.08.2017 рішення Позивача щодо надання у користування Відповідачу Земельних ділянок по АДРЕСА_1 не приймались та відповідні договори оренди земельних ділянок не укладались.

18.12.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження, а також топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок та розміщених на них належних Відповідачу нежитлових приміщень, про що складено акт від 18.12.2017, згідно з яким встановлено, що Відповідач для експлуатації та обслуговування 3 нежитлових будівель загальною площею 2560,9 м2 використовує земельні ділянки площами 0,0037 га, 0,0312 га та 0,2160 га.

3.5 Відповідно до інформації Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.09.2017 Відповідач не обліковується як платник плати за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% та, зокрема, за період 2015 - 2017 сплатив єдиний податок в таких розмірах: за 2015 рік - 5661 грн, за 2016 рік - 8700 грн, за 2017 рік -23500 грн.

Департамент територіального контролю Харківської міської ради здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання Відповідачем Земельних ділянок без правовстановлюючих документів у період з 01.04.2015 до 28.02.2018, їх розмір становить 349 659 грн 13 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 29.01.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2018 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди не застосували до спірних правовідносин правила статті 204 Цивільного кодексу України (щодо презумпції правомірності правочину), статті 188 Господарського кодексу України (щодо правил зміни та розірвання господарських договорів), передбачені статтею 214 Цивільного кодексу України правила відмови від правочину, а також підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, тоді як сторони перебувають з приводу користування Відповідачем Земельними ділянками у договірних правовідносинах, оскільки у матеріалах справи відсутні докази (листи), на які послався Позивач та суди, - про відмову Відповідача від права користування частинами земельних ділянок, наданими в користування Відповідачу згідно з договором від 22.10.2001 (зі строком дії до 01.06.2006), відсутність яких разом з рішенням Позивача від 27.04.2005 № 88/05 свідчать, що Позивач не дотримав порядку розірвання та зміни цього договору.

5.2 Суди не врахували правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 922/3412/17, відповідно до яких договірних характер правовідносин сторін унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) .

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.1 Відповідно до пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) (в редакції, чинній станом на час прийняття Позивачем рішень від 27.04.2005 № 88/5 та від 22.11.2006 № 179/06 про припинення права тимчасового користування Відповідачем частинами земельної ділянки - площею 0,6674 га та площею 0,1009 га, наданими Відповідачу в оренду на підставі Договору у складі земельної ділянки площею 1,6448 га по АДРЕСА_1) підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 4 статті 142 ЗК України (в тій самій редакції) власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В частині 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" наведений перелік підстав для припинення договору оренди землі. Відповідно до частин 2, 3 цієї статті Закону договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

6.2 Зі змісту наведених норм Суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість дострокового припинення права тимчасового користування земельною ділянкою з підстав добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, про що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Суд звертається до власних правових позицій, наведених в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/11547/16 та від 12.04.2018 у справі № 904/7057/17.

6.3 Судами встановлені обставини прийняття Позивачем рішень від 27.04.2005 № 88/5 та від 22.11.2006 № 179/06 про припинення права тимчасового користування Відповідачем частинами земельної ділянки - площею 0,6674 га та площею 0,1009 га, наданими Відповідачу в оренду за Договором у складі земельної ділянки площею 1,6448 га по АДРЕСА_1, у зв'язку із чим, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1) про перебування сторін з приводу користування Відповідачем Земельними ділянками у договірних правовідносинах з посиланням на недотримання Позивачем порядку розірвання або зміни Договору .

Щодо правової природи платежів за користування земельною ділянкою

6.4 Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), Суд дійшов висновку, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

6.5 У зв'язку із викладеним та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини невиконання Відповідачем вимог щодо оформлення права оренди на Земельні ділянки шляхом укладення з Позивачем відповідного договору, Суд погоджується з висновком апеляційного суду (пункт 2.3) про зміну здійсненої місцевим судом правової кваліфікації вимог про стягнення спірної суми вимог у цій справі зі збитків на безпідставно збережені Відповідачем за рахунок власника Земельних ділянок кошти, які Відповідач мав сплатити за користування Земельними ділянками на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

6.6 При цьому Суд зазначає, що на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина; для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Суд звертається до власної правової позиції в пункті 7.22 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17.

Щодо порядку визначення розміру сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї

6.7 У справах за вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки з огляду на таке.

6.8 Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.

Суд звертається до власної правової позиції в пункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17.

6.9 Однак оскаржувані судові рішення не містять встановлених обставин щодо визначених меж і кадастрового номера земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, не містять встановлених обставин щодо занесення інформації стосовно земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, до Державного земельного кадастру, а також не містять встановлених обставин щодо формування цієї земельної ділянки у розумінні наведеної норми статті 79-1 ЗК України, за користування якими Прокурором заявлені вимоги про стягнення спірної суми.

Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення у цій справі, не виправив вказані порушення, також не встановивши відповідні обставини.

6.10 За положеннями частини п'ятої статті 5, частини першої статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до частин першої - другої статті 15, частини другої статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

6.11 Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Суд звертається до власної правової позиції в пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17 та в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17.

6.12 Згідно з частинами першою, другою статті 20, частини першої статті 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

6.13 Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди наведені положення не врахували, а апеляційний суд, пославшись як на підставу для визначення розміру земельної ділянки, що складається із Земельних ділянок, виходячи з яких нарахована спірна сума вимог, на докази, на які послався суд першої інстанції - на акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складений 18.12.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за результатами проведення топографо-геодезичної зйомки Земельних ділянок та належних Відповідачу нежитлових приміщень, а також на рішення Позивача від 27.04.2005 № 88/5 та від 22.11.2006 № 179/06, якими припинено право тимчасового користування Відповідачем частинами земельної ділянки (площею 0,6674 га та площею 0,1009 га), що були надані Відповідачу в оренду за Договором у складі земельної ділянки площею 1,6448 га по АДРЕСА_1, апеляційний суд не врахував встановлений законом порядок визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (пункти 6.11, 6.12, 6.13), а тому апеляційний суд визнав позовні вимоги доведеними, не перевіривши відповідність здійснених Прокурором нарахувань визначеному вище порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

6.14 Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, згідно з якими обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

6.15 Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

6.16 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.