розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018

(головуючий - Вечірко І.О., судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018

(суддя - Воронько В.Д.)

у справі № 904/10316/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради

про стягнення 472 865,43 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 472 865,43 грн за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення м. Кривий Ріг у січні - червні 2017 року.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з січня по червень 2017 року позивач надав згідно із частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що мешкають на території м. Кривий Ріг. Проте відповідач в порушення вимог діючого законодавства України протягом 2017 року систематично не виконував свої зобов'язання щодо розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 460 568,79 грн на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 908,53 грн. В решті позову відмовлено.

2.1.1. Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем відповідачу розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період з січня по червень 2017 року.

Разом з тим, відповідачем надано суду докази повідомлення позивача про виявлені розбіжності щодо загальної кількості пільговиків та попередження позивача про те, що перерахунок і нарахування на знятих з обліку пільговиків виконується виключно до дня зняття з обліку. Однак позивач не надсилав відповідачу відкориговану інформацію по особам, які мають пільги на послуги зв'язку.

Відповідно до акта звіряння розрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств, поданого суду 05.04.2018, заборгованість за телекомунікаційній послуги містить розбіжності на суму 12 296,64 грн.

2.1.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у сумі 12 296,64 грн, суд першої інстанції зазначив, що суд не погоджується із доводами позивача щодо врахування різниці в сумі 12 296,64 грн при подачі звітів у наступні періоди, оскільки за заявлений період прострочки з січня по червень 2017 року матеріалами справи підтверджується саме сума боргу 460 569,79 грн.

Врахувавши зміст пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, суд зазначив, що позивач для отримання пільги мав здійснити корегування щодо розміру наданих послуг. У разі, якщо різниця в сумі 12 296,64 грн будь-яким чином позивачем нарахована у наступних звітах і це призвело до зменшення належних до відшкодування сум, позивач має привести свої розрахунки до того стану, щоб відображена у них інформація про заборгованість відповідала дійсному об'єму послуг, які надані пільговикам за певний період часу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та підтвердженою належними доказами є наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 460 568,79 грн. Вимоги позивача щодо решти заявленої суми заборгованості, на думку суду, є безпідставними. Таким чином, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд задовольнив позовні вимоги частково на суму 460 568,79 грн. У стягненні 12 296,64 грн відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2.2.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги у період з 01.01.2017 по 30.06.2017, а відсутність бюджетних призначень на ці видатки в 2017 році не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із вказаного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

2.2.2 Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що перевіривши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за період з січня по червень 2017 року матеріалами справи підтверджується сума боргу в розмірі 460 569,79 грн. При цьому, господарський суд обґрунтовано зазначив, що враховуючи зміст пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивач для отримання оплати мав здійснити корегування щодо розміру наданих послуг. У зв'язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 460 569,79 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 12 296,64 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням в частині відмови у стягненні 12 296,64 грн, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови відшкодування наданих пільг у період з січня по червень 2017 року на суму 12 296,64 грн. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" задовольнити у повному обсязі.

3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що умовами п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (256-2002-п) передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам, зокрема до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку. Скаржник стверджує, що відповідач у спірний період вказані обов'язки не виконував, жодного акту звіряння в установлені законодавством строки згідно з затвердженими формами, зокрема, за формою "3-пільга" не складав.

Позивач наголошує на відсутності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стверджує, що він довів надання послуг зв'язку певним категоріям населення на пільгових умовах у період з січня по червень 2017 року саме на суму 472 865,43 грн. Аналогічна правова позиція, як стверджує позивач, викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/599/17.

3.1.2. Матеріалами справи підтверджено, що форми "2-пільга" щомісячно надсилатись відповідачу, проте відповідач звірку з Єдиним державним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги, за спірний період належним чином згідно з встановленим державою механізмом не проводив.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій взято до уваги виключно акт звірки розрахунків за надані послуги пільговій категорії населення станом на 01.03.2018 в частині, визначеній відповідачем, без підтвердження первинними документами, за відсутності доказів такої звірки протягом спірного періоду.

Розбіжності, викладені відповідачем у сумі 12 296,64 грн жодними належними та достатніми доказами звіряння у спірний період не підтверджені (протоколи розбіжностей, акти форми "3-пільга" та докази направлення в спірний період відсутні).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.07.2018 у справі №906/657/17.

Таким чином, оскільки коригування на суму 12 296,64 грн визначені відповідачем 01.03.2018 без будь-яких списків пільговиків, позивач наголошує на відсутності належних доказів іншої, ніж заявлена позивачем, суми вартості послуг пільговим категоріям громадян, що були надані протягом січня-червня 2017 року. Отже, є необґрунтованими визнання судами першої та апеляційної інстанції розбіжностей, встановлених Відповідачем в односторонньому порядку з порушенням встановленого державою механізму звіряння, загальної кількості пільговиків та розміру пільг саме у спірному періоді.

3.2. 26 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.

У відзиві відповідач просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "Укртелеком" у задоволенні позову повністю, оскільки Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не є належним відповідачем у цьому позовному провадженні.

Вимоги відзиву відповідача про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення у справі по суті є вимогами касаційної скарги, яку відповідач не подавав. Таким чином, такі вимоги Суд залишає без розгляду, оскільки предметом касаційного перегляду є рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у стягненні 12 296,64 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

4.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів, наявних у справі, та необхідність повторного встановлення фактичних обставин справи.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі виник з правовідносин щодо надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам, яких згідно з нормами чинного законодавства віднесено до пільгових категорій громадян.

4.2.2. Предметом касаційного перегляду є рішення та постанова судів в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 12 296,64 грн за надані послуги у період з січня по червень 2017 року.

4.2.3. По суті позивач аргументує свою касаційну скаргу тим, що він щомісячно надсилав відповідачу визначену законодавством форму "2-пільга", проте відповідач звірку з Єдиним державним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги, за спірний період належним чином згідно з встановленим державою механізмом не проводив. Натомість, суди цього до уваги не взяли, а задовольняючи позов частково врахували виключно акт звірки розрахунків за надані послуги пільговій категорії населення станом на 01.03.2018.

Суд касаційної скарги вважає такі доводи скаржника помилковими та такими, що спростовуються змістом ухвалених у справі судових рішень.

Як зазначено вище у п.2.1.1 цієї постанови, суд першої інстанції за результатами оцінки наявних у справі документів встановив, що відповідачем надано суду докази повідомлення позивача про виявлені розбіжності щодо загальної кількості пільговиків. Однак позивач не надсилав відповідачу відкориговану інформацію по особам, які мають пільги на послуги зв'язку.

Аналогічного висновку дійшов і суд апеляційної інстанції зазначивши, що Управліннями праці та соціального захисту населення виконкомів районних у місті Кривому Розі рад на адресу позивача направлялись повідомлення про виявлені розбіжності при звірянні розрахунків (форма "2-пільга") за послуги зв'язку в період з січня по червень 2017 року (т. 1, а. с. 22-32).

Враховуючи межі компетенції суду касаційної інстанції, визначені у ст. 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку дослідженим судами документам, що є у справі.

4.2.4. Згідно з висновком судів, за заявлений період прострочки з січня по червень 2017 року матеріалами справи підтверджується саме сума боргу 460 569,79 грн і, враховуючи зміст пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивач для отримання оплати мав здійснити корегування щодо розміру наданих послуг.

Твердження скаржника про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог та доведеність надання ним послуг зв'язку певним категоріям населення на пільгових умовах у період з січня по червень 2017 року саме на суму 472 865,43 грн суд касаційної інстанції сприймає критично, оскільки такі доводи скаржника зведені до необхідності дослідження доказів, що не є компетенцією Верховного Суду.

4.2.5. Необґрунтованими є посилання позивача на судову практику, про яку йшлося у пунктах 3.1.1 та 3.1.2 цієї постанови, оскільки обставини встановлені у зазначених справах зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції у цій ситуації.

Інших належних доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права касаційна скарга позивача не містить. Таким чином, Суд вважає, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 у справі №904/10316/17 залишити без змін.