Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) до спірних правовідносин, оскільки, виходячи з аналізу статей 1-3 вказаного закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає в себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні і теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Проте матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, тому застосування частини 3 статті 7 наведеного закону є неправомірним. Посилається на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018 у подібних правовідносинах, у якій суд дійшов висновку про те, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує, що правомірність рішень судів підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справах № 922/435/14, № 908/2055/17, № 908/3125/16, № 914/124/17, № 908/3210/16, № 904/10292/17, № 925/107/18.

Предметом спору у цій справі є матеріально правові вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Краматорськтеплоенерго" про стягнення пені та 3% річних у зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.11.2014 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1077/15-ТЕ-6, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

За умовами пункту 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 50 145,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів, а саме у І кварталі 24 550,0 тис. куб.м: січень 8 045,0 тис. куб.м, лютий 8 165,0 тис. куб.м, березень 8 340,0 тис. куб.м, у ІІ кварталі 5 005,0 тис. куб.м: квітень 5 005,0 тис. куб.м, травень 0 тис. куб.м, червень 0 тис. куб.м, у ІІІ кварталі 0 тис. куб.м, у ІV кварталі 20 590,0 тис. куб.м: жовтень 4 540,0 тис. куб.м, листопад 7 660,0 тис. куб.м, грудень 8 390,0 тис. куб.м.

Пунктами 3.3 - 3.4 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (пункт 5.1 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (пункт 9.3 договору).

У розділі 11 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку природного газу за період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року в загальному обсязі 41 223,83 тис. куб.м на суму 84 644 499,4 1грн, що підтверджується актами приймання-передачі (у тому числі транспортування) природного газу: від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 10 975 172,84 грн (8 383,114 тис. куб.м), від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 9 506 474,33 грн (7 261,285 тис. куб.м), від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 9 656 923,65 грн (7 376,202 тис. куб.м), від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 9 919 208,62 грн (3 312,697 тис. куб.м), від 31.10.2015 у жовтні 2015 року на суму 10 442 995,54 грн (3 487,625 тис. куб.м), від 30.11.2015 у листопаді 2015 року на суму 13 824 509,43 грн (4 616,942 тис. куб.м), від 31.12.2015 у грудні 2015 року на суму 20 319 215,00 грн (6 785,965 тис. куб.м).

Вартість вказаного природного газу було сплачена відповідачем з порушенням встановлених договором строків. У зв'язку з цим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення пені та 3 % річних.

При цьому судами встановлено, що зобов'язання ТОВ "Краматорськтеплоенерго" з оплати за поставлений природній газ за зобов'язаннями січня - квітня 2015 року та жовтня - грудня 2015 року в сумі 84 644 499,41 грн були повністю виконані до 02.02.2016.

Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції щодо стягнення пені та 3% річних у зв'язку з застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) № 1730-VI від 03.10.2016, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).

За приписами частини першої статті 5 Закону № 1730-VIII реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону № 1730-VIII (1730-19) .

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII (1730-19) ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону № 1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону № 1730-VIII (1730-19) , тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) від 03.10.2016 № 1730-VIII (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу за період з січня по квітень 2015 року та з жовтня по грудень 2015 року за договором купівлі-продажу природного газу № 1077/15-ТЕ-6 від 27.11.2014 була погашена.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 208 527,82 грн та 13 684,19 грн 3% річних у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII (1730-19) , не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 908/3211/16 від 14.02.2018, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що у вказаній постанові відсутній висновок щодо необхідності включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а зазначення у цій постанові про включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства для здійснення процедури врегулювання заборгованості є наведенням фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а не правовою позицією Верховного Суду про необхідність включення підприємства до вказаного реєстру для застосування частини 3 статті 7 Закону № 1730-VIII.

Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 06.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі за № 905/1526/18 - без змін.