за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", про визнання недійсними пунктів договору,

за участю представників:

позивача - Поліщук Ю.В. (адвокат);

відповідача - Проценко О.М. (адвокат), Гриб Ю.М. (адвокат);

третьої особи - Алексенко В.Ю. (адвокат),

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця"), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.2017, просило визнати недійсними пункт 2.2 та абзац 2 пункту 3.8 кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 29.12.2011 № 20-3759/2-1 (далі - договір № 20-3759/2-1), укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" і ДТГО "Південно-Західна залізниця".

1.2. В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Українська залізниця" зазначало, що під час укладення договору № 20-3759/2-1 не було враховано обов'язкові умови, наведені у листах Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 29.12.2011 №31-12110-103-10/33215 та Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) від 27.12.2011 № 11494/11/10-11, щодо строку користування кредитом - 3 (три) роки та відсутності комісійних платежів, що є порушенням вимог статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (809-2011-п) (далі - Порядок).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. На виконання вимог статті 67 ГК України та Порядку Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (далі - ДАЗТУ "Укрзалізниця") було направлено до Мінфіну та Мінінфраструктури листи від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2365 та від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2362 щодо отримання погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно-Західна залізниця".

2.2. Мінфін у листі від 29.12.2011 № 31-12110-103-10/33215, розглянувши лист ДАЗТУ "Укрзалізниця" від 12.12.2011 № ЦЗЕ-11/2365 щодо погодження здійснення довгострокових внутрішніх запозичень ДТГО "Південно-Західна залізниця", повідомило, що відповідно до документів, поданих на розгляд Мінфіну, запозичення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема, з ПАТ "Промінвестбанк": сума кредитів - 91,25 млн дол. США; строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі -відсутні; забезпечення - застава майнових прав у співвідношенні 1:3,34; мета запозичення - виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень. Зведений фінансовий план залізниць України на 2011 рік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 983-р (983-2011-р) , в якому передбачається залучення ДТГО "Південно-Західна залізниця" довгострокових кредитів на суму 973,5 млн грн. Враховуючи викладене, Мінфін погодив здійснення зазначеного запозичення ДТГО "Південно-Західна залізниця" за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік.

2.3. Мінінфраструктури у листі від 27.12.2011 № 11494/11/10-11 повідомило, що відповідно до поданих на розгляд Міністерства документів залучення планується здійснити шляхом укладення кредитних договорів, зокрема з ПАТ "Промінвестбанк" на загальну суму кредитів - 91,25 млн дол. США на наступних умовах: термін користування кредитом - 3 роки; відсоткова ставка - 11 % річних; комісійні платежі - відсутні; забезпечення виконання ДТГО "Південно-Західна залізниця" умов кредитного договору - майнові права у співвідношенні 1:3,34; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку, у т.ч. господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (809-2011-п) , Міністерство погодило ДТГО "Південно-Західна залізниця" залучення довгострокового кредиту за умови отримання від Мінекономрозвитку інформації про відповідність державній політиці у сфері управління державним сектором економіки залучення підприємством кредитів. Одночасно з метою захисту інтересів державного підприємства, рекомендовано при укладенні кредитного договору з ПАТ "Промінвестбанк" пункт 3.9 виключити, а у пункті 5.5. зменшити розмір штрафу.

2.4. 29.12.2011 між ПАТ "Промінвестбанк" (банк) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (позичальник) було укладено договір № 20-3759/2-1, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

2.5. Згідно із пунктом 2.2 договору № 20-3759/2-1 дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014.

2.6. Відповідно до абзацу 2 пункту 3.8 договору № 20-3759/2-1 позичальник доручає банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті позичальника № 2600830118655/980 або будь-яких поточних рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у банку, код банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків у національній валюті, які відкрито позичальником у ПАТ "Промінвестбанк". У разі відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках позичальник доручає банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у банку, код банку 300012, або відкритих у ПАТ "Промінвестбанк" в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за курсом банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом банку на день здійснення операції.

2.7. Згідно з умовами пункту 6.1 договору № 20-3759/2-1 він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України та Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено. Визнано недійсними пункт 2.2 та абзац 2 пункту 3.8 договору від 29.12.2011 № 20-3759/2-1.

Рішення мотивовано тим, що зазначені пункти договору суперечать умовам, наведеним у листах Мінфіну від 29.12.2011 № 31-12110-103-10/33215 та Мінінфраструктури від 27.12.2011 № 11494/11/10-11 щодо укладення кредитного договору з відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів, що є порушенням вимог статті 67 ГК України, частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та Порядку і згідно з положеннями статей 203, 215, 217 ЦК України є підставою для визнання наведених пунктів кредитного договору недійсними.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності щодо заявлених позивачем вимог. Водночас суд визнав причини пропуску позовної давності поважними, а порушене право позивача - таким, що підлягає захисту.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (колегія суддів: Коротун О.М., Чорногуз М.Г., Сулім В.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постанову обґрунтовано спливом трирічного строку позовної давності для звернення з даним позовом.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 256, 257, 261, 267 ЦК України та статей 76- 79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін з підстав її законності та обґрунтованості.

14.03.2019 у судовому засіданні Верховного Суду оголошено перерву до 17:00 04.04.2019.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до частини 4 статті 67 ГК України державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6.4. Згідно з пунктом 2 Порядку залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов'язанням погоджується Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик).

6.5. За змістом пункту 3 Порядку для погодження залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантії або поруки за таким зобов'язанням підприємство подає Мінфіну або уповноваженому органу заяву, до якої додаються, у разі погодження залучення кредиту (позики), зокрема, проект кредитного договору (договору позики, проспекту емісії або рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій підприємства, а в разі надання повноважень щодо залучення кредиту (позики) - також проект відповідного договору), який зокрема: повинен передбачати напрями використання залучених коштів, що відповідають визначеній установчими документами меті діяльності підприємства, плату за користування кредитом (позикою), яка відповідає тій, що склалася на ринку фінансових послуг на момент подання заяви, а також право підприємства на дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою); не може передбачати дострокове виконання зобов'язань за кредитом (позикою) з ініціативи кредитора із необґрунтованими фінансовими втратами (за винятком здійснення запозичення у формі випуску облігацій підприємства), неконкурентний спосіб переходу права власності на майно підприємства, а також не повинен містити положень щодо обов'язкового дострокового виконання зобов'язань на вимогу кредитора (інвестора) у разі зниження кредитного рейтингу України та/або підприємства.

6.6. Мінфін або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству (пункт 4 Порядку).

6.7. Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що зміст листів Мінфіну від 29.12.2011 № 31-12110-103-10/33215 та Мінінфраструктури від 27.12.2011 № 11494/11/10-11 свідчить про те, що відповідними центральними органами виконавчої влади було надано погодження Укрзалізниці та ДГТО "Південно-західна залізниця" на укладення кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів.

6.8. Разом із тим, відповідно до пункту 2.2 договору № 20-3759/2-1 дата остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014, в той час як договір № 20-3759/2-1 укладено 29.12.2011, що менше трирічного строку користування кредитними коштами, погодженого уповноваженими органами.

6.9. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним абзацом 2 пункту 3.8 договору № 20-3759/2-1 за здійснення операції із купівлі, обміну та продажу валюти передбачено списання коштів в еквіваленті суми комісійної винагороди банку за здійснення відповідної операції із поточного рахунку в національній валюті позичальника, що суперечить погодженню вищезазначених міністерств щодо відсутності будь-яких комісійних платежів при наданні погодження уповноваженими органами на укладення кредитного договору з відповідачем.

6.10. При цьому судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірних докази на підставі яких можливо було б зробити висновок про те, що Мінфіну та Мінінфраструктури направлявся текст договору саме у редакції договору № 20-3759/2-1, оскільки фактично викладені у цьому договорі умови, зокрема, пункт 2.2 та пункт 3.8, відрізняються від тих, що були погоджені вказаними міністерствами та стисло відображені в їх листах від 29.12.2011 № 31-12110-103-10/33215 та від 27.12.2011 № 11494/11/10-11, що вбачається із їх змісту.

6.11. Отже, зміст спірних пункту 2.2 та абзацу 2 пункту 3.8 договору № 20-3759/2-1 не відповідає основним умовам, що були погоджені уповноваженими органами, зокрема щодо укладення кредитного договору із відповідачем на умовах трирічного строку користування кредитними коштами та без комісійних платежів, що згідно зі статтями 203, 215, 217 ЦК України є підставами для визнання цих пунктів договору недійсними.

6.12. Разом із тим, судами встановлено, що 14.03.2018 ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин сторін.

6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 (200-2014-п) "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова КМУ від 25.06.2014).

6.14. Статут ПАТ "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (735-2015-п) .

6.15. 21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи ПАТ "Українська залізниця".

6.16. Відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 ПАТ "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (аналогічні положення також містяться у статтях 2, 3 Закону). Серед таких підприємств зазначено, у т.ч. ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке є стороною договору № 20-3759/2-1, права та обов'язки за яким перейшли до позивача як правонаступника.

6.17. Аналогічна інформація про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДТГО "Південно-Західна залізниця" також наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

6.18. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Постанови КМУ від 25.06.2014 вирішено утворити ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

6.19. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником прав і обов'язків ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке є стороною договору № 20-3759/2-1 та яке було обізнано про наявність цього договору з моменту його укладання.

6.20. Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

6.21. У ЦК України (435-15) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

6.22. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

6.23. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

6.24. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

6.25. Для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

6.26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 20-3765/2-1 було укладено 29.12.2011, отже суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог сплив 29.12.2014.

6.27. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

6.28. Позовна давність не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

6.29. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропуску, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму ЦК України (435-15) ).

6.30. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

6.31. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

6.32. Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

6.33. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Аналогічну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу у подібних правовідносинах за участю цих же сторін наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18 та від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від цієї позиції.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив із того, що договір № 20-3765/2-1 було укладено 29.12.2011, отже строк позовної давності для звернення із даним позовом сплив 29.12.2014, а матеріали справи не містять доказів неможливості вчасного звернення із цим позовом позичальником за договором № 20-3765/2-1.

7.2. За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що звернення з позовом у цій справі відбулося після спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, і за відсутності доказів поважності причин пропуску позовної давності.

7.3. Доводи АТ "Українська залізниця", наведені у касаційній скарзі, про те, що скаржника як юридичну особу було зареєстровано лише 21.10.2015, тому строк позовної давності для звернення із даним позовом слід відраховувати саме із цієї дати, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються вищенаведеними обставинами встановленими судом апеляційної інстанції щодо правонаступництва скаржника та вимогами статті 262 ЦК України, згідно з якою заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

7.4. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.