ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1472/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р.

у складі колегії суддів: С. В. Барбашова - головуючий, О. Є. Медуниця, В. І. Пушай

та на рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р.

у складі колегії суддів: О. М. Сковородіна - головуючий, І. К. Чорненька, Н. В. Величко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до приватного акціонерного товариства "Макіївкокс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"

про стягнення 2 021 392,19 грн.

за участю представників:

від позивача: С.В. Гулько, С.М. Купянський,

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Хімекс Лімітед" звернулося до господарського суду з позовом до ПрАТ "Макіївкокс" про стягнення 2 021 392,19 грн., з яких 1 956 930,06 грн. основного боргу зі сплати орендної плати за договором оренди від 28.01.2016р. №28-01-16М/29; 4 756 943 грн. пені, 5 486, 66 грн. 3% річних, 11 406,04 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендні платежі, у зв'язку з чим виникла заборгованість за користування 16-ма цистернами, яка має бути сплачена в подвійному розмірі згідно з п. 5.3 договору.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/1472/17, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 801 747,64 грн. основного боргу, 4 504,42 грн. 3% річних, 7 723,87 грн. інфляційних та 12 209,64 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги господарські суди виходили з того, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за користування 12-ма цистернами у період з 01.03.2017р. по 23.06.2017р. включно за договором №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. Проте посилаючись на норми ст. 785 ЦК України та п.п. 5.2, 5.3 договору оренди, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати у подвійному розмірі.

Посилаючись на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за період з березня по червень 2017 року за користування 4-ма цистернами №50700202, №50700269, №50700285, №50700301, оскільки орендоване майно не могло бути використане орендарем за цільовим призначенням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені суди виходили із того, що умови договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені (з встановленням її розміру) за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого вимога про стягнення пені в сумі 47569,43 грн. не ґрунтується на нормах діючого законодавства та положеннях договору.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних за зобов'язаннями березня - червня 2017 року за несвоєчасне внесення орендних платежів за користування 12-ма цистернами за договором №28-01-16М/29 від 28.01.2016р., суди дійшли висновку, що сума процентів річних (в межах визначених позивачем періодів) становить 4504,42 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що його здійснено невірно, тому здійснивши власний розрахунок стягнули з відповідача на користь позивача інфляційні збитки у розмірі 7 723,87 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Хімекс Лімітед", не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 76- 79, ч. 6 ст. 91, ст. 86 ГПК України, ч. 6 ст. 762, ч. 1 ст. 627, ст. 625 ЦК України, просить судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1 155 182,42 грн. основного боргу, 47 569,43 грн. пені, 982,24 грн. 3 % річних та 3 682,17 грн. інфляційних втрат і прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

За твердженням скаржника суди не врахували, що для застосування пункту 5.3. договору щодо нарахування подвійної орендної плати достатньою підставою є факт отримання вимоги від відповідача про повернення цистерн та порушення строку їх повернення.

Скаржник стверджує, що судами належним чином не здійснена оцінка доказів, зокрема актів прийому-передачі наданих послуг за березень-червень 2017р., та актів звіряння станом на 19.05.2017р. та на 29.06.2017р.

На думку скаржника, наданий відповідачем сертифікат ТПП не може бути належним доказом у даній справі, оскільки містить недоліки та виданий з порушенням чинного законодавства.

Скаржник стверджує, що суди помилково застосували ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, оскільки на думку скаржника, факт заповнення 4 цистерн вантажем свідчить про їх використання відповідачем.

Також скаржник посилається на порушення судами порядку визначення інфляційних втрат, та помилкового не врахування у розрахунок місяців, в яких виникла заборгованість.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. позивач як орендодавець за актами приймання-передачі залізничних цистерн передав відповідачу як орендарю 16 цистерн, а саме: №50089986, №50700277, №50089846, №58300880, №50700285, №50700301, №50700236; №50700269, №50700251, №50700244, №50700210, №50700202, №50700228; №57303349; №57355638; №57355844. Передача всіх цистерн відбулась на станції Ясинувата Донецької залізниці.

У пунктах 3.1, 3.2, 3.5 договору оренди сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю оренду плату за користування цистернами у національній валюті України - гривні, у розмірі еквівалентному 21,50 доларів США за 1 цистерну за добу по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунка орендодавцем, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата за користування цистернами, сплачується орендатором на підставі виставленого орендодавцем рахунка у вигляді передплати, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця, вказаний у реквізитах договору. У кінці кожного звітного періоду - (місяця) сторони підписують акт надання послуг оренди у поточному місяці. Акт складається у двох автентичних екземплярах із розрахунку орендної плати за користування цистернами у національній валюті України - гривні, у розмірі еквівалентному 21,50 доларів США за 1 цистерну за добу по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку орендодавцем, в тому числі ПДВ - 20%, підписується орендатором на направляється орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг оренди. Орендодавець протягом 3 календарних днів, з дати його отримання, або підписує його, або направляє вмотивовану відмову від його підписання.

За змістом п. п. 5.2, 5.3 договору оренди за порушення строків внесення орендної плати, встановлених цим договором, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, а також зупинити цистерни із збереженням нарахування орендної плати. У випадку несвоєчасного повернення цистерн з оренди орендар сплачує орендну плату за весь період користування цистернами з моменту закінчення строку оренди до моменту фактичної передачі цистерн орендодавцю у подвійному розмірі.

За п. 7.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками підприємств та діє до 31.12.2017р.

Протягом дії договору оренди позивач направляв відповідачу рахунки-фактури для проведення орендних платежів.

У зв'язку з отриманням від відповідача листа про блокування вантажного сполучення з непідконтрольними територіями, та про те, що внаслідок цього у відповідача відсутня можливість користуватись орендованими цистернами та отримувати прибуток, позивач просив повернути цистерни та сплатити орендні платежі за період з березня по травень 2017 року.

Судами встановлено, що позивачу повернуто 12 шт. цистерн (№50700236, №50089846, №58300880, №50700251, №50700244, №50700210, №50700228, №57303349, №57355638, №57355844, №50700277, №50089986) за актами приймання-передачі з оренди залізничних цистерн №6 від 23.06.2017р. та №7 від 18.07.2017р.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення орендної плати за користування 16-ма цистернами, та пені, 3% річних і інфляційних втрат, розрахованих на відповідний борг. Позивач, посилаючись на приписи п. п. 5.2, 5.3 договору оренди, розрахував орендну плату у подвійному розмірі.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати за користування 12-ма цистернами, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих на відповідний борг Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи умови договору оренди, положення ст. 762 ЦК України, встановивши наявність заборгованості у відповідача за користування 12-ма цистернами №50700236, №50089846, №58300880, №50700251, №50700244, №50700210, №50700228, №57303349, №57355638, №57355844, №50700277, №50089986 у період з 01.03.2017р. по 22.06.2017р. включно, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення даного боргу на користь позивача.

Крім того судами враховано, що умови п. п. 5.2, 5.3 договору оренди передбачають право вимагати внесення орендної плати у подвійному розмірі за весь період користування цистернами з моменту закінчення строку оренди до моменту фактичної передачі цистерн орендодавцю у разі несвоєчасного повернення майна.

Встановивши, що договір оренди не був розірваний сторонами, а строк оренди не закінчився, суди дійшли правильного висновку про стягнення заборгованості виходячи з встановленого в договорі розміру орендної плати, а не з подвійного, як безпідставно нараховує позивач.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши прострочення виконання умов договору оренди щодо сплати орендних платежів суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат.

Проте здійснюючи розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суди допустились помилки при визначенні періодів, за які враховується індекс інфляції.

Судами не враховано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Як вбачається з обґрунтувань розрахунку інфляційних втрат, здійсненого місцевим господарським судом, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями березня 2017 року (борг мав бути сплачений 10.03.2017р.) починається з квітня 2017 року, а за зобов'язаннями квітня (борг мав бути сплачений 10.04.2017р.) починається з травня. При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку, що на борг, який мав бути сплачений не пізніше 10.05.2017р., інфляційні втрати нарахуванню не підлягають взагалі.

Вказані висновки місцевого господарського суду, з якими погодився господарський суд апеляційної інстанції, про відмову в стягненні інфляційних втрат за визначені позивачем місяці прострочення, не містять нормативно-правового обґрунтування, а тому судові рішення в цій частині є передчасними та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Щодо відмови в задоволені позовних вимог про стягнення пені, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій. За ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Встановивши, що умови договору оренди не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у вигляді сплати пені з встановленням її конкретного розміру, висновок господарських судів про відсутність підстав для стягнення пені є законним і обгрунтованим.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в стягненні заборгованості з орендної плати за користування чотирма цистернами, а саме №50700202, №50700269, №50700285, №50700301 за період з березня по червень 2017 року, і нарахованих на цю заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, Верховний Суд вважає передчасними з огляду на наступне.

Розпорядженням ПАТ "Українська залізниця" від 11.02.2017р. №Ц-1/74 запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.

Указом Президента України від 15.03.2017р. №62/2017 (62/2017) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017р.

Відповідно до п. 1 цього рішення тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12.02.2015р., а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

16 березня 2017р. ПАТ "Укрзалізниця" було видано конвенційну заборону на здійснення перевезень вантажу на здійснення всіх видів перевезень вантажу та порожніх вагонів з/на, зокрема, залізничну станцію Ясинувата Донецької залізниці.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на норму ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України дійшли висновку щодо наявності обставин, які є підставою для звільнення орендаря від сплати орендних платежів за користування цистернами №50700202, №50700269, №50700285, №50700301 за весь спірний період, оскільки відповідні цистерни перебувають на непідконтрольній території (станція Ясинувата Донецької залізниці), а також з огляду на загальновідомі обставини проведення антитерористичної операції, які унеможливили використання орендарем об'єкту оренди за його цільовим призначенням.

Проте Верховний Суд звертає увагу, що застосовуючи положення ч. 6 ст. 762 ЦК України господарські суди не врахували, що за умовами п. 2.1 договору оренди від 28.01.2016р., місцем передання цистерн в оренду є станція Ясинувата Донецької залізниці.

Місто Ясинувата Донецької області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. (1053-2014-р) , №1275-р від 02.12.2015р. (1275-2015-р)

Тобто, на момент укладення договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. відповідачеві було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на території міста Ясинувата.

Верховний Суд констатує, що виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов'язання оплачувати користування цистернами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин, які на думку судів попередніх інстанцій є достатніми для звільнення орендаря від обов'язку сплати орендних платежів за користування чотирма цистернами. Верховний Суд констатує, що відповідач у 2016 та у 2017 роках не міг не знати про те, що місто Ясинувата з 2014 року є тимчасово окупованим і поки що перебуває під контролем російських окупантів та сепаратистів.

Крім того стверджуючи, що відповідачем не використовувалися цистерни №50700202, №50700269, №50700285, №50700301, суди не врахували правову природу оренди та умови договору, зокрема п. 3.10, яким узгоджено період фінансових зобов'язань орендодавця (з моменту підписання акта приймання-передачі до моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) цистерн з оренди).

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що сторонами в договорі оренди обумовлено порядок проведення звірки розрахунків, і за умовами п. 3.8 договору у випадку не повернення акта звірки протягом 10 днів з моменту його отримання стороною, заборгованість вважається погодженою.

Проте судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам щодо направлення відповідачу такого акта звірки розрахунків та погодження відповідної заборгованості.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в стягненні заборгованості з орендної плати за користування чотирма цистернами, а саме №50700202, №50700269, №50700285, №50700301, і нарахованих на цю заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, є такими, що прийняті без належного встановлення всіх обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема ч. 6 ст. 762 ЦК України, а тому рішення та постанова у даній справі підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді справи суду слід належним чином врахувати наведене вище, всебічно, повно та об'єктивно дослідити докази по справі, зокрема, надати обґрунтовану оцінку фактам та обставинам, які стосуються наявності/відсутності правових підстав для звільнення відповідача від плати за користування орендованим майном, встановити наявність/відсутність підстав для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, та перевірити доводи учасників справи, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення.

Також суду слід належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та прийняти законні і обґрунтовані рішення.

За результатами розгляду даної справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі №905/1472/17 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення:

- заборгованості з орендної плати за користування 4 цистернами, а саме, №50700202, №50700269, №50700285, №50700301;

- 3 % річних, нарахованих на заборгованість за користування 4 цистернами;

- інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з орендної плати за користування 16 цистернами.

В цій частині справу № 905/1472/17 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі №905/1472/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Л. В. Стратієнко

В. І. Студенець