ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Сівакова Л. М. (адвокат), Ландишевої С. М. (адвокат),

відповідача - Михайлюка А. З. (за довіреністю від 06.03.2019 №811/0/4-19),

третьої особи - Харабари Т. І. (за довіреністю від 01.02.2018 №2432-03/121),

розглянув касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (суддя Пукшин Л. Г.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (головуючий - Дикунська С. Я., судді: Жук Г. А., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

до Державного агентства резерву України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про стягнення 11372488,47 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - ТОВ "ТД "Сокар Україна", Товариство, Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв, Замовник), третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономіки України), про стягнення 11372488,47 грн., з яких: 7213285,49 грн. пені, 3300068,57 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 859134,41 грн., нарахованих за період з 10.04.2017 по 17.08.2017, з посиланням на статті 526, 530, 549, 611, 625, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтю 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та статтю 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням Замовником своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати продукції, поставленої Товариством за договором про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву №Юр-2/42п-2014 від 31.01.2017 (далі - договір про закупівлю).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Держрезерву на користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 7213285,49 грн. пені, 3293588,48 грн. інфляційних втрат і 3% річних в сумі 851145,26 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 617, 625, 629, 655, 692, 693, 712 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), пунктів 14, 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статей 73, 74, 75, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що згідно з пунктом 3.5 договору про закупівлю обов'язок відповідача оплатити відвантажені Постачальником обсяги продукції (3191,6506 тон дизельного пального вартістю 81387090 грн.) настав 10.04.2017, проте розрахунки за неї були здійснені Замовником повністю лише 18.08.2017 за платіжними дорученнями від 15.08.2017 №2693 та від 18.08.2017 №2694, тобто з простроченням виконання грошових зобов'язань, що є підставою для правомірного нарахування Товариством пені, інфляційних втрат і 3% річних за період з 10.04.2017 по 17.08.2017. При цьому апеляційним судом зазначено як про недоведеність Держрезервом обумовленості затримки розрахунків саме відсутністю виділених з державного бюджету коштів, так і про те, що відповідач не звільняється від обов'язку оплати вартості поставленого пального, незважаючи на відсутність виділення та надходження відповідних коштів з бюджету, оскільки у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Мінекономіки України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції третя особа посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 258, 549, 610- 612 ЦК України, статей 193, 216, 218, 219 ГК України, статей 14, 15 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та статей 73, 74, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами не взято до уваги і не надано оцінки листу Мінекономіки України від 17.03.2017 №2715-06/266-03дск, яким повідомлено відповідача про триваючу роботу щодо опрацювання пропозицій стосовно відкриття асигнувань для здійснення оплати дизельного пального за договором про закупівлю та надіслання до Служби безпеки України матеріалів щодо можливих порушень при укладенні додаткових угод до цього договору, тобто цим листом, на думку скаржника, документально підтверджується відсутність виділення бюджетних коштів та відсутність вини Замовника у невчасному проведенні розрахунків за поставлену продукцію, в зв'язку з чим Держрезерв, будучи розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, не мав можливості виконати свої грошові зобов'язання за договором про закупівлю до прийняття третьою особою рішення щодо відкриття асигнувань спеціального фонду державного бюджету; 2) за результатами вивчення висновків Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) Держрезерв до прийняття Господарським судом м. Києва рішення від 10.08.2017 у справі №910/10671/17 не мав правових підстав для здійснення оплати за закуплене у Товариства дизельне пальне; 3) ТОВ "ТД "Сокар Україна" допущено порушення зобов'язань, визначених пунктом 3.2 договору про закупівлю, зокрема, Товариство письмово не звернулось до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, що в свою чергу зумовило виникнення прострочення виконання Держрезервом грошових зобов'язань; 4) судами залишено поза увагою пункт 8.2 договору про закупівлю, згідно з яким сторони домовилися про звільнення Замовника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, якщо це зумовлено, зокрема, недостатністю фінансування видатків Держрезерву з державного бюджету; 5) позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині; 6) застосування до Держрезерву (Замовника) штрафних санкцій, передбачених пунктом 14 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", є неможливим з тих підстав, що виходячи зі змісту статті 15 цього Закону відповідні санкції можуть бути застосовані лише до суб'єктів господарювання - одержувачів (зберігачів) продукції державного резерву, тоді як договором про закупівлю одержувачем визначено Державну організацію "Комбінат "Рекорд".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. Крім того, 02.04.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "ТД "Сокар Україна" про відкладення розгляду справи з причин необхідності Товариству певного часу для ознайомлення з касаційною скаргою Держрезерву та надання відзиву на неї, яке (клопотання) колегією суддів залишено без задоволення з огляду на те, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019, винесеною на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Держрезерву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/2587/18 та матеріали цієї касаційної скарги повернуто скаржнику.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 09.11.2016 відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) Держрезервом на ресурсі www.dzo.com.ua розміщено оголошення про проведення аукціону із закупівлі товарів за державні кошти №UА-2016-11-09-000858-b за трьома лотами.

9. Маючи намір прийняти у ньому участь, ТОВ "ТД "Сокар Україна" у визначеному тендерною документацією відповідача порядку та строки сформовано і подано тендерну пропозицію за лотом №3. За результатами кваліфікації учасників закупівлі Товариство було визнано переможцем за лотом №3, з яким має укладатись договір.

10. 31.01.2017 між ТОВ "ТД "Сокар Україна" (Постачальник) та Держрезервом (Замовник) укладено договір №Юр-2/42п-2017 про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався поставити в 2017 року замовнику для закладання до державного резерву паливо дизельне марки ДП-Арк-Євро5 В0 згідно ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро" в кількості 3500 (три тисячі п'ятсот) тон загальною вартістю 74907000 грн., Замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

11. Згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.5, 5.2 договору про закупівлю Держрезерв проводить оплату продукції на розрахунковий рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на державних організаціях, що належать до сфери управління Держрезерву та отримання приймального акту форми №Р-13, рахунку-фактури та акту виконання Договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного реєстру. Після оплати продукції постачальник надає Держрезерву податкову накладну. Постачальник не пізніше наступного робочого дня після оформлення приймального акта надсилає його до Держрезерву разом із супровідним листом, рахунком-фактурою та актом виконання договору. Строк оплати - протягом 30 робочих днів з моменту отримання Держрезервом документів за Договором. Постачальник поставляє та закладає до державного резерву паливо дизельне ДП-Арк-Євро5 В0 згідно ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро. Технічні умови" в термін до 31.03.2017.

12. У пунктах 8.1, 8.2 договору про закупівлю сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України, зокрема, згідно з Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) та іншими спеціальними нормативними актами. Замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, якщо це зумовлено: недостатністю фінансування видатків Замовника з державного бюджету; поставка здійснювалася в обсягах та умовах, які не відповідають договору.

13. У лютому 2017 року між сторонами укладено додаткові угоди №№1, 2, 3 до договору про закупівлю, якими вносилися зміни щодо кількості та ціни дизельного палива, його загальної вартості та суми договору.

14. На виконання умов договору про закупівлю позивач здійснив поставку та закладення до Державної організації "Комбінат "Рекорд" (далі - ДО "Комбінат "Рекорд") продукції в кількості 3191,6506 тон на загальну суму 81387090 грн. (в тому числі ПДВ), що підтверджується приймальним актом від 24.02.2017 за формою Р-13, оформленим ДО "Комбінат "Рекорд", актом №1 виконання договору, підписаним Замовником, та рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі №910/10671/17, яким відмовлено Держрезерву в задоволенні позову до ТОВ "ТД "Сокар Україна" про розірвання додаткової угоди №1 від 01.02.2017 до договору про закупівлю.

15. З довідки AT "Ощадбанк" від 29.01.2018 №16/2-05/358 вбачається, що оплата поставленого позивачем товару здійснена відповідачем 15.08.2017 платіжним дорученням №2693 на суму 74907000 грн. та 18.08.2017 платіжним дорученням №2694 на суму 680090 грн.

16. З метою досудового врегулювання спору Постачальник звертався до Держрезерву з вимогою №616 від 14.12.2017, у якій просив сплатити нараховані за період з 10.04.2017 по 17.08.2017 інфляційні втрати, 3% річних, пеню та штраф.

17. У відповідь на зазначену вимогу Замовник надіслав листа №4411/0/4-17 від 29.12.2017, у якому повідомив про неодноразові звернення до Мінекономіки України з питання необхідності відкриття асигнувань спеціального фонду, щодо яких тривалий час отримував відмову третьої особи в зв'язку з можливим порушенням законодавства під час укладання додаткових угод до договору про закупівлю, відтак затримка з оплати поставленої продукції не залежала від Держрезерву.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

19. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про державні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, визначених Господарським кодексом України (436-15) .

20. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

21. Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

22. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

23. Згідно з імперативними вимогами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24. Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

25. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі №910/10671/17 (між тими ж сторонами) встановлено факт виконання Товариством належним чином своїх зобов'язань за договором про закупівлю, передавши позивачу предмет закупівлі в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт №1 виконання цього договору, і цей факт не підлягає повторному доказуванню при розгляді цієї справи.

27. Зважаючи на те, що відповідні документи про виконання договору про закупівлю, а саме акт №1 виконання договору та рахунок на оплату №16283 від 22.02.2017 надані Держрезерву 24.02.2017, про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на супровідному листі №74/1 від 24.02.2017, суди попередніх інстанцій встановили той факт, що визначений пунктом 3.5 цього договору 30-денний строк розрахунків за відвантажену позивачем продукцію настав 10.04.2017, проте розрахунки за неї були здійснені Замовником повністю лише 18.08.2017, тобто з простроченням виконання грошових зобов'язань, що стало підставою для нарахування Товариством пені, інфляційних втрат і 3% річних за період з 10.04.2017 по 17.08.2017.

28. Відповідно до частини 2 статті 547 та частини 3 статті 549 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

29. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову про (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій. У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Водночас невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у відносинах, врегульованих Законом України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) , не виключає можливості застосування до боржника наслідків у вигляді заходів відповідальності, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

30. Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що за змістом статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пункту 5 Положення про Державну аудиторську службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (43-2016-п) , висновки Держаудитслужби мають рекомендаційний характер, підлягають обов'язковому врахуванню та реагуванню з боку підконтрольних установ, однак не є обов'язковими для виконання. Наведеним спростовується недоречне твердження скаржника про те, що за результатами вивчення висновків Держаудитслужби до прийняття Господарським судом м. Києва рішення від 10.08.2017 у справі №910/10671/17 Держрезерв не мав правових підстав для здійснення оплати за закуплене у Товариства дизельне пальне.

31. За загальним правилом особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

32. Однак, частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

33. Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

34. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

35. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

36. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

37. В порушення вимог статей 6, 627 ЦК України, статей 86, 236, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою пункт 8.2 договору про закупівлю, за змістом якого сторони, керуючись статтями 6, 627 ЦК України, цілком правомірно домовилися про звільнення Замовника (Держрезерву) від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, якщо це зумовлено, зокрема, недостатністю фінансування видатків Держрезерву з державного бюджету.

38. Колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено того, що наведене у пункті 8.2 договору про закупівлю застереження щодо умов настання відповідальності Замовника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань визнано недійсним в судовому порядку, внаслідок чого в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність правочину в цій частині, а відтак і обов'язковість його виконання сторонами договору, як того вимагає стаття 629 ЦК України.

39. При цьому судами не відхилено та не надано належної правової оцінки наявним у справі численним листам Держрезерву, надісланим на адресу Мінекономіки України (а.с.76-88 том 1), в яких з метою уникнення сплати штрафних санкцій за договором про закупівлю Замовник упродовж березня-серпня 2017 року неодноразово просив Мінекономіки України як головного розпорядника бюджетних коштів вирішити питання щодо відкриття асигнувань за спеціальним фондом держбюджету для проведення своєчасної оплати закладеного Товариством до державного резерву дизельного палива, посилаючись на відсутність відповідних бюджетних надходжень, у зв'язку з чим не виключається наявність підстав вважати, що затримка з оплати поставленої продукції жодним чином не залежала від волевиявлення Замовника.

40. У зв'язку з цим, Верховний Суд вважає передчасним як висновок апеляційного суду щодо недоведеності Держрезервом обумовленості затримки розрахунків саме відсутністю виділених з державного бюджету коштів, так і посилання судів на рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" у якому вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Адже в даному випадку сторонами за взаємною згодою та вільним волевиявленням визначено у пункті 8.2 договору про закупівлю недостатність фінансування видатків Замовника з державного бюджету в якості однієї з виняткових підстав звільнення Замовника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

41. Натомість колегія суддів вважає безпредметним посилання скаржника на залишення поза увагою та ненадання судами оцінки листу Мінекономіки України від 17.03.2017 №2715-06/266-03дск, яким було повідомлено відповідача про триваючу роботу щодо опрацювання пропозицій стосовно відкриття асигнувань для здійснення оплати дизельного пального за договором про закупівлю та надіслання до Служби безпеки України матеріалів щодо можливих порушень при укладенні додаткових угод до цього договору, тобто цим листом, на думку скаржника, документально підтверджується відсутність виділення бюджетних коштів та відсутність вини Замовника у невчасному проведенні розрахунків за поставлену продукцію, в зв'язку з чим Держрезерв, будучи розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, не мав можливості виконати свої грошові зобов'язання за договором про закупівлю до прийняття третьою особою рішення щодо відкриття асигнувань спеціального фонду державного бюджету, оскільки у матеріалах справи відсутній зазначений лист Мінекономіки України, а відповідно до частини 2 статті 210 та частини 5 статті 236 ГПК України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Верховний Суд також не приймає до уваги як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, аргументи скаржника щодо звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені з пропуском строку позовної давності та допущення ТОВ "ТД "Сокар Україна" порушення зобов'язань, визначених пунктом 3.2 договору про закупівлю, зокрема, Товариство письмово не звернулося до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції, що в свою чергу зумовило виникнення прострочення виконання Держрезервом грошових зобов'язань, оскільки, по-перше, з огляду на обставини нарахування позивачем пені за період з 10.04.2017 по 17.08.2017 та пред'явлення позову в цій справі 05.03.2018, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України річний строк позовної давності Товариством не було пропущено. По-друге, письмове звернення Товариства до Держрезерву з пропозицією щодо конкретизації обсягів та термінів поставки продукції є правом, а не обов'язком Постачальника. При цьому з пунктів 5.1, 5.2 договору про закупівлю (в редакції додаткової угоди №3 від 07.02.2017) вбачається конкретизація сторонами обсягу та терміну поставки продукції - 3191,6506 тон і 31.03.2017 відповідно.

43. Разом з тим судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не відхилено належним чином доводи Мінекономіки України про те, що застосування до Держрезерву (Замовника) штрафних санкцій, передбачених пунктом 14 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", є неможливим з тих підстав, що виходячи зі змісту статті 15 цього Закону відповідні санкції можуть бути застосовані лише до суб'єктів господарювання - одержувачів (зберігачів) продукції державного резерву, тоді як договором про закупівлю одержувачем визначено ДО "Комбінат "Рекорд".

44. Водночас колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на визначення Держрезерву як суб'єкта господарювання, віднесеного до державного сектору економіки, оскільки таке безпідставне наділення Держрезерву статусом суб'єкта господарювання суперечить приписам статті 2, частини 2 статті 55 ГК України і пункту 1 Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №517 (517-2014-п) , за змістом яких органи державної влади та суб'єкти господарювання є окремими учасниками відносин у сфері господарювання, а Держрезерв є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

45. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи, не надали належну правову оцінку умовам договору про закупівлю та зібраним у справі доказам в їх сукупності, як наслідок, дійшли передчасного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

46. З мотивів, викладених у пунктах 37-40, 43, 44 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. За викладених вище обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог не відповідають приписам статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.

49. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

50. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

51. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

52. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права (статей 6, 204, 627, 629 ЦК України), колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Щодо судових витрат

53. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/2587/18 скасувати.

Справу №910/2587/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков