розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 (головуючий суддя: Філіпова Т.Л., судді: Василишин А.Р., Мельник О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича

до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича

про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У травні 2018 року Фізична особа - підприємець Дерко Іван Іванович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 873 256, 00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення положень законодавства України та умов укладеного між сторонами контракту №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 873 256,00 грн, з яких: 456 300,00 грн основний борг, 62 377,33 грн пеня, 24 457,80 грн штраф, 89 899,87 грн інфляційні та 20 102,00 грн 3% річні.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням господарського суду Рівненської області позов Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Яницького Олексія Володимировича на користь Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича 456 300,00 грн основного боргу, 24 245, 68 грн штрафу (з урахування ухвали господарського суду Рівненської області від 19.06.2018 про виправлення описки ) та 4 005,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яницького Олексія Володимировича на рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2018 року у справі №918/334/18 задоволено, рішення господарського суду Рівненської області в частині задоволення позову в сумі 456 300 грн. основного боргу, 24 576,80 грн. штрафу скасовано, в зазначеній частині прийнято нове рішення про відмову у позові. Крім того, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Яницького Олексія Володимировича 7 063 грн. 15 коп. витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. А також стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича в доход Державного бюджету України 1 188 грн. 06 коп. судового збору за подання позовної заяви.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 27.12.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фізичною особою - підприємцем Дерком Іваном Івановичем безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №918/334/18.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 року у справі №918/334/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

7. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

8. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

9. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2019 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича залишити без руху до 25.02.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі; встановлено Фізичній особі - підприємцю Дерку Івану Івановичу строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

06.02.2019 ФОП Дерко Іван Іванович направив до суду квитанцію № 77 від 05.02.2019 на суму 16 780,15 грн.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 заяву Фізичної особи - підприємця Дерка Івана Івановича про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ФОП Дерку Івану Івановичу строк для подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Дерка Івана Івановича. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 11.03.2019.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі Фізична особа - підприємець Дерко Іван Іванович просить суд постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 скасувати, а рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2018 залишити в силі.

12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) вказує, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв, як належний та допустимий доказ виконання умов укладеного договору, надані відповідачем акти приймання-передачі, які підписані лише останнім. Також апеляційний суд прийняв до уваги договір про перевезення обладнання, як доказ вчинення певних дій, спрямованих на виконання умов договору від 11.11.2016. При цьому вважає, що договір про перевезення обладнання не може братися судами до уваги, оскільки відповідачем не було надано товаро-транспортні накладні чи акти приймання-передачі виконаних робіт (перевізні документи), які посвідчують саме виконання цього договору.

Позивач вважає, що розписки, які були їм надані до позовної заяви, є беззаперечними доказами, що підтверджують зобов'язання відповідача і не можуть ставитися під сумнів, оскільки їх чинність сам відповідач не заперечував.

Крім того вказує на те, що представником позивача до апеляційного суду було подано клопотання про перенесення судового розгляду, оскільки представник останнього бере участь у кримінальній справі, яка призначена на ту ж саму дату (29.11.2018), що і дана справа. Однак апеляційний суд не прийняв зазначене клопотання та розглянув і виніс рішення по справі без участі належного представника позивача, що на думку останнього свідчить про порушення його права на захист та є підставою для скасування такого рішення.

13. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 11.11.2016 між Фізичною особою - підприємцем Дерко Іваном Івановичем (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем (продавець) укладено контракт №1112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ", відповідно до умов якого продавець зобов'язується виготовити, доставити, змонтувати, налагодити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту і викладена в додатку № 1 до нього, на умовах, що викладені у цьому контракті.

Відповідно до п. 1.2. контракту назва товару - комплект обладнання та послуги з модернізації спеціалізованої установки "АБЗУ" - 1 комплект.

За умовами контракту, продавець зобов'язується здійснити доставку, роботи по шеф-монтажу та монтажу товару, що буде поставлений за цим контрактом та вивести завод на продуктивність 30 м 3/год товарного бетону (п. 1.3. контракту).

Розділом 4 контракту врегульовано ціну товару та суму контракту, а саме: валюта платежу визначається даним контрактом і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами в гривні, і включає в себе: вартість товару, доставку в м. Луцьк, шефмонтаж, монтаж, наладку.

Загальна сума контракту на момент його підписання складає 700 000, 00 грн, без ПДВ (120 силос, 80 шнек). Бартером - 150 000,00 грн. Додаткова знижка 30 000,00 грн (за рахунок використання лебідки складського зберігання-повністю обслужену з мінімальним напрацюванням). Коштами 520 000, 00 грн (передоплата 50 %; після поставки 25%; після здачі 25%;).

Відповідно до п. 5.1. - 5.6. контракту поставка товару в м. Луцьк, за цим контрактом здійснюється до 30.11.2016 року. Продавець направляє бригаду монтажу для координації установки запуску товару. Загальний термін монтажу, пусконалагоджувальних робіт та здачі складає не більше 20 календарних днів - до 20.12.2016. Продавець приступає до монтажу та пусконалагоджувальних робіт товару в 2-денний термін з моменту доставки обладнання на об'єкт покупця.

Для проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт покупець має підготувати наступні елементи: провести демонтаж об'єктів, що підлягають заміні; забезпечити наявність підіймального крану для виконання монтажних робіт, забезпечити водопостачання з необхідним тиском та електропостачання на місце монтажу товару.

Шефмонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, по завершенню оформлюються актом пусконалагоджувальних робіт, підписаним представниками продавця та покупця. Товар відвантажується за актом приймання-передачі товару (партії товару) з обов'язковою вказівкою обладнання (комплектуючих, складових), яке відвантажується, відповідно до переліку складових стаціонарного бетонного вузла, передбаченого специфікацією, що є додатком № 1 до контракту.

Згідно з п.6.1. контракту розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються таким чином: покупець оплачує продавцю Передоплата - 1: 50%; Передоплата - 2: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500); Передоплата - 3: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500 та пульт керування).

Право власності на товар у покупця виникає з моменту проведення розрахунків та підписання Акта прийому-передачі такого товару. Якщо сплата коштів відбувається шляхом взаємозаліку зобов'язань сторін одна перед одною, то це оформлюється відповідним актом (п. 6.2. - 6.3. контракту).

У п.7.1. контракту зазначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 8.3. контракту передбачено, що у разі невиконання зобов'язань по поставці товару згідно строків постачання або його оплати, передбачених даним контрактом, штраф складає 0,01% від вартості непоставленого товару або несплаченої суми за кожен день такого протермінування.

Згідно п. 8.4. контракту покупець має право не розрахуватись за поставлений товар, якщо завод не виведений на продуктивність 30 м3/год та вимагати повернення всіх авансових платежів.Розділом 11 контракту передбачено, що контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього контракту починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1. цього контракту та закінчується 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку, не раніше повного виконання покладених на сторони обов'язків за цим контрактом.

Закінчення строку цього контракту не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього контракту.

Контракт підписано та скріплено печатками сторін.

15. Крім того, суди вказали, що в матеріалах справи знаходиться розписка від 11.11.2016 відповідно до якої відповідач отримав від позивача 200 000 грн. в якості авансу по договору реконструкції установки "АБЗУ".

З розписки від 18.11.2016 вбачається, що відповідач отримав від позивача по договору №1112016U63 від 11.11.2016 за реконструкцію установки "АБЗУ" грошові кошти в кількості 100 000 грн.

Відповідно до розписки від 30.11.2016 відповідач отримав від позивача грошові кошти у кількості 70 000 грн. по контракту №11112016U63 від 11.11.2016, а 20.12.2016 отримав ще 20 000 грн. авансу.

27.12.2016 відповідач отримав від позивача оплату комплектуючих "АБЗУ" у кількості 66 300 грн., що вбачається з розписки, написаної власноруч відповідачем.

В свою чергу відповідач не заперечував наявність та чинність зазначених вище розписок.

16. 06.03.2018 та 10.04.2018 позивачем були надіслані на адресу відповідача претензії з вимогою повернення коштів в розмірі 456 300,00 грн., які були залишені ним без відповіді та задоволення. Вказані претензії позивач обґрунтовував невиконанням відповідачем умов укладеного між ними контракту №11112016U63 від 11.11.2016.

17. Позивач звертаючись з даним позовом до суду вказував на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між ними контрактом №11112016U63 від 11.11.2016, тому просив суд повернути сплачені ним кошти з нарахованими на них штрафними санкціями.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що на виконання умов контракту, відповідач отримав від позивача у кілька етапів грошові кошти на загальну суму 456 300,00 грн., що підтверджується розписками, написаними власноруч відповідачем від 11.11.2016 року, від 18.11.2016 року, від 20.12.2016 року, від 27.12.2016 року та від 30.11.2016 року.

При цьому, відповідач свої зобов'язання за контрактом щодо виготовлення, доставки, монтування та передачі у власність позивача товару - комплекту обладнання спеціалізованої установки "АБЗУ" не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 456 300,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того місцевий суд задовольнив вимогу позивача про стягнення, на підставі п. 8.3 контракту, на його користь 24 457,68грн. штрафу за прострочення виконання відповідачем обов'язку по поставці товару. В іншій частині позову -відмовлено. Відмовляючи у позові в частині стягнення на користь позивача пені, місцевий господарський суд вказав на те, що умовами контракту не передбачено порядок нарахування та розмір пені, заявленої до стягнення. Крім того судом було відмовлено у стягнення інфляційних втрат та 3% річних з посиланням на те, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України не виникає у випадках невиконання зобов'язання з поставки товару, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

19. Апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого суду в частині задоволення позову та прийняв в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач в засіданні суду першої інстанції участі не брав, був позбавлений можливості надати пояснення по суті спору та наявні докази, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що про зміст прийнятого рішення дізнався після пред'явлення рішення для примусового виконання. Крім того, апеляційний суд прийняв надані Фізичною особою-підприємцем Яницьким Олексієм Володимировичем докази виконання ним робіт по договору, а саме: договір про перевезення обладнання від 21.11.2016, акт прийому-передачі наданих послуг за договором про перевезення обладнання від 21 листопада 2016, договір про співпрацю від 02.12.2016, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про співпрацю від 02.12.2016 від 13.12.2016, акт приймання-передачі Товару до контракту №11112016U63 від 11.11.2016 р., письмова заява свідка.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем здійснювалися роботи по виконанню контракту №11112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016, оскільки про це свідчать укладені ним договори та акти приймання-передавання виконаних робіт, в тому числі про перевезення обладнання від 21.11.2016, акт прийому-передачі наданих послуг за договором про перевезення обладнання від 21.11.2016, договір про співпрацю від 02.12.2016 З ТОВ "Вольтелектро", акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про співпрацю від 02.12.2016, з якого вбачається виконання робіт в період з 05.12.2016 року по 13.12.2016 року. Заява свідка, долучена відповідачем, також містить пояснення про виконання робіт за місцем знаходження позивача за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3.

Проаналізувавши зміст претензій позивача, інші наявні докази апеляційний суд зазначив, що претензії, направлені позивачем містять загальне посилання на неналежне виконання мов договору, з яких неможливо встановити належним чином, яка частина договору виконана неналежно або не виконана взагалі. Позивач, спрямовуючи претензію відповідачу, не послався на умови укладеного договору та не конкретизував свою вимогу, що дало б можливість суду повно та достовірно встановити обставини виконання або не виконання умов договору. Зі змісту претензій також не вбачається висловленого ясно і незаперечно волевиявлення позивача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного договору на тій стадії виконання, яка тривала на відповідний момент. З наданих відповідачем та оцінених судом апеляційної інстанції доказів вбачається, що позивач, вимагавши повернути сплачені ним грошові кошти, а також штрафні санкції жодним чином не врахував ту частину виконаних робіт, яка на час пред'явлення позову була виконана або виконувалась відповідачем.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд зробив висновок, що на підставі поданих доказів не вбачає можливим достовірно встановити, яка частина умов договору і в якій ступені є виконана, враховуючи, що твердження про повне невиконання стороною відповідача умов договору спростована ним в загальному порядку шляхом подання суду доказів,, а також беручи до уваги, що за умовами пункту 11.1 розділу 11 договір є чинним до його повного виконання сторонами, тому позовна вимога про повернення коштів та стягнення штрафних санкцій є безпідставною та передчасною, а відтак не може бути задоволена.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

21. Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 13 ГПК:

" 1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій."

Згідно зі ст. 73 ГПК:

" 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків."

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 74 ГПК:

" 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи."

Зазначені норми свідчать, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, вищевказаними, наданими саме цією стороною доказами.

22. Згідно з ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору."

Колегія суддів апеляційної інстанції на підставі аналізу умов контракту №11112016U63 про модернізацію/реконструкцію стаціонарної бетонної установки "АБЗУ" від 11.11.2016, укладеного сторонами у справі, обґрунтовано встановила, що вказаний договір є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить елементи договору купівлі-продажу та договору підряду.

23. Відповідно до ст. 655 ЦК:

"За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму."

Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК:

"За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу."

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК:

"Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)."

Зазначені норми свідчать, що обов'язок доведення факту виконання і виконання саме належним чином продавцем зобов'язання передати майно (товар) у власність покупцеві та підрядником зобов'язання виконати певну роботу за завданням замовника лежить саме на цих сторонах вказаних договорів, а не їх контрагентів, і встановлення такого факту виконання і саме належним чином має встановлюватися в першу чергу на підставі наданих цими сторонами договорів відповідних підтверджуючих доказів, передбачених чинним законодавством та договором, а не на підставі текстів претензій іншої сторони договору.

24. Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України:

"Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства."

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 5.5 контракту сторонами обумовлено, що шефмонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, по завершенню оформлюються актом пусконалагоджувальних робіт, підписаним представниками продавця та покупця.

Відповідно до п.5.6. Контракту, товар відвантажується за актом приймання-передачі товару (партії товару) з обов'язковою вказівкою обладнання (комплектуючих, складових), яке відвантажується, відповідно до переліку складових стаціонарного бетонного вузла, передбаченого специфікацією, що є додатком № 1 до контракту (п. 5.6).

Згідно з п.6.2. Контракту, право власності на товар у покупця виникає з моменту проведення розрахунків та підписання Акта прийому-передачі такого товару.

Судом апеляційної інстанції не зазначено в оскаржуваній постанові жодного з вищевказаних або інших документів, які б підтверджували виконання як поставки товару, так і його монтування та налагодження, і які б були підписані саме обома сторонами Контракту.

25. Крім того, пунктом 4.1 контракту врегульовано ціну товару та суму контракту, а саме: валюта платежу визначається даним контрактом і приймається сторонами в національній валюті України - гривні. Постачання здійснюється за цінами в гривні, і включає в себе: вартість товару, доставку в м. Луцьк, шефмонтаж, монтаж, наладку.

Згідно з п.6.1. Контракту розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються таким чином: покупець оплачує продавцю Передоплата - 1: 50%; Передоплата - 2: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500); Передоплата - 3: 25% - із розрахунку половина коштами, а інша половина взаємозаліком обладнання (1 шт ПСБ-500 та пульт керування).

Апеляційним судом не наведено, де в цих чи інших умовах Контракту передбачено саме і виключно безготівковий розрахунок, як і норм чинного законодавства, які б забороняли в даному випадку сторонам, які є фізичними особами-підприємцями, готівковий розрахунок з підтвердженням передачі коштів розписками сторін, і, як наслідок, підтверджували б висновки суду апеляційної інстанції, що в наявних спірних правовідносинах доказами наявності заборгованості за господарськими операціями можуть бути лише банківські виписки, довідки банків, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта, платіжні документи та документи касового обліку коштів.

26. Також суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено призначення господарським судом експертизи за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем заявлялося клопотання про призначення судової технічної експертизи стаціонарної бетонної установки "АБЗУ", яка належить позивачу. При цьому відповідач просив поставити наступне питання: Чи здійснені роботи/ надані послуги згідно умов контракту №11112016U63 від 11.11.2016. ( акр. спр. 85-90 ).

Проте, з наявних у справі процесуальних документів не вбачається взагалі будь-якого вирішення судом апеляційної інстанції даного клопотання.

27. Крім того, касаційний суд вважає важливим для даної справи наступне.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що від представника позивача Фізичної особи-підприємця Дерко Івана Івановича на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №918/334/18.

Щодо даного клопотання позивача про відкладення розгляду справи колегія суддів апеляційного суду вказала, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Позивачем було мотивоване клопотання про перенесення розгляду справи тим, що представник останнього бере участь у кримінальній справі, яка призначена на ту ж саму дату (29.11.2018), що і дана справа.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст. 270 ГПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, апеляційний суд, зазначивши про наявність клопотання позивача про перенесення розгляду справи, тим не менш не оцінив саме поважність зазначених позивачем причин, як це вимагається наведеною ч.11 ст. 270 ГПК.

28. При цьому, сам апеляційний суд вказав, що основною умовою відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії" (заява №10978/06), було визначено, що заявник не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах зі супротивною стороною, яка була представлена адвокатом, а також те, що йому згодом не була надана можливість отримати нового розгляду його справи.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові сам зазначив, що відповідач в засіданні суду першої інстанції участі не брав, був позбавлений можливості надати пояснення по суті спору та наявні докази.

Зазначене свідчить, що і позивач в суді першої інстанції не міг надати відповідні заперечення на ці докази для оцінки місцевим судом доводів обох сторін.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд, відхиливши клопотання позивача про перенесення розгляду справи, з першого судового засідання розглянув справу без наявності пояснень позивача по суті цих нових доказів, які не розглядалися в суді першої інстанції.

При цьому, як зазначено вище, апеляційний суд не послався на жодний документ, який би підтверджував виконання умов Контракту відповідачем і містив підпис саме позивача, як сторони цього Контракту та кредитора щодо вищенаведених зобов'язань відповідача по ньому, та не вирішив клопотання відповідача про призначення експертизи.

Отже, на думку суду касаційної інстанції, відмова в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи разом з наведеними обставинами завадили повно, всебічно, об'єктивно та на засадах змагальності з'ясувати дійсні обставини спірних правовідносин між сторонами.

В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу положень наведеної ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

29. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

30. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1,2 ч.3, ч.4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази;

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

31. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.