2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.09.2016 між сторонами було укладено договір № 1513/1617-РО-41 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами № 1-2. На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2016 року та січня-вересня 2017 року, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 1 413 054,22 грн. В порушення умов договору відповідачем несвоєчасно здійснювалися оплати за спожитий природній газ та відповідач досі має заборгованість, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 342 054,04 грн., з яких: 253 401,40 грн основного боргу, 51 455,06 грн пені,

28 663,32 грн інфляційних втрат, 8 534,27 грн. - 3 % річних.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5095/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

4. Відповідачем 18.06.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про заміну відповідача Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його правонаступником Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 року у справі № 910/5095/18 відмовлено в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про заміну сторони правонаступником, а саме заміну відповідача Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його правонаступником Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

6. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про заміну сторони правонаступником дійшов висновку, що заявником не підтверджено набуття Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" прав та обов'язків ПАТ "Київенерго" в тому числі за договором купівлі-продажу природного газу № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016 з огляду на відсутність доказів. Зазначивши, що надані копії витягів з актів приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв'язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" від 30.04.2018 не підтверджують закріплення майна на праві господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"; будь-яких інших доказів в підтвердження закріплення майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що обліковувалось за СВП "Київські теплові мережі", на праві господарського відання за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" не подано.

7. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Київенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 та задовольнити клопотання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про заміну сторони правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/5095/18 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 залишено без змін.

9. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

9.1. До апеляційної скарги апелянтом додано додаткові докази, а саме: копія листа Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/06/90-5829 від 25.06.2018; копія наказу Департаменту комунальної власності м. Києва про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 224 від 04.05.2018.

9.2. 15.08.2018 позивачем до Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій довідки КП "Київтеплоенерго" № 32АУ/04/363 від 03.07.2018 та бухгалтерської довідки (а.с. 198-200 т. 3). Вказані документи є такими саме документами, які апелянт просив долучити в клопотанні, яке надійшло на адресу суду 08.08.2018.

9.3. З огляду на те, що відповідачем були вчинені дії щодо отримання копії наказу Департаменту комунальної власності м. Києва про закріплення основних засобів за КП "Київтеплоенерго" № 224 від 04.05.2018, про які повідомлено суду першої інстанції, та подано клопотання про відкладення розгляду справи для його отримання, в задоволенні якого судом відмовлено, а також на те, що такий доказ отримано заявником лише 27.06.2018, тобто після винесення судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мав надати відповідачу часу для його надання та визнав причини неподання відповідачем зазначеного наказу поважними і прийняв вказаний документ як додатковий доказ при розгляді заяви відповідача про заміну його правонаступником.

9.4. Щодо поданих сторонами копій довідки КП "Київтеплоенерго" № 32АУ/04/363 від 03.07.2018 та бухгалтерської довідки, то, враховуючи, що вказані довідки надані як позивачем, так і відповідачем, і обидва просили долучити їх до матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що залучення таких документів не порушить принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, відтак заяву по суті було розглянуто з врахуванням доданих позивачем та відповідачем додаткових доказів.

9.5. Ухвалою від 11.12.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено до 15.01.2019.

9.6. У судовому засіданні 15.01.2019 представник відповідача повідомив суд про зміну найменування відповідача, на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) з Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство з огляду на що звернувся до суду з усним клопотанням про внесення відповідних змін до назви відповідача, яке колегією суддів задоволено і протокольною ухвалою внесено відповідні зміни до назви відповідача.

9.7. 27.09.2001 Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", яка змінила найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як енергопостачальник, Київська міська державна адміністрація як адміністрація уклали угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода) (а.с. 124-131 т. 1) в п.1.1 якої (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007) визначили, що за цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

9.8. 20.06.2017 Київською міською радою прийнято рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"", яким вирішено продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно, та внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком 1 до цього рішення; припинити дію Угоди з 27.04.2018. Відповідна додаткова угода до Угоди підписана сторонами 19.12.2017.

9.9. Пунктом 4 рішення № 439/2661 від 20.06.2017 Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), серед іншого, доручено визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

9.10. Відповідно до п. 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"" визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди.

9.11. 24.04.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581, відповідно до якого користуванням майном ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 (Завод "Енергія"), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користування ПАТ "Київенерго" продовжено дію Угоди до 31.07.2018, в частині іншого майна дію Угоди продовжено до 30.04.2018. Відповідна додаткова угода до Угоди підписана сторонами 26.04.2018.

9.12. В підтвердження вибуття майна з володіння та користування відповідача до матеріалів справи залучено копії:

- наказу Департаменту комунальної власності м. Києва "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"" № 224 від 04.05.2018 з якого слідує, що за КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" закріплено на праві господарського відання з дня, наступного за днем підписання акта приймання-передавання основних засобів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго", у зв'язку з припиненням Угоди, що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" АТ "Київенерго", основні засоби згідно з додатком 3 та малоцінні необоротні матеріальні активи згідно з додатком 4 (п.п. 3, 4);

- акти приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв'язку з припиненням Угоди, що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" АТ "Київенерго" від 30.04.2018.

9.13. Отже, вказаними документами підтверджено факт закріплення за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з 01.05.2018 на праві господарського відання майна, яке обліковувалось за СВП "Київські теплові мережі" та яким володіло та користувалося АТ "Київенерго" та щодо поставки газу, про що укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016.

9.14. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, у межах якої розглядалися вимоги, зокрема, АТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу (у т.ч. за договором № 1513/1617-РО-41) затверджено мирову угоду від 09.10.2018.

9.15. Згідно з п. 2 вказаної мирової угоди АТ "Київенерго" відступає, а КП "Київтеплоенерго" набуває права грошової вимоги, що станом на дату укладання цієї Мирової угоди складає 2 389 598 643,08 грн, шляхом укладення Договорів про відступлення права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за теплову енергію, до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців з оплати додаткових до основних зобов'язань (неустойки (штрафів, пені), нарахувань (три відсотки річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати у зв'язку з примусовим стягненням боргу).

9.16. Зокрема, зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 слідує, що КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" за договором № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016 в частині основного боргу в сумі 0 грн, що свідчить про визнання позивачем, відповідачем та КП "Київтеплоенерго" фатку відсутності заборгованості зі сплати основного боргу за вказаними договором станом на 08.10.2018.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 18.02.2019 Акціонерне товариство "Київенерго" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 15.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18, підтвердженням чого є вхідний штамп Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

11. Крім того, касаційна скарга Акціонерного товариства "Київенерго" від 15.02.2019 містить клопотання про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

12. 26.02.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України (1798-12) , касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київенерго" від 15.02.2019 разом зі справою № 910/5095/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/5095/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді -Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.02.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/5095/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Київенерго" від 15.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018; розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Київенерго" про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, оскільки вищевказане клопотання не було жодним чином мотивоване.

16. 22.03.2019 Акціонерним товариством "Київенерго" подано докази надсилання копії касаційної скарги а також копій доданих до неї документів іншим учасникам даної справи, які, за відповідним клопотанням скаржника, було долучено до матеріалів справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

17. Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, Акціонерним товариством "Київенерго" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким замінити відповідача - Акціонерне товариство "Київенерго" на Комунальне підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у справі № 910/5095/18.

18. В обґрунтування касаційної скарги Акціонерне товариство "Київенерго" наводить наступні доводи.

18.1. Виходячи з положень ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", єдиною необхідною умовою для правонаступництва за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є отримання індивідуально визначеного майна та/або цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії у користування у будь-якій формі, в тому числі й у господарське відання.

18.2. Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) є спеціальним і його дія поширюється на визначене коло учасників правовідносин, до яких належать, зокрема: теплогенеруючі, теплотранспортуючі та теплопостачальні організації.

18.3. Норма ч. З ст. 22 Закон України "Про теплопостачання" не містить жодних застережень щодо її застосування у випадку належності суб'єкта господарювання якому надано в користування майно з вироблення теплової енергії до комунальної чи приватної форми власності. При настанні обставин, передбачених ч. З ст. 22 зазначеного Закону, здійснюється заміна боржника на підставі закону, і така заміна є самостійною підставою, що не носить договірної природи. Водночас судами попередніх інстанції не застосовано до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 22 даного Закону.

18.4. Стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань не є заходами відповідальності, визначеної законом чи договором, а способами захисту порушеного майнового права. Відтак, вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підпадають під дію ст. 61 Конституції України, яка стосується виключно відповідальності.

18.5. Відповідно до ч.1, 2 ст. 55 ГК України комунальні підприємства є суб'єктами господарювання, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна. Дані засади господарської діяльності також відображені в статуті КП "Київтеплоенерго". Отже, КП "Київтеплоенерго" самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, в тому числі тими, що можуть виникнути на підставі судових рішень.

18.6. Правові підстави для правонаступництва боргових зобов'язань з оплати спожитого природного газу, в разі надання в користування майна з вироблення теплової енергії були задовго до внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) у 2012 року. Згідно з ч.3 п.13-1 постанови Кабінету міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 № 1729 (1729-2001-п) (в редакції Постанови КМУ від 16.01.2007 № 31 (31-2007-п) ) у разі коли суб'єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговим зобов'язанням з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно.

18.7. Мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, не містить умов щодо обсягу зобов'язань, правонаступником яких визнало себе КП "Київтеплоенерго", оскільки сума основного боргу на відповідну дату не є тотожним обсягу сукупності прав та кореспондуючих їм обов'язків в конкретному зобов'язанні.

18.8. Наявність або відсутність певної інформації у бухгалтерському обліку підприємства, який може вестися з порушенням або несвоєчасністю, і є вторинним інформаційні процесом, не може бути основоположним при вирішенні питання правонаступництва. Права, як елемент зобов'язання, правонаступником яких визнало себе КП "Київтеплоенерго", не підлягають бухгалтерському обліку.

18.9. Київська міська Рада несе відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням "Київенерго" управління майном комунальної власності та за іншими вимогами до "Київенерго" як виробника теплової енергії, що генерувалась на майні, переданому йому в управління Київською міською Радою, в тому числі через створювані нею (радою) комунальні підприємства.

18.10. Третіми особами не доведено, а матеріали справи не містять доказів існування судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування ч. З ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" як суперечливої норми актам цивільного законодавства, зокрема Конституції України (254к/96-ВР) . Отже, оскільки норма ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" не скасована чи не визнана неконституційною, вона підлягає застосуванню.

18.11. Наведено практику Верховного Суду щодо застосування ч. З ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", що застосовано до правовідносин, які на думку скаржника є подібними тим, що розглядаються у даній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

19. 26.03.2019 Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/5095/18 залишити без змін з мотивів, викладених у даному відзиві.

20. 27.03.2019 Акціонерним товариством "Київенерго" подано пояснення, які скаржник просить врахувати при розгляді його касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

24. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

25. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

26. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

27. Акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до місцевого господарського суду із клопотання про заміну відповідача його правонаступником Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", посилаючись на норму частини З статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

28. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

29. Отже, частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (Публічним акціонерним товариством "Київенерго") у зв'язку з припиненням дії угоди, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. В подальшому комплекс був закріплений за Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" на праві господарського відання.

31. Крім того, факт закріплення за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з 01.05.2018 на праві господарського відання майном, яке обліковувалось за СВП "Київські теплові мережі" та яким володів та користувався АТ "Київенерго" та щодо поставки газу на яке укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016, підтверджується наказом Департаменту комунальної власності м. Києва "Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"" № 224 від 04.05.2018 та актами приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ "Київенерго" у зв'язку з припиненням Угоди, що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" АТ "Київенерго" від 30.04.2018.

32. Тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

33. Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, аналіз змісту ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" свідчить про покладення законодавцем обов'язку однієї особи відповідати за боргами іншої, проте питання передачі активів (прав вимоги до споживачів теплової енергії, яку поставлено внаслідок споживання енергоносіїв, та зобов'язання по оплаті яких передається) наведеною нормою не врегульовано, а відтак наслідком застосування наведеної норми закону може бути те, що суб'єкт господарювання, якому надано в користування цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, стає боржником за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно. Тобто, попередній користувач майна залишається власником майна (майнових прав вимоги до споживачів теплової енергії), а новий користувач несе тягар боргових зобов'язань попереднього користувача, що призводить до одержання попереднім користувачем прибутку за рахунок нового користувача.

34. Тобто, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб'єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

35. Водночас, держава відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

36. Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

37. Наведені положення основного Закону поширюються на всіх суб'єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

38. Правова сутність статей 13 та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

39. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

40. З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що поширення положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

41. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, у межах якої розглядалися вимоги, зокрема, АТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу (у тому числі за договором № 1513/1617-РО-41) було затверджено мирову угоду від 09.10.2018.

42. Також встановлено, що згідно з пункту 2 вказаної мирової угоди АТ "Київенерго" відступає, а КП "Київтеплоенерго" набуває права грошової вимоги, що станом на дату укладання цієї Мирової угоди складає 2 389 598 643,08 грн, шляхом укладення Договорів про відступлення права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за теплову енергію, до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців з оплати додаткових до основних зобов'язань (неустойки (штрафів, пені), нарахувань (три відсотки річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати у зв'язку з примусовим стягненням боргу).

43. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 вбачається, що КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" за договором № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016 в частині основного боргу в сумі 0 грн, що свідчить про визнання позивачем, відповідачем та КП "Київтеплоенерго" того, що станом на 08.10.2018 заборгованість зі сплати основного боргу за вказаними договором була відсутня.

44. Отже, як вірно зазначив апеляційний суд, КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником ПАТ "Київенерго" лише в частині зобов'язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу, з дати затвердження мирової угоди, якою не було передбачено передання КП "Київтеплоенерго" боргу зі штрафних санкцій.

45. Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

46. Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

47. За загальним правилом покладення обов'язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов'язків).

48. У випадку повернення цілісного майнового комплексу для вироблення теплової енергії з користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Київська міська рада) в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано таке майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об'єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

49. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що положення ч. 4 ст. 13, ч. 1, 4 ст. 41, ч. 2 ст. 61 Конституції України виключать можливість заміни боржника (ПАТ "Київенерго") на КП "Київтеплоенерго" за зобов'язаннями ПАТ "Київенерго" перед НАК "Нафтогаз України" за відсутності волі КП "Київтеплоенерго" та за відсутності факту передачі йому кореспондуючих такому зобов'язанню прав вимоги до споживачів, а відтак, відсутні передбачені статтею 52 ГПК України умови для визначення КП "Київтеплоенерго" правонаступником АТ "Київенерго" за борговими зобов'язаннями.

50. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 910/5244/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18.

51. Також, колегією суддів апеляційного суду цілком правомірно прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, згідно якої положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) суперечить положенням ч. 4 ст. 13, ч. 1 та 4 ст. 41,

ч. 2 ст. 61 Конституції України, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання Комунального підприємства "Київтеплоенерго" правонаступником боргових зобов'язань АТ "Київенерго" відповідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".

52. Крім того, враховуючи, що відповідно до мирової угоди від 09.10.2018 КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником АТ "Київенерго" за договором № 1513/1617-РО-41 від 07.09.2016 в частині основного боргу в сумі 0 грн, оскільки станом на 08.10.2018 заборгованість зі сплати основного боргу за вказаними договором була відсутня, водночас передання боргу зі штрафних санкцій Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" не було передбачено, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійши висновку про відсутність правових підстав для застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до спірних правовідносин та здійснення заміни боржника його правонаступником на підставі поданої позивачем заяви, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

53. Водночас, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №3/146, від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11, від 06.09.2018 у справі № 35/344-07, від 11.09.2018 у справі № 922/1362/17 необґрунтованими, оскільки суб'єктний склад та обставини справи є відмінними від справи № 910/5095/18, яка розглядається.

54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

55. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.