ТОВ "Котовський винзавод" звернулося до господарського суду із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання недійсним п. 2 договору від 02.11.2016р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001р. (обліковий номер договору №2098409103) цілісного майнового комплексу державного підприємства "Котовський виноробний завод", яким передбачено: "П. 5.8 розділу 5 договору оренди викласти в новій редакції: "5.8. Протягом двох місяців з моменту підписання цих змін, орендар зобов'язується сплатити до Державного бюджету України орендну плату, донараховану із 20.09.2011р. по 02.10.2016 р. у розмірі 2 794 687,94 грн., з урахуванням орендної ставки 25%".

Позов обґрунтований тим, що з розрахунку плати за оренду ЦМК ДП "Котовський виноробний завод", який є додатком до договору про внесення змін від 29.02.2008 р., вбачається, що при обрахунку плати з оренди ЦМК застосовано розмір орендної ставки в 10%, яка і підлягала застосуванню в період з 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р.

Позивач вважає, що визначена у договорі про внесення змін від 02.11.2016 р. донарахована сума орендної плати у розмірі 2 794 678,94 грн. з урахування орендної ставки 25% є незаконною, оскільки розрахунок суперечить діючому законодавству.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. у справі №916/1545/17, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним п. 2 договору від 02.11.2016р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001р. (обліковий номер договору №2098409103) цілісного майнового комплексу ДП "Котовський виноробний завод", яким передбачено: "П.5.8. розділу 5 договору оренди викласти в новій редакції: "5.8. Протягом двох місяців з моменту підписання цих змін, орендар зобов'язується сплатити до Державного бюджету України орендну плату, донараховану із 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р. у розмірі 2 794 687, 94 грн., з урахуванням орендної ставки 25%".

Судові рішення мотивовані тим, що викладений в договорі від 02.11.2016р. в новій редакції п. 5.8 розділу 5 договору оренди від 02.10.2001 р. не відповідає чинному на момент укладення договору від 02.11.2016р. законодавству України, оскільки передбачає донарахування орендної плати на суму 2 794 687,94 грн. з врахуванням орендної ставки 25 %, яка сторонами договору оренди від 02.10.2001 р. в письмовому порядку не змінювалась і в період з 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р. відповідно до договору від 29.02.2008 р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001 р. діяла ставка 10%.

Суди дійшли висновку, що зміна умов договору в частині збільшення орендної плати за періоди, що передують даті підписання угоди про внесення відповідних змін, фактично призводить до порушення ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

При цьому місцевий господарський суд вказав, що застосування при обрахунку орендної плати за ставкою 25 % індексації за 2016 р. є порушенням положень п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 р." (928-19) .

Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів здійснення РВ Фонду державного майна України по Одеській області дій, встановлених Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що свідчить про необґрунтованість визначення розміру донарахування орендної плати за договором від 02.10.2001 р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Прокуратура Одеської області, не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 117 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 626, 627, 628, 629 та 632 ЦК України, ст. ст. 179 та 193 ГК України, ст. ст. 10, 11, 12 та 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. ст. 13, 235, 236 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник вказує, що постановою КМУ від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) , яка набрала чинності з 20.09.2011р., були затверджені нові орендні ставки за використання державного майна. З дня набрання чинності зазначеної постанови КМУ орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів лікеро-горілчаної та виноробної промисловості становить 25%.

У скарзі зазначається, що судами залишено поза увагою положення ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, та те, що підписавши відповідні зміни до договору оренди ТОВ "Котовський винзавод" взяв на себе зобов'язання сплатити донараховану орендну плату.

Також вказується, що судами не застосовано положення ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо можливості сторін встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а тому п. 5.8 договору оренди в новій редакції не суперечить чинному законодавству.

При цьому, на думку скаржника, суди помилково дійшли висновку про необхідність проведення оцінки майна при донарахуванні орендної плати.

Також скаржник вказує про сплату орендарем донарахованої орендної плати у розмірі 379 469 грн.

За твердженням прокуратури визнання недійсним спірного пункту договору від 02.11.2016р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001р. призведе до неотримання державним бюджетом значних сум коштів у розмірі 2 415 218, 94 грн. за користування державним майном.

4. Позиції інших учасників справи

Надісланий на електронну адресу Верховного Суду відзив ТОВ "Котовський винзавод" на касаційну скаргу не приймається Судом, оскільки не містить электронного цифрового підпису.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

02 жовтня 2001 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області як орендодавцем та ТОВ "Котовський винзавод" як орендарем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП "Котовський виноробний завод".

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Котовський виноробний завод", склад і вартість якого визначено в додатках №№ 1, 2, 3 акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного за станом на 01.08.2001 р.

За умовами п. п. 3.1, 3.4 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (786-95-п) , зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 р. № 75 (75-2000-п) , і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2001 р.) 6 833,33 грн. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї сторони в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 11.1 договору він діє з моменту підписання і складається терміном на 5 років.

Відповідно до п. 11.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

За п. 11.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 14 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати, акт оцінки вартості майна, що передається в оренду, акт прийому-передачі в оренду державного майна цілісного майнового комплексу, договір купівлі-продажу обігових матеріальних засобів від 03.10.2001р.

За актом прийому-передачі від 02.10.2001 р. відбулась передача в оренду державного майна - цілісного майнового комплексу "Котовський виноробний завод", розташованого за адресою: м. Котовськ, Одеської області, вул. 50-ти річчя Жовтня, 220.

Додаток до договору оренди від 02.10.2001 р. "Розрахунок орендної плати цілісного майнового комплексу "Котовський виноробний завод" підписаний сторонами та в ньому визначено орендну ставку - 8%.

В подальшому між РВ Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Котовський винзавод" укладались договори про внесення змін до договору оренди від 02.11.2006 р., від 29.02.2008р., від 27.01.2012 р., від 02.11.2016 р., якими зокрема продовжувався строк дії договору оренди від 02.10.2001 р. та змінювався розмір орендної плати.

Згідно з додатком до договору про внесення змін від 29.02.2008р. орендна ставка становить 10%.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (786-95-п) , якою змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності з 20.09.2011р. Зокрема орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств тютюнової промисловості, лікеро-горілчаної та виноробної промисловості, радгоспів заводів (що виробляють виноробну продукцію) становить - 25 %.

27 січня 2012 р. між РВ Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Котовський винзавод" укладено договір про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001р., яким продовжено дію договору оренди до 02.10.2016 р.

Пунктом 2 цього договору сторони погодили протягом 3-х місяців з моменту підписання цих змін привести договір оренди від 02.10.2001 р. у відповідність до вимог Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629 (629-95-п) (зі змінами) та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (786-95-п) (зі змінами).

Відповідно до п. п. 3, 6 договору про внесення змін від 27.01.2012р. сторони домовились після отримання правовстановлюючих документів та технічної документації на об'єкти нерухомості, які входять до складу орендованого майна цілісного майнового комплексу, внести зміни у договір від 02.10.2001 р., виклавши його в новій редакції. На відносини сторін, не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди від 02.10.2001 р.

02 листопада 2016 р. між РВ Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ "Котовський винзавод" укладено договір про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001 р. (обліковий номер договору № 2098409103) відповідно до якого договір оренди було доповнено п. п. 3.8., 5.9. щодо проведення нової незалежної оцінки об'єкта оренди та здійснення на її підставі перерахунку орендної плати із обов'язковим внесенням відповідних змін.

Також, у п. 2 договору про внесення змін від 02.11.2016 р. сторони узгодили п. 5.8. розділу 5 договору оренди викласти в новій редакції: "5.8. Протягом двох місяців з моменту підписання цих змін, орендар зобов'язується сплатити до Державного бюджету орендну плату, донараховану із 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р. у розмірі 2 794 687,94 грн., з урахуванням орендної ставки 25 %. Несплата донарахованої орендної плати є підставою для подачі позову до господарського суду Одеської області щодо розірвання договору оренди від 02.10.2001 р."

Розрахунок донарахування орендної плати за договором оренди з урахуванням ставки 25 % (за період з 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р.) містить розмір орендної плати з урахуванням орендної ставки 10%, розмір орендної плати з урахуванням орендної ставки 25 % та різницю, що підлягає до сплати до Державного бюджету.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 1 ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За положеннями ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін та на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

За приписами ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Умовами договору оренди від 02.10.2001р., зокрема в п. 3.4 договору, сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку.

Зазначені зміни набрали чинності з 20.09.2011р.

Верховний Суд звертає увагу, що орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру чинним законодавством передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за погодженням сторін або за рішенням суду у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, внесення постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики розрахунку орендної плати (щодо розміру ставок), на підставі якої відповідно до умов договору здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору можливості перегляду розміру орендної плати).

Проте чинним законодавством, яке регулює відносини оренди майнових комплексів державних підприємств, не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту прийняття законодавцем таких змін, а надається право стороні правовідносин в подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

До моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Судами встановлено, що сторони в договорі про внесення змін від 27.01.2012 р. погодили протягом 3-х місяців з моменту підписання цих змін привести договір оренди від 02.10.2001 р. у відповідність до вимог, зокрема Методики №786 (зі змінами).

Проте доказів виконання цих домовленостей та внесення змін до договору оренди в частині розрахунку орендної плати з застосуванням ставки в 25 % судам надано не було.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що викладений в договорі від 02.11.2016р. в новій редакції п. 5.8. розділу 5 договору оренди від 02.10.2001 р. не відповідає чинному на момент укладення договору від 02.11.2016 р. законодавству України, оскільки передбачає донарахування орендної плати на суму 2 794 687,94 грн. з врахуванням орендної ставки 25 %, яка сторонами договору оренди від 02.10.2001 р. в договірному порядку не змінювалась.

В період з 20.09.2011 р. по 02.10.2016 р., відповідно до договору від 29.02.2008 р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001 р., діяла ставка - 10%.

Отже встановлення заборгованості по орендній платі, за умови відсутності внесення змін щодо її розрахунку в передбаченому законодавством порядку, є неправомірним.

Також, як встановлено судом першої інстанції, з розрахунку "Донарахування орендної плати по договору оренди, укладеного з ТОВ "Котовський винзавод", з урахуванням орендної ставки 25% (за період з 20.09.2011р. по 02.10.2016 р. включно)" при обрахунку орендної плати за ставкою 25 % відповідачем було застосовано індексацію орендної плати за 2016 р. Проте згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 р. від 25.12.2015 р. № 928-VIII зупинено на 2016 р. дію норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати. Таким чином донарахована орендна плата розрахована, в тому числі, і з порушенням положень п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 р." (928-19)

При цьому, як встановлено судами, позивач надав докази проведення оплати орендних платежів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р., тобто договір в цій частині було виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Тому як правильно зазначено апеляційним господарським судом, збільшення орендної плати за періоди, що передують даті підписання угоди про внесення відповідних змін, фактично призвело до порушення ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що п. 2 договору про внесення змін від 02.11.2016 р., яким викладено в новій редакції п. 5.8. розділу 5 договору оренди від 02.10.2001 р., не відповідає положенням чинного на момент його укладення законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність визначених в ст. 215 ЦК України підстав для визнання його недійсним.

Посилання прокуратури на те, що в силу ст. 117 Конституції України затверджена постановою КМУ від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) орендна ставка є обов'язковою для застосування, є вірними, проте вона не підлягає застосуванню автоматично. Для застосування даної ставки в договірних відносинах сторонам необхідно було внести зміни до договору в частині розрахунку орендної плати.

Доводи скаржника про те, що орендар підписав відповідний договір про внесення змін, та взяв на себе зобов'язання сплатити донараховану орендну плату, відхиляються Верховним Судом, оскільки за ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Судами не порушено приписи ч. 3 ст. 631 ЦК України, про що зазначає скаржник. Як вбачається з даної норми, вона надає сторонам право встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Проте сторонами не передбачено застосування орендної ставки в розмірі 25 % до відносин з 2011 року. Навпаки, орендна ставка - 10% не змінювалась сторонами з 2008 р. і саме така ставка діяла у спірний період.

Верховний Суд погоджується з доводами прокуратури про те, що нормами законодавства не передбачено проведення нової оцінки для розрахунку донарахованої орендної плати, проте звертає увагу на те, що зі зміною орендної ставки постановою КМУ від 14.09.2011р. №961 (961-2011-п) було внесено зміни до Методики і в частині зміни формули для обрахунку розміру річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств.

При цьому за наявності інших підстав для визнання спірного пункту договору недійсним, посилання судів на нездійснення нової оцінки орендованого майна не змінюють правильності прийнятих судами рішень.

Обставини щодо сплати орендарем орендної плати у розмірі 379 469 грн. не свідчать про нарахування такої плати з дотриманням закону.

З огляду на наведене, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають приписам ст. 236 ГПК України, тому підлягають залишенню без змін.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Скаржник не наводить підстав, які Верховний Суд визнав би достатніми для скасування законних та обґрунтованих рішень.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019р. у справі №916/1545/17 залишити без змін.