1.1. У березні 2018 року Фізична особа-підприємець Білобров Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Хім Агро" (далі - ТОВ "Спец Хім Агро") про:

- зобов'язання ТОВ "Спец Хім Агро" повернути Фізичній особі-підприємцю Білоброву Сергію Миколайовичу за актом приймання-передачі в належному технічно справному стані майно - обладнання, яке було передане ТОВ "Спец Хім Агро" на виконання умов договору №1-2015 від 01.05.2015 за актом прийому-передачі від 05.05.2015;

- стягнення з ТОВ "Спец Хім Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича коштів у сумі 687 419,20 грн, у тому числі: 410 000,00 грн неустойки згідно з підпунктом 5.5.3 договору оренди нежитлових приміщень та обладнання №1-2015 від 01.05.2015; 277 419,20 грн неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після розірвання договору оренди нежитлових приміщень та обладнання №1-2015 від 01.05.2015 відповідач не виконав свій обов'язок по поверненню вказаного обладнання з користування. У зв'язку з цим позивач просив зобов'язати відповідача повернути вказане обладнання та стягнути з відповідача неустойку за користування майном після закінчення строку дії спірного договору в загальній сумі 687 419,20 грн.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.10.2008, серія НОМЕР_1, ОСОБА_9 була власником нерухомого майна - комплекс будівель і споруд загальною площею 8 387,8 м-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

2.2. 01.05.2013 позивач як орендар та ОСОБА_9 як орендодавець уклали договір оренди нежитлових приміщень №11-2013, предметом якого є передача в оренду адміністративно-побутових та виробничо-складських приміщень з внутрішніми комунікаціями загальною площею 8 387,8 м-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

01.05.2013 позивачем та ОСОБА_9 підписано акт прийому-передачі №1, за яким ОСОБА_9 передала позивачу нежитлові приміщення котельні площею 90,1 м-2, цеху по переробці і сушці деревини площею 1 688,9 м-2, а також обладнання.

2.3. 01.05.2015 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди нежитлових приміщень та обладнання №1-2015 (далі - договір оренди), в п. 1.1 якого погодили, що за цим договором позивач зобов'язується передати відповідачу в строкове платне користування нежитлові виробничі приміщення разом з обладнанням, а саме: приміщення котельні площею 90,1 м-2 та приміщення цеху по виготовленню залізобетонних виробів площею 1 688,9 м-2, літера М в інвентарній справі №1624681, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 779 м-2, а відповідач зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно позивачу в належному стані.

05.05.2015 сторонами підписаний акт прийому-передачі, в якому сторони встановили факт передачі відповідачу нежитлових приміщень котельні площею 90,1 м-2, цеху по переробці і сушці деревини площею 1 688,9 м-2, а також відповідного обладнання.

2.4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, у справі №925/823/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича до ТОВ "Спец Хім Агро" договір оренди розірвано.

2.5. 14.12.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №14/12/17 від 14.12.2017, в якій просив негайно, але не пізніше ніж протягом 3 робочих днів з дня отримання цієї претензії повернути позивачу в належному та технічно справному стані майно-обладнання, яке було передано відповідачу за актом прийому-передачі від 05.05.2015. Вказану претензію відповідач отримав 14.12.2017.

2.6. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що нерухоме майно - комплекс будівель і споруд загальною площею 8 387,8 м-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_9 було передано в іпотеку третій особі (АТ "Райффайзен Банк Аваль") за договором іпотеки №010/05-02/025-09з1 від 09.10.2009.

Згідно з розділом 1 вказаного договору (застереження 2) предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому.

2.7. 11.07.2017 комплекс будівель і споруд загальною площею 8 387,8 м-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11, що підтверджується постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про передачу майна на зберігання іншому зберігачу ВП №44537025 від 11.07.2017.

2.8. 02.10.2017 відбулись прилюдні торги з продажу комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8 387,8 м-2, переможцем яких був визнаний відповідач, за яким вказане майно зареєстровано на праві власності 28.10.2017.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 червня 2018 року рішенням Господарського суду Черкаської області позов задоволено у повному обсязі.

3.1.1. Рішення мотивовано тим, що відповідач після розірвання договору оренди нежитлових приміщень та обладнання №1-2015 від 01.05.2015 не надав доказів виконання свого обов'язку по поверненню позивачу переданого за цим договором майна, що є підставою для стягнення з відповідача встановленої договором та законодавством відповідальності у вигляді неустойки.

3.2. 22 листопада 2018 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

3.2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, на дату укладення договору оренди від 01.05.2015 належало ОСОБА_9.

При цьому, ОСОБА_9 відповідно до договору іпотеки №010/05-02/025-09з1 від 09.10.2009, передала в іпотеку банку комплекс будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8 387,8 м-2 разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому.

Суд апеляційної інстанції встановив, що докази реєстрації за ОСОБА_9 на праві власності будь-якого іншого майна, яке б знаходилось по АДРЕСА_1, відсутні.

3.2.2. Водночас комплекс будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 8 387,8 м-2 був проданий відповідачу на прилюдних торгах та зареєстрований за ним на праві власності 28.10.2017, що сторонами не заперечується.

Отже, враховуючи, що все майно, яке на праві власності було зареєстровано за ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому, було продано відповідачу на прилюдних торгах, він фактично набув у власність й нерухоме майно та обладнання (яке є невід'ємною частиною цього нерухомого майна), що було йому передано за договором оренди. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язання відповідача як орендодавця повернути спірне майно після закінчення строку дії договору оренди внаслідок вказаних подій припинилось поєднанням боржника та кредитора в одній особі.

За таких обставин, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу відповідного майна фактично призведе до порушення прав останнього як власника зазначеного майна.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу отримане за договором оренди нежитлових приміщень та обладнання №1-2015 від 01.05.2015 майно.

3.2.3. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача вказаної неустойки відсутні, оскільки позивач нараховує неустойку за період з 20.12.2017 до 12.03.2018, проте 28.10.2017 за відповідачем зареєстровано право власності на майно, за несвоєчасне повернення якого позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 02 січня 2019 року Фізична особа-підприємець Білобров Сергій Миколайович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2018.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. У провадженні Христинівського районного суду Черкаської області знаходилася цивільна справа №706/1507/17 за позовом ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, Державного підприємства "СЕТАМ", ТОВ "Спец Хім Arpo" про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 28.10.2017.

4.2.2. На думку скаржника, апеляційний суд мав на підставі ст. 277 ГПК України зупинити провадження у справі №925/216/18, оскільки рішення суду у справі №706/1507/17 матиме суттєве преюдиційне значення для вирішення справи №925/216/18.

4.2.3. У витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно №35193598 від 16.08.2012 зазначено, що частина об'єктів вищевказаного цілісного майнового комплексу будівель - це самочинне будівництво. Апеляційний суд не взяв зазначене до уваги та дійшов хибного висновку, що зазначені обставини не мають відношення до даної справи.

4.2.4. Скаржник звертає увагу, що надаючи оцінку доказам, апеляційний суд належним чином їх не дослідив, оскільки з постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 не вбачається, на яких правових підставах суд дійшов висновку, що спірне обладнання є тим майном, яке неможливо відокремити від відповідних приміщень.

4.2.5. Скаржник вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення судом апеляційної інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

4.3. 18 березня 2019 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить у задоволенні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 відмовити у повному обсязі.

4.3.1. Банк у відзиві на касаційній скаргу зазначив, що всі обставини, на які посилається ФОП Білобров СМ. у своїй касаційній скарзі як на обставини, що на його думку є порушеннями норм матеріального та процесуального права, спростовуються матеріалами справи, та зазначеним обставинам у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 надано належну оцінку у сукупності із іншими встановленими в межах справи обставинами.

4.3.2. Так, банк зауважив, що інформації щодо наявності рішення у справі №925/823/17 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості та санкцій, яке набрало законної сили, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.11.2018 надано оцінку.

З урахуванням сукупності всіх обставин справи, апеляційною інстанцією був зроблений висновок, що все майно, яке на праві власності було зареєстровано за ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому, було продано відповідачу на прилюдних торгах, він фактично набув у власність й майно, яке було йому передано за договором оренди.

4.3.3. За результатами аналізу клопотання позивача про зупинення провадження у справі апеляційна інстанція зробила висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання у зв'язку з тим, що до визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 28.10.2017 в судовому порядку вказані прилюдні торги та свідоцтво є законними, і наявність відповідного судового рішення для встановлення такого факту не є необхідним.

4.3.4. Окрім того, банк зауважив, що 29.01.2019 постановою Апеляційного суду Черкаської області по справі №22-ц/793/107/19 у справі за позовом ОСОБА_9 до ПАТ "Райффайзен банк Аваль", Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області, ДП "СЕТАМ", TOB "Спец Хім Arpo" про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, відхилена апеляційна скарга ОСОБА_9 та залишено у без змін рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01.11.2018 у справі №706/1507/17 про відмову у визнанні недійсним прилюдних торгів та свідоцтва на придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Рішення набрало законної сили 29.01.2019.

4.3.5. Позивачем не надано суду будь-яких доказів, що в оренду за договором оренди передане майно, що не входить до складу майна, яке передано в іпотеку.

4.3. 13 березня 2019 року TOB "Спец Хім Arpo" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3.1. Відповідач зауважив, що твердження позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу повно і об'єктивно, врахував всі недоліки судового рішення першої інстанції, та цілком справедливо і законно вирішив його скасувати, як таке, що не відповідає приписам процесуального закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі майно, яке було передане ТОВ "Спец Хім Агро" на виконання умов договору №1-2015 від 01.05.2015, та стягнення неустойки.

5.2.2. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

5.2.3. Господарські суди встановили, що за умовами договору оренди позивач передав відповідачу як приміщення так і обладнання, яке в них знаходиться.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту підписаного сторонами акта приймання-передачі слідує, що спірне обладнання є тим майном, яке неможливо відокремити від відповідних приміщень котельні та цеху по переробці і сушці деревини без пошкодження як приміщень, так і обладнання.

Крім того, нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, на дату укладення цього договору, належало ОСОБА_9, яка, в свою чергу, на підставі договору іпотеки №010/05-02/025-09з1 від 09.10.2009, передала його в іпотеку банку разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, що майно, передане позивачем відповідачу в оренду за договором оренди, не відноситься до майна, яке було передано ОСОБА_9 в іпотеку банку. Крім того, докази реєстрації за ОСОБА_9 на праві власності будь-якого іншого майна, яке б знаходилось за АДРЕСА_1, в матеріалах справи також відсутні.

5.2.4. Більш того, судом апеляційної інстанції встановлено, що комплекс будівель і споруд за адресою по АДРЕСА_1 загальною площею 8 387,8 м-2 був проданий відповідачу на прилюдних торгах та зареєстрований за ним на праві власності 28.10.2017, що сторонами не заперечується.

Отже, враховуючи те, що все майно, яке на праві власності було зареєстровано за ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору іпотеки та виникли у майбутньому, було продано відповідачу на прилюдних торгах, то він фактично набув у власність майно, яке було йому передано за договором оренди.

5.2.5. Враховуючи викладені обставини, зобов'язання відповідача як орендодавця повернути спірне майно після розірвання договору оренди внаслідок вказаних подій припинилось поєднанням боржника та кредитора в одній особі.

У зв'язку з викладеним обставинами, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання, оскільки це фактично призведе до порушення прав останнього як власника нерухомого майна.

5.2.6. Апеляційним судом також правильно зазначено про те, що позивач, який не є і не був власником майна, яке передавалося в оренду за договором оренди, не може бути стороною у такому спорі, а у випадку наявності спору між ОСОБА_9 та відповідачем щодо права власності на спірне обладнання, вказані особи не позбавлені права вирішити його в судовому порядку.

5.2.7. Враховуючи, що підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно за актом приймання-передачі відсутні, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, оскільки у період, за який позивач нараховує неустойку (з 20.12.2017 до 12.03.2018), власником відповідного майна був відповідач.

5.2.8. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення у справі №706/1507/17 також є помилковими, оскільки обов'язок зупинення провадження у справі згідно з приписами ст. 277 ГПК України, виникає у суду лише у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, тоді як таких обставин судом апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що у випадку визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 28.10.2017, позивач не буде позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд судового рішення у справі №925/216/18 за нововиявленими обставинами.

5.2.9. Верховний Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білоброва Сергія Миколайовича без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.