У січні 2018 Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП Брікк" про виселення з незаконно займаного об'єкта нерухомого майна, а саме з нежитлових споруд з устаткуванням, що складаються з адміністративної будівлі (літ. А, площею 249,5 кв.м.); медичної (літ. Б, площею 64,6 кв.м.); технічної служби (літ. В, площею 322,7 кв.м.); ангару (літ. Г, площею 441,0 кв.м.); складу (літ. Д, площею 14,6 кв.м.); боксу (літ. Е, площею 433,9 кв.м.); мостіння - І; огородження №1-5, за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м., розташованих на земельній ділянці 34362,00 кв. м., та про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 148 639,51 грн.

Позов мотивовано тим, що за рішенням господарського суду Одеської облсті від 19.11.2013 у справі №16-13-28/17-438-2011, яке набрало законної сили, визнано за державою в особі ФДМУ право власності на індивідуально визначене вище майно - нежитлові споруди з устаткуванням загальною площею 1 526,3 кв. м., розташовані на земельній ділянці, площею 34 362,00 кв. м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3 та витребувано це майно із володіння ПП "Брікк" шляхом виселення і передано на користь ФДМУ, проте відповідач безпідставно експлуатує зазначені приміщення, що підтверджується проведеною РВ ФДМ України по Одеській області перевіркою, під час огляду території, та встановлено наявність вантажного та легкового автотранспорту і персоналу, у розмові з яким встановлено, що дана територія використовується на підставі договорів оренди з ПП "Брікк". Відтак, внаслідок використання державного майна без достатніх правових підстав, за період з 23.12.2014 по 31.12.2017 Державою не отримано прибутку за користування майном на суму 1 148 639,51 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 у справі № 916/103/18 (суддя Щавинська Ю.М.) в позові відмовлено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі № 916/103/18 (судді : Мишкіна М.А., Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 залишено без змін.

У касаційній скарзі Фонд державного майна України просить постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 на

рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 у справі № 916/103/18 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відмови в позові, скаржник посилається на неврахування судами обох інстанцій вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України, якими визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, також власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, оскільки на думку скаржника, з 23.12.2014 ПП Брікк" безпідставно користується майном у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, за адресою : м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, незважаючи на те, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, за Державою в особі Фонду державного майна України визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

Крім того, Фонд державного майна України зазначає у своїй касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не враховано всіх обставин справи та відхиленні подані позивачем докази на підтвердження свої позовних вимог, а саме на підтвердження незаконного користування відповідачем зазначеним нерухомим майном та передання в оренду цього майна третім особам, внаслідок чого скаржником у спірний період не було отримано належного прибутку у зв'язку з неможливістю користуванням цим майном.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/103/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2019 у даній справі відкрито касаційне провадження та призначено розгляд справи на 27.02.2019 на 10:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволені позовних вимог про виселення із незаконно займаного об'єкта нерухомого майна та про стягнення збитків у сумі 1 148 639,51 грн., виходили з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 у справі №16-13-28/17-438-2011, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014, визнано за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, за адресою : м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв. м., вартістю 514 450 грн., розташованих на земельній ділянці площею 3 4362 кв. м., вартістю 14 067 115,56 грн., що складаються з адміністративної будівлі (літ. А); медичної (літ. Б); технічної служби (літ. В); ангару (літ. Г); складу (літ. Д); боксу (літ. Е); мостіння №7; огорожі №8; витребувано вказане; витребувано вказане майно із чужого незаконного володіння шляхом виселення ПП "Брікк".

Згідно акту державного виконавця від 21.10.2015, складеного при виконанні судового наказу від 21.01.2015 № 16-13-28/17-438-2011, зазначено, що на момент проведення виконавчих дій за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, боржник - ПП "Брікк" був виселений з нежитлових приміщень загальною площею 1526,3 кв. м., розташованих за вищевказаною адресою на земельній ділянці площею 34 362, 00 кв. м., при цьому, майна, яке належить боржнику, виявлено не було та вищевказані нежитлові споруди були прийняті в повному обсязі уповноваженим представником Фонду державного майна України.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем надано суду довідку про проведення перевірки про встановлення факту незаконного використання відповідачем з 23.12.2014 державного майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3-А, із якої вбачається, що на підставі доручення Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Фонду державного майна України № 10-45-21986 від 21.11.2017 та розпорядження РВ ФДМУ по Одеській області від 28.11.2017 №141-р, 29.11.2017, представниками регіонального відділення в ході візуального огляду було встановлено, що при в'їзді на спірну територію знаходиться приміщення охорони, а з усної бесіди з охоронцем встановлено, що територія експлуатується ПП "Брікк", що підтвердив у телефонній розмові представник

останнього. Також встановлено наявність вантажного і легкового автотранспорту та обслуговуючий персонал, який також підтвердив, що використовує дану територію на підставі договорів оренди з ПП "Брікк".

Предметом даного судового є вимоги Фонду державного майна України до ПП Брікк" про виселення з незаконно займаного об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3 та стягнення спірної суми збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що за період з 23.12.2014 по 31.12.2017 відповідач продовжує використовувати державне майно незважаючи на те, за рішенням суду за позивачем визнано право власності на це нерухоме майно.

Розглядаючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме, довідка від 29.11.2017 щодо проведення перевірки з встановлення факту незаконного використання відповідачем - ПП Брікк" зазначеного державного майна, за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, складена та підписана виключно представниками регіонального відділення ФДМУ, при цьому із її змісту вбачається, що факт використання майна підтверджується з усних та телефонних розмов з невстановленими особами, не є належним та достовірним доказом, враховуючи вимоги ст. ст. 73, 78 ГПК України, а також суди попередніх інстанцій встановили, що ПП "Брікк" зареєстроване за адресою: 67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лиманська, буд. 43, з урахуванням відомостей про зміну місцезнаходження в Державний реєстр внесеними 06.07.2016, до того ж, що підтверджується належними доказами, в жовтні 2015 уповноваженим представником Фонду державного майна України спірне нерухоме майно прийнято в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи встановлене судом та з урахуванням вимог ст. 74 ГПК України, за якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині виселення відповідача із спірного нежитлового приміщення у зв'язку з недоведеністю.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що враховуючи виселення ПП "Брікк" із спірних нежитлових споруд на підставі рішення суду у справі

№16-13-28/17-438-2011, що підтверджується актом державного виконавця від 21.10.2015, повторне виселення відповідача, у разі доведення факту повторного вселення, може бути здійснено в порядку ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", про що позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою, надавши в підтвердження своєї позиції належні, допустимі та достовірні докази.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 148 639,51 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що за період з 23.12.2014 по 31.12.2017 ПП "Брікк" продовжує безпідставно користуватись спірними нежитловими спорудами, внаслідок чого ФДМУ позбавлений можливості отримувати прибуток державою за цей період, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що Фондом державного майна України не доведено наявності складу цивільного правопорушення та неправомірності дій ПП "Брікк", згідно вимог ст.ст. 22, 1166 ЦК України, дійшли висновку щодо відсутності підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

За ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків - зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12.

Предметом позову у даній справі є вимога про зобов'язання виселити ПП "Брікк" з нежитлових споруд з устаткуванням, право власності на які визнано за Фондом державного майна України за рішенням суду, у зв'язку з

безпідставним використанням цього майна відповідачем та про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відтак, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій та з урахуванням наведених вище норм права, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в позові за недоведеності, оскільки позивачем не доведено належними та достовірними доказами, згідно ст. ст. 76- 79 ГПК України, користування ПП "Брікк" спірним нерухомим майном за період з 23.12.2014 по 31.12.2017 та у зв'язку з відсутністю усіх елементів складу цивільного правопорушення, підстав для покладення відповідальності на відповідача із відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не має.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Південно - західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2018 у справі № 916/103/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.