1. Дніпровська міська рада (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - Відповідач) про визнання укладеним між сторонами договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпро.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", як замовник об'єкта: "Будівництво Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64", згідно зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211100743 від 13.12.2011, в порушення вимог чинного законодавства, не забезпечив пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору та не підписав надісланий Позивачем примірник вказаного договору.

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 відмовлено в задоволенні позову.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

4.1. Суд першої інстанції за результатом дослідження доказів у справі дійшов до висновку, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт - "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" за призначенням віднесено до об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, Відповідач суду не подав.

4.2. В рішенні суду першої інстанції встановлено, що Відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки вважає, що Позивач звернувся з даною позовною заявою після спливу трирічного строку позовної давності, з моменту коли йому стало відомо про факт введення в експлуатацію об'єкта: "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64".

4.3. В матеріалах справи, як встановлено судом першої інстанції, наявна, надана сторонами копія декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, з якої вбачається, що зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектурного - будівельного контролю у Дніпропетровській області від 13.12.2011 та отримана Центром дозвільних процедур Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради 13.12.11 вхідним № 2171 ДАБК.

4.4. Враховуючи те, що про введення об'єкту будівництва в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта від 13.12.11 № ДП 14211100743 Позивач в особі його органу (Центру дозвільних процедур Єдине вікно" Дніпропетровської міської ради) був обізнаний з 13.12.2011 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Дніпровська міська рада мала довідатись про порушення права на укладення договору пайової участі та про особу порушника ще 13.12.2011 року. В той же час, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 29.05.2018, тобто, поза межами загального строку позовної давності про застосування якої заявлено Відповідачем у справі та не довів існування обставин, які можуть свідчити про зупинення перебігу позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2272/18 змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції зазначеної постанови; в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 у справі №904/2272/18 залишено без змін.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що листом від 26.03.2018 № 15/108 Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" повідомило Департамент, що не погоджується з умовами запропонованого проекту договору та направив протокол розбіжностей, договір не підписав. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" зазначило, що побудований об'єкт відноситься до таких, що звільнені від сплати внесків, оскільки відноситься до об'єктів виробничого призначення та побудовані у межах землекористування, у додатку №1 до Порядку №5/14 визначено розмір пайової участі для одиниці потужності для об'єктів промислового транспорту за ставкою "0,0" (а.с. 60, 66-67, том 1).

6.2. 11.10.2018 Дочірнім підприємством "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" подано до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій повідомило, що 19.09.2018 отримало запитувані документи від Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", після чого звернулось до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса із заявою про проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо функціонального призначення спірного об'єкту (а.с. 251-253, том 1).

6.3. У відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" посилається на висновок будівельно-технічної експертизи №22271 від 17.10.2018, відповідно до якого функціональне призначення об'єкту "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" за усіма характеристиками відповідає спорудам транспортної інфраструктури відповідного напрямку.

6.4. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції у нього був відсутній вказаний висновок, однак про звернення до експертної установи та про неможливість звернутись раніше відповідач повідомляв місцевий господарський суд шляхом подання 11.10.2018 відповідної заяви.

6.5. Суд апеляційної інстанції враховуючи вищенаведене, визнав, що Позивачем доведено належним чином неможливість подання до суду першої інстанції додаткових доказів з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому вважає за необхідне прийняти висновок будівельно-технічної експертизи №22271 від 17.10.2018 в якості доказів.

6.6. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що об'єкт "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків" є об'єктом транспортної інфраструктури Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", а тому Відповідач не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розрахунок Позивача, який викладений в Додатку 1 до договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра суперечить нормам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам Порядку №5/14.

6.7. Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує висновок господарського суду першої інстанції про те, що об'єкт "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків" за адресою: вул. Набережна Заводська, 64, замовником якого є Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", не підпадає під дію частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

6.8. За наведених обставин, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову слід відмовити.

6.9. Оскільки апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність у постанові суду апеляційної інстанції не застосовувалася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від Дніпровської міської ради надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Дніпровської міської ради задовольнити в повному обсязі.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 104 ГПК України та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

8.2. Суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Верховного Суду від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/2272/18 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Дніпровської міської ради на 27 березня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

11. Заслухавши 27.03.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені в підпунктах 8.1., 8.2. пункту 8 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до положень ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (редакція, яка була чинна станом на 13.12.2011), до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;

7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів.

16. Суди попередніх інстанцій встановили, що листом від 15.02.2018 № 10/15-83 Дочірньому підприємству "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" направлено пропозицію про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра.

17. Положення ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній станом на 15.02.2018), передбачають, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

18. Відповідно до пункту 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

19. Колегія суддів, з урахуванням положень пункту 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , дійшла до висновку, що запропонований Позивачем до укладання у 2018 році договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра повинен відповідати діючим на відповідний момент положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 40 якого замовники у разі будівництва об'єктів транспортної інфраструктури не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (аналогічний висновок про застосування приписів ст. 40 та пункту 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 904/1806/18.).

20. Суд апеляційної інстанції, на підставі дослідження висновку будівельно-технічної експертизи №22271 від 17.10.2018, встановив, що об'єкт "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків" є об'єктом транспортної інфраструктури Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".

21. З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що Відповідач не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розрахунок Позивача, який викладений в Додатку 1 до договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра суперечить нормам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам Порядку №5/14.

22. Щодо доводу касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 104 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до положень ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

24. Згідно приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

25. Суд апеляційної інстанції встановив, що у відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" посилається на висновок будівельно-технічної експертизи №22271 від 17.10.2018, відповідно до якого функціональне призначення об'єкту "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" за усіма характеристиками відповідає спорудам транспортної інфраструктури відповідного напрямку. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції у нього був відсутній вказаний висновок, однак про звернення до експертної установи та про неможливість звернутись раніше Відповідач повідомляв місцевий господарський суд шляхом подання 11.10.2018 відповідної заяви.

26. Вказані обставини стали підставою для визнання судом апеляційної інстанції доведення Відповідачем належним чином неможливості подання до суду першої інстанції додаткових доказів з причин, що об'єктивно не залежали від Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", що у свою чергу стало підставою для прийняття висновку будівельно-технічної експертизи №22271 від 17.10.2018 в якості належного доказу.

27. Позивач не спростовує фактичні обставини справи щодо того, що функціональне призначення об'єкту "Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" за усіма характеристиками відповідає спорудам транспортної інфраструктури відповідного напрямку.

28. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вірно застосував положення ст. ст. 104 та ч. 3 ст. 269 ГПК України.

29. З урахуванням наведеного, є необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 104 ГПК України та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

30. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

31. Відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

32. Згідно приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

33. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

34. Суд першої інстанції в рішенні від 11.10.2018 відмовив в задоволенні позову на підставі приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

35. Беручи до уваги обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що:

- Відповідач не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- розрахунок Позивача, який викладений в Додатку 1 до договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра суперечить нормам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам Порядку №5/14,

колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що у задоволенні позову Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про визнання укладеним між сторонами договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпро слід відмовити з підстав необґрунтованості вказаного позову.

36. Вказане є свідченням неправильного застосування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.

37. Разом з тим, неправильне застосування приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України не призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про визнання укладеним між сторонами договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпро.

38. Згідно положень ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

39. Вищенаведені обставини справи є свідченням правильного застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 4 ст. 277 ГПК України при зміні рішення суду першої інстанції шляхом зміни його мотивувальної частини.

40. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Дніпровської міської ради дійшла до висновку про необхідність відмовити Позивачеві у задоволенні касаційної скарги з залишенням без змін оскаржуваних судових рішень.