розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Садівничогокооперативу "Вікторія-Плюс" (далі - СК "Вікторія-Плюс") та першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2018 року (головуючий Чорна Л. В., судді Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.) у справі № 911/2764/13 за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області в інтересах держави до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), Обслуговуючого кооперативу "Садівниче товариство "Стадне" (далі - ОК "Садівниче товариство "Стадне"), Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - СК "Вікторія-Плюс", Державного агентства земельних ресурсів України (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (442-2014-п) його правонаступником є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації договору.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Прокурор звернувся із позовом в інтересах держави до Господарського суду Київської області до Бориспільської РДА та ОК "Садівниче товариство "Стадне", у якому просив суд (із врахуванням доповнення позовних вимог):

- скасувати розпорядження Бориспільської РДА від 11 березня 2008 року № 1497 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області";

- визнати недійсним нікчемний договір оренди земельної ділянки загальною площею 19,6513 га із кадастровим номером НОМЕР_1 від 15 квітня 2008 року за № 1392, укладений між Бориспільською РДА та ОК "Садівниче товариство "Стадне",зі змінами, внесеними на підставі договору від 24 лютого 2015 року № 366;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2008 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- у зв'язку з надходженням більше ніж однієї заяви про оформлення спірної земельної ділянки права на неї могли набуватися ОК "Садівниче товариство "Стадне" тільки за результатами аукціону, чого не було здійснено;

- 21 грудня 2007 року розпорядженням Бориспільської РДА № 3233 на виконання протесту прокурора скасовано розпорядження голови Бориспільської РДА від 27 серпня 2007 року № 1590 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди садівницькому товариству "Стадне". За таких обставин у Бориспільської РДА не було підстав розпорядженням від 11 березня 2008 року № 1497 затверджувати проект землеустрою та надавати в оренду спірну земельну ділянку ОК "Садівниче товариство "Стадне";

- у складі земель, переданих в оренду ОК "Садівниче товариство "Стадне" для ведення колективного садівництва, було передано 0,2203 га ставків, а відтак були передані землі водного фонду - прибережні захисні смуги, які в силу статті 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) є природоохоронною територією, на якій заборонено розорювання земель, садівництво та городництво;

- нормативна грошова оцінка земель виконана без усунення суперечностей щодо складу угідь земельної ділянки, без врахування того, що земельна ділянка містить в собі землі водного фонду;

- оскільки спірний договір спрямований на незаконне заволодіння землею, яка є основним національним багатством і знаходиться під особливою охороною держави, вказаний правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним. Зважаючи на те, що відповідачами оспорюваний договір оренди зареєстровано, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування державної реєстрації договору.

1.3. У процесі розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 04 липня 2016 року провадження у справі № 911/2764/13 у частині вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним нікчемного договору оренди земельної ділянки загальною площею 19,6513 га із кадастровим номером НОМЕР_1 від 15 квітня 2008 року за № 1392, укладений між Бориспільською РДА та ОК "Садівниче товариство "Стадне", зі змінами, внесеними на підставі договору від 24 лютого 2015 року № 366, припинив, оскільки вказана вимога порушує інтереси ОСОБА_7, як сторони спірного правочину, яка не може бути стороною у господарському процесі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 16 квітня 2018 року позовні вимоги задовольнив частково, а саме: визнав незаконним та скасував розпорядження Бориспільської РДА від 11 березня 2008 року № 1497 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ "Стадне" для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області"; постановив стягнути з Бориспільської РДА в доход Державного бюджету України 1147,00 грн судового збору за подання позовної заяви; стягнув з Бориспільської РДА на користь ОК "Садівниче товариство "Стадне" 30120,00 грн судових витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз; в решті позовних вимог відмовив.

2.2. Київський апеляційний господарський суд постановою від 3 липня 2018 року рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасував, а провадження у цій справі закрив, зазначивши, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку господарського судочинства, оскільки справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

2.3. Свої висновки господарський суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що з 1989 року спірна земельна ділянка зайнята громадянами, які побудували близько 200 будинків. У 1998 році розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 вересня 1998 року № 2008 визнано, що земельну ділянку в урочищі Осокорки неможливо звільнити у зв'язку із самозахопленням і забудовою приватними будинками, у зв'язку з чим погоджено надання самоствореним об'єднанням громадян земельної ділянки площею біля 216,0 га в урочищі Осокорки для індивідуального житлового будівництва.

3. Вимоги касаційних скарг та короткий зміст наведених у них доводів

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2018 року СК "Вікторія-Плюс" та перший заступник прокурора Київської області звернулися з касаційними скаргами до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в яких просили скасувати зазначену постанову та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційних скарг СК "Вікторія-Плюс" та перший заступник прокурора Київської області зазначили, що за обставинами цієї справи суть спору полягає у припиненні права оренди на земельну ділянку, яке виникло на порушення вимог земельного законодавства на підставі незаконного рішення органу виконавчої влади, а тому позовні вимоги заявлені виключно до юридичних осіб та не впливають безпосередньо на права фізичних осіб. Оскаржуване розпорядження жодним чином безпосередньо не стосувалось цивільних прав та законних інтересів фізичних осіб. За характером спірних правовідносин позов у повному обсязі відповідає категорії справ, визначених пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області ОК "Садівниче товариство "Стадне" заперечує викладені в ній доводи та просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2018 року без змін.

4. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

4.1. Оскільки СК "Вікторія-Плюс" та перший заступник прокурора Київської області оскаржують судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційними скаргами була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

4.2. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

4.3. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

4.4. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

4.5. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

4.6. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

4.7. Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

4.8. Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

4.9. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 1989 року спірна земельна ділянка зайнята громадянами, які побудували близько 200 будинків.

4.10. Київська міська державна адміністрація розпорядженням від 29 вересня 1998 року № 2008 визнала, що земельну ділянку в урочищі Осокорки неможливо звільнити у зв'язку із самозахопленням і забудовою приватними будинками, у зв'язку з чим погодила надання самоствореним об'єднанням громадян земельної ділянки площею біля 216,0 га в урочищі Осокорки для індивідуального житлового будівництва.

4.11. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.12. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок про те, що спірне розпорядження стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб.

4.13. Крім того, концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

4.14. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) (справа № 1-10/200) поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.15. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

4.16. Згідно з частинами першою та п'ятою статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

4.17. Оскільки фактичними користувачами земельних ділянок, що передані в оренду ОК "Садівниче товариство "Стадне", є фізичні особи, які відповідно до наведених вище норм законодавства, внаслідок членства у садівницькому товаристві набувають права на приватизацію земельної ділянки, позбавлення садівницького товариства земельної ділянки внаслідок визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації стосується прав та інтересів членів цього товариства - фізичних осіб, які внаслідок таких дій втрачають право на приватизацію земельних ділянок у порядку статті 35 ЗК України, що також свідчить про необхідність вирішення цього спору в суді загальної юрисдикції.

4.18. Про належність цього спору до юрисдикції суду загальної юрисдикції свідчить і те, що вимоги про скасування розпорядження та визнання недійсним нікчемного договору оренди земельної ділянки прокурор обґрунтовує незаконністю надання в користування юридичній особі земельної ділянки державної форми власності та, заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації указаного правочину, фактично, вимагає застосування реституції та повернення спірної ділянки державі.

4.19. Разом з тим за матеріалами справи після передачі в оренду ОК "Садівниче товариство "Стадне" спірної земельної ділянки право власності на її частини було набуто фізичними особами, а отже, відновлення порушених, на думку прокурора, прав держави у спірних правовідносинах має здійснюватись з одночасним витребуванням приватизованих земельних ділянок, тобто з оспорюванням прав фізичних осіб.

4.20. Крім того, у процесі розгляду справи суд першої інстанції ухвалою від 4 липня 2016 року провадження у справі № 911/2764/13 припинив у частині вимоги міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави про визнання недійсним нікчемного договору оренди земельної ділянки загальною площею 19,6513 га із кадастровим номером НОМЕР_1, укладеного 15 квітня 2008 року за № 1392 між ОК "Садівниче товариство "Стадне" та Бориспільською РДА, зі змінами, внесеними на підставі договору від 24 лютого 2015 року № 366, оскільки вказана вимога порушує інтереси ОСОБА_7, як сторони спірного правочину, яка не може бути стороною у господарському процесі.

4.21. Місцевим господарським судом установлено, що 18 вересня 2015 року між ОСОБА_7 (орендодавець 2) та ОК "Садівниче товариство "Стадне" (далі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого НауменкоЛ.Г. -приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15 квітня 2008 року за № 1392 зі змінами, посвідченими приватним нотаріусом НауменкоЛ.Г. 24 лютого 2015 року № 366 та 18 серпня 2015 року за № 1888.

4.22. За умовами пункту 1 зазначеного договору сторони домовились пункт 1.1. договору оренди землі від 15 квітня 2008 року доповнити таким абзацом: орендодавець 2 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку 2, яка знаходиться на території Гнідинської сільської ради, ОК "Садівниче товариство "Стадне" Бориспільського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0813 га, яка належить орендодавцю 2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Мургою С.Г. -приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 15 листопада 2014 року за № 2057.

4.23. Договір є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом НауменкоЛ.Г. 15 квітня 2008 року за № 1392, який зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 17 квітня 2008 року за № 04083230001, зі змінами, посвідченими приватним нотаріусом Науменко Л.Г. 24 лютого 2015 року № 366 та 18 серпня 2015 року за № 1888 (пункт 38 договору від 18 вересня 2015 року).

4.24. Судом установлено, що належна на праві власності орендодавцю 2 - ОСОБА_7 земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_3 загальною площею 19,4007 га.

4.25. Таким чином, унаслідок внесених до договору оренди землі від 15 квітня 2008 року змін, вимога про визнання недійсним якого є предметом цього спору, орендодавцями за відповідним договором є Головне управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_7.

4.26. З огляду на вказані обставини суд першої інстанції зазначив, що вирішення спору щодо вимоги прокурора про визнання недійсним нікчемного договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2008 року порушить права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_7 як сторони спірного правочину, яка не може бути стороною у господарському процесі.

4.27. Вказана ухвала є чинною.

4.28. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.29. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.30. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

4.31. З огляду на наведені вище норми, практику Європейського суду з прав людини, а також встановлені судом обставини того, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 19,6513 га із кадастровим номером НОМЕР_1 порушує інтереси ОСОБА_7, як сторони спірного правочину, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вимога про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15 квітня 2008 року, яка є похідною від вимоги про визнання цього правочину недійсним, також безпосередньо стосується прав та обов'язків указаної особи, а відтак розгляд спору в цій частині має також здійснюватись судом загальної юрисдикції.

4.32. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

4.33. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

4.34. Отже, прийняте Бориспільською РДА розпорядження від 11 березня 2008 року № 1497 є ненормативним актом суб'єкта владних повноважень, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування цього розпорядження не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у зв'язку з укладенням договору оренди земельної ділянки виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права користування земельною ділянкою. У такому випадку захист порушеного права залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) судочинства.

4.35. За правилами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

4.36. Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушеного, на думку прокурора, права державної власності, і вирішення цього спору безпосередньо стосується фізичних осіб, які є фактичними користувачами земельних ділянок, що передані в оренду ОК "Садівниче товариство "Стадне", розгляд вимог про скасування розпорядження Бориспільської РДА від 11 березня 2008 року № 1497 має також здійснюватись за правилами ЦПК України (1618-15) .

Головуючий суддя	В. С. Князєв
Суддя-доповідач	С. В. Бакуліна
Судді: В. В. Британчук	О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима	Л. І. Рогач
О. С. Золотніков	І. В. Саприкіна
О. Р. Кібенко	О. М. Ситнік
Л. М. Лобойко	В. Ю. Уркевич
Н. П. Лященко	О. Г. Яновська