ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Луганської області

у складі судді Косенко Т.В.

від 17.10.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Склярук О.І., Дучал Н.М., Терещенко О.І.

від 14.01.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

про стягнення 28 414 811,09 грн

за участю представників:

позивача: Верхацький І.В.

позивача: Демидас Д.А.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення пені в сумі 13902020 грн 64 коп., 3 % річних в сумі 3252432 грн 96 коп., інфляційних втрат у сумі 11260357 грн 49 коп. за договором купівлі - продажу природного газу №17-228-Н від 14.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу №17-228-Н від 14.04.2017 щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

Відповідно до статей 526, 530, 549, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, боржник (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь позивача як продавця природного газу штрафні санкції у вигляді пені за порушення строків виконання зобов'язань та інфляційні нарахування і три відсотки річних за порушення грошового зобов'язання.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

14.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №17-228-Н, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) природний газ обсягом до 53800,000 тис. куб. м., у т.ч. за місяцями (тис. куб. м.): квітень 19400,000, травень 9100,000, червень 5800,000, липень 5000,000, серпень 5200,000, вересень 9300,000.

Відповідно до п. 3.2 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі - продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3, повертає покупцеві один примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності) (п. 3.4 договору).

Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005, №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно), що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надає продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (20-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005, №2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (20-2005-п) і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів який перевищують цей 5 денний строк (п. 6.1 договору).

У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2 договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

Згідно з п. 11.1 договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2017, і діє в частині продажу природного газу до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору позивач передав, а відповідач протягом квітня - вересня 2017 року прийняв природний газ на суму 292656634 грн 99 коп., який останній оплатив несвоєчасно, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 у справі №913/284/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 28414811 грн 09 коп. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (вул. Гагаріна, 87, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 05451150) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 1390202 грн 06 коп., 3% річних у сумі 3252432 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 11260357 грн 49 коп., судовий збір у сумі 426222 грн 17 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованим та доведеними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення встановлених у договорі купівлі-продажу природного газу строків оплати. В частині зменшення розміру пені, господарські суди послалися на приписи ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 29.01.2019 звернулося до Верховного Суду, через Східний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 (повний текст складено 16.01.2019) у справі № 913/284/18.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 у справі №913/284/18 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №913/284/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 12511818,58 грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у сумі 12511818,58 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покласти на відповідача.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні та постанові в частині зменшення пені суди попередніх інстанцій не врахували жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що призвело до прийняття неправомірного рішення на думку Позивача.

Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав Господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суди попередніх інстанцій не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та "сухими" посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст. 233 ГК України.

Беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 913/284/18 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається із тексту та прохальної частини касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду позивачем оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 12511818,58 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції приймаючи рішення зменшив заявлену позивачем неустойку враховуючи фінансовий стан відповідача, а також, що заборгованість за договором № 17-228-Н від 14.04.2017 була повністю погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом по цій справі, розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є досить великим.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) .

Так, ст. 216 ГК України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідач у клопотанні №01-002-43/1439 від 13.08.2018 просив зменшити розмір пені, нарахований на підставі договору №17-228-Н від 14.04.2017 на 90 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 (v007p710-13) .

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, згідно розміщеного на офіційному сайті ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 чистий фінансовий результат за 2017 складає прибуток у розмірі 39330152 тис, збиток відсутній, в той час, як згідно доданого до заяви про розстрочку виконання рішення, Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 ПАТ "Луганськгаз" чистий фінансовий результат складає: прибуток відсутній, збиток 115599 тис. грн.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Наведеним спростовуються посилання позивача в касаційній скарзі на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин заподіяння відповідачем позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що проблеми з виконанням зобов'язання у ПАТ "Луганськгаз" виникли виключно у зв'язку з проведенням на території Луганської області Антитерористичної операції, на які відповідач не має жодного впливу і які мають місто поза волею останнього.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість за договором №17-228-Н від 14.04.2017 була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі. Розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є досить великим, а фінансовий стан відповідача, на відміну від фінансового стану позивача по цій справі, є не задовільним, та є наслідком, зокрема, проведенням на території Луганської області антитерористичної операції.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди в повній мірі з'ясували всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановили, що даний випадок є винятковим для зменшення пені.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1390202 грн 06 коп. та, відповідно, правильно відмовив у задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення пені.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 17.10.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №913/284/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець