касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді Кузнецова В.О., Чередко А.Є.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2018 (суддя Панна С.П.) у справі № 904/2050/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "МГ-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА"

про стягнення грошових коштів у сумі 680 844,75 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "МГ-ТРАНС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" (далі - відповідач) із позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 680 844,75 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування №364/ДЕ від 23.02.2017, а саме, перевищення нормативного строку знаходження вагонів на станції навантаження.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2018, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "МГ-ТРАНС" 547 396,15 грн - штрафних санкцій згідно договору, 163 448,60 грн - документально підтверджених витрат та 10 212,67 грн - судового збору.

2.1. Рішення суду першої інстанції та апеляційного суду мотивовано тим, що на підставі заявок № 10 від 21.07.2017 та № 12 від 24.05.2017 відповідачем було замовлено надання вагонів для перевезення вантажу "селітра аміачна "Б" зі станції Тинчлик, Республіка Узбекистан (відправник АО "NAVOIYAZOT") призначенням на станцію Куп'янськ-Сортувальний, Україна (отримувач ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА"), які були подані позивачем під навантажування і знаходились на станції навантаження з перевищенням нормативного строку, що підтверджується наданою позивачем інформацією згідно виписки з архіву вагонних операцій Філії "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця". Враховуючи, що у п. 4.3 договору №364/ДЕ передбачена відповідальність клієнта за перевищення строку навантаження та відправлення вагонів, суди дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, загальний розмір яких на дату складання позовної заяви складає 547 96,15 грн. Крім того, встановивши, що вагони №№ 29015542, 52503687, 29772092, 29258696, 52663119, 52527082, 29006483, 29012499, 29006079, 29258399 простоювали деякий час по станції Тинчлик, Республіка Узбекистан на тимчасовому розміщенні, в тому числі, на місцях загального користування станції, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 №№ 94, 89, 88, 86, судами задоволено вимоги про стягнення загального розміру документально підтверджених витрат за простой, що станом на дату складання позовної заяви становить 163 448,60 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення приписів статті 238 ГПК України не зазначив норми матеріального права, якими керувався при прийнятті рішення, не застосував норми права, що застосовуються до правовідносин сторін, не зазначив норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував та мотиви їх незастосуванння.

6. Господарськими судами не враховано, що подання 22 вагонів відбувалося не в порядку, визначеному Договором (без погодження сторонами виду та обсягу послуг, виду та найменування вантажу, розміру плати експедитору, вартості перевезення, пункту відправлення та призначення, терміну надання послуг, як того вимагають положення п.6.1 Договору).

7. Судами не застосовано ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, зокрема, в порушення положень ст. 80 ГПК України судом першої інстанції долучено до матеріалів справи копії документів, поданих позивачем, які не були долучені до позовної заяви та без будь-якого обгрунтування неможливості їх подання у вказаний законом строк, рішення суду грунтується на копіях документів, долучених до матеріалів справи з порушенням строку їх подання за відсутності оригіналів таких документів.

8. Висновки апеляційного суду суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

9. Апеляційний суд порушив порядок розгляду апеляційної скарги, не надавши учасникам справи можливість виступити у судових дебатах.

10. В порушення приписів ст.ст. 285, 242 ГПК України апеляційним судом негайно не видано скороченого рішення.

11. Задовольняючи позовні вимоги та стягнувши штраф і витрати, передбачені договором, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що перевезення 22 вагонів відбувалось поза умовами укладеного договору, що виключає його застосування до даного перевезення, оскільки не врахували, що погоджені між позивачем та відповідачем заявки по 22 вагонам відсутні.

12. Подані позивачем та прийняті судами у якості доказів заявки не містять умов, про які зазначено в ч. 3 ст. 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність", та в Договорі, зокрема, розмір плати експедитору, вартість перевезення, що свідчить про те, що сторони не домовилися щодо усіх істотних умов договору.

13. Господарськими судами проігноровано, що Інформація з архіву вагонних операцій Філії "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця" не містить інформації про вантажовідправника та вантажоотримувача, не містить інформацію про дату, з якої вагони були подані безпосередньо для завантаження, з якої можуть обраховуватися строки простою.

14. При прийнятті оскаржуваних рішень господарські суди не застосували ст. 638 Цивільного кодексу України та порушили статті 193 Господарського кодексу України, 526, 629 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 9, 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

15. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, залишити в силі оскаржувані рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

16. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2017 між ТОВ "ТЕК "МГ-Транс" (далі експедитор, позивач) та ТОВ "ЕМ ГРУП УКРАЇНА" (далі - клієнт, відповідач) укладено Договір транспортного експедирування № 364/ДЕ, за умовами якого відповідач доручає, а позивач за плату, за дорученням відповідача і за його рахунок, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішньоукраїнських, експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача і порожнього транспорту при їх перевезенні по території України та інших країн.

Перелік послуг, що надаються Експедитором, конкретизується і визначається в Додатках (Заявка та/або Протоколах погодження договірної ціни) до цього Договору.

16.1. Відповідно до пункту 2.2.1 Договору відповідач зобов'язаний надсилати заявки на перевезення, відвантаження та переадресування вантажів за 5 (п'ять) робочих днів до початку перевезення (відвантаження, переадресування) або прибуття вагонів на станцію переадресування.

16.2. Суди встановили, що відповідачем було надано позивачу дві заявки на перевезення: Заявка № 10 від 21.07.2017 і № 12 від 24.05.2017.

16.3. З листа "Joint Stock Company Navoiyazot" від 25.09.2017 убачається запит на дозвіл у вересні-жовтні 2017 року в рахунок додаткового плану до перевезення вантажу- аміачної селитри, яка завантажується за контрактом № 22С/2017 від 21.12.2016 у кількості двох критих вагонів, станція відправлення: Тинчлик, станція призначення: Куп'янськ-Сортировочний, вантажовіправник: АО "NAVOIYAZOT", вантажоотримувач - ТОВ "ЕМ Групп Україна".

16.4. На виконання умов замовлення відповідача, позивачем було організовано надання вагонів №№ 52503687, 29006483, 52527082, 29012499, 52663119, 29006079, 29015542, 29772092, 29258696, 28056364, 28811735, 28347151, 28009637, 28006138, 28174597, 28004471, 28058055, 28053189, 28010387, 28050433, 28052132, 29258399 для виконання зазначеного перевезення.

16.5. Відповідно до пункту 2.2.3 Договору до обов'язків відповідача належить, зокрема, здійснювати за свій рахунок навантаження/вивантаження вагонів упродовж 72 (сімдесяти двох) астрономічних годин з моменту їх прибуття на станцію навантаження/вивантаження. Проте, як встановили суди, в порушення умов зазначеного пункту Договору, вагони знаходились на станції навантаження з перевищенням нормативного строку, що підтверджується наданою позивачем інформацією згідно виписки з архіву вагонних операцій Філії "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця":

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів заявника і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

18. Спір у справі стосується стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору транспортного експедирування та документально підтверджених витрат на підставі пункту 4.3 договору.

19. За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20. У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

21. Згідно з приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

22. Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) .

23. Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

24. В силу приписів статті 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

25. Умовами договору визначено, що перелік послуг, що надаються експедитором конкретизуються і визначаються в Додатках (Заявках/та/або Протоколах погодження договірної ціни) до цього договору.

26. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем було надано позивачу дві заявки на перевезення: Заявка № 10 від 21.07.2017 і Заявка № 12 від 24.05.2017.

З заявки № 10 від 21.07.2017 убачається, що в ній міститься назва клієнта - ТОВ "ЕМ Групп Україна", місяць перевезення - липень-серпень 2017 року, станція відправлення - АО "NAVOIYAZOT"- АО "Навоиазот"; 210105, г. Навои-5, Узбекистан, Ж\д код 5291, станція призначення - Купянськ-Сортировочний, вантажоодержувач - ТОВ "ЕМ Групп Україна", найменування вантажу - селитра аміачна "Б", 680 т, 10 вагонів по 68т. Дана заявка містить підпис Клієнта та печатку відповідача.

З заявки № 12 від 24.05.2017 вбачається, що в ній міститься назва клієнта- ТОВ "ЕМ Групп Україна", місяць перевезення - травень-червень 2017 року, станція відправлення - АО "NAVOIYAZOT"- АО "Навоїазот"; 210105, г. Навои-5, Узбекистан, Ж\д код 5291, станція призначення- Купянськ-Сортировочний, вантажоодержувач - ТОВ " ЕМ Групп Україна", найменування вантажу - 433070 селитра аміачна, 680 т, 10 вагонів. Дана заявка містить підпис клієнта та печатку відповідача.

27. Як установлено судами, на виконання умов замовлення Відповідача, Позивачем було організовано надання вагонів №№ 52503687, 29006483, 52527082, 29012499, 52663119, 29006079, 29015542, 29772092, 29258696, 28056364, 28811735, 28347151, 28009637, 28006138, 28174597, 28004471, 28058055, 28053189, 28010387, 28050433, 28052132, 29258399 для виконання зазначеного перевезення.

28. Колегія суддів зазначає, що предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

29. Як вже зазначалось вище, предметом спору у цій справі є стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору транспортного експедирування та документально підтверджених витрат на підставі пункту 4.3 договору, з огляду на що до кола обставин, які підлягають доказуванню, належать, зокрема, обставини порушення відповідачем таких умов договору та обгрунтованість розміру нарахованих штрафних санкцій.

30. Відповідно до п. 4.3 договору у разі порушення п.п. 2.2.3 цього договору, клієнт оплачує експедитору документально підтверджені витрати, а також штрафну санкцію за простій вагонів у розмірі гривневого еквіваленту 35,00 (тридцяти п'яти) доларів США без ПДВ на добу за кожен вагон. Неустойка за неповну добу нараховується як за повну добу. Час знаходження вагонів на станції навантаження/вивантаження визначається за даними диспетчерського контролю Позивача. Для умов цього пункту при конвертації застосовується курс купівлі валюти в системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку на дату оплати.

31. Пунктом 2.2.3 договору сторони погодили, що до обов'язків Відповідача належить, зокрема, забезпечити відправку вантажів в суворій відповідності до погоджених з Позивачем строках та обсягах; у випадку надання позивачем рухомого складу, здійснювати за свій рахунок навантаження/вивантаження вагонів упродовж 72 (сімдесяти двох) астрономічних годин з моменту їх прибуття на станцію навантаження/вивантаження.

32. В пунктах 6.1, 6.4 договору сторони обумовили, що цей договір належить до виду генеральних угод, вид та обсяг послуг, вид та найменування вантажу, розмір плати експедитору, вартість перевезення, пункт відправлення та призначення, термін надання послуг тощо зазначаються в заявці клієнта та можуть узгоджуватися в Додатках (Протоколах погодження договірної ціни та/або Додаткових угодах), які є невід'ємною частиною цього договору; не менш ніж за 5 робочих днів до початку перевезення, переадресування або іншої дії з вантажем, клієнт надає експедитору заявку на перевезення (відвантаження, переадресування), або іншу дію з вантажем, що є підставою для здійснення експедитором тієї або іншої дії з вантажем клієнта (в рамках цього Договору).

33. Господарськими судами надано оцінку поданим позивачем заявкам № 10 від 21.07.2017 та №12 від 24.05.2017 та, зокрема, зазначено, що заявка № 10 містить всі необхідні реквізити, які передбачені п. 6.4 договору.

Також апеляційний господарський суд, проаналізувавши доводи відповідача щодо невідповідності кількості вагонів (10) та станції відправлення, визначеним у заявці - АО "NAVOIYAZOT", код станції 5291, в той час як вагони в кількості 20 штук було поставлено позивачем на ст. Тинчлик Узбекистан, код станції 73140, що не відповідає заявці № 10 від 21.07.2017, зазначив, що експортні повідомлення на вагони №№ 29772092, 29006079, 29258399, 52503687, 52527082, 29006483, 29258696, 29015542 по завантаженню аміачної селітри від 01.08.2017 підтверджують, що саме відповідач направляв на адресу свого вантажовідправника на станцію відправлення Тинчлик, Узбекистан дане повідомлення, з зазначенням умови поставки: станція Тинчлик, а також експортні повідомлення на вагони №№ 28056364, 28347151, 28811735, 28009637, 28174597, 28006138, 28004471, 28010387, 28050433, 28052132, 28053189, 28058055 по завантаженню аміачної селітри від 18.09.2017, що свідчать про те, що саме відповідач направляв в адресу свого вантажовідправника на станцію відправлення Тинчлик, Узбекистан дане повідомлення, з зазначенням умови поставки: станція Тинчлик.

34. Водночас, щодо перевезення за заявкою № 12 від 24.05.2017, в якій визначено строк перевезення - травень-червень 2017, апеляційний господарський суд вказав, що перевезення за такою заявкою підтверджується експортним повідомленням по завантаженню аміачної селітри від 18.09.2017.

35. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

36. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, прийняли в якості доказу знаходження вагонів на станції навантаження з перевищенням нормативного строку, надану позивачем інформацію про вагонні операції, надану Філією "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця". Однак, як вбачається з матеріалів справи, господарські суди належним чином не дослідили роздруківку, надану Філією "ГІОЦ" ПАТ "Укрзалізниця" в частині встановлення по кожному вагону дати прибуття на станцію Тинчлик та дати відправлення вагонів саме з названої станції, оскільки з наданої роздруківки не можна дійти однозначного висновку щодо кількості днів простою вагонів по станції Тинчлик. Вказана роздруківка не містить інформації щодо кожного окремого вагону в частині прибуття на станцію Тинчлик та дати відправлення саме з цієї станції. Приймаючи в якості доказу простою вагонів надану позивачем роздруківку, суди належним чином не з'ясували та не надали належної оцінки датам відправлення вагонів з інших станцій, не з'ясували значення скорочень, які відмінні від "ПРИБ" і "ОТПР", зокрема, "СДЧ".

37. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що по суті, суд першої інстанції не перевірив правильність здійснених позивачем розрахунків та обґрунтованість позовних вимог в частині розміру заявленої до стягнення суми, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги.

38. Крім того, суд апеляційної інстанції щодо двох вагонів № 29012499 та 52663119, замовлення яких не підтверджується заявкою відповідача, посилаючись на лист Joint Stock Company "Navoiyazot" (вантажовідправника Відповідача) на адресу перевізника (АТ "Узбекистон темир йуллари"), яким надано замовлення про перевезення двох вагонів з вантажем "аміачна селітра" за маршрутом: ст. Тинчлик - ст. Куп'янськ-Сортувальний в адресу Відповідача та додаткову заявку на перевезення вантажів на вересень-жовтень 2017 року ( форма ГУ-12), поданою вантажовідправником Відповідача перевізнику АТ "Узбекистон темир йуллари" про перевезення двох вагонів з вантажем "аміачна селітра" за маршрутом: ст. Тинчлик - ст. Куп'янськ-Сортувальний в адресу Відповідача, дійшов висновку, що фактично перевезення було здійснено на замовлення відповідача.

39. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд помилково ототожнив виконання зобов'язань за контрактом №022С/2017, стороною якого позивач не є та обов'язків за договором транспортного експедирування №364/ДЕ, неналежне виконання якого є підставою даного позову, помилково поклавши обов'язок з оплати простою таких вагонів на відповідача.

40. Верховний Суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте, зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі вбачається, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, надано неповну юридичну оцінку доводам усіх учасників судового процесу, що призвело до передчасних висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

42. У зв'язку з наведеними у п. 36 - 39 цієї постанови обставинами, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

44. Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.