1.1. У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"), звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Вітлюс" (далі - ТОВ "Вітлюс") 243 600,00 грн штрафних санкцій.

1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 27.12.2016 №Т3580/05 в частині поставки товару.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 27.12.2016 між ТОВ "Вітлюс" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський ГЗК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець), укладено договір поставки №Т3580/05 (далі - договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначений у специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 3.6 договору поставки зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акта приймання-передачі товару.

Згідно з п. 4.1 договору поставки загальна вартість товару становить суму партії товару по всіх специфікаціях до цього договору. Пунктом 4.2 договору поставки сторонами встановлено, що ціна кожного найменування товару, його марка, вид, сорт, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації до нього.

Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що у разі виявлення покупцем під час приймання товару невідповідності кількості та/або якості або асортименту чи будь-яким іншим умовам договору, то покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати договір або діяти в такому порядку: покупець письмово, в тому числі за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку або листом з повідомленням про вручення сповіщає про це постачальника і вказує термін, в який представник постачальника повинен прибути на територію покупця для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору, шляхом підписання відповідного акта, передбаченого вимогами Інструкцій П-6/П-7.

Згідно з п. 5.4 договору поставки у разі невідповідності кількості, якості товару, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності якості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, постачальник зобов'язується замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар, на якісний, відповідного асортименту та іншим характеристикам протягом 20-ти календарних днів з дати підписання відповідного акту.

У п. 11.2 договору поставки передбачено, що за порушення строків поставки товару сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, а у разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф в розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

2.2. 24.03.2017 сторони підписали специфікацію до договору поставки (додаток №8), згідно з якою домовились про поставку товару - шин М-7539.00 в кількості 20 шт. за ціною 10 000,00 грн за одиницю, що в загальні сумі складає 240 000,00 грн.

Пунктом 2 специфікації сторони визначили умови поставки, а саме: DDP, склад ПАТ "ОГЗК", м. Покров (м. Орджонікідзе) згідно з Правилами Інкотермс.

У п. 5 специфікації сторони узгодили строк поставки товару, яка повинна бути здійснена постачальником на протязі 30 календарних днів з дати відкриття акредитиву.

2.3. Акредитив №600U/UAN/5553 було відкрито 24.05.2017, тобто товар мав бути переданий покупцю до 23.06.2017 включно.

2.4. 19.07.2017 за видатковою накладною №390 постачальник здійснив поставку товару на адресу покупця. Зазначена накладна зі сторони покупця не підписана, оскільки при прийманні товару комісією позивача були виявлені невідповідності товару умовам договору поставки, про що 20.07.2017 складено акт №1132 приймання ТМЦ.

2.5. Про факт невідповідності поставленого товару умовам договору поставки постачальника повідомлено листом №2180/05 від 20.07.2017, що не заперечується останнім.

2.6. 08.08.2017 комісією АТ "Покровський ГЗК" за участі представника ТОВ ВКФ "Вітлюс" складено акт №39 про приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості, яким встановлено факт поставки відповідачем 19.07.2017 товару неналежної якості.

Скориставшись правом, передбаченим п. 3.5 договору поставки, покупець відмовився від прийняття товару, у зв'язку з чим останній 01.09.2017 за видатковою накладною №122 повернутий відповідачу.

2.7. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання умов договору в частині поставки товару, оскільки фактично остання відповідачем здійснена лише 05.02.2018. За несвоєчасну поставку товару позивачем нараховані передбачені умовами договору штрафні санкції за період прострочення з 24.06.2017 по 23.12.2017 в сумі 243 600,00 грн, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 25 червня 2018 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Вітлюс" на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" 243 600,00 грн штрафних санкцій та 3 654,00 грн судового збору.

3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що поставка товару неналежної якості, яка була здійснена відповідачем 19.07.2017, не може вважатися належним виконанням зобов'язання за договором, тоді як фактична поставка товару була здійснена лише 05.02.2018, тобто прострочення щодо поставки товару мало місце більше ніж 30 днів, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано штраф, який і підлягає стягненню.

3.2. 22 листопада 2018 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

3.2.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що зобов'язання відповідача з поставки товару повинно було бути виконано останнім у строк до 23.06.2017.

3.2.2. Між тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо підтвердження матеріалами справи факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем в частині своєчасної поставки товару позивачу, а саме здійснення відповідачем поставки продукції на склад позивача лише 05.02.2018, тобто з простроченням поставки товару більше ніж 30 днів з огляду на таке.

3.2.3. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично між сторонами виникли правовідносини, які стосуються порушення строків заміни товару неналежної якості, які регулюються пунктами 5.3-5.5 договору поставки №Т3580/05 від 27.12.2016. Відповідальність за порушення строку заміни товару передбачена розділом 11 "Відповідальність сторін" договору поставки, а саме пунктом 11.13, відповідно до якого у разі порушення строку заміни товару, встановленого п. 5.4, покупець має право вимагати від постачальника в термін до 3 банківських днів після закінчення такого строку заміни штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та/або не відповідного асортименту товару.

При цьому п. 11.2 договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару згідно з даним договором поставки постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постачальник здійснив поставку товару покупцеві 19.07.2017, тобто своєчасно.

Відповідачем здійснено заміну неякісного товару відповідно до п. 11.13 договору поставки, згідно з яким за порушення умов договору щодо якості товару, визначеного умовами договору, постачальник зобов'язаний в термін до 3 банківських днів після закінчення такого строку заміни штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та/або не відповідного асортименту товару.

Отже, на думку апеляційної інстанції, факт постачання недоброякісного товару та подальша його заміна на якісний постачальником, сторонами не заперечується, не спростовує факту первісного надання у розпорядження покупця товару, визначеного умовами договору, оскільки в даному випадку обставини справи свідчать про реалізацію покупцем права відмовитись від прийняття товару у зв'язку з порушенням продавцем умов щодо якості товару, яка обумовлена договором.

При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 у справі №910/12629/17.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 14 грудня 2018 року АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу такими доводами.

4.2.1. Суд апеляційної інстанції погодився в висновком суду першої інстанції, що поставка товару, передбаченого специфікацією, повинна була здійснена відповідачем у строк до 23.06.2017, проте далі суд апеляційної інстанції вказав вже інше, а саме "постачальник здійснив поставку товару покупцеві 19.07.2017, тобто своєчасно".

4.2.2. Позивач зауважує, що дійсно 19.07.2017 (з 26-ти денним простроченням) відповідач доставив на склад позивача товар у кількості 20 одиниць, що підтверджується ТТН №Р390 від 19.07.2017. В результаті приймання товару було встановленого його невідповідність заявленим кресленням, про що було складено акт приймання ТМЦ №1132 від 20.07.2017, а тому листом №2180/05 від 20.07.2017 був викликаний уповноважений представник відповідача для сумісного приймання.

4.2.3. 08.08.2017 було проведено сумісне приймання товару, про що було складено акт №39 про приймання продукції за якістю відповідно до Інструкції П-7. За висновками сумісного приймання було встановлено, що "поставлені ТМЦ не відповідають вимогам креслень і належать заміні або поверненню для усунення недоліків постачальнику". Даний акт було отримано відповідачем 20.08.2017.

4.2.4. Пунктом 5.4 договору поставки передбачено, що у разі невідповідності якості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, постачальник зобов'язується замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар на якісний, відповідний асортименту та іншим характеристикам, протягом 20 днів з дати підписання відповідного акта. Тобто, відповідач повинен був замінити товар (доставлений 19.07.2017 за ТТН №Р390) до 28.08.2018 (включно), виходячи з дати підписання акта №39, але заміну товару до цього дедлайну відповідач не здійснив. Відповідач лише 01.09.2017 забрав свій товар невідповідної якості за поворотною накладною №122.

4.2.5. Позивач не тільки відмовився від прийняття даного товару, а й взагалі повернув його відповідачу (поворотна накладна№122 від 01.09.2017). Отже, господарська операція щодо поставки товару, в розумінні приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такою, що не відбулась.

Крім того, згідно з пунктом 3.6 договору поставки передбачено, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акта приймання-передачі товару. Але ані такий акт, ані видаткова накладна №390 від 19.07.2017 (на підтвердження здійснення господарської операції згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") не були підписані позивачем.

4.2.6. Після спливу шести місяців відповідач поставив позивачеві товар згідно з специфікацією за видатковою накладною №63 від 05.02.2018 і ця поставка товару була саме його поставкою, а не заміною згідно з пунктом 5.4 договору №Т3580/05 протягом 20-ти днів, а отже у позивача були всі підстави використати своє право за п. 11.2 договору поставки щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

4.2.7. На думку скаржника, наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 610 ЦК України.

4.2.8. Також скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.01.2018 у справі №910/12629/17, оскільки у справі №910/12629/17 розглядалися зовсім інші обставини (підстави і предмет позову). А саме (як викладено у мотивувальній частині цієї постанови): "Порушення терміну поставки товару допущено відповідачем не перевищуючи тридцяти денний строк прострочення, перевищення якого згідно п. 7.3.2 договору є підставою для застосування до постачальника відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості договору". Тобто постачальник здійснив заміну частини неякісного товару в межах строку, встановленого для здійснення такої заміни (протягом 30-ти днів).

4.3. 12 лютого 2019 року відповідач подав відзив до Верховного Суду на касаційну скаргу, в якому просить поновити строк для подання відзиву, зазначаючи про те, що ухвалу Верховного Суду від 23.01.2019 про відкриття провадження товариство отримало 05.02.2019, тоді як судом було встановлено строк для подання відзиву до 11.02.2019.

З огляду на зазначене та відповідно до положень ст. 119 ГПК України Суд визнав наведені підстави для поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу поважними.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

4.4. Відзив мотивовано таким.

4.4.1. Товар було поставлено позивачу саме 19.07.2017, отже судом апеляційної інстанції правильно застосовано ст. 664 ЦК України до спірних правовідносин сторін.

4.4.2. Позивачем неправильно визначено предмет та підстави позову, оскільки фактично між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які стосуються порушення строків заміни товару неналежної якості.

Дані правовідносини регулюються пунктами 5.3-5.5 укладеного сторонами договору поставки №Т3580/05 від 27.12.2016.

Відповідальність за порушення строку заміни товару, встановленого п. 5.4, 5.5 договору, передбачена розділом 11 "Відповідальність сторін", а саме пунктом 11.13. Тобто судом апеляційної інстанції було правильно встановлено суть правовідносин, які виникли між сторонами щодо заміни поставки неякісного товару та відповідальності за порушення строків заміни товару.

4.4.3. Господарським судом Дніпропетровської області було визначено справу №904/1787/18 - як малозначну і таку, що підлягає розгляду у спрощеному провадженні. При цьому скаржник умисно уникає в своїй касаційній скарзі того факту, що судом першої інстанції за його клопотанням було визначено справу як малозначну. А це означає, що позивач повинен був довести колегії суду, що його скарга підпадає під ті чотири підпункти виключень, які зазначені вище і повинна бути розглянута Верховним Судом. Але скаржник умисно уникає цього факту, чим на думку відповідача вводить суд в оману, оскільки у АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" навіть не було права на оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням постачальником умов договору поставки.

5.2.2. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

5.2.3. Господарські суди встановили, що товар мав бути переданий позивачу до 23.06.2017 включно.

Водночас поставка відповідачем товару була здійснена 19.07.2017, однак неналежної якості.

Ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Верховний Суд зауважує, що ч. 1 ст. 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1 ст. 268 ГК України).

Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що постачальником здійснено поставку товару покупцеві 19.07.2017, тобто своєчасно, є помилковим.

Більш того, такий висновок суперечить встановленим господарським судом апеляційної інстанції обставинам, що товар мав бути переданий позивачу до 23.06.2017 включно.

5.2.4. Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що у разі порушення строків поставки товару згідно з даним договором постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Враховуючи викладений пункт договору поставки, Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у повному обсязі є передчасним.

5.2.5. Суди обох інстанцій встановили, що повторна поставка товару була здійснена лише 05.02.2018.

Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що фактично між сторонами виникли правовідносини, які стосуються порушення строків заміни товару неналежної якості, які регулюються пунктами 5.3-5.5 договору поставки №Т3580/05 від 27.12.2016.

Відповідальність за порушення строку заміни товару, встановленого п. п. 5.4, 5.5. договору, передбачена розділом 11 "Відповідальність сторін" цього договору.

Так, пунктом 11.13 договору поставки встановлено, що у разі порушення строку заміни товару, встановленого п. 5.4, покупець має право вимагати від постачальника в термін до 3 банківських днів після закінчення такого строку заміни штраф у розмірі 20% від вартості неякісного та/або не відповідного асортименту товару.

5.2.6. Так, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Не є підставою для беззаперечної відмови у задоволенні позову лише зміст позовної вимоги, без з'ясування судом зазначених обставин.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №925/378/17.

5.2.7. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції по суті правильно з'ясувавши характер спірних правовідносин дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову лише на тій підставі, що до цих правовідносин сторін не підлягає застосуванню п. 11.2 договору поставки, яким передбачено відповідальність постачальника у разі порушення строків поставки товару.

В свою чергу, суд першої інстанції, якій дійшов протилежного висновку про задоволення позову, характер спірних правовідносин не дослідив та не дав їм належної правової кваліфікації, що стало підставою для задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, з'ясувавши, що сторони підписали специфікацію до договору поставки (додаток №8), згідно з якою домовились про поставку товару на загальну суму 240 000,00 грн, господарський суд першої інстанції стягуючи з відповідача 243 600,00 грн штрафу не врахував встановлені ст. 3 ЦК України такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність.

Крім того, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції не дослідили інші умови договору поставки, зокрема, щодо обмеження стягнення загальної суми штрафу від загальної вартості товару (пункти 11.3-11.9 договору поставки).

5.2.8. Верховний Суд вважає доречними твердження скаржника про помилковість посилань суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.01.2018 у справі №910/12629/17, оскільки у справі №910/12629/17 розглядалися зовсім інші обставини (підстави і предмет позову). А саме, у наведеній постанові зазначено, що порушення терміну поставки товару допущено відповідачем не перевищуючи тридцятиденний строк прострочення, перевищення якого згідно з п. 7.3.2 договору є підставою для застосування до постачальника відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10% вартості договору. Тобто постачальник здійснив заміну частини неякісного товару в межах строку, встановленого для здійснення такої заміни (протягом 30-ти днів).

Отже, у зазначеній частині доводи касаційної скарги знайшли свої підтвердження.

За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення у справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

5.2.9. Водночас Верховний Суд вважає безпідставним довід відповідача, викладений у п. 4.4.3 цієї постанови щодо відсутності у позивача права на оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018, оскільки справа слухалась у спрощеному провадженні, але не була визначена судом як малозначна.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.2. У зв'язку з наведеними вище обставинами, відображеними у розділі 5 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення характеру спірних правовідносин, і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018 у справі №904/1787/18 скасувати.