розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" про стягнення трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 4 730 582,55 грн,

за участю представників:

від позивача - Родоман Т. О. (адвокат),

від відповідача - не з'явився,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" (далі - ТОВ "Азовгаз") про стягнення 4 730 582,55 грн за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-153-Н, у тому числі: 4 424 565,04 грн пені, 3 % річних у розмірі 306 017,51 грн.

1.2. Позов мотивовано тим, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених договором.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 30.12.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Азовгаз" (покупець), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (758-2015-п) , уклали договір на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 №16-153-Н.

2.2. Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, покупець у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

2.3. Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за договором, покупець використовує виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

2.4. За змістом п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ в обсязі до 53 000,000 тис. м-3.

2.5. Відповідно до п. 3.2 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

2.6. У розумінні п. 3.3 договору підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

2.7. Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

2.8. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п. 6.2 договору).

2.9. За змістом п. 11.1 договору сторони узгодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Згідно з додатковою угодою від 02.03.2016 № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-153-Н сторони доповнили п. 6.1 договору останнім абзацом у такій редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняють покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України."

"Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з дати укладання цього договору і діє протягом дії договору."

2.10. У матеріалах справи є акти приймання-передачі природного газу у 2016 році, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, зокрема:

від 31.01.2016 в обсязі 21793,952 тис. м-3 на суму 82 007 485,69 грн,

від 29.02.2016 в обсязі 15742,029 тис. м-3 на суму 72 541 944,59грн,

від 31.03.2016 в обсязі 14101,616 тис. м-3 на суму 74 345 911,48 грн,

від 30.04.2016 в обсязі 6474,388 тис. м-3 на суму 40 542 358,68 грн,

від 31.05.2016 в обсязі 2812,871 тис. м-3 на суму 16 744 908,55 грн,

від 31.06.2016 в обсязі 1989,507 тис. м-3 на суму 11 843 455,60 грн,

від 31.07.2016 в обсязі 2117,778 тис. м-3 на суму 12 607 047,72 грн,

від 31.08.2016 в обсязі 2041,649 тис. м-3 на суму 12 153 854,83 грн,

від 31.09.2016 в обсязі 2930,560 тис. м-3 на суму 17 445 506,46 грн.

2.11. Відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених договором.

2.12. Матеріали справи містять ряд протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, підписаних Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області, Департаментом фінансів Донецької обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з метою погашення заборгованості за природний газ, поставлений у 2016 році за договором від 30.12.2015 №16-153-Н відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) із відповідними змінами.

2.13. Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме:

- від 18.02.2018 № 618 на суму 32 039 532,51 грн. Сплачено 29.03.2016 згідно з платіжним дорученням № 20 у сумі 32 039 532,51 грн, призначення платежу - постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 618, за природний газ у 2016 році за договором від 30.12.2015 року № 16-153-Н;

- від 18.02.2018 № 619 на суму 2 769 631,76 грн. Сплачено 29.03.2016 згідно з платіжним дорученням № 21 у сумі 2 769 631,76 грн, призначення платежу - постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 619, за природний газ у 2016 році за договором від 30.12.2015 № 16-153-Н;

- від 18.02.2018 № 620 на суму 16 617 790,63 грн. Сплачено 29.03.2016 згідно з платіжним дорученням № 22 у сумі 16 617 790,63,76 грн, призначення платежу - постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 620, за природний газу 2016 році за договором від 30.12.2015 року № 16-153-Н;

- від 16.03.2018 № 881 на суму 22 490 447,81 грн. Сплачено 15.04.2016 згідно з платіжним дорученням № 24 у сумі 22 490 447,81 грн, призначення платежу - постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 881, за природний газу 2016 році за договором від 30.12.2015 № 16-153-Н;

- від 20.04.2018 № 1314 на суму 51 718 347,28 грн. Сплачено 29.04.2016 згідно з платіжним дорученням № 26 у сумі 51 718 347,28 грн, призначення платежу -постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 1314, за природний газ у 2016 році за договором від 30.12.2015 № 16-153-Н;

- від 20.04.2018 № 1316 на суму 48 835 049,42 грн. Сплачено 29.04.2016 згідно з платіжним дорученням № 27 у сумі 48 835 049,42 грн, призначення платежу - постанова уряду № 20 від 11.01.2005, спільне протокольне рішення № 1314, за природний газ у 2016 році за договором від 30.12.2015 № 16-153-Н.

2.14. Зазначені спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

2.15. Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями. Спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2018 (суддя Зекунов Е. В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 3 % річних у сумі 103 006,90 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 545,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2. Рішення мотивовано тим, що наслідком підписання спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) є фактична зміна визначеного у договорі від 31.12.2015 № 16-153-Н порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями.

3.3. Поряд з цим статтею 2 Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

3.4. Постановою колегії суддів Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у складі: Пелипенко Н. М., Медуниця О. Є., Радіонова О. О. рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови у стягненні 4 424 565,04 грн пені та 203 010,61 грн 3 % річних, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) , Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) . Позивач наголошує, що він не є енергопостачальником.

4.2. Крім того, скаржник наголошує, що суди безпідставно залишили поза увагою умови додаткової угоди від 02.03.2016 № 2, у п. 6.1 якої зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

4.3. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, наведені у касаційній скарзі.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Азовгаз" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

6.3. Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

6.4. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

6.5. За змістом статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

6.6. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.7. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

6.8. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, якщо до 25 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

6.9. Поряд з цим статтею 1 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

6.10. Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

6.11. За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн м-3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

6.12. Відповідно до пункту 5 статуту Компанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на час прийняття Закону) метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

6.13. Пунктом 6 статуту Компанії (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

6.14. За змістом Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

6.15. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

6.16. Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним із видів енергетичних ресурсів.

6.17. З урахуванням наведеного в силу положень чинного законодавства Компанія є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 913/66/18.

6.18. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

6.19. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (пункт 1 частини 1 статті 13 цього Закону в зазначеній редакції).

6.20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до статутних документів відповідача, ТОВ "Азовгаз" є товариством, створеним з метою надання послуг з газопостачання населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям, комунально-побутовим установам, підприємствам ТКЕ, промисловим підприємствам.

6.21. Тобто як установили суди попередніх інстанцій, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг і здійснює свою господарську діяльність у місті Маріуполь Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) .

6.22. Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про поширення на спірні правовідносини, пов'язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону.

6.23. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 905/3272/16, від 25.10.2018 у справі № 905/2949/17, від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 913/66/18.

6.24. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за січень - березень 2016 року на загальну суму 306 017,51 грн за прострочення сплати грошового зобов'язання у загальній сумі 340 232 473,60 грн, зокрема, за січень 2016 року - 145 306,12 грн, за лютий 2016 року - 142 429,61 грн, за березень 2016 року - 18 281,78 грн, колегія суддів зазначає наступне.

6.25. Відповідності до статті 628 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

6.26. Статтею 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

6.27. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

6.28. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Таке регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

6.29. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

6.30. Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

6.31. Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

6.32. Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

6.33. Згідно з пунктом 1.2 цього Порядку розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

6.34. Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5).

6.35. З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

6.36. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

6.37. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

6.38. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

6.39. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Наведеним спростовується посилання скаржника на умови додаткової угоди від 02.03.2016 № 2, в якій у п. 6.1 зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

6.40. Тобто підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

6.41. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/471/16.

6.42. З огляду на вищенаведене, суди дійшли правомірного висновку про часткове стягнення з відповідача 3 % річних. Розрахунок суми 3% річних апеляційною інстанцією перевірений.

6.43. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.