за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до 1. Харківської міської ради, 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про скасування рішення,

за участю представників:

від позивача - Збарих С.М., (прокурор),

від відповідача-1 - не з'явились,

від відповідача-2 - Бацун Д.В. (адвокат),

від 3-ї особи - не з'явились,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Резиденція" (далі - ОК "ЖБК "Резиденція") про визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.04.2014 № 1551/14 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів".

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ОК "ЖБК "Резиденція" за організаційно-правовою формою не є житлово-будівельним кооперативом, оскільки його створено без додержання вимог статті 137 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) та розділу І Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 86 (далі - Примірний статут ЖБК). Прокурор, наголосив, що спірне рішення прийнято без з'ясування правового статусу, мети та підстав створення кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. На підставі рішення 33 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.04.2014 № 1551/14 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів", зокрема пункту 5 додатку 2 до цього рішення, ОК "ЖБК "Резиденція" надано у власність земельну ділянку площею 3,0000 га (кадастровий номер 63101366000:10:001:0200), яка належить територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34 у місті Харкові.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017, в позові відмовлено.

3.2. Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2017 судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3.3. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що при вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, оскільки саме ці нормативні акти визначають порядок створення, організації, реєстрації та функціонування останнього, тобто є спеціальними, на відміну від норм Закону України "Про кооперацію" (1087-15) , які окрім визначення прав членів кооперативу, зокрема житлово-будівельного, на його майно, не визначають особливостей створення та функціонування такої особи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14). При цьому суди безпідставно не взяли до уваги зазначений висновок Верховного Суду України, посилалися на застарілість наведених положень чинного законодавства, а отже і на неможливість їх застосування, оскільки зазначене не змінює правового статусу житлово-будівельного кооперативу як суб'єкта земельних правовідносин, який має право у спеціальному порядку, визначеному положеннями статті 41 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), отримати земельну ділянку, тому правомірність набуття кооперативом зазначеного права має встановлюватися з обов'язковим врахуванням відповідності його створення та реєстрації змісту ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК. Зазначеного попередні судові інстанції не врахували, у зв'язку з чим обставини відповідності процедури надання радою кооперативу у власність земельної ділянки вимогам законодавчих положень, зазначених прокурором в обґрунтування позову, залишилися не встановленими.

3.4. При новому розгляді, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 (суддя Прохоров С.А.) у позові відмовлено.

3.5. Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців", а також спеціальним Законом України "Про кооперацію" (1087-15) , натомість правові норми, на які послався прокурор, а саме статті 133, 135, 137 ЖК УРСР та положення Примірного статуту ЖБК можуть бути застосовані до спірних правовідносин лише в частині, яка узгоджується з нормами чинного законодавства України. При цьому суд керувався положеннями Закону України "Про кооперацію" (1087-15) , Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

3.6. Постановою колегії суддів Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у складі: Тихого П. В., Россолова В. В., Склярук О. І. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

3.7. Постанова мотивована тим, що ОК "ЖБК "Резиденція" створено з порушенням вимог статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, які стосовно Закону України "Про кооперацію" (1087-15) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню у цій справі, оскільки мета створення кооперативу, порядок його створення, організації та діяльності не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу. Суд встановив, що ОК "ЖБК "Резиденція" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог ЖК УРСР та статті 41 ЗК України.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ОК "ЖБК "Резиденція" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

4.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані таким: висновки апеляційного суду, що ОК "ЖБК "Резиденція" створено з порушенням вимог статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, не відповідають фактичним обставинам справи; суди дійшли помилкового висновку, що ОК "ЖБК "Резиденція" є не житлово-будівельним, а обслуговуючим кооперативом; спірні рішення міської ради не може бути визнано незаконними, оскільки вони вичерпали свою дію фактом виконання; ЖК УРСР та положення Примірного статуту ЖБК не може бути застосовано до спірних правовідносин.

4.3. Харківська міська рада у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

4.4. Касаційну скаргу аргументовано, тим, що норми статей 133, 135, 137 ЖК УРСР суперечать вимогам чинного законодавства і не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

4.5. Представник ОК "ЖБК "Резиденція" у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, а також заявив клопотання про направлення на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи, яка на його думку містить виключну правову проблему. У задоволенні клопотання відмовлено з огляду на таке.

Згідно частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Колегія суддів зазначає, що аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами. Навпаки наявна стала судова практика щодо застосування статей 133, 135, 137 ЖК УРСР при вирішенні справ з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів на касаційні скарги не надходило.

5.2. Представник Генеральної прокуратури у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційних скарг.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Відповідно до статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

6.3. Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

6.4. При цьому безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.

6.5. Згідно зі статтями 133, 137 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в цьому населеному пункті.

6.6. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, ЖК УРСР, Примірним статутом ЖБК та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

6.7. Пунктом 1 Примірного статуту ЖБК передбачено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

6.8. Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

6.9. Відповідно до пункту 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів, але не може бути менше 5 осіб.

6.10. Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (частина 6 статті 137 ЖК УРСР та абзац 2 пункту 4 Примірного Статуту ЖБК).

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 № 922/2614/17 та від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17.

6.11. Як встановив суд апеляційної інстанції, у Статуті ОК "ЖБК "Резиденція" не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

6.12. Судом також встановлено, що ОК "ЖБК "Резиденція" є обслуговуючим кооперативом (за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою ОК "ЖБК "Резиденція" є саме обслуговуючим кооперативом).

6.13. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір внесків засновників кооперативу становить 0,00 грн, а матеріали справи не містять доказів інших надходжень до статутного фонду ОК "ЖБК "Резиденція" для будівництва житла на отриманій у власність земельній ділянці.

6.14. Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що ОК "ЖБК "Резиденція" не є житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідають вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

6.15. За змістом частини 1 статті 41 ЗК України місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, створеному відповідно до статей 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту ЖБК, а не будь-якому, в тому числі обслуговуючому кооперативу.

6.16. При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.

6.17. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, та у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17, від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17.

6.18. Таким чином, встановивши, що ОК "ЖБК "Резиденція" не є житлово-будівельним кооперативом, оскільки цей кооператив створено всупереч вимогам статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, а Харківська міська рада під час безоплатного надання земельних ділянок ОК "ЖБК "Резиденція" мала можливість та з урахуванням покладених на неї публічних функцій була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Резиденція", переконатися у додержанні кооперативом порядку його створення відповідно до вимог чинного законодавства, а також підстави передачі землі безоплатно у власність згідно зі статтею 41 ЗК України житлово-будівельному кооперативу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для визнання незаконним пункту 5 додатку 2 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.04.2014 № 1551/14 "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів".

6.19. Доводи, викладені у касаційних скаргах ОК "ЖБК "Резиденція" та Харьківської міської ради, про те, що норми статей 133, 135, 135 ЖК УРСР та положення Примірного статуту ЖБК не може бути застосовано до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що на теперішній час ЖК УРСР та Примірний статут ЖБК є чинними, їх положення не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , а тому обов'язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

6.20. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17.

6.21. Аргументи, наведені касаційних скаргах щодо безпідставного невзяття до уваги судом апеляційної інстанції постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі № 826/15758/16 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України зі здійснення підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо приведення змісту ЖК УРСР від 30.06.1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (1087-15) ; визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення Примірного статуту ЖБК у відповідність до Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (1087-15) ; зобов'язання Кабінету Міністрів України підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення ЖК УРСР від 30.06.1983 № 5464-Х у відповідність до Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (1087-15) ; зобов'язання Кабінету Міністрів України привести Примірний статут ЖБК у відповідність до Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV "Про кооперацію" (1087-15) , не може бути взято до уваги, оскільки зазначена постанова адміністративного суду не спростовує правомірності висновку суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається.

6.22. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 922/2495/17.

6.23. Доводи, наведені у касаційній скарзі ОК "ЖБК "Резиденція", про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради вичерпало свою дію шляхом виконання, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 вказала, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, і на таку особу (позивача) не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.