1.1. Приватне акціонерне товариство "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" (далі - ПрАТ "Луцьке АТП 10701") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення 301735,00 грн компенсації за регулювання тарифу на перевезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років за маршрутом № 3 "Гаразджа (кладовище) - Госпіталь" за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Луцьке АТП 10701" посилається на приписи статей 3, 7, 11, 29, 31, Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , статей 12, 15, Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) , частин 1 та 2 статті 191, статті 224 Господарського кодексу України, зазначаючи, що відповідач зобов'язаний компенсувати витрати за перевезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2018 у справі №903/300/18 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення 301735, 00 грн відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2018 у справі №903/300/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Виконавчим комітетом Луцької міської ради як організатором та ПрАТ "Луцьке АТП 10701" як перевізником 20.04.2016 було укладено договір №02 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за маршрутами №3 "Гаразджа (кладовище) - Госпіталь" та №18 "Окружна (масив Маяк) - Центральний ринок";

- згідно з п. 1.1. договору організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутами №3 "Гаразджа (кладовище) - Госпіталь" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 10 автобусів у звичайному режимі руху) та №18 "Окружна (масив Маяк) - Центральний ринок" (за графіком руху та режимом виконання перевезень пасажирів: 5 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме автобуси, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною цього договору;

- підпунктом 2.2.6. договору передбачено, що перевізник забезпечує збір виручки відповідно до встановлених тарифів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту до запровадження організатором автоматизованої системи оплати та електронних проїзних документів;

- відповідно до пункту 2.2 договору перевізник надає послуги з перевезення пасажирів за тарифом у розмірі, встановленому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради;

- договором №02 від 20.04.2016, укладеним між сторонами у справі за типовою формою, затвердженою рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку", не передбачено обов'язку виконавчого комітету Луцької міської ради компенсувати автомобільному перевізнику витрати на провезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років;

- у затвердженому Луцькою міською радою типовому договорі також не визначено ні обов'язку виконавчого комітету Луцької міської ради компенсувати перевізнику витрати на провезення дітей, ні розміру компенсації витрат, ні механізму відшкодування;

- вважаючи, що на підставі частини другої статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" у ПрАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" виникло право на компенсацію витрат автомобільного перевізника внаслідок регулювання тарифу, він звернувся з позовом до суду та самостійно визначив механізм (розрахунок) відшкодування.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що договір №02 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 20.04.2016 не містить обов'язку виконавчого комітету Луцької міської ради проводити компенсацію ПрАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" за перевезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років, не містить розміру компенсації витрат автомобільного перевізника за перевезення, механізму компенсації.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2018 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, Приватне акціонерне товариство "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701":

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що пункт 3 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.03.2017 №133-1 "Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі та у режимі маршрутного таксі" суперечив п.п. 8 п. 159 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.207 № 1184, в якому зазначено, що пасажир автобуса має право купувати для дітей віком від шести до 14 років квитки за пільговою ціною (із знижкою 25 відсотків вартості) у період з 1 вересня по 15 травня;

- відсутність в договорі обов'язку відповідача, розміру та механізму компенсації за регулювання тарифу не може бути підставою для відмови у задоволенні позову;

- судами попередніх інстанцій неправомірно відмовлено у зупиненні розгляду зазначеної справи до вирішення та набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/288/18, оскільки за зазначеною справою доводиться протиправність не включення до типового договору розміру компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізму їх виплати, як того вимагає стаття 31 Закону України "Про автомобільний транспорт".

3.3. Позивачем подано додаткові пояснення до касаційної скарги із залученням додаткових доказів, які колегія суддів залишає без розгляду, оскільки розцінює як доповнення до касаційної скарги, а з огляду на направлення позивачем цих пояснень 29.01.2019, тобто з пропуском встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України строку на касаційне оскарження, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

4.2. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (частина перша статті 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

4.3. Згідно з п.п. 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення тарифів на транспортні послуги.

Відповідно до частин першої та другої статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством, порядку.

Частиною 2 статті 10 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерство транспорту України від 27.11.2009 № 1175 визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Відповідно до пункту 1.2. Методики вона є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.

Згідно із частиною другою статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Частиною другою 2 статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

4.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між виконавчим комітетом Луцької міської ради як організатором та ПрАТ "Луцьке АТП 10701" як перевізником 20.04.2016 було укладено договір №02 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за маршрутами №3 "Гаразджа (кладовище) - Госпіталь" та №18 "Окружна (масив Маяк) - Центральний ринок".

Відповідно до підпункту 2.2.6 пункту 2 договору перевізник забезпечує збір виручки відповідно до встановлених тарифів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, до запровадження організатором автоматизованої системи оплати проїзду та електронних проїзних документів.

За змістом підпункту 2.2.16 пункту 2 договору перевізник надає послуги з перевезення пасажирів за тарифом у розмірі, встановленому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради. Перевізник має право надати пропозиції щодо встановлення нового тарифу на проїзд, підтвердженого розрахунком, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.03.2017 №133-1 "Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі та у режимі маршрутного таксі" встановлено з 01.04.2017 граничний тариф на послугу з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху - 4,00 грн, а пунктом 3 для дітей шкільного віку від 6 до 14 років встановлено вартість проїзду в автобусах на міських маршрутах загального користування у розмірі 1 грн за одну поїздку одного пасажира.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що проект рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.03.2017 №133-1 було погоджено Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в частині дотримання порядку формування тарифів, зокрема щодо встановлення вартості проїзду для дітей віком від 6 до 14 років у розмірі 1,00 грн, що підтверджується листом №20/1.23-286 від 23.02.2017. Також судами встановлено, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.03.2017 №133-1 "Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у звичайному режимі та у режимі маршрутного таксі" у встановленому законодавством порядку не визнано недійсним. Поряд з цим судами встановлено, що сторонами не були внесені зміни до договору №02 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

4.5. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій про те, що договір №02 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 20.04.2016 не містить обов'язку виконавчого комітету Луцької міської ради проводити компенсацію ВАТ Луцьке автотранспортне підприємство 10701 за перевезення дітей шкільного віку від 6 до 14 років, не містить розміру компенсації витрат автомобільного перевізника за перевезення, механізму компенсації на виконання статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", а також того, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28.03.2017 №133-1 є чинним та не визнано недійсним у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача компенсації.

4.6. Доводи, викладені в касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701", колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ПрАТ "Луцьке автотранспортне підприємство 10701".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №903/300/18 залишити без змін.