ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія",

представник позивача - Жиляк М.Д., адвокат (дов. від 29.01.2019),

відповідач - Івано-Франківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представники відповідача - Борищак Н.Я., головн. експерт (дов. від 13.04.2018), Буджак О.Я., предст. (дов. від 03.11.2018),

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 (головуючий суддя Ткаченко І.В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)

у справі № 909/673/18

за позовом комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (далі - Підприємство)

до Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділення про визнання незаконними дій щодо відмови Підприємству у перегляді рішення адміністративної колегії Відділення від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016); зобов'язання Відділення повторно розглянути заяву Підприємства від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 у порядку та в межах повноважень, встановлених (наданих) чинним законодавством України.

Позовна заява мотивована тим, що Відділення, відмовляючи Підприємству у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, діяло поза межами своїх повноважень, у зв'язку з чим дії Відділення є незаконними.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 у справі № 909/673/18, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, у позові відмовлено повністю з посиланням на його необґрунтованість.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- у розгляді справи суди попередніх інстанцій безпідставно вийшли за межі заявлених позовних вимог та замість того, щоб досліджувати питання правомірності відмови Підприємству в перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, виходили з правомірності самого Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016;

- суди не звернули уваги на те, що Підприємство не оскаржує Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, а використало своє право на звернення до Відділення з приводу перегляду такого рішення, проте Відділення, відмовляючи Підприємству у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, діяло поза межами своїх повноважень;

- Як Відділенням, так і судами попередніх інстанцій безпідставно позбавлено Підприємство у праві на перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016.

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення та постанова прийняті з повним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 19.03.2019 Підприємство та Відділення брали участь у режимі відеоконференції.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016: визнано Підприємство відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" таким, що у 2015 році та першому кварталі 2016 року займало монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 відсотків, не маючи при цьому жодного конкурента на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах м. Івано-Франківська та прилеглих до нього населених пунктів, які відносяться до Івано-Франківської міської ради, де розташовані житлові будинки разом з закріпленими за ними прибудинковими територіями, які знаходяться в управлінні та обслуговуванні Підприємства; визнано дії Підприємства щодо надання для встановлення Виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради та застосування з 02 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року скоригованих тарифів на послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації для мешканців будинків, зазначених в рішенні Виконкому від 27.03.2015 № 169, в той час як для мешканців усіх інших будинків механізм корегування тарифів не застосовувався, - порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 24 814,00 грн.; зобов'язано Підприємство у двомісячний термін здійснити перерахунок зайво нарахованих коштів за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації для мешканців будинків, зазначених у рішенні Виконкому від 27.03.2015 № 169 за період з 02 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, про що повідомити Відділення.

Підприємство оскаржило Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2017 у справі № 909/201/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю.

Згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 05.04.2018 № 149-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016" (за заявою Підприємства) Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 залишено без змін.

31.05.2018 Підприємство звернулося до Відділення із заявою № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, зазначаючи про те, що згадане рішення було прийняте на підставі недостовірної інформації, оскільки при прийнятті такого рішення Відділення не досліджувало та не аналізувало рішення Івано-Франківської міської ради від 25.04.2013 № 1043-35, тобто не досліджувало питання наявності об'єктивних причин для встановлення тарифу, що передбачений рішенням Виконкому від 27.03.2015 № 169 саме для споживачів будинків, зазначених у такому рішенні.

Листом від 19.06.2018 № 59-02/627 за підписом голови Відділення Підприємству повідомлено про те, що Відділення відмовляє у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, з огляду на те, що наведені у заяві від 31.05.2018 № 01-03/517 твердження спростовуються тим, що Підприємством було здійснено корегування тарифів також і на послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем для мешканців 89 будинків, обґрунтовуючи зазначене підвищенням рівня заробітної плати працівників у зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та цін на матеріали, що використовуються для надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем. Водночас такі витрати на надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зросли як для мешканців 89-ти будинків, так і для інших будинків, які перебувають в управління та обслуговуванні Підприємства. Проте для мешканців інших будинків корегування тарифів на цю послугу не проводилося. Зазначені доводи враховані усіма судовими інстанціями при розгляді справи № 909/201/17, а також Антимонопольним комітетом України, яким за наслідками перевірки залишено Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 без змін.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконними дій Відділення щодо відмови Підприємству у перегляді Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 та зобов'язання Відділення повторно розглянути заяву Підприємства від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 у порядку та в межах повноважень, встановлених (наданих) чинним законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, яке було переглянуто у судовому порядку, а також Антимонопольним комітетом України, є законним та обов'язковим до виконання. За відсутності підстав для повторного перегляду Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016 суди не знайшли й підстав для задоволення позову. При цьому судами також зазначено й про те, що у позові Підприємством не наведено жодної підстави для скасування Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, а також не оспорюються мотиви відмови в його перегляді.

Проте суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач фактично вказував на порушення Відділенням процедури розгляду заяви від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, відмовляючи Підприємству у перегляді наведеного Рішення АМК, Відділення діяло поза межами своїх повноважень.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) , "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" (1555-18) , цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

У відповідності до частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано приписами статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону; якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, вже не існують; наявності інших підстав, передбачених законами України.

Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію допускається у випадках, передбачених: абзацами другим та третім частини першої цієї статті, - протягом п'яти років з дня прийняття відповідного рішення; абзацами четвертим та п'ятим частини першої цієї статті, - протягом періоду дії рішення; абзацом шостим частини першої цієї статті, - протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановлено законом.

За результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть:

залишити рішення без змін;

змінити рішення;

скасувати рішення;

прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (236/96-ВР) , Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) визначаються Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р).

Так, відповідно до пункту 46 Правил розгляду справ (в редакції, чинній з 26.04.2016) рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Заява особи про перегляд рішення (далі - заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення Комітету, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів Комітету подається до Комітету.

Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та доказів на їх підтвердження (пункти 47, 48 Правил розгляду справ).

Відповідно до пункту 48 Правил розгляду справ протягом десяти робочих днів з дня реєстрації в Комітеті, відповідному територіальному відділенні Комітету заяви про перегляд державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету перевіряють її на відповідність вимогам, установленим у пункті 47 цих Правил.

Заява про перегляд залишається без розгляду і повертається заявнику, якщо її подано до Комітету чи територіального відділення Комітету після закінчення строків, зазначених у частині другій статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків.

Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника.

Згідно з пунктом 49 Правил розгляду справ, якщо заява про перегляд відповідає вимогам, установленим в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету приймають розпорядження про прийняття заяви до розгляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які брали участь у справі.

У разі коли одночасно із прийняттям заяви до розгляду вирішується питання про зупинення виконання рішення згідно із пунктом 51 цих Правил, розпорядження про прийняття заяви до розгляду та зупинення виконання рішення за поданням державного уповноваженого, голови територіального відділення Комітету приймає орган Комітету, який здійснює перегляд рішення.

З прийняттям заяви до розгляду починається провадження з перегляду рішення.

У відповідності до пункту 50 Правил розгляду справ, у разі виявлення Комітетом, відділенням під час виконання своїх завдань відомостей про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", орган Комітету з власної ініціативи розпочинає провадження з перегляду відповідного рішення, про що приймає розпорядження.

Розпорядження про початок провадження з перегляду рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається особам, які беруть участь у справі.

Пунктами 51, 52 Правил розгляду справ передбачено, що відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" орган Комітету, який здійснює перегляд рішення, може своїм розпорядженням зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що протягом трьох робочих днів письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Під час провадження з перегляду рішення органи Комітету, службовці Комітету, відділення проводять дії, передбачені частиною другою статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пунктом 23 цих Правил.

Згідно з пунктом 54 Правил розгляду справ за результатами провадження з перегляду рішення особи, зазначені в пункті 52 цих Правил, складають подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органу Комітету, який здійснює перегляд рішення.

Підготовка до розгляду органами Комітету питання про перегляд рішення здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 26 і 27 цих Правил.

За результатами перегляду рішення органи Комітету приймають рішення відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 55 Правил розгляду справ).

Отже, з огляду на зміст заявлених позовних вимог судам попередніх інстанцій, зокрема, належало:

- перевірити дотримання Відділенням процедури розгляду заяви Підприємства від 31.05.2018 № 01-03/517 про перегляд Рішення АМК від 14.12.2016 № 41 у справі № 27/ІІ-2016, яка передбачена приписами чинного законодавства;

- з'ясувати, чи дотримано Відділенням (на час вчинення ним оскаржуваної дії) порядку прийняття Відділенням рішення (оформленого листом) про відмову у перегляді Рішення АМК;

- за наслідками наведеного встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Проте дослідження наведених обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору, залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Отже, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а суд апеляційної інстанції, крім того, - приписів частини першої статті 269 названого Кодексу у відповідній редакції стосовно перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, в тому числі зазначені в даній постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 зі справи № 909/673/18 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко