1. 20.12.2018 поштовим відправленням Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/23296/17 в порядку статей 286- 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/23296/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019.

3. 21.01.2019 Верховний Суд ухвалив відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/23296/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву від позивача на касаційну скаргу відповідача не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

5. 26.12.2017 Державна екологічна інспекція у Полтавській області (далі - позиач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач) збитків в розмірі 202 255, 70 грн., завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу, обґрунтовуючи вимоги тим, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища під час проведення перевірки дотримання АТ "Укргазвидобування", зокрема, його філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування", вимог природоохоронного законодавства, виявлено порушення статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", яке полягало у здійсненні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області №187/01-01-14 від 21.12.2015, та покладає на відповідача обов'язок відшкодувати завдану державі шкоду в розмірі 202 255, 70 грн. відповідно до статей 34, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

6. Рішенням суду першої інстанції від 16.04.2018 позов задоволено, стягнено з АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" збитки в розмірі 202 255, 70 грн., завдані державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, з яких 60 676, 71 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 101 127, 85 грн. в дохід Вирішальненського сільського бюджету Полтавської області (50%) та 40 451, 14 грн. в дохід спеціального фонду бюджету Полтавської області (20%) для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, МФО 831019; стягнено з АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області 3 033, 84 грн. судового збору.

6.1. Рішення суду мотивоване тим, що в період з 01.12.2015 по 21.12.2015 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області проведено перевірку дотримання АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

6.2. Судом встановлено, що внаслідок проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено акт №187/01-01-14 від 21.12.2015, яким підтверджується, що з 01.04.2013 по 14.04.2015 відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності дозволу уповноваженого органу виконавчої влади, чим порушено вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) . Зазначений акт перевірки не скасований та не оспорений відповідачем.

6.3. Суд встановив, що листом №11-112/70 від 09.03.2016 Головне управління статистики у Полтавській області надало інформацію про викиди забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря від філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" відповідно до форм 2-ТП (повітря) (квартальна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" за ІІ та ІІІ квартали 2013 року та 2-ТП (повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" за 2014 рік.

6.4. Суд перевірив, що розрахунок заявлених позивачем збитків, завданих державі, в розмірі 202 255, 70 грн. здійснений інспектором Державної екологічної інспекції у Полтавській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (z0048-09) (далі - Методика), розрахунковим методом.

6.5. Суд зазначив, що підставою нарахування Державною екологічною інспекцією у Полтавській області завданих АТ "Укргазвидобування" збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу, зазначена обставина розцінена контролюючим органом як підстава для притягнення до відповідальності.

6.6. Суд встановив, що 05.05.2017 Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась з претензією №1605/01-14/06-15 до АТ "Укргазвидобування" з вимогою відшкодувати збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 202 255, 70 грн. збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел у період з 01.04.2013 по 30.09.2013 без спеціального дозволу, виявлених Державною екологічною інспекцією у Полтавській області за фактом перевірки.

6.7. Заперечення відповідача щодо безпідставності здійснення позивачем розрахунку розміру завданих збитків без проведення інструментально-лабораторних вимірювань, суд не прийняв до уваги, оскільки згідно з пунктом 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря дозволяє альтернативу - встановлення державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю або розрахунковими методами. Пунктом 3.6 Методики також визначено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), в тому числі державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря).

6.8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку збитків органи Державної екологічної інспекції України не позбавлені права та можливості застосовувати дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря. Водночас, контррозрахунку заявленого до стягнення розміру шкоди відповідачем не надано.

6.9. З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача щодо здійснення викидів без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою (спричинення державі збитків), вина відповідача полягає у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, що має наслідком відповідальність відповідача у вигляді стягнення заявлених позивачем збитків в розмірі 202 255, 70 грн., завданих державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, які підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Суд апеляційної інстанції постановою від 27.11.2018 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 16.04.2018 у справі №910/23296/17, а апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування"- без задоволення.

7.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, а також з його висновками про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки судом встановлено, що збитки, завдані відповідачем наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, нараховані у період відсутності у відповідача відповідних дозволів на здійснення таких викидів за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, що підтверджується актом перевірки №187/01-01-14 від 21.12.2015, та не спростовано відповідачем; розрахунок завданих відповідачем збитків на суму 202 255, 70 грн., що підлягають відшкодуванню на користь держави, здійснено розрахунковим методом.

7.2. Апеляційний суд встановив, що збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу щодо об'єкта - пристанційного складу Яблунівського відділення переробки газу та головних споруд Яблунівського відділення з переробки газу з 01.04.2013 по 30.09.2013, як і було розраховано позивачем в розмірі 202 255, 70 грн. за період з 01.04.2013 по 30.09.2013.

7.3. Апеляційний суд зазначив, що факт сплати екологічного податку в період з 01.04.2013 по 30.09.2013 за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не звільняють відповідача від обов'язку відшкодовувати заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитки у встановленому законом розмірі. Суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів у атмосферне повітря, а у разі такого здійснення - відшкодовувати завдані збитки у повному обсязі.

7.4. З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що наданий позивачем та перевірений судом першої інстанції розрахунок збитків в розмірі 202 255, 70 грн., які заподіяні державі за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, є арифметично правильним та виконаним згідно з вимогами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; у зв'язку з цим апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про стягнення спірної суми завданої екологічної шкоди (збитків) в розмірі 202 255, 70 грн. та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, положення статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", пунктів 2.2, 3.6., 3.7. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (z0048-09)

9. Скаржник зазначав, що порушення відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) зафіксовано в акті перевірки №187/01-01-14 від 21.12.2015, однак встановлені в акті порушення були усунені 06.06.2014 (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5322681909-01) та 12.12.2014 (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5322681900-02), тобто до моменту виявлення порушення, однак, на зазначені обставини суди уваги не звернули та не надали їм належної оцінки.

10. Скаржник доводив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, що призвело до помилкового розрахунку розміру збитків, з посиланням на те, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел та/або джерел утворення забруднюючої речовини (п. 3.7 Методики).

11. Скаржник аргументував, що відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Згідно із статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

12. Отже, скаржник зазначив, що даний спір щодо порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря регулюється саме законом, а не будь-яким іншим підзаконним нормативно-правовим актом, тому розрахунок розміру шкоди, проведений на підставі Методики, затвердженої підзаконним актом, не може братись до уваги.

Доводи інших учасників справи

13. Відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 13 - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 50 - кожному має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 58 - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Статтею 66 - кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

15. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12)

Преамбула - охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Стаття 5 - державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Стаття 34 - завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Стаття 40 - використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Стаття 68 (в редакції, чинній на час проведення перевірки) - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 69 - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

16. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12)

Частина 1 статті 10 - підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частиною 5 статті 11 - викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого уповноваженим органом.

Статтею 33 - особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 34 - шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

17. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме щодо застосування статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", можуть бути предметом касаційного розгляду, разом з тим, доводи скаржника з посиланням на неправильну оцінку доказів та необхідність їх переоцінки касаційним судом є неприйнятними як такі, що виходять за межі повноважень касаційного суду.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги, висновків судів попередніх інстанцій та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

19. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища передбачає встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

20. Відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (z0018-09) (в редакції, чинний під час проведення перевірки), акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем доведено факт здійснення відповідачем в період з 01.04.2013 по 30.09.2013 викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу, що виявлено перевіркою Державної екологічної інспекції у Полтавській області та зафіксовано в акті перевірки №187/01-01-14 від 21.12.2015, а відтак, в діях відповідача є протиправна поведінка, як необхідна умова для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

22. Відповідно до пункту 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб). Отже, вона застосовується до відповідача як суб'єкта господарювання.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, планова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства проведена позивачем в період з 01.12.2015 по 21.12.2015, про що було складено відповідний акт планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів АТ "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування", і на момент проведення планової перевірки щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства зазначена Методика діяла в редакції, чинній з 10.12.2008 до 21.02.2017, та була застосована при проведенні розрахунку збитків у даній справі.

24. Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики (в редакції, чинній з 10.12.2008 до 21.02.2017), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

25. Пунктом 2.7. Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

26. Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

27. Відповідно до пункту 3.11. Методики, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

28. Розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини (пункт 4.1. Методики).

29. Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 (302-2002-п) , визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди, безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок вчинення відповідачем правопорушення у природоохоронній сфері, яке полягало у здійсненні ним з 01.04.2013 по 30.09.2013 своєї господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу, державі завдано шкоду в розмірі 202 255, 70 грн., яку відповідач добровільно не відшкодував, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення її розміру у примусовому порядку.

Перевіривши здійснений інспектором Державної екологічної інспекції розрахунок збитків, які завдані державі в період з 01.04.2013 по 30.09.2013 в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що їх розмір 202 255, 70 грн. розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.

31. Касаційний господарський суд приймає до уваги висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість проведеного Інспекцією розрахунку збитків з посиланням на ті дані, які було отримано Інспекцією згідно з інформацією про викиди забруднюючих речовин та парникових газів в атмосферне повітря від філії Управління з переробки газу та газового конденсату АТ "Укргазвидобування" відповідно до форм 2-ТП (повітря) (квартальна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" за ІІ та ІІІ квартали 2013 року та 2-ТП (повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" за 2014 рік.

32. Спростовуючи доводи відповідача щодо неправомірного нарахування Державною екологічною інспекцією збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2013 році, суд апеляційної інстанції зазначив, що в пункті 3.11. Методики визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, як й було розраховано позивачем.

33. Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність дозволу у відповідача на момент здійснення позивачем перевірки не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди.

34. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши факт порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вигляді самовільного здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за умов відсутності в АТ "Укргазвидобування" в період з 01.04.2013 по 30.09.2013 дозволу на такі викиди, внаслідок чого державі заподіяно збитки в розмірі 202 255, 70 грн., які підлягають відшкодуванню.

35. Доводи скаржника про неправильне застосування Методики на предмет того, що при здійсненні перевірки Інспекцією не проводились інструментально-лабораторні вимірювання, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 3.6 зазначеної Методики в редакції, чинній на момент проведення перевірки, визначено можливість проведення розрахунку збитків за спеціальною формулою, якщо є відомими параметри джерела викиду (джерела утворення), зафіксовані у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічних регламентах виробництва, режимних картах роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Використання Інспекцією Звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел АТ "Укргазвидобування" за 2013 рік та листування з відповідачем є одним із джерел отримання необхідної інформації для розрахунку завданих збитків згідно з пунктом 3.6. Методики, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань та розрахунку збитків згідно з пунктом 3.7. цієї Методики.

36. Доводи скаржника про відсутність врегулювання законом спірних правовідносин про стягнення з відповідача шкоди на користь позивача Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтями 68- 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено правове регулювання відповідальності та можливість стягнення шкоди за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без спеціального дозволу.

Отже, важливі та істотні обставини справи були в повній мірі досліджені судами на предмет їх юридичного аналізу. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

37. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи при розгляді справи, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин справи та обґрунтування прийнятого рішення про стягнення з АТ "Укргазвидобування" на користь Державного бюджету України збитків в розмірі 202 255, 70 грн., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з виконанням судами попередніх інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення ними норм матеріального та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятих судових рішень.