Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" (далі - Постійно діючий третейський суд при ВГО "Союз інвесторів України") з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (далі - ПАТ "Укрвторчормет") про стягнення з відповідача як поручителя за договором поруки № 1 від 25.05.2015 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (далі - ТОВ "Інтер-ГТВ").

Рішенням Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16 позов ПАТ "Сбербанк" задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укрвторчормет" (як поручителя за договором поруки № 1 від 25.05.2015) на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011, що станом на 03.06.2016 склала 41 615 675,59 дол. США та 140 404 812,46 грн, з яких: 33 000 000,00 дол. США - заборгованість за кредитною лінією; 8 615 675,59 дол. США - проценти за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 17.09.2013 по 02.06.2016 включно; 110 553 717,27 грн - пеня за прострочення погашення основної заборгованості за кредитною лінією за період з 13.02.2016 по 03.06.2016; 29 851 095,19 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 26.05.2015 по 03.06.2016.

У червні 2017 року ПАТ "Укрвторчормет" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16.

Вказана заява обґрунтована тим, що в рішенні третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейських застережень, викладених в п .11.6 договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011 та в п. 6.8 договору поруки № 1 від 25.05.2015, оскільки справа про стягнення заборгованості з поручителя, що виражена в іноземній валюті, не підвідомча третейським судам та не могла бути розглянута Постійно діючим третейським судом при ВГО "Союз інвесторів України", що, на думку заявника, підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15. Крім того, заявник також посилається на недійсність третейських застережень, а також на прийняття відповідного рішення третейським судом у незаконному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у задоволенні заяви ПАТ "Укрвторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16 відмовлено.

Суд мотивував свої висновки тим, що: спір, який виник між сторонами підвідомчий третейським судам; посилання позивача на недійсність третейських застережень, викладених в п .11.6 договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011 та в п. 6.8 договору поруки № 1 від 25.05.2015, є безпідставними та спростовуються рішенням суду в іншій справі; посилання позивача на те, що рішення третейського суду було прийнято у незаконному складі суду також є безпідставними.

05.11.2018 ПАТ "Укрвторчормет" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ "Укрвторчормет" задовольнити та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд: безпідставно не врахував доводи заявника про те, що рішення третейського суду було прийнято складом суду, який не відповідає вимогам закону; залишив поза увагою вимоги ст. 20 Закону України "Про третейські суди" та п. 5 ст. 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України"; вийшов за межі перегляду рішень третейського суду, встановлених нормами ч. 3 ст. 349, 350 ГПК України.

ПАТ "Сбербанк" подало пояснення, у яких просить у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Укрвторчормет", дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи № 910/10558/17, третейської справи № 41/16, Верховний Суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Таким чином, з 15.12.2017 Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з 15.12.2017 розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Згідно з статтею 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскаржуючи рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16, ПАТ "Укрвторчормет" зазначає, що вказаний спір не підвідомчий третейським судам, посилаючись на те, що третейський суд не може розглядати спори, що випливають із кредитних договорів, зобов'язання по яким виражено в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого Третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у справі № 41/16 прийнято у спорі, що виник внаслідок невиконання договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ в іноземній валюті, зі змінами та доповненнями, укладеним 17.06.2011 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк"), та ТОВ "Інтер-ГТВ", який забезпечений договором поруки № 1 від 25.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем.

При цьому, сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного у п. 11.16 договору про відкриття кредитної лінії (в редакції додаткового договору № 2 від 25.05.2015), відповідно до якого "усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору".

Аналогічні положення містить пункт 6.8 договору поруки № 1 від 25.05.2015.

Не заслуговують на увагу аргументи ПАТ "Укрвторчормет" про те, що спір, в якому предметом кредитного договору є надання коштів у доларах США, не може бути підвідомчий третейському суду, оскільки положення ст. 6 Закону України "Про третейські суди" не містять застережень щодо неможливості розгляду третейськими судами спорів, що виникають з кредитних правовідносин, в яких кредит надавався в іноземній валюті.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Стаття 6 Закону України "Про третейські суди" містить перелік справ (спорів), які не підвідомчі третейським судам.

Так відповідно до приписів вказаної статті третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, положення ст. 6 Закону України "Про третейські суди" не містять застережень щодо неможливості розгляду третейськими судами спорів, що виникають з кредитних правовідносин, кредит у яких надавався у іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.09.2018 у справі № 973/25/18 та від 01.11.2018 у справі № 910/8963/17.

Стосовно посилання ПАТ "Укрвторчормет" у заяві про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У вказаній постанові Верховний Суд України виходив зі змісту Закону України "Про третейські суди" (1701-15) в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті, зокрема, з огляду на публічну основу норм закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні та наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно - значимих публічних елементів, що не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Чинне законодавство України, в тому числі статті 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.

Так, у ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано у ст. 346 ГК України, згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Також слід врахувати, що згідно з приписами п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто норми Закону виводять з компетенції третейських судів спори в тому разі, коли за своєю природою одна із сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з потужною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.

Однак у цій справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.

Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, предмети позовів та суб'єктний склад у справі №6-831цс15 та справі, що розглядається, не є тотожними, то відсутні й підстави вважати правовідносини у цій справі подібними з правовідносинами у зазначеній цивільній справі.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у цивільній справі №6-831цс15, також з тих мотивів, що у подальшому при розгляді справи №6-1716цс15 про стягнення заборгованості по кредитному договору Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 зазначив, що у відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про третейські суди" ці суди можуть розглядати будь-які спори, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, а виняток становлять лише спори про захист прав споживачів.

Враховуючи зазначене, доводи ПАТ "Укрвторчормет" про непідвідомчість вказаного спору Постійно діючому Третейському суду при ВГО "Союз інвесторів України" є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі №910/10541/17, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та Верховного Суду від 19.04.2018, було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Укрвторчормет" до ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним пункту 6.8 договору поруки від 25.05.2015 № 1, що містить третейське застереження.

Наведеним спростовуються посилання ПАТ "Укрвторчормет" про недійсність вказаного третейського застереження, викладеного у п. 6.8 договору поруки від 25.05.2015 № 1.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що рішення прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами, та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, третейська угода (застереження) не визнана недійсною компетентним судом, питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі третейським судом не вирішувались.

Стосовно посилань ПАТ "Укрвторчормет" на те, що рішення третейського суду прийнято складом третейського суду, який не відповідав вимогам закону, що за приписами ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та п. 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення третейського суду, суд зазначає таке.

За твердженнями ПАТ "Укрвторчормет" третейська справа була розглянута судом, склад якого не відповідав вимогам закону, оскільки: 08.08.2016 ТОВ "Інтер-ГТВ" подано заяву про відвід третейського судді Лагренн С.С.; від ПАТ "Сбербанк" не надходило жодних заперечень щодо такого відводу; відтак з огляду на положення ч. 7 ст. 20 Закону України "Про третейські суди" і п. 5 ст. 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" третейський суддя Лагренн С.С. вважався відведеним з моменту подання заяви про відвід, а тому після вказаної дати не мав права приймати жодних рішень.

Частинами 1, 3 ст. 16 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Статтею 18 Закону України "Про третейські суди" встановлено вимоги до третейських суддів. Так, третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними; судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду. При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про третейські суди" третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості. У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

Частинами 4, 7 ст. 20 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону. Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

У ст. 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" визначена процедура відводу третейського судді, відповідно до якої за наявності підстав, зазначених у ст. 15 цього Регламенту, сторона може сама письмово заявити про відвід третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу призначеного третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання (ч. 2 ст. 16 Регламенту).

Письмова мотивована заява про відвід третейського судді повинна бути подана одночасно з належними і допустимими доказами наявності підстав для відводу стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу призначеного третейського судді відповідно до цього Регламенту, але завжди до початку розгляду справи по суті. У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується Головою Третейського суду залежно від причин пропуску строку (ч. 3 ст. 16 Регламенту).

Питання про відвід третейського судді вирішується в нарадчій кімнаті у складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала (ч. 4 ст. 16 Регламенту).

За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про відвід (ч. 5 ст. 16 Регламенту).

Якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право в день заявлення відводу подати Голові Третейського суду свої мотивовані заперечення. У такому випадку питання про відвід вирішується Головою Третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п'яти днів, починаючи з дня заявлення відводу, рішення яких є обов'язковим для сторін (ч. 6 ст. 16 Регламенту).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з матеріалів третейської справи вбачається таке.

Під час судового засідання 08.08.2016 представником ТОВ "Інтер-ГТВ" було заявлено відвід третейському судді Лагренн С.С. відповідно до ст.ст. 18 та 19 Закону України "Про третейські суди" та ст.ст. 15, 18 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України".

У заяві про відвід не було наведено жодної вимоги з числа встановлених ст.ст. 16- 19 Закону України "Про третейські суди", якій би не відповідав третейський суддя Лагренн С.С. (який має вищу юридичну освіту та стаж роботи 5 років).

Представник ПАТ "Сбербанк" заперечував проти відводу третейського судді Лагренн С.С., посилаючись на відсутність підстав для такого відводу, про що зазначено в ухвалі Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 08.08.2016.

За наслідками розгляду вказаної заяви третейським суддею Лагренн С.С. винесено ухвалу від 08.08.2016 про відмову у задоволені заяви представника ТОВ "Інтер-ГТВ" про відвід третейського судді Лагренн С.С.

Таким чином, посилання ПАТ "Укрвторчормет" на відсутність заперечень іншої сторони (ПАТ "Сбербанк") щодо заявленого відводу є безпідставними.

При цьому, у судовому засіданні під час розгляду даної апеляційної скарги у Верховному Суді представники ПАТ "Укрвторчормет" визнавали факт усного заперечення ПАТ "Сбербанк" 08.08.2016 проти заявленого відводу третейському судді Лагренн С.С.

Враховуючи зазначене, доводи ПАТ "Укрвторчормет" про те, що третейський суддя Лагренн С.С. був відведений з дня подання стороною заяви про відвід, у зв'язку з відсутністю заперечень ПАТ "Сбербанк" проти такого відводу, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та поясненнями самого апелянта.

Також не заслуговують на увагу доводи представників ПАТ "Укрвторчормет" про те, що відсутність письмового заперечення представника ПАТ "Сбербанк" проти заявленого відводу третейському судді Лагренн С.С. свідчить про відсутність заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу, а відтак третейський суддя є відведеним.

Такі твердження представників ПАТ "Укрвторчормет" не грунтуються ні на матеріалах справи, ні на положеннях Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , ні на положеннях Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України".

Подання саме в письмовій формі заперечення проти заявленого третейському судді відводу, який розглядається складом суду в нарадчій кімнаті, не передбачено ні ч. 7 ст. 20 Закону України "Про третейські суди", ні ч.ч. 4, 5 ст. 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України".

Частина 6 ст. 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України", на яку посилаються представники ПАТ "Укрвторчормет" в обґрунтування форми подання заперечень проти заявленого третейському судді відводу, регулює процедуру подачі таких заперечень безпосередньо Голові третейського суду, а не суду у складі, який розглядає справу.

Крім того, посилання ПАТ "Укрвторчормет" на ухвалення відповідного рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід третейського судді без видалення до нарадчої кімнати є недоведеними та непідтвердженими жодними доказами, а відтак підлягають відхиленню.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам ст. 16- 19 Закону України "Про третейські суди"; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то Верховний Суд погоджується з висновками Київського апеляційного господарського суду про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16.

Разом з тим, зі змісту ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 вбачається, що розглядаючи заяву ПАТ "Укрвторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО "Союз інвесторів України" від 25.05.2017 у третейській справі № 41/16, суд вийшов за межі перегляду рішень третейського суду, встановлені нормами ч. 3 ст. 349, 350 ГПК України, вдавшись до оцінки наявності підстав для задоволення позову ПАТ "Сбербанк" до ПАТ "Укрвторчормет" про стягнення з відповідача як поручителя за договором поруки № 1 від 25.05.2015 заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011, укладеним між позивачем та ТОВ "Інтер-ГТВ". Однак, оскільки вказані порушення не призвели до неправильного рішення по суті розглянутої заяви ПАТ "Укрвторчормет", відповідне порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018.