У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (далі - ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу") про стягнення 910 799,73 грн, у тому числі пеня в сумі 849 503,90 грн і 3 % річних у сумі 61 295,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-218-Н щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за переданий позивачем газ протягом січня-вересня 2016 року.

ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" подало до суду заяву про зменшення штрафних санкцій до 10 % на підставі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 424 751,95 грн, 3 % річних в сумі 61 295,82 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 13 662,00 грн. У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано неналежним виконанням ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-218-Н, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення з відповідача пені, передбаченої умовами договору, та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК. При цьому суди врахували укладені додаткові угоди до договору від 30.12.2015 № 16-218-Н, якими сторони узгодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Водночас суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %, яка підлягає стягненню з відповідача, відповідно до положень статті 233 ГК та статті 551 ЦК.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 425 751,95 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій при зменшенні розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, не враховано, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки; суди не надали оцінки ступеню виконання зобов'язання боржником, належним чином не оцінили майновий стан сторін та не врахували інтересів позивача, чим порушили положення статті 233 ГК, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2019 року ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" обґрунтовує, зокрема тим, що судами при вирішенні справи не було взято до уваги, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, погодився зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений газ у 2016 році за договором від 30.12.2015 № 16-218-Н; для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, однак позивачем не надано доказів порушення відповідачем зобов'язань в частині розрахунків за спільними протокольними рішеннями, що виключає нарахування та стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", заперечуючи проти її задоволення, навело аргументи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 30.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) і ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 16-218-Н, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2).

У пункті 2.1 договору сторони узгодили обсяги поставки газу з 01.01.2016 по 31.03.2016.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу продавцем документально не оформлюються.

У розділі 5 договору сторони погодили ціну газу і встановили, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та зазначили їх розмір (пункт 5.1).

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем по 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (пункт 7.1); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2).

Згідно з пунктом 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, сторонами встановлено тривалістю у 5 років (пункт 9.3).

Відповідно до пункту 10.2 договору усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

У подальшому, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів його поставки, порядку проведення розрахунків між сторонами, порядку та умов передачі газу, строку дії договору, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору: від 31.01.2016 № 1, від 29.02.2016 № 2, від 02.03.2016 № 3, від 31.03.2016 № 4, від 30.04.2016 № 5 і від 22.08.2016 № 6. Так, додатковою угодою від 31.03.2016 № 4 сторони, серед іншого, погодили обсяги поставки природного газу з 01.04.2016 по 30.04.2016 і передбачили, що остання набуває чинності з дати її підписання сторонами та поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2016.

Додатковою угодою від 30.04.2016 № 5 між сторонами, зокрема погоджено обсяги поставки природного газу з 01.01.2016 по 30.09.2016 і встановлено строк дії договору в частині реалізації газу до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.05.2016.

Додатковою угодою від 02.03.2016 № 3 до договору сторони, зокрема:

- доповнили пункт 6.1 договору абзацом наступного змісту: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.2 цього договору, укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК".

- доповнили договір пунктом 7.7 у наступній редакції: "Сторони погодили, що, з урахуванням пункту 10.2. договору, укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на корить продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК, нараховані на всю суму заборгованості, в тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання договором(ами) про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ, за весь час прострочення до повного погашення заборгованості за цим договором";

- змінили редакцію пункту 10.2 договору, а саме: "Сторони погодили наступний порядок внесення змін до цього договору: 10.2.1. Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього договору.

10.2.2. Сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин за цим договором.

10.2.3. Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та не може бути застосований до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору.

10.2.4. Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не вносять змін до цього договору та не можуть бути застосовані до відносин за цим договором без підписання сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього договору".

Сторони визначили, що ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з дати укладення цього договору, і діє протягом дії договору (пункт 6 угоди).

Додатковою угодою від 31.03.2016 № 4 сторони змінили редакцію пункту 6.1 договору та погодили, що: "оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу". Ця угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2016.

22.08.2016 між сторонами у справі було підписано додаткову угоду № 6 до договору, згідно з пунктом 1 якої додаткову угоду від 02.03.2016 № 3 до цього договору визнано такою, що втратила чинність з 01.08.2016.

Водночас додатковою угодою № 6 сторони доповнили пункт 6.1 договору абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) . Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) не змінює строків та умов розрахунків за цим договором". Також сторони виклали пункт 7.2 договору у такій редакції: "У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) ". Ця угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.08.2016.

Також судами установлено, що на виконання умов договору позивач за період з січня 2016 року по вересень 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 12 032,59 тис. куб. м на загальну суму 54 653 049,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Обставини щодо отримання протягом січня-вересня 2016 року (включно) природного газу в обсягах, наведених у актах приймання-передачі природного газу, сторонами не заперечувалося.

Вартість придбаного газу оплачувалася відповідачем як шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, так і шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Кременецької районної державної адміністрації, Управлінням соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України: від 23.02.2016 № 764 на суму 12 500 000,00 грн; від 22.03.2016 № 1062 на суму 12 000 000,00 грн; від 20.04.2016 № 1336 на суму 11 900 000,00 грн; від 20.05.2016 № 1570 на суму 4 320 967,84 грн; від 22.06.2016 № 1793 на суму 3 280 000,00 грн; від 20.07.2016 № 1924 на суму 776 411,64 грн; від 20.07.2016 № 1920 на суму 253 588,36 грн; від 23.08.2016 № 2244 на суму 198 230,04 грн; від 20.09.2016 № 2378 на суму 1 284 153,00 грн; від 21.10.2016 № 2629 на суму 1 742 491,99 грн.

Судами установлено, що відповідач за поставлений позивачем природний газ за період січень-вересень 2016 року (включно), з урахуванням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, розрахувався з порушенням передбаченого умовами договору терміну оплати. Зокрема, відповідачем в повному обсязі вартість природного газу отриманого: у січні 2016 року оплачено 29.03.2016, у лютому 2016 року оплачено 15.04.2016, у березні 2016 оплачено 27.04.2016, у квітні 2016 року оплачено 29.06.2016, у травні 2016 року оплачено 29.06.2016, у червні 2016 року оплачено 27.07.2016, у липні 2016 року оплачено 28.09.2016, у серпні 2016 року оплачено 21.10.2016, у вересні місяці 2016 року оплачено 31.10.2016, що підтверджується сальдо та операціями по ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" з 01.01.2016 по 31.10.2017.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 25.02.2016 по 20.10.2016 на загальну суму 849 503,90 грн, і 3 % річних за період з 25.02.2016 по 30.10.2016 на загальну суму 61 295,83 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що додатковою угодою від 02.03.2016 № сторони передбачили такі умови договору, за якими спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ не вносять зміни до цього договору, у тому числі не звільняють покупця (відповідача) від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи обов'язок покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), річні відповідно до положень статті 625 ЦК, нарахованих на всю суму заборгованості, у тому числі на суму заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з'ясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Предметом позову у справі. яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача річних та пені у зв'язку з порушення останнім строків оплати за поставлений природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-218-Н.

Відповідно до положень статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 655, 692 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, особа, яка придбала товар за договором купівлі-продажу, зобов'язана сплатити його вартість продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

Судами попередніх інстанцій установлено факт порушення з боку відповідача строків розрахунку за природний газ, поставлений у 2016 році на умовах договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-218-Н та додаткових угод.

Водночас, за встановлених судами обставин, вартість придбаного газу сплачувалася відповідачем двома способами, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених умовами договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що з урахуванням умов, зокрема додаткової угоди від 02.03.2016 № 3 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-218-Н, сторони погодили такі умови договору, за якими спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ не вносять зміни до цього договору, у тому числі не звільняють покупця (відповідача) від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, не надали належної правової оцінки умовам додаткової угоди від 02.03.2016 № 3, якою внесено такі зміни, щодо її дії в часі з огляду на положення статей 253, 653 ЦК та належним чином не дослідили спільні протокольні рішення, які було підписано до укладення між сторонами додаткової угоди від 02.03.2016 № 3, і не з'ясували чи не відбулося на підставі цих рішень фактичної зміни умов договору щодо строків розрахунку за період, який передував укладенню зазначеної додаткової угоди; водночас суди попередніх інстанцій взагалі не надали будь-якої оцінки контррозрахунку сум заборгованості, наданого відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, та у судових рішеннях не навели обґрунтування, за якими відповідні докази не приймають до уваги при вирішенні справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції, пославшись на правовий висновок щодо застосування норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, наведений у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 923/1099/17, не врахував тієї обставини, що у цій справі суд касаційної інстанції зазначив про те, що суми заборгованості за зобов'язаннями, що передували укладенню додаткової угоди про внесення змін до договору щодо незмінності строків, термінів та умов розрахунків у зв'язку з підписанням спільних протокольних рішень, мали розраховуватися з урахуванням погашеної заборгованості за цими рішеннями, укладеними до дати прийняття додаткової угоди включно. Тому суд касаційної інстанції у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для перерахунку сум неустойки та річних з урахуванням погашених зобов'язань за спільними протокольними рішеннями, укладеними до внесення змін до договору, якими сторони погодили незмінність строків, термінів та умов розрахунків за цим договором у разі укладення рішень про організацію взаєморозрахунків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є передчасними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, що з огляду на положення статті 300 ГПК позбавляє Верховний Суд можливості зробити висновок стосовно правильності застосування судами норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення пені та річних за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.