позивача - приватного підприємства "Простір Кіровоград" (далі - Підприємство) - Пушкарьова Д.Є. - адвокат (посвідчення від 21.11.2005 №101),

відповідача - фізичної особи-підприємця Панежи Олександра Григоровича (далі - Підприємець): Ігнатенка В.В. - адвокат (посвідчення від 05.06.2012 № 281);

Панежи О.Г. (особисто),

розглянув касаційну скаргу Підприємця

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2018

(суддя Кабакова В.Г.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018

(головуючий - суддя Орєшкіна Е.В., судді: Широбокова Л.П. і Подобєд І.М.)

у справі № 912/872/18

за позовом Підприємства

до Підприємця

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 13 600 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про: зобов'язання Підприємця не пізніше трьох днів з дня набрання рішенням законної сили звільнити торговельну площу в кількості 8 кв.м у модулі № 91-92 у першому метизному ряду та в кількості 8 кв.м у модулі № 91-92 у другому метизному ряду на ринку "Європейський" по вул. Академіка Тамма, 7б у м. Кропивницький (далі - Торговельна площа); стягнення упущеної вигоди в сумі 13 600 грн.

2. Позов з посиланням на статті 16, 22, 759, 763, 774, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтовано тим, що відповідач після закінчення строку дії договорів найму Торговельної площі від 12.02.2017 №№ 184 та 215 (далі, відповідно, - Договори №№ 184 та 215) не звільнив Торговельну площу та продовжував використовувати її за відсутності чинного договору найму, що призвело до збитків Підприємства у вигляді упущеної вигоди - неотриманого прибутку в сумі 13 600 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29.08.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018: позов задоволено частково; Підприємця зобов'язано не пізніше трьох днів з дня набрання рішенням законної сили звільнити Торговельну площу; з Підприємця стягнуто на користь Підприємства 1 762 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог про звільнення Торговельної площі і водночас недоведеністю, непідтвердженням позовних вимог про стягнення коштів у сумі 13 600 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду (з письмовими доповненнями до неї) Підприємець, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить скасувати рішення місцевого господарського суду у частині зобов'язання Підприємця звільнити Торговельну площу, скасувати постанову апеляційної інстанції з даної справи та направити останню на новий розгляд господарського суду Кіровоградської області у частині вимог про зобов'язання Підприємця звільнити Торговельну площу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Підприємець, займаючи Торговельну площу як фізична особа та власник модулів №№ 91-92/р1 і 91-92/р2, звернувся до суду з позовом про визнання за собою відповідного права у порядку цивільного судочинства.

7. Суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у відкладенні розгляду даної справи, чим перешкодив йому у наданні суду доказів існування іншої справи, від якої залежить розгляд даної справи.

8. Докази, на яких ґрунтуються оскаржувані судові рішення, є недопустимими, а обставини, на підтвердження яких вони надані, не можуть вважатися встановленими.

Доводи позивача

9. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність посилань останнього на порушення норм матеріального права, відсутність з боку судів попередніх інстанцій порушень норм матеріального і процесуального права, які (суди) дійшли вірного висновку про належність і допустимість поданих у справі доказів, про законність й обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Підприємством (суборендар) і Підприємцем (орендар) укладено Договори №№ 184 і 215 (далі - договори найму), згідно з якими суборендар передає, а орендар приймає в користування Торговельні площі (об'єкти оренди) на території ринку "Європейський" - модулі № 91-92 1р Мет. і №91-92 2р Мет. площею по 8 кв.м кожний. За умовами договорів найму: власником об'єкта оренди залишається орендодавець, а суборендар і орендар користуються ним протягом передбаченого договором терміну; договори найму набувають чинності з моменту підписання сторонами та діють до 31.12.2017, а в разі їх припинення орендар зобов'язаний повернути суборендарю об'єкт оренди у належному стані.

11. Підприємство зазначає, що Підприємець продовжує користуватися Торговельними площами для здійснення торгівлі, а воно позбавлене можливості здавати їх в оренду та отримувати прибуток; сплачені Підприємцем у грудні 2017 року кошти як плата за оренду йому повернуті. Підприємець об'єкт оренди не повернув.

12. У матеріалах справи містяться акти приймання-передачі об'єктів оренди до договорів найму. Проте Підприємець стверджує, що відповідні акти він не підписував і є власником об'єктів оренди за договорами найму, через що відсутні підстави для задоволення позову; водночас Підприємець підтверджує підписання договорів найму і користування об'єктом оренди.

13. Сторони досягли згоди щодо предметів договорів найму та всіх істотних умов цих договорів.

14. Підприємець протягом дії договорів найму сплачував на їх виконання орендну плату. Після закінчення дії цих договорів згоди щодо їх продовження сторонами не досягнуто.

15. Підприємцем не підтверджено належними та допустимими доказами його доводи про те, що він є власником об'єктів оренди.

16. У свою чергу, Підприємством не надано суду доказів наявності у нього збитків у сумі 13 600 грн., яку Підприємство заявило до стягнення в даній справі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) :

частини перша і п'ята статті 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

частина четверта статті 300:

- суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційної інстанції

18. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується, зокрема, на таких доказах, як копії прибуткових касових ордерів від 23.02.2017 № 10, від 27.02.2017 № 103, від 24.04.2017 № 218, від 24.05.2017 № 306, від 30.06.2017 № 428, від 21.07.2017 № 517, від 22.08.2017 № 599, від 25.09.2017 № 687.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи:

- розгляд даної справи судом апеляційної інстанції розпочався о 15 год. 43 хв. і закінчився о 16 год. 06 хв. 26.12.2018 (протокол судового засідання від зазначеної дати; т.2, а.с. 111);

- поряд з тим копії відповідних прибуткових ордерів було подано Підприємством до апеляційного господарського суду 26.12.2018 о 16 год. 15 хв., тобто після закінчення судового засідання (о 16 год. 06 хв.), що підтверджується відповідною відміткою суду на заяві представника Підприємства від 26.12.2018 (т. 2, а.с. 100).

Таким чином, відповідні докази досліджено апеляційним господарським судом поза межами й після закінчення судового засідання, що є порушенням наведеного припису частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює здійснення судом касаційної інстанції висновку про законність і обґрунтованість згаданого судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Згадане порушення норм процесуального права унеможливлювало також встановлення фактичних обставин, пов'язаних з обґрунтованістю/необґрунтованістю позовних вимог, що відповідно до частин третьої і четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У такому розгляді суду слід врахувати викладене, належним чином оцінити докази зі справи, надати правову оцінку відповідним доводам учасників справи і вирішити спір згідно з вимогами закону. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат зі справи.