1.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 у задоволенні клопотань ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у даній справі до вирішення справ №910/11041/18, №826/14745/18 та про призначення судової оціночно-будівельної експертизи відмовлено.

1.2. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Приватофис" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вх.№954/18, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким зупинити провадження у справі та призначити судову оціночно-будівельної експертизу.

1.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" (вх.№954/18) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність процесуальної можливості апеляційного оскарження ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи окремо від рішення суду згідно з частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, що виключає здійснення її перегляду по суті.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №918/361/18, ТОВ "Приватофис" подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- товариство має право на апеляційне оскарження ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, що передбачено статтею 129 Конституції України, яка гарантує рівність учасників справи та право на апеляційне оскарження, а також статтями 3, 7 Господарського процесуального кодексу України. Однак, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі;

- судом апеляційної інстанції не враховано висновки Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 22.04.2014 у справі № 4-рп/2014 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення), від 28.04.2010 у справі № 12-рп/2010 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову), від 27.01.2010 у справі № 3-рп/2010 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі), від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 (апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання);

- аналогічна позиція щодо можливості апеляційного оскарження як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того самого питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544/10;

- судом апеляційної інстанції також не враховано численну практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою відмова в доступі до оскарження, означає відмову в доступі до правосуддя.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3. Висновки Суду з посиланням на норми права, якими керувався Суд

3.1. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.2. Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

3.3. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

3.4. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

3.5. Предметом апеляційного оскарження, як встановлено судом апеляційної інстанції, є ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

3.6. При цьому відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18.

3.7. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, оскарження якої окремо від рішення суду першої інстанції не передбачено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.

3.8. При цьому судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Разом з тим згідно з пунктом 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що пункт 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню у випадку подання апеляційної скарги, наприклад на судовий наказ, який згідно з частиною 3 статті 154 Господарського процесуального кодексу України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому розділом ІІ цього Кодексу.

Отже, в даному випадку судом апеляційної інстанції підлягав застосуванню саме пункт 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України і апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 про відмову у зупиненні провадження у справі та про відмову в призначенні судової оціночно-будівельної експертизи, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, мала бути повернута.

3.9 Скаржник у контексті норм пункту 8 статті 129 Конституції України та пункту 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також практики Європейського суду з прав людини посилається на порушення судом апеляційної інстанції основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на доступ до суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Посилання ТОВ "Приватофис" на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 18/1544-10, колегією суддів відхиляється з огляду на таке. Так, проаналізувавши цю постанову, суд касаційної інстанції зазначає, що названу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано у зв'язку з конфліктом приписів статей 255 і 331 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду в названій постанові від 19.06.2018 викладено висновок про те, що відсутність у переліку частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного частиною сьомою статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції. Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.

Посилання ТОВ "Приватофис" на рішення Конституційного Суду України колегією суддів також відхиляються, оскільки у загаданих рішеннях надано тлумачення норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакціях, які були чинними до 15.12.2017. Разом з тим Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни, зокрема й до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) в новій редакції передбачено інший порядок та випадки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право касувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

4.3. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України).

4.4. Оскільки судом апеляційної інстанції замість пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України було застосовано пункт 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, тоді як апеляційна скарга ТОВ "Приватофис" підлягала поверненню, ухвала Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови та шляхом зміни резолютивної частини.

5. Судові витрати

5.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 918/361/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови суду.

3. Резолютивну частину ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 918/361/18 викласти в такі редакції:

"Повернути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (вх.№954/18) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 у справі №918/361/18 заявнику разом з доданими до неї матеріалами - всього на 17 арк. з поштовим конвертом, у т.ч. платіжне доручення №3308 від 21.11.2018 про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн.