1. Позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.11.2016 № 59) було подано про стягнення: 25 859 грн. пені, нарахованої за період з 29.09.2013 по 29.03.2014; 144 402, 88 грн. "втрат від інфляції", нарахованих за період з жовтня 2013 року по серпень 2016 року, та 23 105, 07 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 29.09.2013 по 19.09.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним утриманням Банком з 24.09.2013 коштів Організації у сумі 258 590 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 (суддя Ніколенко М.О.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано тим, що:

- за своєю правовою природою борг в сумі 258 590 грн., на який позивачем нараховані пеня, "втрати від інфляції" та проценти, є коштами, набутими та збереженими відповідачем без достатньої правової підстави, що встановлено рішенням суду від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14;

- обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів;

- нарахування пені відповідно до пункту 3.7.1.5.2 Умов та Правил надання банківських послуг, який знаходиться в розділі "Еквайринг" договору надання банківських послуг, який було розірвано 18.11.2013, є неправомірним;

- позивачем заявлено про стягнення пені поза межами шестимісячного строку, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 скасовано частково; ухвалено нове рішення, яким: позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Організації 191 15, 58 грн. трьох процентів річних, 144 402, 88 грн. "втрат від інфляції" та 2 452, 78 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Банку на користь Організації 2 698,06 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14 з Банку на користь Організації стягнуто 90 000 грн. безпідставно утриманих коштів;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 904/5731/16 з Банку на користь Організації стягнуто 124 100 грн. безпідставно утриманих коштів;

- дія статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ; Кодекс) поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстави їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Кодексу, а тому у разі прострочення виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно збережених грошей нараховуються "інфляційні втрати" та три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України;

- щодо стягнення пені за період з 29.09.2013 по 18.11.2013 позивачем пропущено позовну давність, а підстави для нарахування пені за період з 18.11.2013 по 29.03.2014 відсутні у зв'язку з розірванням договору еквайрингу 18.11.2013.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Банк, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ним норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 904/8223/16 в частині задоволення позовних вимог і залишити в цій частині в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016, а також покласти на позивача витрати зі сплати судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до положень статті 536 ЦК України, що унеможливлює стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

9. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

10. Застосування судової практики Верховного Суду за 2018 рік у цій справі є неправомірним з огляду на те, що предметом оскарження є рішення суду першої інстанції 2016 року; станом на 2016 рік правові позиції Верховного Суду України були зовсім іншими.

11. Банк не погоджується з розрахунком "інфляційних втрат", здійсненим судом апеляційної інстанції.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

12. У відзиві на касаційну скаргу Організація зазначає, що оскаржувана постанова є вмотивованою та такою, що прийнята відповідно до чинних норм матеріального і процесуального права, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю та невідповідністю нормам матеріального та процесуального права.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. У серпні 2013 року згідно з анкетою-заявою на підключення до послуг "Еквайрингу" між Організацією та Банком укладено договір на підключення до послуги "Еквайринг" банківського терміналу для проведення фінансових операцій, а також у загальному доступі у мережі Інтернет на сайті://www.privatbank.ua., підписавши який Позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які розміщенні на сайті банку http://www.privatbank.ua), тарифами Банку, інструкцією "Порядок проведення операцій з використанням платіжних карток", а також зобов'язався регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті http://www.privatbank.ua.

14. 13.08.2013 на виконання вказаної заяви в приміщенні Організації був встановлений термінал № S1ZP0MVT.

15. У період з 13.08.2013 по 26.09.2013 через термінал №ZP0MVT за допомогою пластикових банківських карток було здійснено трансакції на загальну суму 461 121,21 грн.

16. Кошти в загальній сумі 461 121,21 грн. прийняті Банком на транзитний (кореспондентський) рахунок; при цьому, за твердженням Організації, частина вказаних коштів у сумі 258 590 грн. не була перерахована та утримується Банком безпідставно.

17. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016, позов Організації до Банку задоволено, стягнуто з Банку грошові кошти у розмірі 90 000 грн. Вказаним рішенням встановлено, зокрема, що: із здійснених протягом 13.08.2013 - 26.09.2013 транзакцій у загальній сумі 461 121,21 грн. Банк не перерахував на рахунок Організації 90 000 грн.; на момент розгляду справи договір про надання послуг еквайрингу є розірваним, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 18.11.2013; таким чином, утримання Банком вказаної суми грошових коштів є безпідставним відповідно до статті 1212 ЦК України.

18. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 904/5731/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.06.2018, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 скасовано в частині стягнення грошових коштів у сумі 44 490 грн. та судового збору в сумі 667,35 грн., в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову; резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 викладено в редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Організації 124 100 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

19. Судом апеляційної інстанції у справі №904/5731/16 встановлено, що матеріалами справи підтверджується здійснення перерахування за спірними трансакціями на користь Організації 124 100 грн., які заблоковані Банком. З огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності призупинення завершення переказу коштів за спірними транзакціями, суд визнав утримання Банком цієї суми коштів безпідставним (відповідно до вимог статті 1212 ЦК України).

20. Крім того, апеляційним судом у справі № 904/5731/16 встановлено, що за умовами пункту 3.6.1.3.2.5 договору банківського обслуговування за послугою "Еквайринг" Банк зобов'язався відшкодувати суми трансакцій, проведених у торгово-сервісній мережі Позивача за платіжними реквізитами останнього у валюті України та у строки, зазначені в анкеті-заяві на підключення до послуги "Еквайринг". При цьому згідно з пунктом 3.1.1.27.1 договору обов'язком Банку є зарахувати кошти, які надійшли по електронних розрахункових документах протягом операційного дня, у день їхнього одержання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. ЦК України (435-15) :

частина друга статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти;

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

- зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- за змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів;

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

22. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) :

частина 4 статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

23. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції у даній справі та зазначаючи про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення "інфляційних втрат" та трьох процентів річних, апеляційний господарський суд виходив з того, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстави їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

24. Суд касаційної інстанції з вказаним висновком суду апеляційної інстанції погоджується з огляду на те, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги V ЦК України (435-15) , а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань (вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі 910/22034/15).

25. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів (така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 № 910/10156/17).

26. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 у справі № 904/8782/14 на користь Організації з Банку стягнуто 90 000 грн. безпідставно утриманих коштів; сума таких коштів відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 904/5731/16 становить 124 100 грн.

27. Судом апеляційної інстанції, з урахуванням стягнутих судами у справах №904/8782/14 та № 904/5731/16 сум, здійснено перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум "інфляційних втрат" та трьох процентів річних у даній справі. Банком контррозрахунок щодо заявлених до стягнення сум "інфляційних втрат" та трьох процентів річних господарському суду апеляційної інстанції не надавався.

28. Доводи касаційної скарги щодо неправомірності застосування судової практики Верховного Суду за 2018 рік у даній справі не приймаються судом касаційної інстанції з огляду на те, що наявність різної судової практики за різні роки свідчить лише про динамічність цієї практики та не впливає на юридично правильні висновки суду апеляційної інстанції у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.

30. З наведених підстав Касаційний господарський суд погоджується й з доводами, викладеними Організацією у відзиві на касаційну скаргу.

31. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята без порушення (неправильного застосування) норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

32. Понесені Банком у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Банк, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 904/8223/16 - без змін.