ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1723/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комлайт",

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс А",

відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Аліса Віталіївна

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

від 04.01.2019

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Кравчук Н.М., Хабіб М.І.

у справі №914/1723/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс А" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження майна

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 29.01.2019 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Комлайт" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2019 у справі №914/1723/15 в порядку статей 286- 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1723/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комлайт" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №914/1723/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2019 та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. 05.02.2019 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт".

5. Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс А" та відповідач-2 - Акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" подали заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та провадження в суді першої інстанції

6. 27.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комлайт" (далі - ТОВ "Комлайт", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс А" (далі - ТОВ "Ресурс А", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Комінвестбанк", відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 18.02.2014 між ТОВ "Ресурс А" та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", серія та номер: ВТР №011767, р. №78 від 18.02.2014; визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, укладеного 18.02.2014 між ТОВ "Ресур А" та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", серія та номер: ВТР №011781, р. №117 від 25.02.2014; витребування з незаконного володіння ТОВ "Ресурс А" майна ТОВ "Комлайт": незавершене будівництво, завод по виготовленню конструкцій, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, земельна ділянка, кадастровий номер: 2124886201:02:001:0701, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29; скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Ресурс А" на земельну ділянку, кадастровий номер: 2124886201:02:001:0701, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 70167721101, номер запису про право власності 4704436; скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Ресурс А" на завершене будівництво, заводу по виготовленню конструкцій, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 70305221101, номер запису про право власності 4777127; скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження, іпотекодержатель та обтяжувач ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" на незавершене будівництво, заводу по виготовленню конструкцій, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 70305221101, номер запису про право власності 4777127; скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження, іпотекодержатель та обтяжувач ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" на земельну ділянку, кадастровий номер: 2124886201:02:001:0701, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 70167721101, номер запису про право власності 4711055, номер запису про обтяження 4709691 (т. 1, а.с. 3-16).

6.1. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Комлайт" зазначило, що 18.02.2014 та 25.02.2014 за відповідачем-2 було зареєстровано право власності на належне позивачу нерухоме майно (земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва) в рахунок задоволення вимог ПАТ "Комінвестбанк" (відповідач-2) до позивача як майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Компроф", яке з 15.04.2013 було ліквідовано в процедурі банкрутства, що зумовило припинення зобов'язань позивача перед відповідачем-2 з 15.04.2013; в подальшому за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 18.02.2014 та від 25.02.2014 відповідач-2 відчужив спірне нерухоме майно на користь відповідача-1 - ТОВ Ресурс А".

7. 02.06.2015 ухвалою Господарський суд Львівської області позовну заяву ТОВ "Комлайт" та додані до неї документи передав за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області, керуючись пунктом 6 частини 1 статті 12 та частиною 8 статті 16 ГПК України в редакції до 15.12.2017 про виключну підсудність спорів, що виникають із земельних відносин, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або їх основної частини; місцевим судом відхилено доводи позивача про підсудність даного спору Господарському суду Львівської області, як суду, яким здійснюється провадження у справі №914/158/14 про банкрутство позивача ТОВ "Комлайт", з посиланням на положення пункту 7 частини 1 статті 12 та частини 9 статті 16 ГПК України про виключну підсудність господарському суду, який розглядає справу про банкрутство, спорів з вимогами до боржника, тоді як спір виник за вимогами самого позивача, який перебуває в процедурі банкрутства (т. 1, а.с. 1-2).

8. 09.06.2015 ухвалою Господарського суду Закарпатської області прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі; зобов'язано позивача подати господарському суду докази сплати судового збору за шість вимог немайнового характеру на суму 6 090 грн., враховуючи часткову сплату позивачем судового збору при поданні позовної заяви на суму 1 218 грн., а також за позовні вимоги майнового характеру з урахуванням вартості майна, що підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача-1 (т. 1, а.с. 18-21).

9. 30.07.2018 ухвалою Господарського суду Закарпатської області залучено до участі у справі №914/1723/15 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботю Алісу Віталіївну.

10. 26.10.2018 рішенням Господарського суду Закарпатської області у задоволенні позову відмовлено.

10.1. Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем-2 виникли зобов'язальні правовідносини на підставі договору іпотеки №02-4/4з-45 від 02.04.2007, укладеного між ТОВ "Комлайт", як іпотекодавцем, та ПАТ "Комінвестбанк", як іпотекодержателем, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ "Компроф" як основного боржника перед банком; предметом іпотеки було належне позивачу-іпотекодавцю нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, завод по виготовленню конструкцій та земельна ділянка, кадастровий номер: 2124886201:02:001:0701, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, буд. 29.

10.2. Місцевим судом встановлено, що пунктом 5.5.1 договору іпотеки №02-4/4з-45 від 02.04.2007 передбачено застереження про перехід права власності на іпотечне майно до іпотекодержателя у разі невиконання боржником кредитного зобов'язання.

10.3. Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з порушенням основним боржником зобов'язання щодо повернення кредитних коштів відповідач-2, як іпотекодержатель, реалізував право на звернення стягнення на предмет іпотеки та 13.02.2014 і 25.02.2014 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського МНО Дроботі А.В. із заявами про реєстрацію права власності, відповідно, на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, завод по виготовленню конструкцій, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Соломоново, вул. Перемоги, 29.

Зазначені дії ПАТ "Комінвестбанк", як іпотекодержателя, за висновком місцевого суду, узгоджуються з положеннями договору іпотеки №02-4/4з-45 від 02.04.2007 та приписами частин 1-3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку статті 37 цього Закону.

З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку, що ПАТ "Комінвестбанк" (відповідач-2), як законний власник спірного нерухомого майна, мало право вільно розпоряджатися належним йому майном, в тому числі відчужувати його на користь відповідача-1 - ТОВ "Ресурс А" на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу від 18.02.2014 та від 25.02.2014, тому правові підстави для визнання таких правочинів недійсними відсутні.

10.4. Зважаючи на відмову в позові в частині основної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, місцевий суд відхилив похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації іпотеки та обтяження спірного нерухомого майна, яке належало позивачу.

11. 26.10.2018 додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області звільнено ТОВ "Комлайт" від сплати судового збору у справі №914/1723/15.

11.1. Місцевий суд встановив обставини заявлення позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову з урахуванням його майнового стану як суб'єкта господарювання, що перебуває в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, в підтвердження чого надано ліквідаційний баланс ТОВ "Комлайт", реєстр вимог кредиторів боржника, копію листа податкової інспекції, в якій позивач-боржник перебуває на податковому обліку, про відсутність у ТОВ "Комлайт" коштів для сплати судового збору за звернення з позовними вимогами у даній справі №914/1723/15.

11.2. Суд першої інстанції, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у Рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, зазначив, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, тому, зважаючи на доводи позивача та його майновий стан, дійшов висновку про можливість його звільнення від сплати судового збору за пред'явлення до відповідачів 1, 2 позовних вимог у даній справі.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

12. 22.11.2018 поштовим відправленням позивач в особі ліквідатора Тарасенка Т.П. подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15, в якій просив скасувати рішення місцевого суду про відмову в позові та прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

12.1. Скаржник доводив, що відповідач-2 неправомірно зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, оскільки на момент вчинення нотаріусом реєстраційних дій зобов'язання позивача за іпотечним договором припинилися, тому об'єкт незавершеного будівництва, завод по виготовленню конструкцій та земельна ділянка, що у селі Соломоново, Ужгородського району Закарпатської області по вулиці Перемоги, 29, вибули з володіння позивача, як власника, поза його волею, що є підставою для витребування спірного нерухомого майна у відповідача-1 як його фактичного володільця в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

12.2. Скаржник, з посиланням на приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", заявив клопотання про його звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що з моменту прийняття місцевим судом додаткового рішення від 26.10.2018 у даній справі майновий стан ТОВ "Комлайт" не змінився, з огляду на що підприємство-позивач позбавлене можливості сплатити судовий збір за апеляційний перегляд прийнятого місцевим судом по суті спору рішення про відмову в позові ТОВ "Комлайт".

13. 10.12.2018 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відмовлено ТОВ "Комлайт" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15; апеляційну скаргу ТОВ "Комлайт" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 залишено без руху; зобов'язано скаржника протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати докази надіслання копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення іншим учасникам справи, а також докази сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" (3674-17) порядку та розмірі, довідку територіального органу Державного казначейства України про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

13.1. Апеляційний суд, з посиланням на приписи статті 129 Конституції України, зазначив, що при здійсненні правосуддя суди повинні дотримуватися принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі при наданні оцінки доводам скаржника про наявність підстав для його звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявами (скаргами); законодавцем надано право суду з урахуванням майнового стану сторони звільнити її від сплати судового збору за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з апеляційною скаргою 22.11.2018; однак, позивачем у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, долученому до апеляційної скарги, не доведено існування умов, визначених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а із суб'єктного складу сторін та предмета позову у даній справі не вбачається можливим поширення таких умов на спірні правовідносини.

13.2. На виконання вимог частини 2 статті 174 ГПК України апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху, розрахував суму судового збору, що підлягає до сплати позивачем за апеляційний перегляд рішення місцевого суду від 26.10.2018, прийнятого по суті спору у справі №914/1723/15, та зазначив, що зважаючи на пред'явлення позивачем 27.05.2015 до відповідачів 1, 2 шести позовних вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2014 №78, про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 25.02.2014 №117, про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Ресурс А" на спірну земельну ділянку та на об'єкт нерухомого майна, про скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження щодо спірної земельної ділянки та щодо об'єкта нерухомого майна) та двох позовних вимог майнового характеру (про витребування з незаконного володіння ТОВ "Ресурс А" спірної земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна) до сплати при поданні апеляційної скарги підлягає судовий збір в розмірі 82 210, 30 грн.

14. 19.12.2018 поштовим відправленням позивач звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до розгляду його апеляційної скарги, мотивоване тим, що підприємство-скаржник - ТОВ "Комлайт" перебуває в процедурі банкрутства у справі №914/158/14 на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду від 04.02.2014, кошти на рахунках товариства в банківських установах відсутні, майно боржника, що є предметом спору у даній справі №914/1723/15, незаконно вибуло з його володіння після визнання боржника банкрутом, тоді як інше майно у товариства відсутнє; зазначені обставини скрутного фінансового і майнового стану ТОВ "Комлайт" позивач вважає поважними підставами для відстрочення йому сплати судового збору на суму більш як 82 тис. грн. за апеляційний перегляд рішення місцевого суду про відмову у віндикаційному позові.

15. 04.01.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відмовлено ТОВ "Комлайт" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15, апеляційну скаргу ТОВ "Комлайт" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 з доданими до неї матеріалами, а також заяву вих. №4165/18 від 17.12.2018 з додатками та клопотання про відстрочення сплати судового збору повернено скаржнику.

15.1. Апеляційним судом встановлено, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 10.12.2018 позивач виконав частково та подав до суду заяву за вих. №4165/18 від 17.12.2018 про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів надіслання її копії з додатками листом з описом вкладення іншим учасникам справи №914/1723/15. Однак, доказів сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" (3674-17) порядку та розмірі позивач до апеляційного суду не надав.

15.2. Відхиляючи клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд виходив з того, що визначений частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених частиною 1 статті 8 цього Закону, так як протилежне матиме наслідком порушення принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є недопустимим в силу статті 129 Конституції України.

Зважаючи на обставини ненадання позивачем належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого суду про відмову в позові у встановлений ухвалою апеляційного суду від 10.12.2018 у справі №914/1723/15 строк за умов відсутності підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору до розгляду його апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції застосував процесуальний наслідок неусунення ТОВ "Комлайт" недоліків поданої ним апеляційної скарги та повернув її скаржнику на підставі частини 6 статті 260 ГПК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (позивач у справі)

16. Скаржник доводив, що апеляційним судом порушено право ТОВ "Комлайт" на доступ до суду у зв'язку з поверненням його апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 з підстав ненадання доказів сплати судового збору за умов відхилення клопотання скаржника про відстрочення його сплати, так як суд вирішує питання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони, керуючись принципом рівності у господарському процесі як юридичних осіб, так і фізичних осіб, які не здійснюють підприємницьку діяльність; на думку скаржника, є помилковим висновок апеляційного суду про застосування інституту відстрочення сплати судового збору виключно до фізичних осіб за наявності сукупності умов, передбачених частиною 1 статі 8 Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

17. Скаржник мотивував свою позицію порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в розумінні порушення його "права на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду апеляційної (касаційної) інстанції, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справах "Гоффман проти Німеччини" (Рішення від 11.10.2001) та "Кудла проти Польщі" (Рішення від 26.10.2000), в яких ЄСПЛ аналізував право на доступ до суду у світлі оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку. Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні та касаційні суди, однак, там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків".

18. Скаржник зауважив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду (Рішення ЄСПЛ від 19.01.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ від 20.02.2014 у справі "Шишков проти Росії"). Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 у справі "Княт проти Польщі", Рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 у справі "Едамський та Едамська проти Польщі").

19. Скаржник зазначив, що питання про відстрочення сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості належними і допустимими доказами доводів сторони щодо наявності передбачених законом підстав для відстрочення такої сплати, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; при цьому, як приписами ГПК України (1798-12) , так і Закону України "Про судовий збір" (3674-17) не визначено переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням з належним обґрунтуванням прийнятого рішення за результатами розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

20. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "Комлайт" про звільнення від сплати судового збору, заявленого при поданні апеляційної скарги, та про відмову у відстроченні сплати судового збору, яке було подано на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 10.12.2018 про усунення недоліків апеляційної скарги, не надавши оцінки доводам позивача про його скрутний фінансовий та майновий стан, пов'язаний з перебуванням у процедурі банкрутства, відсутність у нього грошових коштів на рахунках в банківських установах та іншого майна, як підстави для відстрочення (звільнення) сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого суду про відмову в позові.

Доводи інших учасників справи

21. Відповідач-1 - ТОВ "Ресурс А" та відповідач-2 - АТ "Комінвестбанк" у запереченнях на касаційну скаргу позивача - ТОВ "Комлайт" зазначили про необґрунтованість доводів позивача-юридичної особи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору з огляду на його скрутний майновий стан з посиланням на приписи частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" та практику ЄСПЛ у Рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" та від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", в яких ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягти дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою"; вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглядати, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, тому відхилення апеляційним судом клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відстрочення його сплати є допустимим обмеженням права позивача на доступ до суду апеляційної інстанції та не становить порушення приписів пункту 1 статті 6 Конвенції.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)

Стаття 6 - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 129 - основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

24. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017

Частина 1 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частини 1, 4 статті 11 - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 17 - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частина 3 статті 258 - до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (пункт 2 частини 3 цієї статті).

Частини 6, 7 статті 260 - питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків, про що про постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

25. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції, чинній станом на 27.05.2015 (дата звернення позивача з позовною заявою)

Частина 1 статті 4 - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпункт 15 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

26. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції, чинній станом на 22.11.2018 (дата звернення позивача з апеляційною скаргою)

Підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 - за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частина 1 статті 8 - враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частина 2 статті 8 - суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про порушення апеляційним судом приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Закону України "Про судовий збір" та статей 11, 123, 236 ГПК України при прийнятті рішення про повернення апеляційної скарги ТОВ "Комлайт" на рішення місцевого суду від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 з підстав неусунення позивачем її недоліків у встановлений судом строк.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції

28. Відповідно до статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

29. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в апеляційному суді, слід застосовувати положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є держава Україна, з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема, у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

З огляду на приписи статті 254 ГПК України, реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу. Частиною 3 статті 258 ГПК України визначено перелік обов'язкових додатків до апеляційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.

Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, прийняте по суті спору, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

30. Приписами статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду. Разом з тим, частиною 6 статті 260 ГПК України визначено негативний наслідок для скаржника у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги у вигляді повернення її без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

31. Відповідно до оскаржуваної в касаційному порядку ухвали від 04.01.2019 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ТОВ "Комлайт" на рішення місцевого суду від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 як таку, що подана за відсутності доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі за умов невиконання позивачем вимог ухвали апеляційного суду від 10.12.2018 щодо усунення недоліків апеляційної скарги та відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору до апеляційного розгляду справи.

32. Апеляційний суд, здійснюючи розрахунок судового збору, що підлягав до сплати за подання позивачем апеляційної скарги на рішення місцевого суду про відмову в позові з вимогами про визнання недійсними укладених відповідачами 1, 2 правочинів з відчуження спірного нерухомого майна, віндикаційними вимогами до відповідача-1 про витребування майна та вимогами про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно та скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження майна, виходив з того, що в позовній заяві об'єднано вісім вимог - дві майнового та шість немайнового характеру, а тому судовий збір обчислено виходячи із ставок, визначених підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів у справах позовного провадження.

33. Матеріалами справи підтверджується, що відносно позивача - ТОВ "Комлайт" Господарським судом Львівської області здійснюється провадження у справі про банкрутство №914/158/14, яке перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 04.02.2014, що визначає спеціальний порядок розгляду спорів, стороною яких є позивач-боржник, та зумовлює їх концентрацію в межах справи про банкрутство, так як результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов'язки боржника та його кредиторів (т. 1, а.с. 225-228).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 04.09.2018 у справі №907/574/16 про підсудність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, майнових спорів, стороною яких є боржник, а також спорів про недійсність правочинів, вчинених боржником з третіми особами.

34. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що в силу підпункту 15 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення 27.05.2015 позивача з вимогами до відповідачів 1, 2) за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство визначено спеціальний розмір судового збору - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

35. Відповідно до частини 2 статті 20 Закону про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, на підставах передбачених частиною 1 цієї статті, кредитор зобов'язаній повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Отже, звернення позивача-боржника до відповідача-1, який набув майно боржника за наслідком укладення з відповідачем-2 оспорюваних договорів купівлі-продажу в період ліквідаційної процедури у справі №914/158/14 про банкрутство позивача - ТОВ "Комлайт", з вимогою про визнання недійсними договорів та застосування наслідків їх недійсності у ліквідаційній процедурі боржника шляхом повернення майна до ліквідаційної маси підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 15 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на 27.05.2015). Об'єктом справляння судового збору є заява, як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами.

36. Звертаючись 27.05.2015 до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Ресурс А" та ПАТ "Комінвестбанк" про визнання недійсними оспорюваних договорів, витребування нерухомого майна у добросовісного набувача за наслідком визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження, ТОВ "Комлайт" у позовній заяві від 27.05.2015 з посиланням на пункт 7 частини 1 статті 12 та частину 9 статті 16 ГПК України в редакції до 15.12.2017 зазначило, що даний спір підлягає розгляду в межах справи №914/158/14 про банкрутство товариства-позивача.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні 27.05.2015 єдиної позовної заяви ТОВ "Комлайт" сплатило судовий збір в розмірі ставки, що підлягає до сплати за розгляд спорів з майновими вимогами у справі про банкрутство (1 218 грн.) відповідно до підпункту 15 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Отже, позивачем надано належні докази сплати судового збору за подання позовної заяви, а подальша її передача за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2015 у справі №914/1723/15 не впливає на визначення розміру судового збору за подання такої заяви (т. 1, а.с. 1-2, 3-16).

37. За змістом підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній станом на дату звернення 22.11.2018 позивача з апеляційною скаргою, вбачається, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

38. При вирішенні питання про відповідність апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України щодо її форми та змісту суд апеляційної інстанції надає оцінку поданим скаржником доказам сплати судового збору на предмет їх належності та допустимості, а у разі несплати скаржником судового збору суд, керуючись приписами статей 174, 260 ГПК України, надає скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги та зазначає в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суму судового збору, яка підлягає до сплати скаржником.

Надаючи оцінку апеляційній скарзі ТОВ "Комлайт" з додатками на предмет дотримання позивачем вимог процесуального закону щодо її форми та змісту, апеляційний суд, керуючись приписами статей 4, 8 Закону України "Про судовий збір" та статей 174, 258, 260 ГПК України, дійшов висновку, що звертаючись до господарського суду з позовними вимогами майнового та немайнового характеру, позивачу належало сплатити судовий збір в розмірі 54 834, 20 грн. В ухвалі від 10.12.2018 про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції визначив, що сума судового збору, що підлягає до сплати позивачем за апеляційний перегляд рішення місцевого суду від 26.10.2018 про відмову в позові, складає 82 210, 30 грн.

Однак, такі висновки апеляційного суду є передчасними та не відповідають принципу диспозитивності у господарському процесі відповідно до статті 14 ГПК України з огляду на таке.

39. Звертаючись з позовом до відповідачів 1, 2, ТОВ "Комлайт" обрало спосіб захисту своїх майнових прав та інтересів саме шляхом звернення у справу про його банкрутство №914/158/14, про що ТОВ "Комлайт" зазначило у позовній заяві, поданій до Господарського суду Львівської області 27.05.2015, так як спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу належного позивачу майна та його витребування у відповідача-1 є за своєю правовою природою майновим спором, що стосується формування активу позивача-боржника за рахунок отримання від третіх осіб його майна та можливостей погашення за рахунок таких активів вимог кредиторів у справі про банкрутство №914/158/14 (т. 1, а.с. 3-16).

Однак, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду позовної заяви ТОВ "Комлайт" від 27.05.2015 сформовано справу за №914/1723/15, тобто визначено її розгляд в окремому позовному провадженні поза межами справи №914/158/14 про банкрутство ТОВ "Комлайт", щодо повернення майна якого до ліквідаційної маси виник спір.

Зазначене мало наслідком обмеження процесуального права позивача на звернення за захистом його майнових прав до господарського суду в межах провадження у справі про його банкрутство без порушення окремого позовного провадження та покладення судами на позивача-банкрута додаткових фінансових витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, обчисленого судами за ставками у справах позовного провадження.

40. У Рішенні від 08.01.2008 у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювалися у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Апеляційний суд, в порушення приписів статей 86, 269 ГПК України, при вирішенні питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Комлайт" на рішення місцевого суду від 26.10.2018 у справі №914/1723/15 помилково визначив правову природу позовних вимог у даній справі як вимог майнового та немайнового характеру, що обкладаються судовим збором за ставками як у справах позовного провадження, та безпідставно поклав на позивача тягар фінансових витрат на оплату судового збору за апеляційний перегляд справи в розмірі 82 210, 30 грн., тоді як до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1 827 грн. (1 218*150%).

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

41. Верховний Суд зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за подання позовних заяв з майновими та немайновими вимогами, за якими відкриваються справи окремого позовного провадження, так як позивачем-банкрутом заявлено вимоги про визнання недійсними договорів та повернення майна у ліквідаційну масу в межах справи про банкрутство позивача, що зумовлювало обов'язок судів здійснювати розрахунок судового збору за ставкою, визначеною підпунктом 15 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на дату звернення з позовом 27.05.2015) за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник. Зазначене свідчить про помилковість висновків апеляційного суду згідно з ухвалою від 10.12.2018 у справі №914/1723/15 про залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Комлайт" та її повернення без розгляду оскаржуваною ухвалою апеляційного суду від 04.01.2019 в порядку частини 6 статті 260 ГПК України.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Частиною 6 статті 310 ГПК України суду касаційної інстанції надано право за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду у разі, якщо порушення норм матеріального чи процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги позивача, скасування ухвал суду апеляційної інстанції від 04.01.2019 та від 10.12.2018 у справі №914/1723/15 з переданням справи №914/1723/15 до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Комлайт" за №4136/18 від 22.11.2018 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018.

В. Судові витрати

43. У зв'язку з тим, що Суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ "Комлайт" та скасовує оскаржувану ухвалу апеляційного суду, Суд покладає витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 921 грн. пропорційно на відповідача-1 та відповідача-2 у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт" задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2019 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №914/1723/15 скасувати.

Справу №914/1723/15 передати до Західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт" за №4136/18 від 22.11.2018 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2018 у справі №914/1723/15.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс А" (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Льва Толстого, будинок 40, код ЄДРПОУ 38908201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт" (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 112, код ЄДРПОУ 32784498) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 (п'ятдесят) коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гойди, будинок 10, код ЄДРПОУ 19355562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комлайт" (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 112, код ЄДРПОУ 32784498) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 50 (п'ятдесят) коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк