ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/116/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Ткач Р.М.,
відповідача - Богдан З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області,
на рішення Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Стадник М.С.)
від 19.06.2018,
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Плотніцький Б.Д., Хабіб М.І.)
від 17.12.2018,
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області,
до приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері",
про спонукання укласти договір,
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2018 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося до господарського суду з позовом про спонукання приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" укласти договір про надання послуг з оцінки необоротних активів, переданих в оренду та майно, набуте під час оренди за державні кошти цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", що перебувають на балансі ПрАТ "Галіція Дистилері", в редакції, запропонованій регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області листом № 18-06-00264 від 19.01.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2001 між регіональним відділенням ФДМ України по Тернопільській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 9 - ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу терміном на 5 років (до 12.12.2006). Додатковими угодами № 5 від 12.01.2007, № 6 від 21.01.2007, № 7 від 12.01.2010, № 8 від 11.03.2010 та № 9 від 22.07.2011 було продовжено строк дії цього договору до 12.04.2015. Згідно з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017, договір оренди № 9 - ЦМК від 12.12.2001 продовжено терміном на 5 років на тих самих умовах з 13.04.2015 до 13.04.2020. Враховуючи, що остання незалежна оцінка об'єкту оренди проводилась станом на 30.11.2001, а п. 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати може переглядатися на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, то у сторін є обов'язок здійснити нову оцінку об'єкта оренди станом на 31.03.2015 відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 (629-95-п) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Вказує, що чинне законодавство у сфері орендних правовідносин не звільняє сторони від проведення нової оцінки майна у випадку, коли договір продовжений за рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, у позові відмовлено.
29.01.2019 позивач регіональне відділення ФДМ України по Тернопільській області подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що суди порушили норми процесуального права - ст. 238 ГПК України та принцип рівності учасників судового процесу. Дійшли до неправильного висновку про те, що договір оренди № 9 не продовжувався, а діє до 13.04.2020. Зазначає, що остання незалежна оцінка об'єкта оренди державного майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДП "Бучацький мальтозний завод" була проведена станом на 30.11.2001 (акт оцінки затверджено регіональним відділенням від 12.12.2001). Посилається і на те, що судами не взято до уваги, що склад майна, який підлягав оцінці, це виключно основні засоби - нерухоме та рухоме майно. З урахуванням того, що тільки з 10.05.2017 набрало чинності рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7, то в період з 13.04.2015 (договір припинив свою дію) і до перегляду рішення суду в касаційній інстанції не було законних підстав для проведення оцінки та інвентаризації майна, що перебуває в оренді. Посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 904/2077/18, де суд апеляційної інстанції, в аналогічних правовідносинах, вказав на те, що проведення оцінки об'єкту оренди у разі продовження дії договору, якщо остання оцінка об'єкту оренди була проведена більше ніж три роки, є обов'язковою згідно з чинним законодавством і будь-які винятки відсутні.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач здійснює тлумачення правових норм на власний розсуд, намагається у судовому порядку змусити ПрАТ "Галіція Дистилері" укласти договір про надання послуг з оцінки об'єкта оренди та здійснити оцінку такого майна за відсутності для цього відповідних правових підстав, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Вказує на те, що на момент звернення позивача до відповідача із листом № 18-06-00264 від 19.01.2018 договір оренди не продовжувався та не переукладався, а вже був визнаний продовженим згідно з рішенням суду від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7. Чинне законодавство України не передбачає в такому випадку обов'язкового проведення оцінки майна і визначення нової орендної плати навіть і за умови, якщо оцінка об'єкта оренди була проведена більше як три роки тому. Стверджує, що і сам позивач визнає, що ним було порушено порядок проведення оцінки об'єкта оренди - не проведено інвентаризацію орендованого майна станом на 31.03.2015 (що є обов'язковою передумовою для здійснення оцінки орендованого майна). Посилається і на те, що, встановлюючи дату проведення оцінки 31.03.2015 (така повинна співпадати із датою проведення інвентаризації об'єкта оренди), регіональне відділення ФДМ України по Тернопільській області та оцінювач були обізнані про відсутність відповідного акту, адже не створювалася комісія по інвентаризації, не встановлювалась дата проведення інвентаризації, не проводилася така інвентаризація та не складався передавальний баланс станом на таку дату. Просить касаційну скаргу позивача залишити без змін, а оскаржувані судові рішення без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 12.12.2001 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орендодавець) і закритим акціонерним товариством "Галспирт" (орендар) укладено договір оренди № 9 - ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаний цех) Бучацького мальтозного заводу (об'єкт оренди), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, затвердженого наказом регіонального відділення № 678 від 12.12.2001, протоколу про результати інвентаризації та розподільчого балансу, складеного станом на 30 листопада і становить 756 675,00 грн.
Об'єкт оренди використовується орендарем з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості (п. 1.5 договору оренди).
Орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання - передачі орендованого майна. Передача об'єкта оренди здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеною за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Вартість орендованого майна, яке орендар повертає орендодавцю, визначається на підставі розподільчого балансу об'єкта оренди та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії договору, звіреного з актом приймання - передачі орендованого майна в оренду. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п.п. 2.1, 2.3, 2.4 договору).
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001 року) 5 268,98 грн. Орендна плата перераховується: до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших, випадках, передбачених чинним законодавством України (п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору).
У п. п. 10.1, 10.3, 10.6 договору сторони досягли згоди, що договір діє з 12.12.2001 до 12.12.2006, строком 5 років. Зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання для розгляду іншій стороні. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору.
Факт передачі орендарю майна - цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу підтверджується актом приймання-передачі від 12.12.2001. Останній підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди про внесення змін до договору оренди № 9- ЦМК від 12.12.2001, а саме: 1) угода № 1 від 18.01.2002, якою доповнено договір оренди розділом 13 "Особливі умови договору", за яким передбачено обов'язок орендаря своєчасно сплачувати поточні податкові зобов'язання; 2) угода № 2 від 06.02.2004, якою змінено розділ 11 "Платіжні та поштові реквізити сторін"; 3) угода № 3 від 23.03.2004, якою доповнено розділ 1 "Предмет договору" пунктами 1.6 та 1.7 в частині місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв та коньячних спиртів; 4) угода № 4 від 08.04.2004, якою доповнено розділ 4 "Використання амортизаційних відрахувань" пунктом 4.3 у такій редакції: "Амортизаційні відрахування накопичуються орендарем на відповідному субрахунку Рахунку 42 "Додатковий капітал" з обов'язковим їх використанням на реновацію і капітальний ремонт орендованого майна"; 5) угода № 5 від 12.01.2007, якою термін дії договору продовжено з 13.12.2006 до 12.02.2007 до прийняття Міністерством аграрної політики України (органом, уповноваженим управляти майном) відповідного рішення щодо погодження умов поновлення чи припинення терміну дії договору; 6) угода № 6 від 21.01.2007, якою внесено зміни щодо розміру орендної плати (яка становить 9 962,89 грн) та порядку використання амортизаційних відрахувань; погоджено строк дії договору оренди з 21.01.2007 до 12.12.2009 включно та порядок поновлення терміну дії договору на новий строк; погоджено умови припинення договору оренди, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, невиконання орендарем п. 3.7 та п. 4.3 договору; 7) угода № 7 від 12.01.2010, якою продовжено термін дії договору з 13.12.2009 до 12.02.2010 до прийняття Міністерством (органом уповноваженим управляти майном, переданим в оренду) рішення щодо визначення терміну продовження дії договору оренди; 8) угода № 8 від 11.03.2010, якою продовжено термін дії договору з 13.02.2010 до 12.04.2010 до вирішення питання стосовно визначення терміну продовження дії договору; 9) угода № 9 від 22.07.2011, якою змінено назву орендаря на приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" та продовжено термін дії договору оренди з 13.04.2010 до 12.04.2015 (на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 у справі № 17/22-504); 10) угода № 10 від 24.02.2015, якою внесено зміни в п. 3.1 договору, згідно з якого орендна плата визначається на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) 43 366,94 грн за перший місяць, за грудень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2011 року) на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2011 року; п. 5.14 договору, згідно з яким орендар зобов'язується в місячний термін, з дня підписання цієї додаткової угоди, сплатити орендну плату в сумі 9 247,38 грн без ПДВ за 11 днів вересня 2011 року, 25 220,14 грн без ПДВ за жовтень 2011 року та 25 245,36 грн без ПДВ за листопад 2011 року (на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2014 у справі 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012).
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017, визнано продовженим договір оренди № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 терміном на п`ять років на тих самих умовах з 13.04.2015 до 13.04.2020.
Листом № 18-06-00264 від 19.01.2018 орендодавець направив орендарю для підписання тристоронній договір про надання послуг з оцінки необоротних активів - об'єкта оренди в трьох примірниках, які підписані регіональним відділенням ФДМ України по Тернопільській області та суб'єктом оціночної діяльності - Тернопільським обласним комунальним підприємством "Експерт".
ПрАТ "Галіція Дистилері" листом № 65 від 09.02.2018 повідомило регіональне відділення про відсутність підстав для проведення такої оцінки орендованого майна станом на 31.03.2015, оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017, визнано продовженим договір оренди № 9 - ЦМК від 12.12.2001 терміном на 5 років з 13.04.2015 по 13.04.2020 на тих самих умовах (щодо вартості орендованого майна та розміру орендної плати). Зазначило, що найближчу оцінку об'єкта оренди необхідно буде провести перед наступним продовженням дії договору, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди.
Вказана відмова орендаря стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , вказаної Методики оцінка майна проводиться або перед укладенням договору оренди або перед продовженням договору оренди. В цьому випадку відсутні підстави для її проведення, оскільки, договір оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 продовжено на тих самих умовах з 13.04.2015 до 13.04.2020 (на 5 років) на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7, яке набрало законної сили 10.05.2017. Чинним законодавством не передбачено проведення оцінки майна після продовження договору оренди, під час його виконання. Також, суди зазначили, що договір оренди продовжено без проведення інвентаризації майна та передавального балансу, які відповідно до п. 5 Методики передують укладенню договору про проведення незалежної оцінки. Позивачем безпідставно визначено дату оцінки - 31.03.2015 з огляду на те, що дата оцінки повинна збігатись із датою проведення інвентаризації об'єкта оренди.
Проте, повністю погодитися з такими висновками господарськими судів не можна з огляду на таке.
З аналізу ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
За ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
У ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Оскільки об'єктом оренди за договором № 9 - ЦМК від 12.12.2001 є державне майно, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню і положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а також положення Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 (629-95-п) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які є спеціальними нормами права, що визначають певні особливості укладення та пролонгації договорів оренди державного майна.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації.
Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Згідно з п. 2 вказаної Методики оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.
Отже, законодавцем встановлено умову обов'язкового проведення переоцінки об'єкта оренди як підстави для поновлення чи продовження договору оренди державного майна, остання оцінка якого є застарілою, оскільки була зроблена більш як три роки тому.
Пунктом 6 Методики визначено послідовність проведення оцінки майна ЦМК: - укладення договору про проведення незалежної оцінки; - проведення незалежної оцінки; - рецензування звіту про оцінку майна; - проведення стандартизованої оцінки ЦМК на підставі даних передавального балансу з урахуванням аудиторського висновку і складання акту за формою встановленого зразка (додатку 1); - рецензування і затвердження акту оцінки ЦМК.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди належним чином не дослідили умови договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу № 9-ЦМК, зокрема його розділи 3, 10; ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. п. 2, 6 Методики оцінки об'єктів оренди; належним чином не встановили коли проводилась остання оцінка орендованого майна, з урахуванням того, що для продовження дії договору оренди державного майна необхідним є її проведення, якщо вона була зроблена більш як три роки тому. Не взяли до уваги те, що згідно з п. 6 Методики для проведення оцінки майна є необхідним укладення договору про проведення незалежної оцінки. Отже, судами належним чином не було встановлено правомірність звернення позивача з позовом з метою ініціювання підписання між сторонами тристороннього договору про надання послуг з оцінки непереробних активів, за відсутності проведеної понад три роки оцінки об'єкта оренди, на що посилався позивач, а виходили лише з наявності рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2017 у справі № 921/1193/15-г/7 та відсутності доказів проведення інвентаризації майна та передавального балансу, які передують проведення такої оцінки.
За відсутності належного дослідження умов договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу № 9-ЦМК, тристороннього договору про надання послуг з оцінки необоротних активів, з урахуванням вказаних вимог законодавства, не можна прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин судові рішення про відмову у задоволенні позову підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, врахувати ст. 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", п. п. 2, 6 Методики оцінки об'єктів оренди (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин); встановити коли проводилась оцінка об'єкта оренди, а отже необхідність чи відсутність підстав для укладення тристороннього договору про надання послуг з оцінки необоротних активів. На підставі належного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, в залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19 червня 2018 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2018 року у справі за № 921/116/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач