Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як замовник будівництва не прийняв участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перерахував до місцевого бюджету кошти пайової участі. Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді міста Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі.

ТОВ "Ферротрейдинг" позов не визнало та заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.07.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018, у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання визначеного Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) обов'язку замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста, однак суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2019 року Запорізька міськрада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу Запорізька міськрада обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють питання позовної давності, а саме положення статей 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та належним чином не встановлено початок перебігу строку позовної давності для звернення позивача з відповідними вимогами; судами неправильно застосовано положення статей 36, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у відповідній редакції, та не враховано, що саме на відповідача як замовника будівництва покладено обов'язок надавати інформацію про стадії будівництва повноваженим органам місцевого самоврядування, який товариством виконано не було, що стало наслідком несвоєчасного повідомлення позивача про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації; судом апеляційної інстанції не надано оцінку доказам, які було надано позивачем в підтвердження позовних вимог; поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що перебіг позовної давності для позивача почався з 12.06.2015 після отримання уповноваженим виконавчим органом місцевого самоврядування вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, що містила інформацію про замовників будівництва, які порушили вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ферротрейдинг" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

ТОВ "Ферротрейдинг" у судове засідання свого представника не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Запорізької міськради від 24.12.2012 № 77 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 цього рішення доручено управлінню з питань земельних відносин міської ради при підготовці проектів рішень міської ради про відведення земельних ділянок для будівництва передбачити обов'язок землекористувача щодо укладання договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

Відповідно до пункту 4 рішення Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області доручено надавати до виконавчого комітету Запорізької міської ради інформацію щодо суб'єктів, які подали на реєстрацію до інспекції декларацію про готовність об'єкту до експлуатації або заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката з визначенням кошторисної вартості будівництва об'єкту.

У пунктах 1.4, 1.5 Порядку вказано, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжі, зобов'язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, крім випадків, передбачених пунктом 5 Порядку. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя коштів для створення і розвитку вищезазначеної інфраструктури.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя з урахуванням інших передбачених Порядком відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя та спірні питання, що виникають з його визначенням, розглядаються на погоджувальній комісією, шляхом погодження договору про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та розрахунку величини пайової участі. Проекти даних документів готує та подає на розгляд погоджувальної комісії департамент архітектури та містобудування міської рад (пункти 2.2, 2.4 Порядку).

За змістом пунктів 3.1, 3.3, 3.5 Порядку договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів для одиниці створеної потужності) або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт. Замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Проект договору погоджується на погоджувальній комісії та передається департаментом архітектури та містобудування міської ради на підпис міському голові разом з протоколом погоджувальної комісії.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку кошти для фінансування розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури перераховуються до бюджету розвитку м. Запоріжжя.

Департамент фінансової та бюджетної політики міської ради за даними виписок органу державної казначейської служби щомісячно до 5-го числа надає департаменту архітектури та містобудування міської ради інформацію про надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя в розрізі платників (пункт 4.3). Контроль за виконанням умов договорів про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя здійснює департамент архітектури та містобудування міської ради (пункт 4.5).

Рішення Запорізької міськради від 24.12.2012 № 77 оприлюднене 19.01.2013 в офіційному виданні Запорізької міськради - газеті "Запорозька Січ".

12.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП 082130980007 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва - реконструкція "Цеху шихтопідготовки. Дільниця дроблення і сортування. ПрАТ "Ферротрейдинг" під "Склад шихти та готової продукції", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 7. Код об'єкта будівництва - 1252.8. За державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - склади універсальні. Замовник будівельних робіт - Приватне акціонерне товариство "Ферротрейдинг" (правонаступником якого є ТОВ "Ферротрейдинг").

30.05.2013 за № ЗП142131490658 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Замовник - ПрАТ "Ферротрейдинг". У пункті 15 декларації зазначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 9 584,609 тис. грн; вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 8 297,218 тис. грн.

12.06.2015 Державна фінансова інспекція в Запорізькій області направила до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міськради вимогу за наслідками проведення ревізії фінансово-господарської діяльності департаменту за період з 01.05.2012 по 01.04.2014, у тому числі стосовно дотримання вимог законодавства щодо визначення розміру та сплати пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. До цієї вимоги додано розрахунок розміру збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовників на території м. Запоріжжя щодо яких подано декларації про готовність об'єктів до експлуатації.

Відповідно до довідки про розмір збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя щодо яких подано декларації про готовність до експлуатації протягом 2013 року наявна інформація щодо замовника об'єкта будівництва ПрАТ "Ферротрейдинг".

13.07.2015 Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області складено акт ревізії фінансової господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 по 01.04.2015.

20.11.2015 Запорізька міськрада направила відповідачу вимогу № 01/02-21/04637 щодо сплати суми збитків в сумі 958 460,90 грн, яка отримана останнім 26.11.2015. Ця вимога залишилася без відповіді.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Запорізької міськради до суду з відповідним позовом, який обґрунтовано невиконанням відповідачем свого обов'язку відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо перерахування до місцевого бюджету м. Запоріжжя коштів пайової участі, чим територіальній громаді міста завдано збитків.

За змістом частин 1-3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до частини 9 статті 40 цього Закону (у відповідній редакції) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З системного аналізу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку суди дійшли висновку, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач у порушення вимог положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку не уклав договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міськрада не отримала на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода".

Разом із тим відповідачем до винесення судом рішення заявлено про застосування позовної давності та зазначено, що декларацію про готовність об'єкта до експлуатації було зареєстровано 30.05.2013, тобто саме з цього часу позивач мав змогу звернутися до суду з відповідним позовом.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судами попередніх інстанцій з урахуванням висновків Державної фінансової інспекції в Запорізькій області установлено, що в період дії Порядку з 24.12.2012 по 10.09.2014, Департамент архітектури та містобудування Запорізької міськради мав можливість розрахувати розмір пайової участі забудовників у разі не укладення договорів останніми у добровільному порядку. При цьому позивач про порушення свого права мав дізнатися не 12.06.2015, як він зазначає, і не 03.06.2015 - з моменту вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо здійснених розрахунків розмірів збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя, а значно раніше в межах наданих йому повноважень, а саме, з урахуванням положень Порядку, Запорізька міськрада мала бути обізнана з фактом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та фактом несплати відповідачем коштів пайової участі, оскільки контроль за виконанням Порядку відповідно до пункту 5 рішення Запорізької міськради від 24.12.2012 покладено на першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та постійну комісію з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації та земельних відносин, а контроль за виконанням умов договорів про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя згідно з пунктом 4.5 Порядку здійснює Департамент архітектури та містобудування міської ради.

Отже, за висновками судів, Запорізька міськрада мала належним чином організувати свою діяльність з контролю за виконанням Порядку та забезпечити належне виконання керівництвом та працівниками Департаменту архітектури та містобудування міської ради їх посадових обов'язків.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що позивач повинен був знати (міг довідатися) та належним чином контролювати порядок та строки оформлення договорів пайової участі, які мали бути укладені з замовниками будівельних робіт відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку, а тому невиконання позивачем свого обов'язку, передбаченого законом, не звільняє його від відповідальності за дотримання строків позовної давності.

Будь-яких належних та допустимих доказів переривання строку позовної давності або клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем суду не надано.

Крім того, апеляційним судом установлено, що відповідачем декларацію про готовність об'єкта до експлуатації у встановленому законом порядку 29.03.2013 зареєстровано у Центрі надання адміністративних послуг м. Запоріжжя, функції якого покладено на управління розвитку підприємництва та дозвільних процедур міської ради, отже, саме з цієї дати Запорізька міськрада дізналася про можливість звернення до суду за захистом порушеного права.

Наведені у касаційній скарзі аргументи про неправильне визначення судами попередніх інстанцій початку перебігу строку позовної давності для звернення позивача з відповідними вимогами відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони спростовуються наведеними вище фактичними обставинами у справі, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Доводи скаржника про те, що невиконання відповідачем обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі, передбаченого положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , є достатньою підставою для задоволення позову, не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними з огляду на встановлені у процесі розгляду справи обставини пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами попередніх інстанцій під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, а також правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.