ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк) - Ньорба О.М. - адвокат (посвідчення від 11.04.2018 №2107),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - Компанія) - Тихомиров Р.Л. - адвокат (посвідчення від 17.09.2018 №976),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) - Ярошенко А.С. - адвокат (посвідчення від 01.12.2017 №810),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (далі - ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра") - не з'яв.,

товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" (далі - ТОВ "Лоджистік Сервіс") - Сидоренко І.О. - адвокат (свідоцтво від 30.09.1998 №1440/10),

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць Інни Олександрівни (далі - Нотаріус) - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Банку

на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2018 (суддя Грєхова О.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді Руденко М.А. і Дідиченко М.А.)

зі справи №910/5919/18

за позовом Банку

до Компанії

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.10.2014 та застосування наслідків недійсності правочину,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра";

ТОВ "Лоджистік Сервіс";

Нотаріус.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.10.2014 (далі - оспорюваний договір) та про застосування наслідків недійсності правочину, в тому числі: визнання Банку стороною (кредитором) за договором кредитної лінії від 09.10.2014 № НКЛ-2028913 (далі - Кредитний договір); визнання Банку стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 09.10.2014 № НКЛ-2028913/S (далі - Іпотечний договір); внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (поновлення обтяження нерухомого майна у названому Реєстрі) шляхом внесення змін про суб'єкта в записі про іпотеку: 7281533 змінити іпотекодержателя ТОВ "Торговий дім "Альтаїр" на іпотекодержателя Банк; внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (поновлення обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення змін про суб'єкта в записі про іпотеку: 7281345 змінити обтяжувача ТОВ "Торговий дім "Альтаїр" на обтяжувача Банк; зобов'язання Компанії повернути Банку оригінали договорів, переданих на виконання оспорюваного договору.

2. Позов обґрунтовано нікчемністю Договору, оскільки при його укладенні та виконанні допущено низку порушень законодавства України та обмежень, що встановлені Національним банком України (далі - НБУ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у позові відмовлено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018: зазначене рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку - без задоволення; судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на позивача; скасовано зупинення дії рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у даній справі.

5. Рішення і постанову мотивовано відповідністю оспорюваного договору вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), а обставини, які згідно з пунктами 1-3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставами для визнання договору нікчемним, у даному разі відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, просить відповідні судові рішення з даної справи скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Судами не застосовано норми статей 42, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зроблено помилковий висновок про те, що кредит за Кредитним договором не є забезпеченим заставою.

8. Суди порушили положення статті 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 7, 9, 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів", статті 58 Конституції України, пункт 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 16.08.2006 №320 (z1035-06) (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), пункту 2.14 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 №22.

9. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, у тому числі статей 203, 215 ЦК України, та застосовано норми, які не підлягали застосуванню, - рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.07.2017 №3117 та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23 (z0231-12) .

Доводи інших учасників справи

10. Фондом подано письмові "пояснення щодо касаційної скарги АТ "Дельта Банк", у яких він зазначає про нікчемність оспорюваного договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та просить касаційну скаргу задовольнити.

11. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лоджистік Сервіс" зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, невідповідність доводів скаржника нормам чинного законодавства України й просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін.

12. Компанія у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, а доводи скарги - такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, й просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №910/5919/18 - без змін.

13. Від Нотаріуса надійшов лист, у якому він не заперечує проти розгляду справи без його присутності.

14. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу та інші процесуальні документи не надходили.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Банком як кредитором і ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" як позичальником укладено Кредитний договір, за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику кошти (далі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, зі сплатою річних у порядку, визначеному цим договором і з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 30.10.2014.

Забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором виступає договір іпотеки майнового комплексу, що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 99 і належить на праві власності ТОВ "Лоджистік Сервіс".

16. Банком як іпотекодержателем і ТОВ "Лоджистік Сервіс" як іпотекодавцем укладено Іпотечний договір щодо зазначеного майнового комплексу.

17. 13.10.2014 Банком (як первісним кредитором) і Компанією (як новим кредитором) укладено оспорюваний договір про відступлення права вимоги, посвідчений Нотаріусом, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" (боржник) за Кредитним договором (основний договір), а саме - право вимоги повернення заборгованості за кредитом у розмірі 34 462 000 грн. та 1 760 000 дол. США, що станом на дату укладання цього договору за офіційним обмінним курсом НБУ становить 22 792 000 грн.

Згідно з цим договором разом з правом вимоги виконання зобов'язань до нового кредитора переходять права за договором, що забезпечує виконання зобов'язань, а саме -права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

Новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора 11 264 000 грн. (без ПДВ) до 13.10.2014.

18. Згідно із внесеними до оспорюваного договору змінами (30.12.2014) загальна сума вимог, що виникли й нараховані за основним договором, складає 34 886 873,97 грн. та 1 771 283,29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 27 930 579,75 грн.

19. Компанія перерахувала Банку 11 264 000 грн. вартості відступленого права вимоги.

20. Постановою Правління НБУ Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, і 03.03.2015 Фондом запроваджено тимчасову адміністрацію й розпочато процедуру виведення Банку з ринку; цю адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці - з 03.03.2015 до 02.06. 2015 включно.

Процедуру ліквідації Банку розпочато з 05.10.2015.

За доводами банку як позивача зі справи, за результатами проведення перевірки щодо визначення оспорюваного договору як нікчемного у розумінні статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цей договір віднесено до нікчемних згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 38 названого Закону.

Зокрема, Банк зазначає, що ним здійснено відступлення права вимоги за оспорюваним договором у розмірі, який (за офіційний курсом НБУ) складав 62 817 453,72 грн. за ціною 11 264 000 грн., яка більше ніж на 82% відрізняється від розміру (вартості) прав вимоги, чим фактично відмовився від власних майнових вимог.

20. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ціна, погоджена сторонами оспорюваного договору, не відповідає рівню звичайних цін на подібні права вимоги, які діяли станом на дату укладання цього договору.

При цьому позивач безпідставно прирівняв вартість права вимоги до розміру власне вимоги до боржника.

21. Позивачем (Банком) не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що результатом укладеного Договору стала неможливість виконання його зобов'язань перед іншими кредиторами або що укладення саме цього Договору призвело до неплатоспроможності Банку.

Так само не доведені посилання Банку на укладення оспорюваного договору з порушенням обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 26.02.2014 №102/БТ та постановою Правління НБУ від 11.09.2014 №560/БТ.

22. Банк звертався до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Нафтогазгруп "Деметра" про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 87 338 146, 74 грн.

Рішенням названого господарського суду зі справи №910/23193/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 і набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено; в касаційному порядку ці судові актии не переглядалися. У розгляді зазначеної справи Банк зазначав про те, що відповідно до протоколу від 11.08.2015 № 43 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11.03.2015 № 67, яким було затверджено результати перевірки, та встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 13.10.2014, укладений Банком і Компанією, є нікчемним у силу статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Місцевий господарський суд за результатами оцінки цих доводів Банку встановив, що зазначений договір укладався за взаємною згодою сторін, за відсутності на той час законодавчих заборон на укладення такого правочину і у відповідності до принципу свободи договору; таким чином, підстав для визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним (недійсними) не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочину, оскільки жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за цим договором не настала. Також судом було з'ясовано, що позивач (Банк) не підтвердив настання підстав нікчемності договору про відступлення права вимоги, так само, як і обставин, з яких вбачалося б, що Банк здійснив відчуження майна за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Обставини, встановлені згаданим судовим рішенням зі справи №910/23193/15, є преюдиційними у судовому розгляді даної справи. У справі № 910/23193/15 судом вже надавалася оцінка доводам позивача, аналогічних тим, що мають місце в даній справі, і було з'ясовано укладення договору про відступлення права вимоги від 13.10.2014 з дотриманням вимог, встановлених законодавством України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (частина друга);

- правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (пункти 1-3 частини третьої);

ГПК (1798-12) України:

частина п'ята статті 75:

- обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (текст частини п'ятої статті 75);

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 236:

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша);

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята);

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

24. З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням змісту позовних вимог зі справи попередні судові інстанції мали здійснити доказову перевірку усіх тих обставин, з якими названий Закон пов'язує оцінку правочину (договору) як нікчемного. Проте попередніми судовими інстанціями цього належним чином не здійснено, про що свідчить таке.

25. Як зазначено судами, позивачем (Банком) подано до суду як доказ, зокрема, звіт про експертну оцінку ринкової вартості майнових прав (права вимоги) за Кредитним договором, за яким ринкова вартість прав грошової вимоги за Кредитним договором становить 51 392 414 грн. (далі - Звіт). Цей Звіт оцінений господарськими судами з точки зору його відповідності/невідповідності статті 98 ГПК України, яка визначає вимоги до висновку експерта, і зроблено висновок про невідповідність Звіту таким вимогам. Даний висновок судів є неправомірним, оскільки Звіт і не подавався саме як висновок експерта (а, отже, й не міг оцінюватися в аспекті зазначеної норми ГПК (1798-12) України), але як доказ у розумінні статей 73 і 91 названого Кодексу він підлягав оцінці зі справи у сукупності та нарівні з іншими доказами в ній.

Крім того, судами вказувалося, що згідно зі Звітом боржника класифіковано (за класифікацією НБУ) як 1 - найвища категорія якості (тобто відсутність ризиків або ризик є мінімальним); при цьому, на думку судів попередніх інстанцій, не враховано факт порушення провадження у справі про банкрутство №910/11903/14 щодо ТОВ "Лоджистік Сервіс" (майнового поручителя за зобов'язаннями відповідача, що випливають з Кредитного договору), а, отже, кредит має класифікуватися як такий, що не забезпечений заставою. Втім, з такою думкою погодитися не можна, оскільки в ній не взято до уваги, що згідно з частиною четвертою статті 42 і частиною дев'ятою статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, яке є предметом забезпечення, не включається до ліквідаційної маси та використовується виключно для задоволення вимог забезпечених кредиторів, і ці вимоги погашаються за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, у першочерговому порядку. У зв'язку з цим зберігається право позивача як забезпеченого кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок високоліквідного забезпечення (предмет іпотеки).

Відповідні доводи позивача і докази, на яких вони ґрунтувалися, судами належним чином не розглянуто, у зв'язку з чим порушено встановлені статтею 86 ГПК України правила оцінки доказів у справі.

26. Не одержали практично жодної оцінки судами як докази зі справи постанови Правління НБУ від 26.02.2014 №102/БТ і від 11.09.2014 №560/БТ, якими, за доводами скаржника, встановлювалися певні обмеження щодо здійснення Банком операції (зокрема, у зв'язку з виникненням у нього проблем з ліквідністю), і ці обмеження не враховано в укладенні оспорюваного договору, у тому числі непогодження їх з куратором НБУ.

У зв'язку з цим суд, зокрема, апеляційної інстанції обмежився загальними твердженнями про те, що "вказані обставини не були доведені скаржником", - без наведення будь-якого дослідження відповідних документів саме як доказів зі справи та без обґрунтування того, в чому конкретно полягала, на погляд суду, недоведеність Банком згаданих обставин (у неподанні доказів, невідповідності їх правилам ГПК України (1798-12) щодо допустимості, достовірності, достатності доказів тощо).

27. Не можна визнати обґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій на судові рішення з іншої справи №910/23193/15 в аспекті наведеного положення частини п'ятої статті 75 ГПК України. Поза увагою судів залишилося те, що обов'язковими (преюдиційними) для господарського суду є лише обставини, встановлені судом в іншій справі, але не правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи (частина сьома тієї ж статті ГПК України (1798-12) ); тим часом, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній ідеться саме про правову оцінку фактів і доказів в іншій справі, а не про обставини, що мали б преюдиційне значення для даної справи - при тому, що фактично-доказові бази у цих двох справах істотно різняться.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Таким чином, попередні судові інстанції не здійснили належного дослідження зібраних у справі доказів, зокрема тих, про які йдеться в пунктах 25, 26 цієї постанови, та помилково визначили преюдиційність іншої справи №910/23193/15 для даної справи. Наведене згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, а оскільки припис частини другої статті 300 названого Кодексу містить заборону для суду касаційної інстанції з учинення процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, - то й для передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути здійснено й розподіл судових витрат у даній справі.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 зі справи №910/5919/18 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий