1. У червні 2016 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Пахолко Л. П. звернувся до суду із позовом, просив витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" (далі - ТОВ "Лютіка") майно - магазин промислових товарів (літ. Б-1) загальною площею 200,0 м-2, розташований у АДРЕСА_1 (далі - магазин, спірне майно).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником магазину на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 № 322-19 і свідоцтва про право власності від 21.05.2007.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Волинської області від 28.02.2017 (суддя Слободян О. Г.) позов задоволено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно (магазин промислових товарів), належне ФОП Пахолку Л. П. на праві власності, вибуло із володіння позивача поза його волею, тому з огляду на положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач має право витребувати майно як у добросовісного володільця, так і у недобросовісного набувача.

5. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Луцьккооптранс" Волинської облспоживспілки (далі - ТОВ "АТП "Луцьккооптранс") залучено до участі у справі № 903/450/16 як відповідач.

6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 рішення Господарського суду Волинської області від 28.02.2017 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

7. Постанову мотивовано тим, що будівництво позивачем приміщення магазину відбулося із порушеннями вимог закону, тому з огляду на положення частини 2 статті 376 ЦК України право власності на цей об'єкт майнових прав ФОП Пахолком Л. П. не було набуто.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі ФОП Пахолко Л. П. просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння від ТОВ "АТП "Луцьккооптранс", ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 331, 346, 376, 388 ЦК України, статей 75, 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), наголошує, що:

1) суд апеляційної інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду у цій справі;

2) апеляційний суд не звернув уваги і не надав належної оцінки тому факту, що майно вибуло з володіння позивача поза його волею;

3) судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах установлено правомірність набуття позивачем права власності на магазин;

4) суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що надбудову над вбиральнею знесено, на її місці було збудовано магазин промислових товарів, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 8/77-92 та № 903/1481/13, а власником новоствореної речі стає особа, яка її створила (стаття 331 ЦК України);

5) власник земельної ділянки (Луцька міська рада) надала позивачеві земельну ділянку під спірним майном не лише для обслуговування громадської вбиральні, а й для обслуговування магазину;

6) в оскаржуваній постанові не наведено жодних мотивів відхилення доказів того, що у судовому порядку скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 № 440-2 про оформлення права власності на магазин за Волинською облспоживспілкою, яка, відповідно, не мала права продажу спірного майна відповідачеві;

7) відповідач є недобросовісним набувачем, оскільки знав, що відчуження магазину є незаконним.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10. ТОВ "АТП "Луцьккооптранс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 23.02.2002 між Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем) і Пахолком Л. П. (орендарем) укладено договір оренди з викупом, за умовами якого орендар бере у тимчасове користування споруду вбиральні загальною площею 216 м-2, розташовану на території ринку АДРЕСА_1 (далі - громадська вбиральня).

Відповідно до пункту 4.1.2 договору орендар узяв на себе зобов'язання здійснити капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість капітального ремонту зараховується в орендну плату за користування майном (пункт 3.1 договору).

12. Під час проведення ремонтних робіт над орендованим приміщенням на підставі затвердженого орендодавцем плану даху громадської вбиральні підприємцем за власні кошти зведено надбудову, а 11.01.2003 укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої цю надбудову передано у власність орендаря.

13. За актом прийому-передачі від 11.01.2003 Пахолку Л. П. передано об'єкт незавершеного будівництва - надбудову над орендованим приміщенням.

14. 28.07.2006 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Луцької міської ради видано припис, із якого вбачається, що за результатами проведеної органом контролю перевірки установлено порушення, допущені ФОП Пахолком Л. П. під час здійснення будівельних робіт із надбудови об'єкта нерухомості, які полягають у самовільному зведенні надбудови магазину над громадською вбиральнею, а також запропоновано підприємцю усунути наслідки самовільного будівництва згідно зі статтею 376 ЦК України.

На підставі зазначеного припису Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було винесено постанову від 28.07.2006 № 165 у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування, відповідно до якої ФОП Пахолка Л. П. за самовільне зведення надбудови магазину притягнуто до адміністративної відповідальності.

15. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 01.03.2007, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 01.03.2007 № 144-2, введено магазин в експлуатацію.

16. 17.05.2007 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" постановлено оформити громадянину Пахолку Л. П. право власності на магазин.

Це рішення прийнято після розгляду матеріалів громадянина Пахолка Л. П. про оформлення права власності на магазин на підставі статей 325, 328, 331 ЦК України, статей 30, 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) .

17. 21.05.2007 громадянину Пахолку Л. П. видано свідоцтво про право власності на магазин.

18. Волинська обласна спілка споживчих товариств як правонаступник Луцького госпрозрахункового ринку, вважаючи, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 № 322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" порушено її права та законні інтереси, неодноразово зверталася до суду про визнання незаконним цього рішення.

19. У подальшому рішенням Господарського суду Волинської області від 15.11.2007 у справі № 8/77-92 (залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями) визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 із додатковою угодою від 11.03.2003, які було укладено Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем), правонаступником якого є спілка, та підприємцем. Як убачається із цього рішення, магазин, введений в експлуатацію згідно з актом приймальної комісії від 01.03.2007, підприємець побудував на місці надбудови над орендованим ним приміщенням громадської вбиральні.

20. 18.05.2005 між Пахолком Л. П. і Луцькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування громадської вбиральні.

21. Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.06.2008 у справі № 1/84-78 визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.02.2005.

22. У жовтні 2010 року Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до Господарського суду Волинської області про повернення майна, переданого за недійсним правочином, а саме надбудови, загальною площею 209,9 м-2, розташованої у АДРЕСА_1.

23. Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71 (залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до ФОП Пахолка Л. П., третя особа - Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", зобов'язано підприємця повернути спілці приміщення надбудови загальною площею 209,9 м-2 за адресою: АДРЕСА_1 за актом прийому-передачі. У тому ж рішенні констатовано, що підприємець звів надбудову, зробивши при цьому поліпшення, які неможливо відокремити без шкоди для об'єкта оренди.

24. Із довідки Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 19.10.2016 № 1395 убачається, що підставою для скасування права власності Пахолка Л. П. на магазин було рішення Господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71 та наказ № 1 про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2011 у справі № 6/32-71. Реєстрацію права власності скасовано 30.06.2011. Рішення суду, яким задоволено позов про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV).

25. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 № 440-2 "Про оформлення права власності на магазин промислових товарів на АДРЕСА_1" постановлено оформити Волинській обласній спілці споживчих товариств право приватної власності на магазин.

26. 21.06.2011 Волинській обласній спілці споживчих товариств видано свідоцтво про право власності на магазин.

27. 26.07.2012 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств як продавцем і Ремонтно-монтажним комбінатом Волинської обласної спілки споживчих товариств як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (зареєстровано у реєстрі під № 1941), за яким продавець передав у власність покупця магазин.

28. 17.10.2012 між Ремонтно-монтажним комбінатом Волинської обласної спілки споживчих товариств як продавцем і Луцьким міським споживчим товариством як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (зареєстрований у реєстрі під № 2724), за яким продавець передав у власність покупця магазин за ціною 103 882,36 грн.

29. 24.12.2015 між Луцьким міським споживчим товариством як продавцем і ТОВ "Лютіка" як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (зареєстровано у реєстрі під № 1744), за яким продавець передав у власність покупця магазин за ціною 368 000,00 грн.

30. 02.03.2017 згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно між ТОВ "Лютіка" як продавцем і ТОВ "АТП "Луцьккооптранс" Волинської обласної спілки споживчих товариств як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця магазин промислових товарів, площею 200,0 м-2 на АДРЕСА_1.

31. Вважаючи порушеними свої права як власника збудованого ним об'єкта, ФОП Пахолко Л. П. звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом про витребування із незаконного володіння ТОВ "Лютіка" спірного майна.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

33. Причиною спору у справі стало питання наявності або відсутності у позивача підстав для витребування із незаконного володіння відповідачів спірного майна.

34. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Наведені положення закону надають право особі захищати порушене цивільне право, зокрема право власності, але за умов набуття такого права у законний спосіб.

Отже, під час розгляду віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

35. Набуття особою права власності на річ, зокрема і нерухоме майно як певний вид речей, здійснюється відповідно до положень частини 1 статті 328 ЦК України, на підставах, які не заборонені законом, крім іншого з правочинів.

36. За змістом статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) (частина 3 статті 331 ЦК України).

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, як не заперечують і відповідачі, що ФОП Пахолко Л. П. побудував спірний об'єкт нерухомого майна як надбудову над уже наявним приміщенням, належним іншій особі.

38. Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

39. Самовільне здійснення позивачем надбудови магазину над вбиральнею установлено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка згідно з постановою від 28.07.2006 № 165 у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування притягла ФОП Пахолка Л. П. до адміністративної відповідальності, що позивачем не спростовується.

40. Оскільки, як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, будівництво спірного майна здійснено позивачем самочинно, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами набуття права власності на спірне майно з огляду на положення частини 2 статті 376 ЦК України.

41. Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, цього висновку не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

42. Висновок про відсутність у позивача права власності на спірний об'єкт і раніше висловлювався судами при розгляді справ, які стосувалися спірних правовідносин, що вбачається зокрема із постанови суду касаційної інстанції від 28.03.2017 у справі № 903/555/16 за позовом ФОП Пахолка Л. П. до Волинської обласної спілки споживчих товариств, Ремонтно-монтажного комбінату Волинської облспоживспілки про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2012.

Також, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2006 у справі № 7/153-75 ФОП Пахолку Л. П. відмовлено у задоволенні позову до Волинської обласної спілки споживчих товариств і Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання за позивачем права власності на приміщення надбудови над спорудою громадської вбиральні.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2010 у справі № 6/32-71 (залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до ФОП Пахолко Л. П., третя особа - Комунальне підприємство "Волинська ОБТІ", зобов'язано підприємця повернути спілці приміщення надбудови загальною площею 209,9 м-2 за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.08.2014 у справі № 903/1481/13 ФОП Пахолко Л. П. відмовлено у позові до Волинської обласної спілки споживчих товариств про стягнення вартості покращення майна, отриманого за недійсним правочином, зокрема ринкової вартості приміщення магазину, з огляду на побудову надбудови без згоди наймодавця, з посиланням на рішення Господарського суду Волинської області від 15.11.2007 у справі № 8/77-92 та від 07.09.2007 у справі № 6/32-71.

43. Доводи скаржника про невиконання вказівок Верховного Суду у цій справі є помилковими, оскільки, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зобов'язав суд апеляційної інстанції всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства залежно від встановлених обставин справи, що і виконав суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

45. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду з відповідним позовом, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.