1. У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Одесі (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позову від 01.08.2012 і заяви про зміну предмета позову від 19.03.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.М.Б." (далі - ТОВ "К.М.Б.", Товариство, Позичальник) про стягнення з відповідача 7866172,24 грн. заборгованості за кредитним договором №13-65-06/212 від 08.05.2008, з яких 5000000 грн. - заборгованість за кредитом, 613356,16 грн. - заборгованість за процентами (за період з 01.07.2010 по 19.04.2011 згідно з процентною ставкою 18% річних), 2252816,08 грн. - заборгованість за процентами (за період з 21.01.2011 по 05.06.2012 згідно з процентною ставкою 36% річних).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство неналежно виконує зобов'язання за кредитним договором №13-65-06/212 від 08.05.2008 (далі - кредитний договір №13-65-06/212) в частині повного та своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, а також укладанням в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором договору застави обладнання №13-65-06/214 від 08.05.2008, договору застави обладнання №13-65-06/28 від 03.04.2009, іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №13-65-06/213 від 08.05.2008.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, позов ПАТ "Промінвестбанк" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "К.М.Б." на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 5000000 грн., заборгованість за процентами згідно з процентною ставкою 18% річних у сумі 549246,59 грн., заборгованість за процентами згідно з процентною ставкою 36% річних у сумі 30821,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 261, 509, 530, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), постановою Правління Національного банку України №172 від 01.06.2011 "Про затвердження порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву" (z0722-11) в редакції, чинній до 01.12.2015 (далі - постанова НБУ №172 від 01.06.2011 (z0722-11) ) та положеннями статей 73, 74, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість вимог Банку, оскільки листом від 01.02.2011 №05-01-05/83 позивачем пред'явлено вимогу до відповідача в строк до 14.02.2011 погасити наявну заборгованість за кредитом та процентами та достроково повернути кредит, строк повернення якого станом на дату направлення листа не настав. Отже, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, тобто позивачем змінено строк повернення кредиту за договором, а саме до 14.02.2011. Водночас після направлення Позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір №13-65-06/212 припинив дію, а позивач з 14.02.2011 втратив можливість нарахування та стягнення з Товариства відсотків за цим кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 64109,57 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 18% річних, і в сумі 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36% річних, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, а також повернути Банку переплачений судовий збір у сумі 60176,88 грн.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 530, 536, 629, 631, 1048, 1049, 1050 ЦК України та статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", наголошуючи на тому, що: 1) судами не надано оцінки та помилково не застосовано для вирішення спору пункт 6.7 кредитного договору №13-65-06/212, яким встановлено, що цей договір діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе за умовами кредитного договору; 2) суди першої та апеляційної інстанцій не розмежували поняття "строк договору" (стаття 631 ЦК України), "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" (стаття 530 ЦК України), які згідно з ЦК України (435-15) мають різний зміст, а також безпідставно прирівняли настання строку виконання зобов'язання з дострокового погашення кредиту до настання строку кредитного договору та його припинення, внаслідок чого висновок судів про припинення кредитного договору суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пунктах 35, 53 постанови від 28.03.2018 по справі №444/9519/12; 3)касаційну скаргу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики в частині отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту, оскільки справа становить значний суспільний інтерес, при цьому в порядку частини 2 статті 1048 ЦК України в умовах кредитного договору №13-65-06/212 сторони передбачили іншу домовленість, а саме про сплату Позичальником процентів за неправомірне використання кредиту після настання строку його повернення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 08.05.2008 між Банком та Товариством укладено кредитний договір №13-65-06/212, за умовами пунктів 2.1, 2.2 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 5000000 грн. на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами відповідно до такого графіку: 20.01.2011 - 1250000 грн.; 20.02.2011 - 1250000 грн.; 20.03.2011 - 1250000 грн.; 19.04.2011 - 1250000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 19.04.2011 включно. У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до пункту 3.4 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування процентів, не сплачених у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

9. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 кредитного договору №13-65-06/212 проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи з встановленої Банком ставки у розмірі 18% річних. Нарахування Банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

10. Згідно з пунктом 3.5 кредитного договору №13-65-06/212 у випадку порушення Позичальником встановленого пунктом 2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 36% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору.

11. Відповідно до пункту 4.2.2 кредитного договору №13-65-06/212 Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми неустойки, передбаченої цим договором.

12. Пунктом 4.3.4 кредитного договору №13-65-06/212 Банку надано право вимагати дострокової оплати кредиту, плати за кредит у випадках невиконання у строк зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за надання кредиту, та/або інших зобов'язань зі сплати грошових коштів, передбачених цим договором. При цьому Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій з примусового стягнення коштів.

13. Згідно з пунктом 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 цей договір діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе за умовами договору.

14. У пункті 6.11 кредитного договору №13-65-06/212 сторони погодили, що всі спори між ними при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

15. На виконання умов кредитного договору №13-65-06/212 позивач видав відповідачу кредит у сумі 5000000 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення від 08.05.2008 №1 та №2.

16. В забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором №13-65-06/212 між сторонами укладено наступні договори: 1) договір застави обладнання №13-65-06/214 від 08.05.2008, відповідно до якого предметом застави є обладнання: установка ріжуча гидроабразивна УРГ 2015 СЧПУ "Н2" (Україна) інв. №0201 зав. №78168, серія УРГ 2.00.00.00.000ПС; програмований мостовий розпилювальний комплекс ZD-600-4 (Гонконг), в тому числі вантажний пристрій кран-балка інв. №0202 зав.№ 06007747; верстат багаторозпилювальний AKAL MK-500 (Туреччина) інв. №0203 зав. №МК500/05003; верстат калібрувальний AKAL MK-350 (Туреччина) інв. №0204 зав. №б/н; верстат горизонтально-розпилювальний AKAL YY-350 (Туреччина) інв. №0205 зав. №YY350/05002; верстат вібраційний AKAL AV-200 (Туреччина) інв. №0206 зав. №AV-200/05005; автоматичний фасувальний верстат MBJ-600 (Гонгконг) інв. №0207, 208 зав. №б/н; ручний розпилювальний верстат для мармуру/граніту SYJ-350 (Гонконг) інв. № 0209 зав. № 12А07270, серія 168; обробний центр з цифровим програмним управлінням для мармуру, граніту та інших порід каменю (ЦПУ) Golden Goal "PRUSSIANI" (Італія) інв. №0210 зав. №329; 2) іпотечний договір №13-65-06/213 від 08.05.2008 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого предметом наступної іпотеки є нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі та споруди під №2, що знаходяться по вулиці Новікова в місті Одесі, загальною площею 2332,8кв.м.; 3) договір застави обладнання №13-65-06/28 від 03.04.2009, відповідно до якого предметом застави є виробниче обладнання для обробки каменю: програмований мостовий розпилювальний ZDCQ-400-4 (Гонгконг) 2008, інв. №211 зав. №б/н (місцезнаходження м. Одеса, вул. Новікова,2); програмований мостовий розпилювальний ZDCQ-600-4 (Гонг Конг) 2008, інв.№ 212 зав. № б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); кран консольний А0,5Т SHENG DA (Гонг Конг), 2008, інв. №218 зав. №б/н (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Новікова,2); кран консольний А0,5Т SHENG DA (Гонгконг), 2008, інв. №213 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); кран мостовий, підвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008, інв. №219 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); кран мостовий, підвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008, інв. №215 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); кран мостовий, підвісний, однобалочний, електричний (Україна), 2008р., інв. №214 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); автоматичний фасувальний верстат MBJ-600 (Гонконг), 2008, інв. №216 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); ручний розпилювальний станок для мармуру/граніту SYJ-350 (Гонконг), 2008р., інв. №221 зав. №б/н (місцезнаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Димитрове); підвісний шлях для крану мостового, 2008, інв.№220 зав. № б/н.

17. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2010 у справі №16/119-10-3160 з ТОВ "К.М.Б." на користь Банку стягнуто заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 13.06.2009 по 30.06.2010 в сумі 939452,06 грн.

18. Матеріали справи містять меморіальні ордери, складені щодо коштів, отриманих від реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження ВП №53051882. З цих меморіальних ордерів убачається, що з усіх отриманих від реалізації коштів 900074,31 грн. спрямовано на погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2010 у справі №16/119-10-3160, тобто на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом за спірним кредитним договором за період з 13.06.2009 по 30.06.2010. Решту коштів, отриманих від реалізації арештованого майна, спрямовано на погашення заборгованості за кредитним договором №13-65-06-261 від 27.05.2008. Таким чином за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна в межах виконавчого провадження №53051882, не було погашено вимоги, заявлені до стягнення у цій справі.

19. 01.02.2011 Банк направив на адресу Товариства лист №05-01-05/83, в якому заявлено вимогу до відповідача в строк до 14.02.2011 сплатити загальну суму простроченої заборгованості за кредитом та відсотками за кредитним договором в сумі 2726369,86 грн. та достроково погасити в повному обсязі заборгованість за кредитним договором №13-65-06/212 в сумі 3750000 грн., строк сплати якої згідно з графіком ще не настав, але відповідно до пунктів 4.2.7, 4.3.4 цього договору має бути сплачена достроково.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

21. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 ЦК України).

22. Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

23. Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

24. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу повністю чи частково позики у строк, встановлений кредитним договором №13-65-06/212, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 5000000 грн. заборгованості за кредитом.

25. Водночас колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення 613356,16 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 01.07.2010 по 19.04.2011 згідно з процентною ставкою 18% річних (пункт 3.2 кредитного договору №13-65-06/212), з огляду на таке.

26. Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

27. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з положеннями ЦК України (435-15) мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).

28. Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

29. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12).

31. Як вбачається з матеріалів справи, сторони окремо не визначили строк кредитного договору №13-65-06/212, а погодили строк кредитування (графік погашення кредиту з розстроченням платежу), термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 08.05.2008 сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав строком до 19.04.2011 включно кредитні кошти у національній валюті у розмірі 5000000 грн., які зобов'язався повернути зі сплатою процентів у розмірі 18% річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

32. Водночас частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

33. Як встановлено судами, Банк скористався правом, передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України, направивши позичальнику 01.02.2011 лист №05-01-05/83 з вимогою в строк до 14.02.2011 сплатити загальну суму простроченої заборгованості за кредитом та відсотками за кредитним договором в сумі 2726369,86 грн. та достроково погасити в повному обсязі заборгованість за кредитним договором від 08.05.2008 в сумі 3750000 грн., строк сплати якої згідно з графіком ще не настав, але відповідно до пунктів 4.2.7, 4.3.4 цього кредитного договору кредит має бути сплачена достроково.

34. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

35. Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

36. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що пред'явлення вимоги Банком до Товариства про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності, тобто позивачем змінено строк повернення кредиту за договором з 19.04.2011 на інший термін - до 14.02.2011.

37. В подальшому суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що після направлення Позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір №13-65-06/212 припинив дію, а Банк з 14.02.2011 втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих за ставкою 18% річних на підставі пунктів 1.3, 3.2 цього договору.

38. Як наслідок, місцевим господарським судом достеменно встановлено, що розмір процентів згідно з процентною ставкою 18% річних у період з 01.07.2010 по 14.02.2011 становить 549246,59 грн., ці розрахунки перевірено судом апеляційної інстанції, а отже розрахунки господарського суду є арифметично та методологічно правильними.

39. Отже, враховуючи ненадання відповідачем контррозрахунку розміру процентів за користування кредитом, нарахованих згідно з процентною ставкою 18% річних, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з Товариства на користь Банку 64109,57 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 18% річних за період з 15.02.2011 по 19.04.2011, тому правомірно задовольнили позовні вимоги шляхом стягнення 549246,59 грн. процентів за правомірне користування кредитом.

40. Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника, які передусім ґрунтуються на помилковому довільному тлумаченні змісту пунктів 35, 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12.

41. Натомість колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36% річних за період з 15.02.2011 по 05.06.2012, з огляду на таке.

42. Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору №13-65-06/212 проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється Банком за користування кредитом після настання строку його погашення, та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються.

43. Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору №13-65-06/212, на якому власне ґрунтуються зазначені позовні вимоги Банку, у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.2 договору строку погашення отриманого кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 36% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 цього договору.

44. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 2221994,16 грн. заборгованості з процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за період після дати (14.02.2011), визначеної Банком як момент дострокового погашення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками за ним шляхом пред'явлення відповідної вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України, суди під час розгляду справи №5017/1987/2012 виходили з того, що з цього моменту кредитний договір №13-65-06/212 припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача будь-яких процентів за цим договором.

45. Разом з тим, у постанові від 23.05.2018 по справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

46. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

47. При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

48. Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

49. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

50. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

51. Колегія суддів зауважує, що в порушення вимог частини 4 статті 236 ГПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору помилково не врахували правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про те, з моменту припинення кредитного договору №13-65-06/212, тобто з 14.02.2011, Банк втратив можливість нарахування та стягнення з Позичальника відсотків за неправомірне користування кредитом, нарахованих за ставкою 36% річних.

52. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

53. Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

54. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

55. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

56. Проте в порушення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в контексті вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом не спростовано доводи Банку про ненадання судами оцінки та помилкове незастосування пункту 6.7 кредитного договору №13-65-06/212, яким встановлено, що цей договір діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно за умовами кредитного договору.

57. Разом з тим, касаційна інстанція не має права здійснити перевірку наданих позивачем розрахунків розміру заборгованості з процентів за неправомірне користування кредитом, як і здійснювати її перерахунок, оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути проведено в ході нового розгляду справи.

58. Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36% річних за період з 15.02.2011 по 05.06.2012, є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

59. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи та часткового задоволення позовних вимог допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36% річних за період з 15.02.2011 по 05.06.2012. При цьому в решті позовних вимог суди дійшли правильного висновку про їх часткову обґрунтованість, що виключає підстави для скасування судових рішень у відповідній частині.

60. Колегія суддів відхиляє недоречні доводи скаржника щодо необхідності передачі касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики в частині отримання банками процентів як плати за користування кредитом після настання строку погашення кредиту, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 справу №5017/1987/2012 за позовом ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "К.М.Б." про стягнення 6743287,67 грн. шляхом звернення стягнення на майно в заставі та іпотеці за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Одеської області від 08.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

61. З мотивів, викладених у пунктах 45-51 цієї постанови, касаційна інстанція також не приймає до уваги доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

63. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за ставкою 36% річних за період з 15.02.2011 по 05.06.2012, не відповідають положенням статей 79, 86, 269 ГПК України.

64. Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 2221994,16 грн. процентів за неправомірне користування кредитом.

65. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права (частини 2 статті 625, частини 2 статті 1050 ЦК України), колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2221994,16 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за ставкою 36% річних, і передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, а в решті позовних вимог оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

66. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

67. Водночас стосовно вміщеного у касаційній скарзі клопотання про повернення Банку переплаченого судового збору в сумі 60176,88 грн. касаційна інстанція зауважує, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, а за змістом частини 2 статті 7 цього Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. За таких обставин за наслідками розгляду зазначеного клопотання Верховним Судом винесено відповідну ухвалу, оригінал якої буде надіслано скаржнику.