1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 2 001 700, 00 грн., відповідно до умов угоди про уступку права вимоги від 10.02.2004 № 830,

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2004 між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" укладено угоду про уступку права вимоги № 830, за якою первісний кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, на стягнення заборгованості, встановленої рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області № 7/251-00 від 12.06.2001 про примусове звернення стягнення на майно Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 2 001 700, 00 грн.

3. Також позивач вказав на існування між сторонами договору про погашення заборгованості від 14.01.2005 № 32 (оригінал у позивача до цього часу не зберігся), що підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89 про залишення позовної заяви без розгляду, якою визначено, що "кредитор погоджується надати боржнику відстрочку погашення заборгованості строком на десять років (до 14.01.2015), а боржник зобов'язується добровільно погасити заборгованість кредитору після настання строку погашення заборгованості".

4. Як на підставу для звернення із даним позовом до суду позивач послався на те, що відповідач не сплатив заборгованість після спливу наданої відстрочки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 у справі № 904/147/18 позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 2 001 700, 00 грн. заборгованості за угодою про уступку права вимоги № 830 від 10.02.2004. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

6. Рішення мотивоване тим, що право вимоги до відповідача заборгованості у розмірі 2 001 700, 00 грн., встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області № 7/251-00 від 12.06.2001 перейшло до позивача правомірно, оскільки угода про уступку права вимоги від 10.02.2004 № 830 не суперечить приписам ст. 512 Цивільного кодексу України та є чинною. Також господарський суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності, яка у вказаних правовідносинах спливатиме 15.01.2018 (з урахуванням відстрочки погашення заборгованості строком на десять років (до 14.01.2015) згідно договору про погашення заборгованості про який було зазначено у ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89.

7. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

7.1. 10.02.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", найменування якого згідно установчих документів змінене на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (Новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (Первісний кредитор) укладено Угоду про уступку права вимоги № 830 (далі - Угода), відповідно до п. 1.1 ст. 1 якої Первісний кредитор уступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові, на стягнення заборгованості, встановленої рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області № 7/251-00 від 12.06.2001 про примусове звернення стягнення на майно Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Боржник), найменування якого згідно установчих документів змінене на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", на користь Первісного кредитора в сумі 2 001 700 грн. 00 коп.

7.2. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Угоди, остання укладається на виконання умов мирових угод № 833 від 10.02.2004, № 834 від 10.02.2004, № 835 від 10.02.2004 та № 836 від 10.02.2004 і набуває чинності з дати погашення Первісним кредитором грошових коштів у розмірі відповідно до п. 3.1 вказаних мирових угод, укладених між Банком та Первісним кредитором.

7.3. Відповідно до п. 3.1 вищезазначених мирових угод Банк та Первісний кредитор домовились, що Первісний кредитор зобов'язується погасити заборгованість Банку, вказану в п. 2 мирових угод, в добровільному порядку наступним чином:

- погашення заборгованості в сумі 866 874, 10 грн. шляхом перерахування Первісним кредитором грошових коштів на рахунок Банку (п. 3.1 мирової угоди від 10.02.2004 № 833 по справі № 10/187/353, далі - Мирова угода № 833), затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 у справі № 30/187 (19/353);

- погашення заборгованості в сумі 230 738, 20 грн. шляхом перерахування первісним кредитором грошових коштів на рахунок банку (п. 3.1 мирової угоди № 834 по справі № 19/354 від 10.02.2004 (далі - Мирова угода № 834), затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 у справі № 19/354);

- погашення заборгованості в сумі 1 424 996, 38 грн. шляхом перерахування первісним кредитором грошових коштів на рахунок банку (п. 3.1 мирової угоди № 835 по справі № 02-5/5-8/18 (19/355) від 10.02.2004 (далі - Мирова угода № 835), затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 у справі № 19/355);

- погашення заборгованості в сумі 1 911 029, 84 грн. шляхом перерахування Первісним кредитором грошових коштів на рахунок Банку (п. 3.1 мирової угоди № 836 по справі № 19/356 від 10.02.2004 (далі - Мирова угода № 836), затверджена ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2004 у справі № 19/356 ).

7.4. Позивачем надані до матеріалів справи докази (копії платіжних документів від 11.03.2004 та від 30.03.2004) виконання Первісним кредитором умов п. 3.1 вищезазначених мирових угод та набрання чинності Угоди, що своє чергою підтверджує право позивача, як Нового кредитора, вимагати від боржника виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості в заявленому до стягнення розмірі.

7.5. За твердженнями позивача в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2005 у справі № 10/89, якою позовну заяву банку до ВАТ "Північний ГЗК" про стягнення в тому числі 2 001 700, 00 грн. за угодою від 10.02.2004 № 830, залишено без розгляду, судом встановлено, що Кредитор погоджується надати Боржнику відстрочку погашення заборгованості строком на десять років (до 14.01.2015), а Боржник зобов'язується добровільно погасити заборгованість Кредитору... після настання строку погашення заборгованості.

7.6. З огляду на те, що відповідач після спливу наданої позивач відстрочки заборгованість не сплатив, останній звертався до відповідача з вимогою (листи від 21.06.2016 № 016-00/2665 та від 23.09.2016 № 016-01/4183) погасити вищезазначену заборгованість, які залишені без відповіді та задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі № 904/147/18, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при укладенні договору уступки права вимоги позивач та первісний кредитор, не замінюючи кредитора у зобов'язанні, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не зазначаючи в договорі із якого саме зобов'язання виникли вимоги до відповідача, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення та спосіб виконання рішення суду, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

10. Апеляційний суд також вказав на те, що рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 20.11.2000 у справі № 7-251 було стягнуто з відповідача на користь "Криворізького державного гірничо-збагачувального комбінату "Криворіжсталь" 2 000 000 грн. основного боргу, 1 700 грн. державного мита, тому повторне стягнення одного і того ж боргу нормами законодавства не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись постановою апеляційного господарського суду від 06.11.2018, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Ухвалою від 21.01.2019 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 10.01.2019), відкрити касаційне провадження у справі № 904/147/18 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"; призначив розгляд справи на 05.03.2019.

13. Ухвалою від 04.03.2019 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 01.03.2019), прийняв справу № 904/147/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 21.01.2019 дату - 05.03.2019.

14. 19.02.2019 до Верховного Суду від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. В засідання суду касаційної інстанції з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України")

16. Скаржник вказує на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

17. Скаржник доводить, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Доводи відповідача

(Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат")

18. Відповідач вказує, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, не мають характеру цивільно-правових в розумінні ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України а управненою стороною в цих відносинах виступає не кредитор, а стягувач, тому зазначена заміна не є можливою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Наявність же судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 913/53/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16 та від 05.07.2018 у справі № 913/945/16.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Тобто, не може бути предметом відступлення права вимоги та вимога, яка не виникла та/або не існувала на момент переходу права.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справах № 6-459цс-17 та № 752/8842/14-ц, Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 756/9788/15-ц та від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13.

Як вже було зазначено вище, Угода про уступку права вимоги, на підставі якої від первісного до нового кредитора передано право вимоги на стягнення заборгованості (встановлена рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області № 7/251-00 від 12.06.2001) була укладена між сторонами 10.02.2004.

Водночас, в матеріалах справи наявна копія заяви Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" (№ 19-3/5-25Б від 19.08.2003) про включення до реєстру вимог кредиторів у справі № Б15/107/03 (боржник - Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") вимог у сумі 9 924 207, 53 грн., що виникли, зокрема, за рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області по справі № 7/251-00 від 12.06.2001, яким було змінено спосіб виконання рішення у справі № 7/251 шляхом звернення стягнення на майно боржника у межах суми 2 001 700, 00 грн.

При цьому, зі змісту вищезазначеної заяви вбачається, що на виконання рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області виданий наказ по справі № 7/251(00) від 12.06.2001, який пред'явлений кредитором до виконання (заява № 19-3/2-57ир від 05.07.2001) у ВДВС Тернівського РУЮ, про що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2001.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції) вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, факт внесення розпорядником майна грошових вимог до реєстру вимог кредиторів означає, що ці вимоги не заперечуються боржником.

В матеріалах справи наявне повідомлення розпорядника майна ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання вимог Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" в розмірі 9 924 207, 53 грн. у повному обсязі та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, при затвердженні реєстру вимог кредиторів суд у будь-якому випадку розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Поряд з цим, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зміст заяви про включення до реєстру вимог кредиторів у справі № Б15/107/03, результати її розгляду у справі про банкрутство ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та відповідні наслідки, як то задоволення/погашення вимог кредиторів, що може суттєво вплинути на встановлення обставини щодо змісту та обсягу дійсної вимоги, яка була передана новому кредитору та чи існувала остання на момент укладання відповідного договору.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження наявних у справі доказів та ч. 5 ст. 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин.

21. Щодо суті касаційної скарги

Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги.

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

23. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Головуючий		В.Я. Погребняк
Судді		В.В. Білоус
		В.Г. Пєсков