ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 921/1105/15-г/4
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" від 24.04.2018 № 130-2-21/2554 (від 26.04.2018 вх. № 10186)
на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області
у справі № 921/1105/15-г/4
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України"
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів"
про стягнення заборгованості.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України") звернулося до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою від 24.04.2018 № 130-2-21/2454 (далі - скарга) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - управління) у справі № 921/1105/15-г/4, в якій просило:
- визнати незаконними дії та постанову від 30.03.2018, винесену у виконавчому провадженні № 51213476 (далі - ВП № 51213476), старшого державного управління (далі - державний виконавець) про повернення виконавчого документа стягувачу (судового наказу № 921/1105/15-г/4);
- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2018 у ВП № 51213476.
2. Скаргу із посиланням, зокрема, на положення статей 339 - 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), статей 2, 18, 19, 57, 61, 74 Закону України "Про виконавче провадження" аргументовано невідповідністю постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2018 у ВП № 51213476 нормам чинного законодавства щодо виконання судових рішень, адже ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не мало змоги отримати від державного виконавця детальну інформацію про склад майна боржника (складові частини, найменування) та здійснити його огляд, оскільки відповідне звернення товариства виконавцем було проігноровано. Скаржник вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) з метою виконання рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018 у справі № 921/1105/15-г/4 у задоволенні скарги відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд, зважаючи, що актами державного виконавця від 21.02.2018 і від 28.03.2018 підтверджено відсутність у боржника іншого майна та коштів, на які можна звернути стягнення за виконавчим документом, беручи до уваги відсутність повідомлення стягувача про залишення за собою нереалізованого майна боржника, дійшов висновку, що державним виконавцем відповідно до норм статей 37, 61 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято законну постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.03.2018 у ВП № 51213476.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 921/1105/15-г/4, зокрема, скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018, прийнято нове рішення, яким частково задоволено скаргу, визнано неправомірними дії державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу (судового наказу № 921/1105/15-г/4), визнано незаконною постанову від 30.03.2018 у ВП №51213476 про повернення виконавчого документа стягувачу, у задоволенні решти вимог, наведених у скарзі, відмовлено.
6. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та частково задовольняючи скаргу, апеляційний господарський суд виходив із того, що виконавцем не дотримано норм, передбачених статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема не надано можливості розглянути пропозицію про залишення за собою нереалізованого майна, після внесення до цієї пропозиції суттєвих змін згідно з листом від 28.03.2018 № 2402/03.3-32, за змістом якого змінено вартість складових частин млина.
7. Водночас апеляційний господарський суд зауважив, що вимога про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (судового наказу № 921/1105/15-г/4) не підлягає задоволенню, адже відповідно до частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" таку постанову може бути скасовано лише начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у разі оскарження начальникові відділу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, управління звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 921/1105/15-г/4 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Підставами для скасування постанови управління вважає порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема положень 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .
10. Скаржник наголошує, що ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, адже судом досліджено і належним чином розглянуто хід виконання зведеного виконавчого провадження № 1729220, до складу якого було приєднано ВП № 51213476, досліджено питання застосування заходів примусового виконання виконавчого провадження, досліджено нормативну базу, якою керується державний виконавець, встановлено всі обставини справи та прийнято законне рішення.
11. Крім цього, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що письмової інформації від сторін зазначеного виконавчого провадження про залишення нереалізованого майна у рахунок погашення боргу на адресу державної виконавчої служби не надходило, листи стягувача від 20.02.2018 та 23.02.2018 щодо організації огляду арештованого майна мають організаційний характер, а нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку державного виконавця вчиняти такі процесуальні дії.
12. Також скаржник зазначає, що детальний опис технічного стану майна боржника розміщено на сайті Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), за допомогою якого відбувалася реалізація майна боржника шляхом проведення електронних торгів від 11.12.2017 № 303006, № 3070501, № 307049, від 26.12.2017 № 307053, від 18.01.2018 № 311920, від 19.02.2018 № 317396. Система ДП "СЕТАМ" - публічна та загальнодоступна, а доступ на сайт системи є вільним для усіх охочих. Інформація про умови, предмет і результати торгів доступна для будь-якої особи, а тому і ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" як стягувач мало змогу ознайомитися з інформацією про майно.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, посилаючись на те, що у ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" не було об'єктивної можливості дізнатися про актуальний стан майна боржника. Зокрема, підприємство у межах строку, встановленого статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження", направляло на адресу управління заяви від 20.02.2018 № 130-2-21/1105 та від 23.02.2018 № 130/-2-21/1183 із клопотаннями про вжиття відповідних заходів для організації огляду арештованого майна.
14. Крім цього, ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" зауважує, що управління порушило положення пункту 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зазначення ціни, за якою підприємству було запропоновано залишити майно, про що правомірно зазначив суд апеляційної інстанції.
15. Також ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" зазначає про наявність у божника іншого майна, на яке можна звернути стягнення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2015 у справі № 921/1105/15-г/4 задоволено позовні вимоги ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" або відповідач), вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 600 000,00 грн фінансової допомоги, 109 800,00 грн пені, 42 000,00 грн - 7 % штрафу, 459 123,59 грн інфляційних втрат, 33 731,51 грн - 3% річних і 18 669,83 грн у повернення сплаченого судового збору.
17. 12.01.2016 на примусове виконання зазначеного рішення Господарського суду Тернопільської області видано відповідний судовий наказ.
18. 26.05.2016 управлінням відкрито ВП № 51213476, яке згодом згідно з постановою державного виконавця від 29.01.2018 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 17292020 із примусового виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з відповідача на користь юридичних, фізичних осіб та держави.
19. Судами попередніх інстанцій також установлено, що при здійсненні ВП № 51213476 державним виконавцем отримано інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за змістом якої, встановлено відсутність у боржника - ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" належних на праві приватної об'єктів нерухомості (довідка від 24.01.2018 № 112041420).
20. Також із наданих листів - відповідей УДАІ УМВСУ в Тернопільській області від 03.03.2015 № 13/1546 і Регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області від 19.01.2018 установлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби, однак через їх відсутність у боржника такі транспортні засобі оголошено у розшук згідно з постановою державного виконавця, станом на 28.03.2018 пошуки позитивних результатів не дали.
21. Окрім того, за інформацією Державної податкової служби України від 12.01.2015 № 1007833492, державним виконавцем виявлено відкриті рахунки боржника, на які 16.01.2015 накладено арешт, проте за змістом повідомлень банківських установ грошових коштів на арештованих рахунках боржника немає, у зв'язку з чим державним виконавцем 29.01.2015 ухвалено постанову про арешт коштів боржника, які перебувають у касі підприємства. У подальшому 22.09.2017 державним виконавцем виставлено платіжні вимоги про списання коштів з арештованих рахунків (лист від 27.10.2017 № 4063/03.3-32).
22. На підтвердження факту відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, за результатами його розшуку державним виконавцем до матеріалів зведеного виконавчого провадження також долучено: акт державного виконавця від 21.02.2017 про відсутність у боржника іншого рухомого майна; відповідь Держпродспоживслужби в Тернопільській області про те, що за ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" сільськогосподарської техніки не зареєстровано; повідомлення "Кременецького бюро технічної інвентаризації" від 19.01.2018 № 43 про вилучення 13.03.2017 слідчим СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області інвентарної справи на нерухоме майно; відповідь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.01.2018 № 10/01/2858 про відсутність зареєстрованих за боржником цінних паперів; інформація від 17.01.2018 № 1131 ТзОВ РККК "АВС-РЕЄСТР" про відсутність зареєстрованих за боржником цінних паперів у депозитарній установі цього товариства; відповідь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2018 № 29-19-0,62-424/2-18, в якій орган державної виконавчої служби повідомлено, що за боржником обліковується земельна ділянка на праві постійного користування.
23. Крім того, як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, під час примусового виконання рішення у цій справі відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем описано майно боржника, про що ухвалено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.10.2016. У подальшому з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою подальшої реалізації на торгах відповідно до вимог Закону.
24. 07.09.2017 на адресу управління надійшов звіт № 118 про оцінку майна (42 позиції) належного боржникові, який на виконання вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" було надіслано сторонам зведеного виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією згідно із супровідним листом від 13.08.2017 № 3219, у тому числі і стягувачу у цій справі, про що свідчить копія фіскального чека від 14.09.2017 № 4602102097429. Згідно із зазначеним звітом ринкова вартість майна становила 854 092,00 грн.
25. У подальшому 16.11.2017 державним виконавцем сформовано та направлено управлінню заявку на реалізацію арештованого майна боржника № 4888/03.3-32 для внесення у систему електронних торгів арештованим майном.
26. Відповідно до протоколів проведення електронних торгів ДП "СЕТАМ" від 11.12.2017 № 303006, від 26.12.2017 № 307051, № 307049, № 307053, від 18.01.2018 № 311920, від 19.02.2018 № 317396 торги з реалізації рухомого майна відбулися, майно реалізовано частково, а грошові кошти від часткової реалізації рухомого майна, що надійшли на депозитний рахунок управління, перераховано в порядку черговості, встановленому статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження".
27. Також відповідно до інших протоколів проведення електронних торгів, розміщених на веб-сайті ДП "СЕТАМ", торги з реалізації іншого арештованого майна боржника у три етапи не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
28. 12.02.2018 державним виконавцем у листі № 704/03.3-32 повідомлено стягувачів у зведеному виконавчому провадженні № 17292020 про не реалізацію майна боржника на третіх електронних торгах і запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна у рахунок погашення заборгованості боржника за виконавчими документами, із зазначенням переліку нерухомого майна.
29. Матеріалами справи підтверджено, що скаржник надіслав на адресу управління лист від 20.02.2018 № 130-2-21/1105, в якому просив орган виконання судових рішень вжити заходів для організації огляду арештованого майна боржника із наданням 21.02.2018 доступу до нього з метою подальшого визначення доцільності залишення за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" майна боржника, зазначеного у повідомленні від 12.02.2018.
30. Однак 21.02.2018 здійснити огляд майна не вдалося у зв'язку із недопущенням представників ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та управління до виробничих приміщень, про що за участю представників правоохоронних органів складено відповідний протокол.
31. 23.02.2018 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у листі № 130-2-21/1193 вдруге повідомило орган виконання судових рішень про те, що товариство зацікавлено у виконанні судового рішення, зокрема і шляхом залишення за стягувачем майна боржника, проте для об'єктивного та належного вирішення цього питання товариству необхідно отримати повну інформацію щодо майна, оскільки техогляд майна здійснити не вдалося.
32. Окрім того, у зазначеному листі товариство звернуло увагу, що за законом у разі не реалізації майна боржника нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 %, а рухоме майно 50 % його вартості, визначеної в порядку статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", а тому, на приклад, вартість складових частин млина (19 найменувань) має становити 393 566,50 грн, тобто 50 % від вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності у сумі 787 133,00 грн, натомість у повідомленні державного виконавця від 12.02.2018 зазначено повну вартість майна боржника.
33. У відповідь на цей лист, у листі від 28.03.2018 № 2402/03.3-32 управління повідомило стягувачу про допущену помилку щодо ціни нереалізованого майна, зокрема складових частин млина (19 найменувань). Правильною ціною просить вважати 393 566,50 грн. Доказів направлення та отримання цього листа стягувачем у матеріалах справи немає.
34. У подальшому 30.03.2018 державним виконавцем ухвалено постанову про виведення ВП № 51213476 зі зведеного виконавчого провадження № 17292020 і цього ж дня, з огляду на відсутність письмової інформації від стягувача про залишення нереалізованого майна в рахунок погашення боргу, наданої у строк, визначений пунктом 8 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення у рахунок погашення боргу, а також зважаючи на встановлений статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець винес постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 51213476, у пункті 2 якої зазначено, що цей наказ від 12.01.2016 може бути повторно пред'явлений до виконання у строк до 30.03.2021.
35. Скаржник, вважаючи, що викладені у постанові державного виконавця від 30.03.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу підстави не відповідають фактичним обставинам справи та порушують його право на реальне виконання рішення суду, звернувся зі скаргою до суду.
Позиція Верховного Суду
36. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
37. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 (v018p710-12) ).
38. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .
39. За змістом положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
40. Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
41. Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
42. Відповідно до статей 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
43. Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено заходи, які вчиняє державний виконавець з метою звернення стягнення на кошти та майно боржника юридичної особи, фізичної особи - підприємця. Зокрема, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобовязані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого із цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
44. Як підтверджено матеріалами справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, під час здійснення ВП № 51213476 державним виконавцем вчинено усі можливі дії для виявлення фінансових рахунків боржника, готівки в касі, рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, тощо; у зв'язку з відсутністю у боржника коштів і нерухомого майна, на яке можна було би звернути стягнення для примусового погашення заборгованості за виконавчим документом, прийнято рішення про звернення стягнення на виявлене рухоме майно шляхом його продажу на прилюдних електронних торгах відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".
45. За змістом частин 1 - 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
46. Процедура та порядок реалізації майна на прилюдних торгах визначені, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (z1301-16) (далі - Порядок).
47. Згідно з пунктом 2 Порядку реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.
48. За змістом пункту 1 розділу II Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", тобто визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк із дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
49. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
50. Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з метою визначення стартової ціни арештованого майна для подальшої його реалізації на електронних торгах державним виконавцем ухвалено постанову від 25.05.2017 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, за результатами роботи якого складено звіт № 118 про оцінку майна (42 позиції), що належного боржникові, який є чинним і учасниками виконавчого провадження не оскаржений. Крім того, на виконання вимог пункту 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" учасники виконавчого провадження були повідомлені про результати оцінки шляхом направлення їм звіту про оцінку, який вони отримали.
51. Пунктом 3 розділу III Порядку визначено, що організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний і прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
52. Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) повинно містити інформацію про майно (лот): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна (відеоматеріали за наявності); відомості про обтяження та обмеження майна, права третіх осіб; розмір гарантійного внеску (розмір винагороди оорганізатора - у разі реалізації майна відповідно до розділу VI та пункту 1 розділу VII цього Порядку); стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном (фактична адреса зберігача та адреса зберігання майна, час для ознайомлення, контактні телефони та електронна адреса (за наявності). Інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) містить інформацію тільки про один лот.
53. Порядок реалізації арештованого майна визначено пунктами 5-7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження". Так, не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 %, а рухоме майно - 75 % його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 %, а рухоме майно - 50 % його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
54. Відповідно до частини 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення майна за собою в рахунок погашення заборгованості.
55. Згідно з положеннями частини 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявить про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
56. Тобто за змістом норми Закону стягувачу імперативно надано десятиденний строк для вирішення питання про залишення за собою не реалізованого на третіх торгах майна боржника.
57. Надавши оцінку зазначеним доказам, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що на дату ухвалення оскаржуваної постанови від 30.03.2018 про повернення виконавчого документа стягувачеві, як і на день розгляду скарги судом, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не прийнято рішення про залишення за собою нереалізованого майна боржника, а лише висловлено свою зацікавленість у розгляді такого питання, що не є тотожним та не може вважатися наданням згоди.
58. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що виконавцем не дотримано положень статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", адже виконавець не надав можливості розглянути пропозицію про залишення за собою нереалізованого майна, після внесення до цієї пропозиції змін щодо ціни майна, не врахував, що норма частини 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною, імперативною та вичерпною і не передбачає обов'язку державного виконавця надавати чи забезпечувати доступ стягувачеві (іншим зацікавленим особам) для огляду майна з метою отримання цієї особи про залишення за собою майна боржника, а також надання часу для уточнення вартості майна. Крім цього, місцевий господарський суд правильно зауважив, що строк визначений частиною 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", є присічним і не підлягає продовженню чи перериванню.
Навпаки, згідно із законом на стягувача покладено обов'язок самостійно прийняти у встановлений строк рішення про доцільність і бажання залишити майно боржника за собою у погашення боргу за виконавчим документом і заявити про таке бажання шляхом надання виконавцеві відповідного письмового повідомлення. В іншому випадку настають правові наслідки у виді зняття обтяження з майна та його повернення боржникові.
59. Крім цього, лист від 28.03.2018 № 2402/03.3-32, згідно з яким внесено зміни щодо ціни нереалізованого майна, не є новою пропозицією, адже саме у листі від 12.02.2018 № 704/03.3-32 державний виконавець повідомив стягувачів, у тому числі і скаржника, про факт не реалізації майна боржника на третіх електронних торгах, у зв'язку із чим запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна у рахунок погашення заборгованості боржника за виконавчими документами. У листі перелічено все нереалізоване майно, наведено вартість кожного із предметів, визначену суб'єктом оціночної діяльності, тобто початкову вартість, визначену в порядку статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".
60. Зі змісту повідомлення державного виконавця не убачається, як і не підтверджується обставин того, що зазначена ціна є саме тією ціною, за якою слід зарахувати нереалізоване майно, адже його вартість у разі виявлення стягувачами бажання залишити майно за собою, визначається з урахуванням положень частин 5, 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (нерухоме майно 70 %, а рухоме майно 50 % від початкової вартості), про що державний виконавець виносить постанову, а передача майна оформляється відповідним актом. Тобто в силу закону остаточна ціна, за якою нереалізоване майно передається стягувачу у разі залишення майна за собою, зазначається лише у постанові державного виконавця та відповідному акті.
61. Аргументи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про відсутність достатніх відомостей щодо арештованого майна, зокрема його ціни та актуального стану, що позбавило стягувача можливості прийняти рішення про залишення за собою такого майна, суд не бере до уваги, адже як правильно зазначено у рішенні місцевого господарського суду, детальна технічна інформація про це майно є як у письмовому звіті №118 про оцінку майна, так і на сайті ДП "СЕТАМ".
62. Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу (пункти 6- 8 постанови), про наявність у боржника іншого нереалізованого майна, зокрема транспортних засобів, що виключало можливість ухвалення державним виконавцем 30.03.2018 постанови про повернення виконавчого документа, колегія суддів вважає безпідставними, адже місцевий господарський суд надав оцінку наведеним доводам позивача та правомірно встановив, що транспортні засоби, котрі виявлено державним виконавцем, було реалізовано, а інші транспортні засоби - у зв'язку із їх відсутністю оголошені у розшук і такі дані обставини (відсутність майна у боржника) свідчить акт від 28.03.2018.
63. З огляду на те, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні скарги, а оскаржувану у справі постанову апеляційного господарського суду прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
66. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови і залишення в силі ухвали місцевого господарського суду.
Щодо судових витрат
67. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у виді сплаченого судового збору у сумі 1 762,00 грн, пов'язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов'язку із відшкодування цих витрат на ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України".
Щодо решти сплаченого Головним територіальним управлінням юстиції у Тернопільській області судового збору за подання касаційної скарги колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У частині 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (z1650-13) , зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задовольнити.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 921/1105/15-г/4 скасувати.
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.05.2018 у справі № 921/1105/15-г/4 залишити в силі.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" на користь Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 1 762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков