У жовтні 2017 року Компанія "Нінгбо Н'юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co/LTD) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про стягнення 170906,00 доларів США боргу за поставлений товар, 13672,48 доларів США штрафу у розмірі 8% за невиконання умов контракту ТАН-258 від 18.06.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення умов укладеного між ним та позивачем контракту № ТАН-258 від 18.06.2007 не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем у вересні 2014 року товару (контейнер №069094939, інвойс № NLY 14109) та зобов'язаний за прострочення здійснення платежу відповідно до умов контракту сплатити штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17031/17, справу призначено до розгляду.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

18.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "Торговий альянс "Норд", який в подальшому змінив своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Торговий Альянс" (покупець, відповідач), та фірмою Ningbo Everstrong Industial Co., LTD, яка в подальшому змінила свою юридичну назву на Компанію "Нінгбо Н'юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co/ LTD) (продавець, позивач) був укладений контракт № ТАН-258, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю комплектуючі товари до газових печей за переліком, кількістю та ціною, наведеною в додатку І до контракту.

За твердженням позивача, він на виконання умов контракту у вересні 2014 року здійснив поставку товару: газових кранів (контейнер №069094939, інвойс №14109), який відповідач отримав за митною декларацією типу ІМ 40 ЕЕ № 700120003/2014/011858 від 11.12.2014, на загальну суму 180350,00 доларів США, який відповідач оплатив лише частково на суму 9 444,00 доларів США.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем у вересні 2014 року товару (контейнер №069094939, інвойс №14109) позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

12.12.2017 відповідач - Приватне акціонерне товариство "Торговий Альянс" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про припинення провадження у справі № 910/17031/17 у зв'язку з тим, що між сторонами в пунктах 8.3. та 8.4. контракту № ТАН-258 від 18.06.2007 передбачено арбітражне застереження, спір не підвідомчий господарському суду, а має розглядатися в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що в пункті 8.3. контракту його сторони передбачили, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з дійсного контракту або в зв'язку з ним, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 8.4. контракту встановлено, що сторони згодні з тим, що в ході розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018, припинив провадження у справі № 910/17031/17 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали.

Судові рішення мотивовані тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки в пункті 8.3. контракту сторони погодили вирішувати усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з контракту або у зв'язку з ним в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недійсність, втрату чинності чи неможливість виконання арбітражної угоди. Приймаючи до уваги наявність письмової угоди сторін, прохання відповідача передати спір на вирішення Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України та відсутність від відповідача заяв щодо суті спору до подання заяви про припинення провадження у справі, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Компанія "Нінгбо Н'юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co/LTD) просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування та порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали про припинення провадження у справі. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального справа не прийняли до уваги висновок Верховного Суду України, викладений в постанові у справі № 910/8318/16, та не врахували те, що припинення провадження у справі у зв'язку з наявною домовленістю сторін в угоді про передачу спору на вирішення комерційного арбітражу можливе лише за взаємною згодою сторін, а не лише на вимогу відповідача, у разі відсутності у позивача волевиявлення на звернення до третейського суду чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду. Позивач у касаційній скарзі також зазначає про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема вимог 193, 265 Господарського кодексу України (436-15) .

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У письмових поясненнях та відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, прийняли правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з частиною 1 статті 75 зазначеного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Стаття 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали про припинення провадження у справі, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов'язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу.

Отже у вирішенні питання щодо можливості прийнятті до провадження та розгляду справи з іноземним елементом у разі укладенням між сторонами арбітражної угоди суди мають враховувати такі умови:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

(аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16).

Як встановили суди попередніх інстанцій, у пункті 8.3. укладеного між сторонами у справі контракту № ТАН-258 від 18.06.2007 сторони передбачили, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з дійсного контракту або в зв'язку з ним, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто сторони у пункті 8.3. контракту № ТАН-258 від 18.06.2007 передбачили арбітражне застереження (арбітражну угоду).

За змістом статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Арбітражна угода про передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації особою права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до арбітражного суду.

При цьому, як встановили суди, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність, втрату чинності чи неможливість виконання погодженої сторонами у пункті 8.3. контракту арбітражної угоди. Відповідач із заявою про припинення провадження у справі № 910/17031/17 у зв'язку з тим, що сторони у пункті 8.3. контракту № ТАН-258 передбачили арбітражне застереження, звернувся до господарського суду 12.12.2017 - до початку розгляду справи по суті, відповідачем жодних заяв щодо суті спору до подання ним заяви про припинення провадження у справі не заявлялось.

Місцевий господарський суд за результатом розгляду заяви відповідача дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про необхідність припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали про припинення провадження у справі, з огляду на те, що наявність письмової угоди сторін (арбітражної угоди), укладеної між сторонами у справі, унеможливлює вирішення спору, який виник між сторонами у господарському суді (оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом). При цьому, суди попередніх інстанцій правильно прийняли до уваги наступні обставини: наявність укладеної між сторонами у справі письмової угоди (арбітражного застереження) про вирішення спору в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, прохання відповідача передати спір на вирішення Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, відсутність доказів неможливості розгляду спору між сторонами Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, обставини чинності контракту № ТАН-258 від 18.06.2007, у тому числі арбітражного застереження, а також відсутність жодних заяв відповідача щодо суті спору до подання ним заяви про припинення провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно припинили провадження у справі саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали, оскільки відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про третейські суди" дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж у зв'язку з чим пункт 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, який передбачав припинення провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, не міг бути застосований до спірних правовідносин.

Касаційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника та те, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги висновок Верховного Суду України, викладений у постанові у справі № 910/8318/16, оскільки обставини у зазначеній справі є відмінними від обставин у даній справі, а висновок про відсутність підстав для припинення провадження у справі № 910/8318/16 стосувався сторін спору, які не були сторонами угоди про передачу спору на вирішення комерційного суду, та не здійснили взаємного волевиявлення, оформленого відповідним звернення до суду, про передачу спору на вирішення комерційного суду. Проте, у даній справі № 910/17031/17 арбітражне застереження було укладено саме між сторонами спору та містилось в укладеному між ними контракті № ТАН-258 від 18.06.2007.

Посилання позивача на те, що чинне законодавство України не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду не спростовують встановленого нормами законодавства обов'язку господарського суду припинити провадження у справі у разі, якщо спір не підлягає розгляду господарським судом. При цьому слід зазначити, що сторони в укладеному між ними контракті реалізували право на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв'язку з ним, на розгляд арбітражу, та така арбітражна угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації сторонами правочину права на захист своїх прав, який вони обрали на підставі вільного волевиявлення, про що зазначалось вище.

Касаційний господарський суд не приймає до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема вимог 193, 265 Господарського кодексу України (436-15) , оскільки розгляд справи по суті спірних правовідносин, які виникли між сторонами з підстав неналежного виконання відповідачем умов контракту № ТАН-258 від 18.06.2007, судами не здійснювався.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд правильно з дотриманням норм процесуального права припинив провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення місцевим господарським судом ухвали. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив винесену місцевим господарським судом ухвалу без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.