ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 916/1736/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Одеської міської ради,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "РУЗАНА-ПЛЮС",

представник відповідача - Дімоглов О.І., адвокат (довіреність від 16.04.2018 б/н, свідоцтво від 24.11.2017 № 3496),

третя особа - управління капітального будівництва Одеської міської ради,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РУЗАНА-ПЛЮС"

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018

(головуючий Лавриненко Л.В., судді: Аленін О.Ю. і Філінюк І.Г.)

у справі № 916/1736/17

за позовом виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком),

до товариства з обмеженою відповідальністю "РУЗАНА-ПЛЮС" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору, на стороні позивача - управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - Управління),

про стягнення 3 430 636,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконком звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про стягнення збитків у розмірі 3 430 636,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не сплатило у повному розмірі пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв'язку з чим Виконкомом понесені збитки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2017 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- при здійсненні розрахунку додаткової пайової участі Товариства у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, у зв'язку із зміною техніко-економічних показників при будівництві торгово-готельного комплексу з підземним паркінгом, Виконком безпідставно врахував показник опосередкованої вартості спорудження житла в Одеській області у сумі 8 300,00 грн., затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.07.2016 № 236, оскільки цей показник був чинним на час здійснення відповідного розрахунку, а не на час введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію;

- проаналізувавши дані про площі будівлі (з урахуванням їх функціонального призначення), які містяться в сертифікаті від 27.02.2014 № 164140580458, та в технічному паспорті, виданому 25.06.2013 КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, суд встановив незначне збільшення будівлі торгово-готельного центру, яке у відсотковому співвідношенні склало 2,01 %, а відповідно до пункту 2.8 Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої рішенням Виконкомом від 27.11.2014 № 339, яким встановлено обов'язок замовника звернутись до управління капітального будівництва для остаточного розрахунку пайової участі лише у випадку істотних змін (більш ніж 5 %) будь-яких характеристик об'єкта будівництва, реконструкції, перепрофілювання тощо.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Виконкому збитки у сумі 2 463 166,24 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- розрахунком пайової участі, який міститься у протоколі засідання комісії з визначення пайової участі замовника у розвиток інфраструктури м. Одеси від 30.09.2016 № 41, при визначенні розміру пайової участі Товариства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса Виконкомом з посиланням на лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.12.2011 № 01-15/3812 визначено різницю між площами приміщень торгово-готельного центру, зазначених у відкоригованому у 2011 році проекті цього об'єкта, та даними про площі відповідних приміщень, зазначеними у технічному паспорті та Сертифікаті відповідності закінченого будівництвом об'єкта, виданому 27.02.2014 № 164140580458;

- станом на 27.02.2014 опосередкована вартість спорудження житла в Одеському регіоні була визначена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.08.2013 № 369, яким встановлено, що станом на 01.07.2013 вартість 1 кв. м загальної площі житла в Одеському регіоні складає 5 042,00 грн.;

- перевіривши розрахунок розміру пайової участі Товариства у розвиток інфраструктури м. Одеси, апеляційний суд дійшов висновку, що її розмір складає 2 463 166,24 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018, а рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції: порушив вимоги частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), а саме не врахував вказівки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018; не виклав мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного представником Товариства у відзиві на апеляційну скаргу; неправомірно здійснив перерахунок розміру пайової участі Товариства у розвиток інфраструктури м. Одеси.

Виконком подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Від Управління відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 01.11.2007 Виконкомом та Товариством (забудовник) укладено договір пайової участі від 01.11.2007 № 443/кс (далі - Договір).

Предметом Договору є надання забудовникові від імені Виконкому права забудови земельної ділянки, у межах відводу, за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27, строком до ІІІ-го кварталу 2010 року для здійснення будівництва торгово-офісного центру, а також здійснення комплексного благоустрою прилеглої території та внесення забудовником пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси.

Право забудови земельної ділянки здійснюється відповідно до рішення Виконкому від 01.11.2007 № 1261 "Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю "РУЗАНА-ПЛЮС".

Згідно з розділом 3 Договору забудовник прийняв на себе зобов'язання, зокрема:

- здійснити самостійно або із залученням підрядника будівництво торгово-офісного центру, а також комплексний благоустрій прилеглої території на земельній ділянці відповідно до технічних умов і прийнятими забудовником зобов'язаннями у строк до ІІІ-го кварталу 2010 року;

- перерахувати протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для будівництва торгово-офісного центру за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27, на рахунок Управління капітального будівництва Одеської міської ради пайову участь у розмірі 6 802 594,00грн.;

- погоджувати й затверджувати у встановленому порядку усі зміни та доповнення до проектної документації, внесені в процесі будівництва. У разі, якщо зміни й доповнення до проектної документації, виконані в ході будівництва, спричиняють зміни основних техніко-економічних показників (за Генеральним планом, загальної площі, потужності тощо), виступити із клопотанням перед Виконкомом про внесення відповідних змін до рішення Виконкому від 01.11.2007 № 1261;

- після закінчення будівництва об'єкта оформити в УКБ довідку про виконання зобов'язань за договором для подання до інспекції ДАБК;

- ввести зазначений об'єкт в експлуатацію відповідно до чинного законодавства.

У 2011 році Товариство відкоригувало проект торгово-офісного центру з підземним паркінгом, змінивши функціональне призначення об'єкту на торгово-готельний центр з підземним паркінгом та погодивши техніко-економічні показники з Управлінням, що підтверджується листом від 29.12.2011 № 01-15/3812.

Рішенням Виконкому "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 01.11.2007 № 1261 "Про надання дозволу Товариству на подальше проектування та будівництво торгово-офісного центру за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27" від 13.12.2012 № 534 внесено зміни до назви об'єкта: "торгово-офісний центр з підземним паркінгом" замінено на "торгово-готельний центр з підземним паркінгом", змінено термін завершення будівництва - 31.12.2014, затверджено додаткову угоду до Договору.

25.06.2013 за результатом технічної інвентаризації торгово-готельного центру, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27, КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" оформлено технічний паспорт.

Судами встановлено, що наявним у матеріалах справи сертифікатом від 27.02.2014 № 164140580458 підтверджено відповідність закінченого будівництвом торгово-готельного центру з підземним паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27, проектній документації та підтверджено готовність цього об'єкту до експлуатації.

Рішенням комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси, оформленим протоколом від 30.09.2016 № 41, Виконкому рекомендовано встановити Товариству додаткову пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, у зв'язку із зміною техніко-економічних показників об'єкту будівництва у бік збільшення.

Рішенням Виконкому від 27.10.2016 № 347 затверджено додатковий розмір пайової участі Товариства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси в сумі 3 430 636,00 грн.

Супровідним листом від 02.11.2016 № 2018/07 Виконкомом на адресу Товариства направлено проект додаткової угоди щодо внесення змін до Договору.

Товариство жодної відповіді з приводу направленого йому листа та проекту договору Виконкому не надало.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення збитків.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні розрахунку додаткової пайової участі Товариства у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, у зв'язку із зміною техніко-економічних показників при будівництві торгово-готельного комплексу з підземним паркінгом, Виконком безпідставно врахував показник опосередкованої вартості спорудження житла в Одеській області у розмірі 8 300,00 грн., затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.07.2016 № 236, оскільки цей показник був чинним на час здійснення відповідного розрахунку, а не на час введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Проаналізувавши дані про площі будівлі (з урахуванням їх функціонального призначення), які містяться в сертифікаті від 27.02.2014 № 164140580458 та в технічному паспорті, виданому 25.06.2013 КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, суд першої інстанції встановив незначне збільшення будівлі торгово-готельного центру, яке у відсотковому співвідношенні склало 2,01 %, а відповідно до пункту 2.8 Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої рішенням Виконкомом від 27.11.2014 № 339, яким встановлено обов'язок замовника звернутись до управління капітального будівництва для остаточного розрахунку пайової участі лише у випадку істотних змін (більш ніж 5 %) будь-яких характеристик об'єкта будівництва, реконструкції, перепрофілювання тощо.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки Товариство всупереч Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Договору ухиляється від виконання обов'язку щодо сплати додаткового (належного) розміру пайової участі, що зумовлює неотримання бюджетом коштів для реалізації програм соціально-економічного розвитку м. Одеси.

Відповідно до частин першої-третьої Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (зі змінами та доповненнями) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою, другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас суд апеляційної інстанції, враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 916/1736/17, які відповідно до частини першої статті 316 ГПК України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, виходив з того, що згідно з частинами п'ятою, шостою Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Апеляційним судом встановлено, що Товариство ухиляється від надання інформації про загальну кошторисну вартість торгово-готельного комплексу з паркінгом як Виконкому, так і суду.

Відповідно до сертифіката від 27.02.2014 № 164140580458 торгово-готельний комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 27, складається з приміщень: ресторану площею 1 227,0 кв.м; паркінгу площею 3 082,7 кв.м; готелю площею 2 700, кв.м; торговельних приміщень площею 6 993,0 кв.м; допоміжних приміщень площею 10 273,9 кв.м.

Згідно з пунктом 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (461-2011-п) (із змінами та доповненнями), датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Сертифікат № 164140580458 видано 27.02.2014, отже, з урахуванням змісту зазначеної норми права суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме 27.02.2014 є датою прийняття в експлуатацію торгово-готельного центру з підземним паркінгом.

Станом на 27.02.2014 визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси відбувалось відповідно до Методики визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (далі - Методика), затвердженою рішенням Виконкому від 28.03.2013 № 134.

Пунктом 2.5 Методики передбачалось, що у разі, якщо замовник не розробив та не надав кошторисну документацію у встановленому порядку, пайова участь визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку для міста Одеси відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).

Як вбачається з розрахунку пайової участі, який міститься у протоколі засідання комісії з визначення пайової участі замовника у розвиток інфраструктури м. Одеси від 30.09.2016 № 41, при визначенні розміру пайової участі Товариства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса Виконкомом, з посиланням на лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.12.2011 № 01-15/3812, визначено різницю між площами приміщень торгово-готельного центру, зазначених у відкоригованому у 2011 році проекті цього об'єкту, та даними про площі відповідних приміщень, зазначеними у технічному паспорті та сертифікаті відповідності закінченого будівництвом об'єкта, виданому 27.02.2014 № 164140580458, у бік збільшення розміру об'єкта.

Від'ємні значення торговельних площ та площ паркінгу враховані Виконкомом у наданому розрахунку пайової участі як такі, що зменшують суму відповідного платежу.

У зв'язку з відсутністю даних про кошторисну вартість торгово-готельного центру з підземним паркінгом Виконкомом визначено розмір додаткової пайової участі Товариства виходячи з опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м житла в Одеській області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.07.2016 № 236, яким встановлено, що станом на 01.07.2016 вартість 1 кв.м загальної площі житла в Одеському регіоні складає 8 300,00 грн.

Однак станом на 27.02.2014 (дата вдачі сертифікату) опосередкована вартість спорудження житла в Одеському регіоні була визначена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.08.2013 № 369, яким встановлено, що станом на 01.07.2013 вартість 1 кв.м загальної площі житла в Одеському регіоні складає 5 042,00 грн.

Цей наказ втратив чинність лише у квітні 2014 року згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.04.2014 № 119.

Отже, перевіривши розрахунок розміру пайової участі Товариства у розвитку інфраструктури м. Одеси, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим та доведеним є розмір пайової участі Товариства, який складає 2 463 166,24 грн.

У справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи повноту дослідження апеляційним судом обставин справи та обґрунтування прийнятої постанови, колегія суддів вважає, що апеляційним судом дотримано обов'язку щодо надання оцінки аргументам учасників справи, які відносяться до предмета спору та не вбачає порушення ним норм матеріального права та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятого судового рішень.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції: порушив вимоги частини першої статті 316 ГПК України, а саме не врахував вказівки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018; не виклав мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного представником Товариства у відзиві на апеляційну скаргу; неправомірно здійснив перерахунок розміру пайової участі Товариства у розвиток інфраструктури м. Одеси, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Що ж до заяви Товариства про поворот виконання рішення, то враховуючи залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд залишає зазначену заяву без розгляду, оскільки відповідно до статті 333 ГПК України, зокрема, суд касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання рішення, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РУЗАНА-ПЛЮС" залишити без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 916/1736/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Суховий