1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітчер-Дівелопмент" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач, Банк) про розірвання з 26 листопада 2016 року договорів поруки від 17.11.2016 №4С13649Т/П (далі - Договір поруки-1) і №4К14391И/П (далі - Договір поруки-2), укладених між Позивачем та Відповідачем.

2. Позов мотивований тим, що Позивач виконав свої зобов'язання за Договором поруки-1 і Договором поруки-2, перерахувавши на рахунок Відповідача грошові кошти згідно з відповідними платіжними дорученнями, а Відповідач не виконав положення пунктів 8, 10 Договору поруки-1 і Договору поруки-2 та не передав Позивачу копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за основним зобов'язанням та договорами забезпечення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018, у позові відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані висновком про автоматичний перехід прав від кредитора до поручителя в момент виконання останнім обов'язку боржника, оскільки Цивільний кодекс України (435-15) не передбачає спеціальний порядок передачі цих прав.

5. Також за висновком судів, Позивач не довів належними та допустимими доказами обставин істотного порушення Банком Договорів поруки, яке позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки.

6. Водночас суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не звернувся з відповідними позовами до боржника або інших осіб (зокрема заставодавців), а в матеріалах справи відсутні докази підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до його умов та норм чинного законодавства України.

7. Суд апеляційної інстанції також врахував недоведеність істотного порушення Банком зобов'язань за Договором поруки, оскільки Позивач не надав доказів звернення до Банку з вимогою про надання документів, передбачених Договорами поруки, та не надав доказів наявності вини Банку у ненаданні зазначених документів.

8. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність Позивачем обставин повного виконання ним зобов'язань з повернення відповідних кредитних коштів Банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 556 Цивільного кодексу України та дійшли помилкових висновків про недоведеність Позивачем права вимагати від Банку передачі документів за кредитними договорами.

11. Також Позивач посилається на неврахування судами того, що Договорами поруки не передбачені додаткові умови (надсилання вимоги, повідомлення, претензії, звернення з позовами тощо) для виконання взятого на себе обов'язку сторонами.

12. Крім того, Позивач вважає, що суди неправильно застосували положення статті 561 Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи доказів істотного порушення умов Договору поруки.

13. При цьому Позивач зазначає, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових боргів з підприємств-боржників, не маючи можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємств-боржників, він втратив можливість у подальшому виконанні Договорів поруки, а також зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що для реалізації Договорів поруки був вимушений залучити кредитні кошти, сплачувати проценти за кредитом та залучити додатково забезпечення кредиту.

14. Відповідач у встановлений Судом термін не надав відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. За Договором поруки-1 і Договором поруки-2 Позивач поручився перед Відповідачем за виконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, передбачені кредитними договорами, відповідно: Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінан" - за кредитними договорами №4К14391И від 19.12.2014 та №4К14392И від 24.12.2014; Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр" - за кредитними договорами №4С13649И від 14.10.2013, №4С13650И від 15.10.2013, №4С14320И від 19.09.2014, №4С14403И від 24.12.2014 (далі - Кредитні договори).

16. Відповідно до пунктів 4-6 Договорів поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і Позивач відповідають перед Банком як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів, Банк повинен направити на адресу Позивача письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Банку, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

17. У випадку порушення Позивачем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 Договору поруки, Банк має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Позивачу і знаходяться на його рахунку в Банку (п. 7 Договору поруки).

18. До Позивача, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед Банком за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (п. 8 Договору поруки).

19. Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що Банк зобов'язаний у випадку виконання Позивачем обов'язку боржника за кредитними договорами передати Позивачу впродовж п'яти робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором (далі - Документи).

20. На виконання Договору поруки-1 Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у загальній сумі 458562165,88 грн. згідно з платіжними дорученнями: №3 від 18.11.2016 на суму 26104472,44 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 14.10.2013р. №4С13649И, згідно договору поруки №4С13649И/П від 17.11.2016р."; №4 від 18.11.2016 на суму 273884992,71 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 15.10.2013р. №4С13650И, згідно договору поруки №4С13649И/П від 17.11.2016р."; №5 від 18.11.2016 на суму 11235186,29 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 19.09.2014р. №4С14320И згідно договору поруки №4С13649И/П від 17.11.2016р."; №6 від 18.11.2016р. на суму 147337514,44 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 24.12.2014р. №4С14403И згідно договору поруки №4С13649И/П від 17.11.2016р.".

21. На виконання Договору поруки-2 Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти у загальній сумі 493597930,43 грн. згідно з платіжними дорученнями: №1 від 18.11.2016 на суму 347516666,66 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 19.12.2014р. №4К14391И, згідно договору поруки №4К14391И/П від 17.11.2016р."; №2 від 18.11.2016 на суму 146081263,77 грн. з призначенням платежу "виконання зобов'язань по кредитному договору від 24.12.2014р. №4К14392И згідно договору поруки №4К14391И/П від 17.11.2016р".

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

22. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

7) припинення правовідношення;

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою

1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання

1. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629. Обов'язковість договору

1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

3. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

23. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 173. Господарське зобов'язання

1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. Суд виходить з того, що відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

25. Зокрема, розірвання договору передбачено частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення договору однією зі сторін. Оцінка порушення договору як істотного повинна здійснюватися відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою.

26. Зі змісту наведеної норми Суд вбачає, що підставою для розірвання договору є не лише порушення стороною договору, а й наявність шкоди, завданої таким порушенням іншій стороні. Тобто вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Водночас у наведеній правовій нормі йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

27. Оскільки під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Позивач не довів шляхом подання належних та допустимих доказів наявність обох критеріїв, визначених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, Суд погоджується з висновком судів про відсутність передбачених наведеною правовою нормою підстав для розірвання Договорів поруки з наведених Позивачем мотивів.

28. Суд враховує відсутність згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами доведення Позивачем того, що непередання Відповідачем Документів значною мірою позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, зокрема, позбавило можливості вимагати від боржників повернення (сплати) коштів, сплачених Позивачем за Договорами поруки.

29. При цьому Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 556 Цивільного кодексу України перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Водночас з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин не вбачається, що Позивач довів відмову боржників від сплати відповідних коштів, наявності судового рішення про відмову в стягненні коштів з боржників саме внаслідок непередання Відповідачем Документів.

30. Також у зв'язку з наведеним Суд погоджується з доводами Позивача про відсутність у нього встановленого законом обов'язку щодо звернення до Відповідача з відповідною вимогою про надання Документів, тоді як обов'язок Відповідача передати документи передбачений статтями 517, 556 Цивільного кодексу України.

31. Однак Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідача. На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Отож не довівши факт відмови чи ухилення Відповідача від надання Документів, на думку Суду, Позивач не довів порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) Відповідачем, а також сам факт істотного порушення Відповідачем Договорів поруки.

32. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи Позивача про те, що невиконання Банком зобов'язань, передбачених пунктами 8, 10 Договору поруки, позбавило Позивача можливості використати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємств-боржників тощо, адже вони зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів, встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, що не входить до визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

33. Разом з тим Суд звертає увагу на правову природу поруки як способу забезпечення виконання зобов'язання та положення статей 553, 554 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники лише у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Відтак за відсутності доведення Позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій обставин звернення Відповідача до нього як до поручителя з вимогою щодо виконання основних зобов'язань через їх порушення боржниками, Суд вважає, що обставини залучення Позивачем кредитних коштів для сплати їх Відповідачу за власною ініціативою залежали лише від волевиявлення Позивача.

34. Крім того, Суд вбачає, що правовий аналіз частин 1 та 2 статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачені у цій нормі наслідки настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

35. З огляду на наведене Суд враховує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Позивач не підтвердив належними і допустимими доказами обставини того, що сплачена ним на користь Відповідача сума коштів відповідає повній сумі заборгованості боржників за Кредитними договорами станом на момент погашення.

36. Отже, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів не встановили обставини, які окремо чи в сукупності можуть свідчити про наявність достатніх правових підстав для розірвання в судовому порядку Договору поруки на підставі положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України з наведених Позивачем мотивів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не спростував висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.