на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 (суддя Воронько В. Д.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (судді: Чередко А. Є. (головуючий), Пархоменко Н. В., Коваль Л. А.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення 4 862 428,77 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "П'ятихаткитеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - ДП "П'ятихаткитеплоенерго") 2 328 368,86 грн основного боргу, 1 055 267,24 грн пені, 238 280,59 грн - 3% річних та 1 240 512,08 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1420/15-БО-3 купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами 30.12.2014.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018, позов задоволено частково: стягнуто з ДП "П'ятихаткитеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ у сумі 2 328 368,86 грн, пеню у сумі 634 046,75 грн, інфляційні нарахування у сумі 900 668,00 грн, 3 % річних у сумі 200 032,57 грн; у решті позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення аргументовано встановленням обставин порушення відповідачем умов договору щодо повної і своєчасної оплати поставленого у 2015 році позивачем природного газу.

Оскільки вартість газу, отриманого відповідачем у період із січня по лютий 2015 року, а також частково вартість газу, отриманого ним у березні 2015 року (у сумі 127 414,17 грн), сплачено позивачеві до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (1730-19) (далі - Закон України № 1730-VIII (1730-19) ), суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість за цей період.

У зв'язку з тим, що заборгованість у сумі 572 169,65 грн за газ, отриманий у березні 2015 року, погашено відповідачем після набрання чинності Законом України № 1730-VIII (1730-19) , а решта заборгованості за газ, отриманий у період із березня по грудень 2015 року, залишилася непогашеною на час розгляду спору у суді першої інстанції, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим нарахування позивачем на цю заборгованість пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені, 3 % річних, втрат від інфляції, у цій частині ухвалити нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень Закону України № 1730-VIII (1730-19) , статей 525, 526, 598- 599, 625 Цивільного кодексу України, наголошуючи, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості за змістом вимог зазначеного Закону, відповідачем не надано доказів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог - необґрунтованою.

До того ж, на думку скаржника, Верховний Суд уже дійшов висновків щодо правильного застосування норм частини 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII у подібних правовідносинах (стосовно того, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин положень цього Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії), тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, за змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковими під час розгляду цієї справи, колегія суддів під час розгляду аналогічних справ не повинна відступати від них.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача до суду не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 30.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) і ДП "П'ятихаткитеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1420/15-БО-3 (далі - договір), за умовами якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах зазначеного договору (пункт 1.1);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу (пункт 6.1).

- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів із наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується платити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2).

9. На виконання умов договору у період із січня по грудень 2015 року позивачем здійснено постачання відповідачеві природного газу на загальну суму 4 802 289,53 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами та скріпленими печатками їх підприємств.

10. Оплату за переданий газ відповідач здійснив із порушенням умов договору, зокрема вимог пункту 6.1 договору.

11. Вартість газу, отриманого відповідачем у період із січня по лютий 2015 року, а також частково вартість газу, отриманого ним у березні 2015 року (у сумі 127 414,17 грн), сплачено позивачеві згідно з наданим розрахунком до набрання чинності Законом України № 1730-VIII (1730-19) .

Позиція Верховного Суду

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

13. Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, інфляційних нарахувань і 3 % річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ.

14. 30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

15. Відповідно до статті 1 Закону України № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

16. Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

17. Частиною 1 статті 3 Закону України № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

18. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, за змістом пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України № 1730-VIII (1730-19) ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

19. Частиною 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

20. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Водночас застосування положень частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

21. Таким чином, Верховний Суд, зважаючи на зазначені положення законодавства, погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену у повному обсязі до набрання чинності Законом України № 1730-VIII (1730-19) , оскільки відповідно до положень цього Закону нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні втрати і 3 % річних підлягали списанню.

22. Аргументи скаржника таких висновків не спростовують та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи та висновкам, викладеним у цій постанові.

23. Посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справи № 908/3211/16, правовідносини в якій, на думку скаржника, подібні правовідносинам у справі, яка розглядається, а саме "Верховний Суд дійшов висновку щодо правильного застосування частини 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII у подібних правовідносинах (стосовно того, що однією з обов'язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії)", є необґрунтованим, оскільки висновок щодо застосування норм права у цій справі (№ 904/2960/18) по суті не відрізняється від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справи № 908/3211/16.

Зокрема, в обох зазначених судових актах ідеться про те, що частиною 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних витрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань, причому право не нараховувати неустойку, інфляційні витрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

25. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Щодо судових витрат

26. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 904/2960/18 залишити без змін.